Рішення № 86279027, 09.12.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2997/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Ловга І.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Баган К.Ю. адвокат;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Турист» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення 23931,42грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Турист» про стягнення 23931,42грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» посилається на ст. 27 Закону України «Про страхування», ст..ст. 1191,1166,1187,1172 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2019р. відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду по суті на 24.10.2019р. о 11:00.

Разом із позовної заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» звернулося до суду з заявою про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2019р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» задоволено та витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області наступні докази: витяг з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, щодо застрахованої особи - ОСОБА_1 на дату 09.11.2016р.; довідку, щодо всіх уточнень та/або коригувань, які вносились, із зазначенням дати внесення таких уточнень та/або коригувань, щодо вказаної особи на дату 09,11.2016р.; довідку з інформацією про те, яка особа як роботодавець сплачувала передбачені чинним законодавством обов`язкові внески за фізичну особу ОСОБА_1 на дату 09.11.2016р.; довідку за формою ОК-5 стосовно відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , що включає інформацію на дату 09.11.2016р.

23.10.2019р., в режимі електронної пошти позивач звернувся до суду з заявою про проведення судового засідання за відсутністю представника позивача.

В судовому засіданні від 24.10.2019р. було оголошено перерву на 14.11.2019р. о 12:30, про що зазначено в протоколі судового засідання.

11.11.2019р. за вх.суду№23201/19 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2019р. викликано у судове засідання на 14.11.2019р. о 12:30.

В судовому засіданні від 14.11.2019р. було оголошено перерву на 04.12.2019р. о 10:00, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2019р. викликано у судове засідання на 04.12.2019р. о 10:00.

02.12.2019р. за вх.суду№24764/19 позивач надав до суду відповідь на відзив.

В судовому засіданні від 04.12.2019р. було оголошено перерву на 09.12.2019р. о 12:00, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.12.2019р. викликано у судове засідання на 09.12.2019р. о 12:00.

09.12.2019р. за вх.суду№25336/19 відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні від 09.12.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/2997/19.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

10.06.2016р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» та громадянином ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU №7318, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України та пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Honda Civic», д/н НОМЕР_1 .

Як вказує позивач, 09.11.2016р. в м. Одесі по Миколаївській дорозі, 183 сталася дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля «Honda Civic», д/н НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_3 та автобус «Богдан А-091», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Згідно з довідкою №301635460728006 відносно водія ОСОБА_1 , за порушення ним вимог Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. (зі змінами та доповненнями), було складено адміністративні матеріали та передані до Суворовського районного суду м. Одеси для подальшого розгляду. 09.12.2016р. постановою Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 було визнано винним у спричиненні ДТП та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення (Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Таким чином, ОСОБА_1 є особою, винною у спричиненні пошкоджень автомобілю «Honda Civic», д/н НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що 31.01.2017р. до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування вх.№15/04/9.01/0095.17 звернувся ОСОБА_2 в зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування. 28.02.2017р. позивач, на підставі Страхового акту №КР-011899 від 09.02.2017р. з розрахунком суми страхового відшкодування до нього та керуючись рахунком-фактурою №МСцЗУ-003256 від 25.11.2016р., рахунком-фактурою № МСцСА-010900 від 25.11.2016р., актом виконаних робіт №МСцСА-010900 від 25.11.2016р. та враховуючи дані звіту №2102-11-16 від 22.12.2016р. здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 70178,96грн., що підтверджується платіжним дорученням №577 від 28.02.2017р., платіжним дорученням №578 від 28.02.2017р. квитанцією від 25.11.2016р.

Позивач вказує, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Галицька» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9135905 , за яким останнє взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам внаслідок експлуатації автомобіля «Богдан А-091», д/н НОМЕР_2 , особою відповідальність якої застрахована ( ОСОБА_1 ).

Згідно зі звітом №2102-11-16 від 22.12.2016 р. коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу дорівнює 0,50, а вартість відновлювального ремонту автомобіля «Honda Civic», д/н НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 46247,54грн. 04.08.2017р. ПрАТ «СК «Галицька» здійснила виплату страхового відшкодування на користь позивача за шкоду, заподіяну майну потерпілих в розмірі 46247,54грн. Зобов`язання ПрАТ «СК «Галицька», як страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснити страхове відшкодування потерпілому не виключає деліктного зобов`язання. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Таким чином, страховим відшкодуванням відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покривається лише оцінена шкода. Отже, заподіяння внаслідок ДТП шкоди особою цивільно-правова відповідальність якої застрахована ( ОСОБА_1 ), породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (ТДВ «СК «ВіДі-Страхування») вимагати відшкодування шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком особи, яка завдала шкоди ( ОСОБА_1 ).

Як стверджує позивач, позивачу має бути відшкодовано шкоду в розмірі 23931,42грн. (70178,96 грн. - 46 247,54 грн., де 70178,96 грн. - сума збитків, завданих внаслідок ДТП, 46247,54грн. - ліміт відповідальності страховика - ПрАТ «СК «Галицька». Відповідно до постанови Суворовського районного суду м. Одеси № 523/17041/16-п від 09.12.2016р. було встановлено, що ОСОБА_1 працював в ТОВ «Турист». Вказаний факт підтверджується і іншими наявними доказами. На фото, що були зроблені на місці ДТП зображено автобус «Богдан А-091», д/н НОМЕР_2 , з табличкою на лобовому склі «марштут 105». Відповідно до відповіді Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради лист вих.№11/01-42 К 13 ПИ від 15.02.2019р. станом на 09.11.2016р. міський автобусний маршрут загального користування №105 обслуговувало міське підприємство-перевізник ТОВ «Турист». Крім того, відповідно до пояснень водія автобусу «Богдан А-091», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 «... в моем автомобиле было 30 пасажиров...». Отже, оскільки, ОСОБА_1 на момент ДТП - 09.11.2016р. працював у перевізника ТОВ «Турист» та керував автобусом «Богдан А-091», д/н НОМЕР_2 , що був повен пасажирів та рухався за маршрутом №105, саме ТОВ «Турист» є особою відповідальною перед позивачем у розмірі різниці між завданою шкодою та виплаченим страховим відшкодуванням ПрАТ «СК «Галицька».

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору 26.06.2018р. відповідачу було направлено заяву про страхове відшкодування вих.№15/04/8.04/257-18, яку відповідач отримав 19.12.2017р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0319406111390.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача шкоду у розмірі 23931,42грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що ТОВ «Турист» не є особою, яка уповноважена нести відповідальність за шкоду, заподіяну ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 не був на момент скоєння ДТП працівником ТОВ «Турист». Між ТОВ «Турист» та ОСОБА_1 було укладено договір №1659 від 01.04.2016р. відповідно до умов якого ОСОБА_1 надавав ТОВ «Турист» послуги з перевезення пасажирів. Згідно п. 3.5. договору, сторони домовились, що шкода, завдана ОСОБА_1 ТОВ «Турист» або третім особам під час виконання обов`язків за договором, відшкодовується у повному розмірі та в усіх випадках ОСОБА_1 самостійно.

Як стверджує відповідач, ОСОБА_1 не приймався на роботу до ТОВ «Турист» за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; до нього не доводились, зокрема, під розписку, права,обов`язки працівника, посадова інструкція та інформація про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. Крім того, на ОСОБА_1 не покладались обов`язки щодо дотримання вимог внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Турист» та дотримання трудової дисципліни.

Відповідач стверджує, що у зв`язку із наявністю цивільно-правового договору - договору підряду, відповідальність за нанесення шкоди третім особам під час виконання робіт за таким договором повинен нести водій ОСОБА_1 адже п. 3.5 договору підряду №1659 від 01.04.2016р. передбачений саме такий порядок відшкодування шкоди перед третіми особами. Матеріали позовної заяви не містять жодного належного та допустимого доказу наявності трудових правовідносин між ТОВ «Турист» та ОСОБА_1 .

Як вказує відповідач, страхова виплата ПрАТ «СК «Галицька» здійснена позивачу в повному обсязі відповідно до норм діючого законодавства, а позивач не підтвердив матеріальну шкоду в розмірі 70178,96 грн., яка була виплачена ОСОБА_2 . Із матеріалів Висновку №2102-11-16 про оцінку транспортного засобу автомобіля Honda Civic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власник ОСОБА_2 , складений експертом ОСОБА_5 від 22.12.2016р., вбачається, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, станом на 25.11.2016р. складає 46247,54грн. Однак ані ПрАТ «СК «Галицька», ані ТОВ «Турист» про дату огляду автомобіля не були повідомлені, що порушує вимоги чинного законодавства. На підтвердження понесених позивачем збитків, щодо ремонту автомобіля Honda Civic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , було надано рахунок-фактуру №МСцЗУ-003256, акт виконаних робіт, із якого вбачається перелік замінених деталей, при цьому незрозумілою є вартість змінених деталей автомобіля Honda Civic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , там вказані тільки назви деталей і види послуг, однак не вказані, які деталі були поставлені на автомобіль. У зв`язку цим викликає сумнів відповідність вартості деталей, які були установлені в автомобіль Honda Сivic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для ремонту автомобіля загальній сумі вартості ремонту, не вбачається розкриття інформації щодо того, які саме деталі купувались (не відомою є серія, номер, назва виробника, країна походження виробника), та інші документи, які містили б формацію про вартість замінених деталей. Отже, стає неможливим визначити дійсність суми ремонту автомобіля Honda Civic, реєстраційний номер НОМЕР_1 за даними акту виконаних робіт, який міститься в матеріалах справи.

Відповідач вважає, що зобов`язання щодо відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок ДТП належить на ПрАТ «СТ «Галицька» у межах страхової суми, яку повністю покрила страхова компанія. Сума передбачена п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлена в розмірі 50000,00грн. могла бути відшкодована позивачу в рамках страхового відшкодування, у випадку, якби була обґрунтована та підтверджена позивачем.

Крім того, як зазначає відповідач, ТОВ «Турист» є неналежним відповідачем по справі, адже зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим є страховик - ПрАТ «СК «Галицька». У разі задоволення позовних вимог, відповідач зазнає необґрунтованих та безпідставних матеріальних втрат на суму позовних вимог, а саме рішення суду не можна буде вважати обґрунтованим та законним, а таким, що прийняте із порушенням норм права.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У своїй відповіді на відзив відповідача позивач вказує, що оскільки відповідно до договору підряду №1659 від 01.04.2016р. ОСОБА_1 виконував послуги із перевезення пасажирів на замовлення ТОВ «Турист», саме останнє, як замовник, відшкодовує шкоду, завдану ОСОБА_1 , що ще раз підтверджує, що ТОВ « Турист» є належним відповідачем.

Щодо суми відшкодування позивач вказує, що Акт виконаних робіт №МСцСА-011640 від 27.03.2017р. є належним доказом суми збитків, завданих внаслідок ДТП з огляду на наступне. Порядок оцінки майна (майнових збитків) детально врегульовано Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». В даному випадку, оцінка завданих збитків має проводитися на підставі Методики оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р. ТОВ «ВіДі Драйв Моторз» спеціалізоване підприємство, яке є офіційним дилером у регіоні для даної моделі транспортного засобу. Таким чином, зміст рахунку-фактури № МСцЗУ-003256 від 25.11.2016р., акту виконаних робіт № МСцСА-011640 від 27.03.2017р., рахунку-фактури №МСцСА-010900 від 25.11.2016р., акту виконаних робіт №МСцСА-010900 від 25.11.2016р. даного підприємства не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп`ютерної програми рекомендованої заводом виробником даної марки автомобілів з урахуванням положень Методики. Таким чином, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що може бути витрачена для відновлення транспортного засобу. Документи ж ТОВ «ВіДі Драйв Моторз», що є офіційним дилером автомобілів марки «Honda» в Україні та має в своєму складі сертифіковану станцію технічного обслуговування (на якій і проводився відновлювальний ремонт застрахованого автомобіля «Honda Civic», не суперечать умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображають втрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом цього транспортного засобу. Звіт про визначення вартості матеріального збитків лише підтверджує обґрунтованість проведених робіт. Закон України «Про страхування» не покладає на страховика за договором добровільного страхування наземного транспорту обов`язку проведення незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, таким чином необхідність відшкодування шкоди в повному розмірі не може ставитися у залежність від проведення такої оцінки.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 09.11.2016р. в м. Одесі по Миколаївській дорозі, 183 сталася дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля «Honda Civic», д/н НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_3 та автобус «Богдан А-091», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Згідно з довідкою №301635460728006 відносно водія ОСОБА_1 , за порушення ним вимог Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. (зі змінами та доповненнями), було складено адміністративні матеріали та передані до Суворовського районного суду м. Одеси для подальшого розгляду. 09.12.2016р. постановою Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 було визнано винним у спричиненні ДТП та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення (Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Таким чином, ОСОБА_1 є особою, винною у спричиненні пошкоджень автомобілю «Honda Civic», д/н НОМЕР_1 .

За приписами ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України).

31.01.2017р. до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування вх.№15/04/9.01/0095.17 звернувся ОСОБА_2 в зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування. 28.02.2017р. позивач, на підставі Страхового акту №КР-011899 від 09.02.2017р. з розрахунком суми страхового відшкодування до нього та керуючись рахунком-фактурою №МСцЗУ-003256 від 25.11.2016р., рахунком-фактурою №МСцСА-010900 від 25.11.2016р., актом виконаних робіт №МСцСА-010900 від 25.11.2016р. та враховуючи дані звіту №2102-11-16 від 22.12.2016р. здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 70178,96грн., що підтверджується платіжним дорученням №577 від 28.02.2017р., платіжним дорученням №578 від 28.02.2017р. квитанцією від 25.11.2016р.

За приписами ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі звітом №2102-11-16 від 22.12.2016 р. коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу дорівнює 0,50, а вартість відновлювального ремонту автомобіля «Honda Civic», д/н НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 46247,54грн. 04.08.2017р. ПрАТ «СК «Галицька» здійснила виплату страхового відшкодування на користь позивача за шкоду, заподіяну майну потерпілих в розмірі 46247,54грн.

Як стверджує позивач, позивачу має бути відшкодовано шкоду в розмірі 23931,42грн. (70178,96 грн. - 46247,54грн., де 70178,96 грн. - сума збитків, завданих внаслідок ДТП, 46247,54грн. - ліміт відповідальності страховика - ПрАТ «СК «Галицька».

Як встановлено судом, відповідно до постанови Суворовського районного суду м. Одеси № 523/17041/16-п від 09.12.2016р. ОСОБА_1 працював в ТОВ «Турист», яке відповідно до відповіді Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради лист вих.№11/01-42 К 13 ПИ від 15.02.2019р. станом на 09.11.2016р. обслуговувало як перевізник міський автобусний маршрут загального користування №105.

Посилання відповідача на те, що між відповідачем та ОСОБА_1 було укладено договір підряду №1659 від 01.04.2016р. відповідно до умов якого ОСОБА_1 надавав ТОВ «Турист» послуги з перевезення пасажирів та відповідно до умов якого шкода заподіяна ОСОБА_1 відшкодовується ним особисто судом до уваги не приймається оскільки ОСОБА_1 виконував послуги із перевезення пасажирів на замовлення ТОВ «Турист», саме останнє, як замовник таких послуг, відшкодовує шкоду, завдану ОСОБА_1 .

Укладений між відповідачем та фізичною особою ОСОБА_1 договір підряду №1659 від 01.04.2016р. за свою правовою природою є різновидом договору найму транспортного засобу, який регулюється параграфом 5 глави 58 Цивільного кодексу України, а не договору підряду.

Статтею 799 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Договір найму за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (п.2 ст.799 Цивільного кодексу України), незалежно від того, на стороні кого фізична особа виступає - наймодавець чи наймач. Договір найму транспортного засобу не підлягає державній реєстрації, причому, навіть якщо сам транспортний засіб (автомобіль) і реєструється у відповідних державних органах, така реєстрація стосується самої речі та права власності на неї і не потрібна, якщо не відбувається зміни власника, тобто не стосується відносин оренди транспортного засобу.

Як встановлено судом, договір підряду №1659 від 01.04.2016р., укладений між відповідачем та фізичною особою - ОСОБА_1 , нотаріально не посвідчений.

Відповідно до ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи, що укладений між відповідачем та фізичною особою ОСОБА_1 договір підряду №1659 від 01.04.2016р. є нікчемним, тобто таким, що не породжує для його сторін прав та обов`язків, у тому числі права ОСОБА_1 на керування транспортним засобом, який належить відповідачу.

Отже, нікчемний правочин не є юридичним фактом цивільного права, він не породжує будь-яких прав та обов`язків.

Судом встановлено, що власником транспортного засобу автобус «Богдан А-091», д/н НОМЕР_2 є ТОВ «Турист» та за таких обставин, обов`язок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП покладається на власника транспортного засобу.

Також не приймаються до уваги доводи відповідача про недоведеність позивачем суми матеріальної шкоди в розмірі 70178,96 грн., яка була виплачена ОСОБА_2 виходячи з наступного.

Порядок оцінки майна (майнових збитків) детально врегульовано Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Відповідно до п. 8.5.6. Методики оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р. у разі документального підтвердження відновлення колісного транспортного засобу чи його складової частини на спеціалізованому для даної моделі колісного транспортного засобу підприємстві розрахунки вартості ремонтно-відновлювальних робіт проводяться на підставі вартості однієї нормо-години ремонтних робіт цього підприємства, що відповідно до Акт виконаних робіт № МСцСА-011640 від 27.03.201 7 р. складає 348грн./год.

Відповідно до п.8.5.10 та п. 8.5.11. Методики при визначенні вартості складових частин колісного транспортного засобу, які підлягають заміні пріори тез ними є дані про вартість складових частин, які поставляє виробник колісного транспортного засобу у мережу своїх офіційних дилерів у регіоні.

ТОВ «ВіДі Драйв Моторз» спеціалізоване підприємство. Таким чином, зміст рахунку-фактури № МСцЗУ-003256 від 25.11.2016р., акту виконаних робіт № МСцСА-011640 від 27.03.2017р., рахунку-фактури №МСцСА-010900 від 25.11.2016р., акту виконаних робіт №МСцСА-010900 від 25.11.2016р. даного підприємства не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп`ютерної програми рекомендованої заводом виробником даної марки автомобілів з урахуванням положень Методики.

Станом на день розгляду справи відповідач не надав висновків експертизи та інших належних доказів спростовуючих позовні вимоги.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України»).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Турист» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення 23931,42грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00грн. покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Турист" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення 23931,42грн. - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Турист" (65009, м. Одеса, Гагаринське плато, 5, код ЄДРПОУ 31977085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. В.Кільцева, 56, поштова адреса: 03194, м. Київ-194, а/с 31, код ЄДРПОУ 35429675) 23931,42грн. шкоди, 1921,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 12 грудня 2019р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова