Рішення № 86278458, 03.12.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1000/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Магур Н.І. наказ №02/12 від 02.12.2019;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-агро-сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО"

про стягнення 202 514,46 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Агро" про стягнення 202 514,46грн боргу, із яких: 112 438,65грн основного боргу, 25 381,78грн пені, 62 487,73грн 20% штрафу, 2 206,30грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №01 від 03.04.2018.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст.526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 09.10.2019 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.10.2019.

Ухвалою суду від 31.10.2019 постановлено підготовче засідання відкласти на 13.11.2019, надано відповідачу строк до 08.11.2019 для подачі до суду відзиву на позовну заяву та до 13.11.2019 для подання до суду всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 13.11.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 19.11.2019.

19.11.2019 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 19.11.2019 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/1000/19 до судового розгляду по суті на 03.12.2019.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив. 02.12.2019 на електронну пошту суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на підставі п.2 ч.2 ст.202 ГПК України, оскільки представник відповідача Захарченко В.П. 03.12.2019 о 13.44 перебуватиме в судовому засіданні Луцького міськрайонного суду Волинської області в якості захисника обвинуваченого.

Дослідивши клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, суд залишає його без задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Таким чином, ТОВ "МС-Агро" не обмежене колом осіб, які можуть представляти їх інтереси в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого Кодексом строку, з підстав, якщо перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

При цьому, судом не визнавалась явка повноважних представників у засідання суду обов`язковою.

Наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про те, що відповідача повідомлено 25.11.2019 про дату, час та місце розгляду справи по суті.

Оскільки про дату судового засідання відповідача було повідомлено заздалегідь, отже, у нього було достатньо часу для належної підготовки до судового засідання, зокрема для визначення особи представника, який представлятиме його інтереси, з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити останньому взяти участь в засіданні суду, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

03.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хім-агро-сервіс" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО" (відповідач, покупець) укладено Договір поставки №01 (далі - договір) (а.с.12-13), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити (передати) покупцю сільськогосподарську продукцію, врожаю 2016 року, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару на умовах та в строки, визначені даним договором.

Асортимент, ціна та кількість товару визначається сторонами в специфікаціях, що додаються до цього договору і є його невід`ємними частинами (п.1.2. договору).

Розрахунки за товар здійснюються покупцем у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.5.1. договору).

Згідно п.5.3. договору порядок та строк оплати товару вказуються в специфікації, яка узгоджується та підписується сторонами перед поставкою товару і є невід`ємною частиною цього договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.10.1 договору).

03.04.2018 сторонами підписано Специфікацію №1 до договору поставки №01 від 03.04.2018 (а.с.14), відповідно до якої сторони погодили поставку товару, а саме сої каліброваної очищеної у кількості 17 тонн, загальною вартістю 312 438,65грн.

Відповідно до п.2 поставка товару здійснюється на умовах EXW франко-склад постачальника у відповідності із правилами "Інкотермс-2010".

Покупець здійснює оплату вартості товару у строк до 31.05.2019 (п.5 Специфікації №1).

Дана специфікація №1 від 03.04.2018 є невід`ємною частиною Договору поставки №1 від 03.04.2019 та вступає в силу з моменту її підписання сторонами (п.6Специфікації №1).

На підставі видаткової накладної №РН-0000013 від 24.04.2018 (а.с.15) представником відповідача (довіреність №26 від 24.04.2018 (а.с.16)) отримано товар, відповідно до умов договору та специфікації №1 на загальну суму 312 438,65грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату отриманого товару, а саме 06.08.2019 на суму 100000,00грн (платіжне доручення №1669) та 21.08.2019 на суму 100000,00грн (платіжне доручення №1725), що підтверджено випискою по рахунку позивача (а.с.17-19).

Зважаючи на те, що відповідачем не здійснено остаточного розрахунку за отриманий товар, позивач звернувся до суду із даним позовом.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 ЦК України).

За ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення 112438,65 грн основного боргу.

Суд зазначає, що позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 112438,65грн належними та допустимими доказами у справі.

В свою чергу, відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.

За наведених обставин, суд задовольняє вимогу про стягнення із відповідача 112438,65грн основного боргу.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 2206,30грн 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому задовольняє вимогу про стягнення із відповідача 2206,30грн 3% річних за період із 01.06.2019 по 16.09.2019.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 25381,78грн пені та 62487,73грн 20% штрафу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1ст.230 ГК України).

За прострочення оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої суми, за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення. Строк позовної давності щодо стягнення пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється у 3 роки (п.7.4. договору).

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд вважає його арифметично вірним, а вимогу про стягнення 25381,78грн пені за період із 01.06.2019 по 16.09.2019 такою, що підлягає задоволенню.

У п.7.5. договору сторони передбачили, що за прострочення оплати товару більше ніж на 5 (п`ять) банківських днів покупець, крім пені, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% від простроченої суми.

Зважаючи на вищенаведені обставини, оскільки заборгованість відповідача станом на 08.06.2019 становила 312 438,65грн, суд вважає вимогу позивач про стягнення 62487,73грн 20% штрафу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На посилання відповідача, що нараховані позивачем штраф та пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що розглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду у справах №917/194/18, №911/2813/17, №910/6046/16, та спростовує вищенаведені доводи відповідача.

Щодо клопотання відповідача (вх.№02-44/1827/19 від 19.11.2019) про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.

З огляду на недоведеність відповідачем існування обставин, які стали би підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум неустойки, суд робить висновок про обґрунтованість стягнення штрафних санкцій у визначеному позивачем розмірі.

6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи факт невиконання ТОВ "МС-АГРО" своїх зобов`язань на підставі договору поставки №01 від 03.04.2018, позовні вимоги підлягають задоволенню на загальну суму 202 514,46грн, з яких 112 438,65грн – основного боргу, 25 381,78грн – пені, 62 487,73грн – 20% штрафу, 2 206,30грн – 3% річних.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позову, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" (07700, Київська обл., м.Яготин, вул.Сільгосптехніки, буд.1-в, ідентифікаційний код 37412862) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Агро" (17505, Житомирська обл., м.Коростишів, вул.Червона площа, буд.18, ідентифікаційний код 39534502) задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Агро" (17505, Житомирська обл., м.Коростишів, вул.Червона площа, буд.18, ідентифікаційний код 39534502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" (07700, Київська обл., м.Яготин, вул.Сільгосптехніки, буд.1-в, ідентифікаційний код 37412862):

- 112 438,65грн – основного боргу;

- 25 381,78грн – пені;

- 62 487,73грн – 20% штрафу;

- 2 206,30грн – 3% річних;

- 3 037,72грн – судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.12.19

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2, 3 - сторонам (рек. з пов.)