Рішення № 86279267, 27.11.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2292/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Савченко А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Пронюк В.Я. за довіреністю №14-190 від 17.05.2019р.;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області про стягнення 885 956,45 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", найменування якого було змінено на акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту – АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду з позовом до комунального підприємства "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області (далі по тексту – КП "Чорноморськтеплоенерго") про стягнення заборгованості в загальному розмірі сумі 3 818 970,41 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 2 933 013,95грн., пені у розмірі 374 744,05 грн., трьох відсотків річних у розмірі 111 450,44 грн., збитків від інфляції у розмірі 399 761,96 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору постачання природного газу №3512/1617-БО-23 від 19.10.2016р., в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.

Ухвалою суду від 22.10.2018р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.02.2019р. було закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до КП "Чорноморськтеплоенерго" про стягнення 2 578 992,80 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Рішенням суду від 18.02.2019р. по даній справі позов АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до КП "Чорноморськтеплоенерго" було задоволено шляхом присудження до стягнення на користь позивача основного боргу в розмірі 354 021,15 грн., пені в розмірі 187 372,02 грн., 3% річних в розмірі 111 450,44 грн., збитків від інфляції у розмірі 399 761,96 грн. та судового збору у розмірі 18 599,66 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2019р. по даній справі рішення 18.02.2019р. було змінено шляхом корегування резолютивної частини рішення як часткове задоволення позовних вимог та присудження до стягнення на користь позивача основного боргу в розмірі 354 021,15грн., пені в розмірі 187 372,02 грн., 3% річних в розмірі 111 450,44 грн., збитків від інфляцій у розмірі 399 761,96 грн., судового збору у розмірі 18 599,66 грн., в решті позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05.08.2019р. рішення господарського суду від 18.02.2019р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2019р. по даній справі було скасовано в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та 13 289,34 грн. судового збору, справу в зазначеній частині направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області; в решті рішення та постанову залишено без змін.

У постанові від 05.08.2019р. по даній справі Верховним Судом із посиланням на приписи чинного законодавства було зазначено про адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу. Судом касаційної інстанції зазначено, що держава, визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів. Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

З огляду на викладене Верховним Судом було наголошено про необхідність надання оцінки доводам відповідача про заміну сторонами первісного зобов`язання про оплату природного газу на умовах договору поставки №3512/1617-БО-23 від 19.10.2016р. – новим зобов`язанням про оплату КП "Чорноморськтеплоенерго" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" обсягів газу за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету на умовах договору про організацію взаєморозрахунків № 32/110 від 08.10.2018р. та, відповідно, доводам щодо правомірності нарахування на вартість оплаченого за договором № 32/110 від 08.10.2018р. природного газу трьох відсотків річних, збитків від інфляції та пені.

Відповідно до ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Після надходження матеріалів даної справи до господарського суду Одеської області, на підставі ст. 32 ГПК України за результатами проведеного автоматизованого розподілу судову справу № 916/2292/18 було передано на розгляд судді Желєзній С.П. Ухвалою суду від 20.08.2019р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Під час нового розгляду справи КП "Чорноморськтеплоенерго" заперечувало проти задоволення заявленого позивачем позову посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Посилаючись на укладення договору про організацію взаєморозрахунків № 32/110 від 08.10.2018р. відповідачем було наголошено про відсутність підстав для нарахування трьох відсотків річних, збитків від інфляції та пені на суму оплаченого на підставі такого договору природного газу. Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення пені до 90 % на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. В обґрунтування поданого клопотання відповідачем було наголошено про відсутність у нього грошових коштів для повної оплати вартості придбаного природного газу, що і стало підставою для оплати частини вартості придбаного газу на умовах договору про організацію взаєморозрахунків № 32/110 від 08.10.2018р. Наведене, з урахуванням суспільної значимості діяльності комунального підприємства для мешканців територіальної громади м. Чорноморськ, за переконанням відповідача, свідчить про наявність правових підстав для зменшення штрафних санкцій, заявлених АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” до стягнення.

АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” було наголошено про наявність правових підстав для стягнення пені, трьох відсотків річних та збитків від інфляції на всю суму заборгованості відповідача, в тому числі, оплачену під час вирішення судом даного спору на умовах договору про організацію взаєморозрахунків № 32/110 від 08.10.2018р. Крім того, позивачем було наголошено про відсутність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за клопотанням відповідача.

23.09.2019р. до господарського від КП "Чорноморськтеплоенерго" надійшла заява про поворот виконання рішення суду від 18.02.2019р. по даній справі у порядку ст. 333 ГПК України у випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення позовних вимог у меншому розмірі. При цьому, на підтвердження виконання рішення суду від 18.02.2019р. відповідачем було надано платіжне доручення №1443 від 12.06.2019р. на суму 130 000,00 грн., платіжне доручення №1583 від 26.06.2019р. на суму 40 000,00 грн., платіжне доручення №1689 від 09.07.2019р. на суму 547 184,08 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

19.10.2016р. між АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (Постачальник) та КП "Чорноморськтеплоенерго" (Споживач) було укладено договір постачання природного газу №3512/1617-БО-23 відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальником були прийняті на себе зобов`язання щодо поставки Споживачу у 2016-2017 роках природного газу, а Споживачем були прийняті на себе зобов`язання з прийняття та оплати природного газу на умовах договору. Газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами.

Згідно з п. п. 2.1, 3.4 договору №3512/1617-БО-23 від 19.10.2016р. Постачальник передає Споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природний газ обсягом до 3 632 тис. куб. метрів. Приймання-передача газу, переданого постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 договору №3512/1617-БО-23 від 19.10.2016р. ціна на природний газ визначається шляхом підписання сторонами додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов`язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни. Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 7099,20 грн. з ПДВ. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Умовами пункту 6.1 договору №3512/1617-БО-23 від 19.10.2016р. визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно), наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.4 договору №3512/1617-БО-23 від 19.10.2016р. у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджують, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника в такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов`язані із одержанням виконання, у другу – інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи, у третю чергу – погашається основна сума заборгованості.

Положеннями п. 8.2 договору №3512/1617-БО-23 від 19.10.2016р. визначено, що у разі невиконання відповідачем п. п. 6.1, 6.6 договору останній зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

26.10.2016р. АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” та КП "Чорноморськтеплоенерго" було укладено додаткову угоду № 1 до договору №3512/1617-БО-23 від 19.10.2016р., за умовами якої пункт 8.2 договору був викладений у новій редакції, якою визначено, що згідно п. 6.1 цього договору Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

28.10.2016р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду № 2 до договору №3512/1617-БО-23 від 19.10.2016р., за умовами якої було погоджено, що з 01.11.2016р. ціна за 1000 м3 природного газу становить 6150 грн. без урахування податку на додану вартість (всього з ПДВ – 7 380 грн.).

22.11.2016р. АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” та КП "Чорноморськтеплоенерго" було укладено додаткову угоду № 4 до договору №3512/1617-БО-23 від 19.10.2016р., якою визначено, що ціна за 1000 м3 природного газу за цим договором з 01.12.2016 становить 7 148 грн., з урахуванням податку на додану вартість – 8 577,6 грн.

30.12.2016р. сторонами було укладено чергову додаткову угоду № 5 до договору №3512/1617-БО-23 від 19.10.2016р., умовами якої передбачено, що ціна за 1000 м3 природного газу за цим договором з 23.12.2016р. становить 4 942 грн., з урахуванням податку на додану вартість – 5 930,4 грн.

АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” зобов`язання щодо поставки природного газу протягом періоду з жовтня 2016р. по березень 2017р. були виконанні належним чином, що підтверджується підписаними між сторонами по справі актами приймання-передачі природного газу на загальну суму 12 606 482,60 грн.

08.10.2018р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації, КП "Чорноморськтеплоенерго" та АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” було укладено договір про організацію взаєморозрахунків №32/110, відповідно до п. 1 якого предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам (далі - субвенція), визначена статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" (далі - Закон), відповідно до Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 р. №110.

Відповідно до п. п. 3-4 договору про організацію взаєморозрахунків №32/110 від 08.10.2018р. Казначейство перераховує кошти, залучені з єдиного казначейського рахунка на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області у сумі 2 155 282,00 грн. на підставі доведеного Мінфіном рішення. Вказані грошові кошти за участю сторін договору повинні бути перераховані на рахунок КП "Чорноморськтеплоенерго".

Згідно з п. 7 договору про організацію взаєморозрахунків №32/110 від 08.10.2018р. КП "Чорноморськтеплоенерго" перераховує на рахунок АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” кошти у сумі 2 155 282,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 359213,67 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2017 рік згідно з договором №3512/1617-БО-23 від 19.10.2016р.

Положеннями п. 10 договору про організацію взаєморозрахунків №32/110 від 08.10.2018р. встановлено, що з метою виконання договору сторони зобов`язуються, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно з п. п. 13, 14 договору про організацію взаєморозрахунків №32/110 від 08.10.2018р. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Дата укладення і номер договору встановлюються після його підписання сторонами. Договір є дійсним лише у разі здійснення відповідного фінансування.

На підставі платіжного доручення №2518 від 12.11.2018р. КП "Чорноморськтеплоенерго" було перераховано на рахунок АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” грошові кошти у сумі 2 155 282,00 грн. із посиланням в графі призначення платежу на ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", договір №32/110 від 08.10.2018р. та договір №3512/1617-БО-23 від 19.10.2016р.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №3512/1617-БО-23 від 19.10.2016р. АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” звернулось до господарського суду із даними позовними вимогами. При цьому, предметом розгляду у межах даної справи під час нового розгляду є позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 374 744,05 грн., трьох відсотків річних у розмірі 111 450,44 грн., збитків від інфляції у розмірі 399 761,96 грн..

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу” від 9 квітня 2015 року N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати вартості природного газу, поставленого на виконання умов договору №3512/1617-БО-23 від 19.10.2016р., позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 111 450,44 грн. та збитки від інфляції у розмірі 399 761,96 грн.

Крім того, з посиланням на умови п. 8.2 договору №3512/1617-БО-23 від 19.10.2016р. та приписи чинного законодавства позивачем було нараховано КП "Чорноморськтеплоенерго" до сплати пеню у розмірі 374 744,05 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи вказівки Верховного Суду, наведені у постанові від 05.08.2019р. по даній справі, які є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, господарський суд вважає за необхідне та правомірне надати оцінку доводам КП "Чорноморськтеплоенерго" про відсутність підстав для нарахування пені, трьох відсотків річних та збитків від інфляції на суму 2 155 282,00 грн., яка є вартістю природного газу, погашеною відповідачем на підставі договору про організацію взаєморозрахунків №32/110 від 08.10.2018р.

Як зазначалось вище по тексту рішення, 08.10.2018р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації, КП "Чорноморськтеплоенерго" та АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” було укладено договір про організацію взаєморозрахунків №32/110, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам відповідно до ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" та Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 р. №110 (далі – Порядок №110).

Відповідно до п. 1 Порядку №110 цей порядок та умови визначають механізм надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція). Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 21 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік”, згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Згідно з п. 3 Порядку №110 підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.

З огляду на викладене, враховуючи положення Порядку №110, суд зазначає, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із наданням послуг газопостачання населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме порядок надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення.

Таким чином, запроваджуючи механізм та порядок надання державних субвенцій з державного бюджету, держава на підставі вказаного порядку забезпечує відшкодування частини вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення. Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку, що проведення розрахунків між сторонами в тій частині, яка була врегульована умовами договору про організацію взаєморозрахунків №32/110 від 08.10.2018р., зазнало імперативного впливу держави. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, в даному випадку договору №3512/1617-БО-23 від 19.10.2016р., грошові зобов`язання між сторонами в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Отже, в результаті підписання договору про організацію взаєморозрахунків №32/110 від 08.10.2018р. сторонами було погоджено інший порядок розрахунків.

Позиція господарського суду з даного питання відповідає висновкам, які наведені у постанові Верховного Суду від 22.11.2018р. по справі № 924/296/18, у постанові Верховного Суду від 08.08.2018р. по справі № 905/1449/18, у постанові Верховного Суду від 06.08.2019р. по справі № 922/3223/18, у постанові Верховного Суду від 22.11.2019р. по справі №916/2286/18. Так, під час вирішення зазначених справ Верховним Судом було зроблено висновок про відсутність підстав для нарахування пені, інфляції та трьох відсотків річних на суму боргу, яка була погашена за рахунок державних коштів відповідно до законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20. Крім того, позиція господарського суду з даного питання відповідає висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду від 05.08.2019р. по даній справі.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені, трьох відсотків річних та збитків від інфляції на суму основного боргу у розмірі 2 155 282,00 грн., яка була погашена відповідачем за рахунок субвенцій з державного бюджету відповідно до договору про організацію взаєморозрахунків №32/110 від 08.10.2018р.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, трьох відсотків річних та збитків від інфляції, доданого АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” до позовної заяви, останнім було нараховано пеню та три відсотки річних на заборгованість, яка виникла у грудні 2016р. та січні 2017р. Крім того, позивачем було нараховано пеню, три відсотки річних та збитки від інфляції на заборгованість, яка виникла у лютому та березні 2017р. При цьому, станом на дату звернення позивача до суду основна заборгованість відповідача за лютий 2017р. складала 1 282 583,63 грн., основна заборгованість за березень 2017р. складала 1 650 430,32 грн.

Враховуючи умови п. 6.4 договору №3512/1617-БО-23 від 19.10.2016р., якими передбачено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди сторони погоджують, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника в порядку черговості, приймаючи до уваги положення п. 7 договору про організацію взаєморозрахунків №32/110 від 08.10.2018р. щодо погашення за рахунок субвенцій із держаного бюджету заборгованості Споживача перед Постачальником за спожитий природний газ у 2017р., господарський суд дійшов висновку, що за рахунок грошових коштів у розмірі 2 155 282,00 грн. відповідачем було у повному обсязі погашено заборгованість за лютий 2017р. та частково заборгованість за березень 2017р.

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” до КП "Чорноморськтеплоенерго" позовних вимог про стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, нарахованих на заборгованість за лютий 2017р. (2 155 282,00 грн. - 1 282 583,63 грн. = 872 698,37 грн.), а також про необхідність відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог про стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, нарахованих на заборгованість за березень 2017р. у розмірі 872 698,37 грн.

При цьому, позивач має право на нарахування трьох відсотків річних, збитків від інфляції та пені за зобов`язаннями відповідача у березні 2017р. на суму 777 731,95 грн. (1 650 430,32 грн. - 872 698,37 грн. = 777 731,95 грн.).

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, розрахованих за зобов`язаннями відповідача, які виникли у грудні 2016 та січні 2017р. у загальному розмірі 7 668,59 грн., господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. При цьому, враховуючи відмову суду у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних за зобов`язаннями відповідача, які виникли у лютому 2017р., а також часткову відмову у нарахуванні трьох відсотків річних за зобов`язаннями березня 2017р., господарський суд самостійно здійснив розрахунок трьох відсотків річних за зобов`язаннями відповідача за березень 2017р. на суму 777 731,95 грн., розмір яких складає 26 272,42 грн.

Наведене має наслідком необхідність часткового задоволення позовних вимог АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” до КП "Чорноморськтеплоенерго" шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у загальному розмірі 33 941,01 грн.

Приймаючи до уваги відмову суду у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків від інфляції за зобов`язаннями відповідача, які виникли у лютому 2017р., а також часткову відмову у нарахуванні збитків від інфляції за зобов`язаннями березня 2017р., господарський суд самостійно здійснив розрахунок збитків від інфляції за зобов`язаннями відповідача за березень 2017р. на суму 777 731,95 грн., розмір яких складає 101 955,56 грн..

Наведене має наслідком необхідність часткового задоволення позовних вимог АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” до КП "Чорноморськтеплоенерго" шляхом присудження до стягнення на користь позивача збитків від інфляції у загальному розмірі 101 955,56 грн.

Перевіривши здійснений АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” розрахунок пені, розрахованої за зобов`язаннями відповідача, які виникли у грудні 2016 та січні 2017р. у загальному розмірі 53 680,11 грн., господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. При цьому, враховуючи відмову суду у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за зобов`язаннями відповідача, які виникли у лютому 2017р., а також часткову відмову у нарахуванні пені за зобов`язаннями березня 2017р., господарський суд самостійно здійснив розрахунок пені за зобов`язаннями відповідача за березень 2017р. на суму 777 731,95 грн., розмір якої складає 81 885,59 грн.

Наведене має наслідком необхідність часткового задоволення позовних вимог АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” до КП "Чорноморськтеплоенерго" шляхом присудження до стягнення на користь позивача пені у загальному розмірі 135 565,70 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” до КП "Чорноморськтеплоенерго" позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача на користь позивача пені у розмірі 135 565,70 грн., трьох відсотків річних у розмірі 33 941,01 грн., збитків від інфляції у розмірі 101955,56 грн., що загалом складає 271 462,27 грн.

При цьому, господарський суд відхиляє клопотання КП "Чорноморськтеплоенерго" про зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд зауважує, що розмір пені, присуджений судом до стягнення із відповідача, не є надмірним у порівнянні із загальною вартістю поставленого позивачем природного газу, що дозволяє господарському суду дійти висновку про відсутність взагалі будь-яких підстав для вирішення судом питання про зменшення штрафних санкцій. При цьому, суд зазначає, що недодержання своїх обов`язків контрагентами КП "Чорноморськтеплоенерго" та відсутність у відповідача грошових коштів відповідно до ст. 617 ЦК України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати зі сплати судового збору за звернення до суду із позовною заявою у розмірі 13289,34 грн., питання про розподіл якого також було передано судом касаційної інстанції на новий розгляд, розподіляється судом пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України шляхом присудження до стягнення із відповідача судового збору у розмірі 4071,93 грн. Інша частина судового збору у розмірі 9217,41 грн. покладається судом на позивача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” за подання апеляційної та касаційної скарг у межах даної справи було сплачено судовий збір у загальному розмірі 9832,02 грн. В свою чергу, КП "Чорноморськтеплоенерго" за подання апеляційної та касаційної скарг було сплачено в дохід державного бюджету судовий збір у загальному розмірі 28037,51 грн.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, господарський суд розподіляє понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача судового збору у розмірі 3012,00 грн. Інша частина судового збору покладається судом на позивача. При цьому, понесені КП "Чорноморськтеплоенерго" судові витрати господарський суд також розподіляє пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із позивача судового збору у розмірі 3300,90 грн. Інша частина судового збору покладається судом на відповідача.

З огляду на викладене, господарський суд вважає за доцільне провести зустрічне зарахування судового збору шляхом присудження до стягнення із відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 3783,03 грн. який є різницею між сумою судового збору, присудженого з відповідача на користь позивача, та сумою судового збору, присудженого судом із позивача на користь відповідача. Таким чином, загальна сума грошових коштів, присуджених судом до стягнення із КП "Чорноморськтеплоенерго" на користь АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” складає 275 245,30 грн. (271 462,27 грн. + 3783,03 грн. = 275 245,30 грн.).

Як зазначалось вище по тексту рішення, КП "Чорноморськтеплоенерго" під час нового розгляду справи було подано до суду заяву про поворот виконання рішення від 18.02.2019р. по даній справі у порядку ст. 333 ГПК України у випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення позовних вимог у меншому розмірі. Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення поданої відповідачем заяви, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 6 ст. 333 ГПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Рішенням суду від 18.02.2019р. по даній справі було присуджено до стягнення із КП "Чорноморськтеплоенерго" на користь АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” заборгованість у загальному розмірі 1 052 605,57 грн. Постановою Верховного Суду від 05.08.2019р. рішення суду від 18.02.2019р. в частині стягнення 354 021,15 грн. було залишено без змін, в іншій частині, тобто в частині стягнення 698 584,42 грн. направлено на новий розгляд. Крім того, судом касаційної інстанції було передано на новий розгляд питання про стягнення із відповідача пені у розмірі 187 372,02 грн., у стягненні якої судом першої інстанції було відмовлено.

За результатами нового розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та присудження до стягнення із КП "Чорноморськтеплоенерго" на користь АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” грошових коштів у загальному розмірі 275 245,30 грн. Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в меншому розмірі, що відповідно до ст. 333 ГПК України, є підставою для вирішення судом питання про поворот виконання рішення суду від 18.02.2019р. по даній справі.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої КП "Чорноморськтеплоенерго" заяви про поворот виконання рішення господарського суду від 18.02.2019р. по даній справі шляхом присудження до стягнення із АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” грошових коштів у загальному розмірі 423 339,12 грн. (698 584,42 грн. - 275 245,30 грн. = 423 339,12 грн.), які є різницею між сумою задоволених позовних вимог на підставі рішення від 18.02.2019р. та сумою, задоволеною судом за результатами нового розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240, 333 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 135 565,70 грн., три відсотки річних у розмірі 33 941,01 грн., збитки від інфляції у розмірі 101955,56 грн., судовий збір у розмірі 3783,03 грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Здійснити поворот виконання рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2019р. по справі №916/2292/18 шляхом повернення комунальному підприємству "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області грошових коштів у розмірі 423 339,12 грн.

5. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" /01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720/ на користь комунального підприємства "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області /68002, Одеська обл., місто Чорноморськ, вул. Торгова, 2-А, ідентифікаційний код 31619819/ грошові кошти у розмірі 423 339,12 грн. /чотириста двадцять три тисячі триста тридцять дев`ять грн. 12 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.12.2019р.

Суддя С.П. Желєзна