Рішення № 86278529, 03.12.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/142/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2019 справа № 908/2703/19

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14) в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” (69098, м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 13-В)

про стягнення 69836,26 грн.,

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Лєлєкова В.В., довіреність № 35 від 01.01.2019

від відповідача: Тюленєва О.С., довіреність № 019-02/846-01 від 12.08.2019

Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” 69836,26 грн., які складаються з 43782,70 грн. пені, 6434,89 грн. 3% річних та 19618,67 грн. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасність виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії від 01.11.2017 № 14421 щодо оплати вартості отриманої електричної енергії.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019 справу № 908/2703/19 передано на розгляд судді Носівець В.В. (після зміни прізвища – Левкут В.В.)

Ухвалою суду від 07.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2703/19, присвоєно справі номер провадження 18/142/19, розгляд справи по суті призначено на 05.11.2019; судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 03.12.2019.

В судовому засіданні 03.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення щодо доводів, викладених у відповіді на відзив та клопотанні про приєднання доказів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії від 01.11.2017 № 14421 щодо своєчасної оплати електричної енергії, спожитої у травні – грудні 2018 року. За поясненнями позивача, направлені на адресу відповідача рахунки за спірний період сплачені, проте, з порушенням встановленого п. 10 Додатку № 4 до договору строку (п`ять операційних днів з дня отримання рахунку). Наведене є підставою для визначення відповідачу відповідальності у вигляді передбачених договором та законом пені, 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи на ст.ст. 15, 16, 625, 610, 611, 612, 526, 530 ЦК України та ст.ст. 193, 220, 230 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивач звертався з позовом про стягнення основного боргу за договором № 14421 від 01.11.2017, пені, 3% річних та інфляційних втрат. Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.09.2019 у справі № 908/2407/18 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» на користь позивача за період листопад-грудень 2017 року, лютий-жовтень 2018 року 315931,48 грн. пені, 26927,42 грн. 3% річних та 66029,34 грн. інфляційних втрат. Отже, позивачу було відомо про порушення його прав, але він не скористався своїм правом на звернення з вимогою до боржника або відповідним позовом до суду. Просить застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати електричної енергії, спожитої в травні-серпні 2018 року, та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині, а також відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 815,04 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2365,13 грн., нарахованих по рахунку № 14421/4а, як недоведених та некоректно нарахованих.

Від позивача 18.11.2019 надійшли до суду відповідь на відзив та клопотання про приєднання доказів (згідно відбитку штемпеля поштового відділення зв`язку на конверті відправлено 14.11.2019).

У відповіді на відзив зазначається, що умовами договору сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, який відповідає вимогам ч.6 ст. 232 ГК України, а саме, з дня прострочення по день фактичної оплати заборгованості. Відзначив, що рішенням господарського суду Запорізької області від 10.09.2019 у справі № 908/2407/18 встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання за договором та стягнуто пеню за період з 19.12.2017 по 10.12.2018. Присуджені до стягнення кошти сплачені відповідачем 22.02.2019, після чого позивач звернувся з даним позовом про стягнення пені за період з 11.12.2018 по день, що передує фактичному виконанню зобов`язання 21.02.2019. Оскільки умовами договору сторони змінили передбачений законодавством шестимісячний строк на нарахування пені до повного виконання грошового зобов`язання, позивачем строк спеціальної позовної давності в один рік не пропущено. Щодо 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за рахунком за спожиту електроенергію № 14421/4а від 30.04.2018, позивач зазначив, що помилкове недолучення до позовної заяви вказаного рахунку не позбавляє позивача права на захист своїх інтересів.

Клопотання позивача вих. № 317/33 від 14.11.2019 про приєднання до матеріалів справи доказів: копій рахунку за спожиту активну електричну енергію від 30.04.2018 за № 14421/4а, банківської виписки від 15.01.2019 за рахунком № 14421/4а та акту про спожиту активну електричну енергію за квітень 2018 судом задоволено.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж (Постачальник електричної енергії, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” від імені співвласників, керуючись укладеними договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, відповідно до Додатку № 11 (Споживач, відповідач у справі) 01.11.2017 укладено договір про постачання електричної енергії № 14421 (надалі – Договір), відповідно до умов якого (розділ 1), Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача згідно додатка №5 з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 “Точки продажу електричної енергії споживачу”.

Згідно з п. 3.1.1 Договору Постачальник має право отримати від Споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.

Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.4 Договору Споживач зобов`язався виконувати умови цього договору; оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка №4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та додатка № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”.

Відповідно до пункту 1 додатка до договору № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” розрахунковим вважається період з 00 годи першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на рахунок Постачальника, вказаний в п.10 Договору. За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника електричної енергії.

В пункті 4 додатка № 4 до договору встановлено, що Споживач не пізніше 14-00 годин 3-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у 2 примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою: “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” за формою Додатка № 5.1.; “Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу” за формою додатка № 5.4. (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу).

Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає Споживачу.

Відповідно до пункту 6 додатка № 4 до договору за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Згідно з пунктом 9 додатка № 4 до договору рахунки направляються Постачальником електричної енергії Споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою Постачальника електричної енергії журналі. При направленні рахунка або платіжної вимоги-доручення Споживачу нарочним Постачальника електричної енергії Споживач зобов`язаний під розпис на супровідному листі прийняти рахунок.

Відповідно до пункту 10 додатка № 4 до договору Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка вважається: при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення. З урахуванням поштового пробігу документа (по місту – 3 дні, по області – 5 днів, по України – 7 днів); у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата зазначена в журналі; при направленні нарочним – дата вручення Споживачу.

Рахунки, виставлені Постачальником електричної енергії відповідно до умов договору (для попередньої оплати, планових платежів, остаточного розрахунку, інше) отримує представник Споживача одночасно із підписаними зі сторони Постачальника електричної енергії “Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” та “Актом звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу” відповідно до умов п. 4 цього додатку. У разі неотримання представником Споживача рахунків для здійснення передбачених умовами договору платежів, відповідні рахунки направляють Споживачу поштою або нарочним згідно умов цього пункту.

Згідно з п. 9.5. договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017, а в частині проведення розрахунків – до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань.

Факт неналежного виконання Споживачем своїх зобов`язань за Договором щодо своєчасної оплати електричної енергії, спожитої у листопаді-грудні 2017 та у лютому-жовтні 2018 року був предметом дослідження у господарській справі № 908/2407/18.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.09.2019 у справі № 908/2407/18 позовні вимоги ПАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж задоволено: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” на користь позивача 315931,48 грн. пені, 26927,42 грн. 3% річних, 66029, 34 грн. інфляційних втрат та 6133,32 грн. судового збору.

У зв`язку з тим, що заборгованість за Договором відповідачем в повному обсязі остаточно погашено лише 22.02.2019 позивачем нараховано відповідачу 43782,70 грн. пені за загальний період з 11.12.2018 по 21.02.2019, 6434,89 грн. 3% річних за аналогічний період (з 11.12.2018 по 21.02.2019), а також 19618,67 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2018 року по січень 2019 року включно.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором про постачання електричної енергії № 14421 від 01.11.2017.

Обставини виконання сторонами умов договору стали предметом дослідження господарського суду Запорізької області у справі № 908/2407/18.

Зокрема, рішенням господарського суду від 10.09.2019 у справі № 908/2407/18, встановлено, що позивачем виставлялися рахунки на оплату за електричну енергію, спожиту у листопаді – грудні 2017, лютому-жовтні 2018, частина з яких (рахунки за листопад 2017, лютий, березень 2018) вручалася представнику Споживача нарочним під розпис в журналі (із зазначенням у рахунках відповідної дати вручення), інша частина (рахунки за грудень 2017, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2018) направлялася поштою, що підтверджується копіями реєстрів відправлених листів з відбитками поштових штемпелів та поштових фіскальних чеків до них, які містяться в матеріалах справи. В порушення умов договору оплата за спожиту активну електричну згідно з виставленими за вказаний період рахунками здійснена відповідачем з порушенням кінцевих термінів для розрахунків, станом на березень 2019 року відповідачем в повному обсязі сплачено заборгованість за спожиту у спірний період активну електричну енергію.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, суд визнав доведеним.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт порушення з буку відповідача зобов`язань за договором щодо оплати вартості отриманої електричної енергії за період листопад-грудень 2017 року, лютий-жовтень 2018 року остаточно встановлено рішенням господарського суду від 10.09.2019 у справі № 908/2407/18.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманої за Договором електричної енергії за період квітень-грудень 2018 року належним чином не виконав. Направлені на адресу відповідача рахунки за цей період сплачені, проте, з порушенням встановленого п. 10 додатка № 4 до договору строку.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.1 договору передбачена відповідальність споживача за недотримання термінів сплати рахунків за активну електричну енергію (п. 10 додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію”) у вигляді сплати позивачу пені за весь період часу, протягом якого не виконане зобов`язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Таким чином, сторони в договорі погодили нарахування пені за весь період прострочення оплати.

За прострочення оплати рахунків за травень-серпень, листопад-грудень 2018 року позивач на підставі п. 4.2.1 договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 11.12.2018 по 21.02.2019 в сумі 43782,70 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” за загальний період з 11.12.2018 по 21.02.2019 за кожним окремо рахунком, суд визнав його правильним, здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства. Вимоги про стягнення пені задовольняються судом у заявленій позивачем сумі.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати електричної енергії, спожитої в травні-серпні 2018 року, та відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 1 ст. 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В договорі про постачання електричної енергії від 01.11.2017 № 14421 умови про строк позовної давності відсутні. Отже, до спірних правовідносин застосовується встановлений законодавством спеціальний строк позовної давності для стягнення пені в один рік.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до суду з позовом 26.09.2019 (згідно з календарним штемпелем поштового відділення зв`язку на конверті). Отже, в межах позовної давності може бути стягнута пеня, нарахована в період з 26.09.2018 по 26.09.2019.

Позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану за період з 11.12.2018 по 10.02.2019, тобто в межах позовної давності.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач дізнався про порушення своїх прав з моменту прострочення оплати рахунків і зважаючи на спеціальний строк позовної давності по пені, позов подано не в рамках цього строку, суд зазначає, що прострочення оплати рахунків є триваючим порушенням, а пеня відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Як встановлено судом, за умовами 4.2.1 договору позивач вправі нараховувати пеню за весь період прострочення по день фактичної оплати, у зв`язку з чим приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, до спірних правовідносин не застосовуються.

Також, за порушення грошового зобов`язання щодо оплати рахунків за квітень-серпень, листопад-грудень 2018 року позивач нарахував відповідачу 6434,89 грн. 3% річних та 196128,67 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи встановлений факт прострочення з боку відповідача щодо оплати рахунків за спірний період, нарахування 3% річних та інфляційних втрат за відповідними рахунками є правомірним.

Позивачем розрахунок 3% річних здійснено за загальний період з 11.12.2018 (наступний день за визначеним у справі № 908/2407/18 щодо нарахування штрафних санкцій) по 21.02.2019 (день, що передує фактичному виконанню зобов`язання). Таким чином, період нарахування визначено позивачем цілком обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” за загальний період з 11.12.2018 по 21.02.2019 за кожним окремо рахунком, суд визнав його правильним, здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства. Вимоги про стягнення 3% річних задовольняються судом у заявленій позивачем сумі.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, в якому зазначено, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи загальний період нарахування з грудня 2018 року по січень 2019 року, суд встановив, що втрати від інфляції підлягають застосуванню за загальний період з грудня 2018 року по січень 2019 року та їх сума складає 18805,21 грн., тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом частково в наведеній сумі, в решті заявлених вимог про стягнення 813,46 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

Доводи відповідача відносно неправомірності нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості за рахунком № 14421/4а за квітень 2018 року, з огляду на те, що заборгованість за цим рахунком не є предметом спору в даній справі, судом відхилені, оскільки позивачем вказаний період заявлений у позові, а клопотання про долучення відповідних доказів щодо даного періоду судом задоволено, докази прийнято до розгляду.

При цьому, суд враховує, що позивачем нараховані відповідні суми за періоди, що не охоплюються судовим рішенням у справі № 908/2407/18, а право на нарахування пені та сум, передбачених ст. 625 ЦК України, не припиняється до повного виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

В даному випадку позивачем доведено частково, а відповідачем не спростовано обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 43782,70 грн. пені, 6434,89 грн. 3% річних та 18805,21 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (813,46 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1898,62 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” (69098, м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 13-В, ідентифікаційний код 40413159) на користь публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25) 43782,70 грн. (сорок три тисячі сімсот вісімдесят дві грн. 70 коп.) пені, 6434,89 грн. (шість тисяч чотириста тридцять чотири грн. 89 коп.) 3% річних, 18805,21 грн. вісімнадцять тисяч вісімсот п`ять грн. 21 коп.) інфляційних втрат та 1898,62 грн. (одну тисячу вісімсот дев`яносто вісім грн. 62 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 09.12.2019.

Суддя В.В. Левкут