Рішення № 86270201, 11.12.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1233/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить (позовна заява в новій редакції):

- визнати протиправним та скасувати нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 року у відношенні ОСОБА_1 та вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-19916-52 від 16 квітня 2019 року у відношення ОСОБА_1 в сумі 8448,00 грн.

- стягнути судовий збір з відповідача.

1. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що не погоджується з прийнятою фіскальним органом вимогою про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску, з огляду на наступне.

09.02.2018 року позивачем помилково самостійно подано до податкового органу в електронному вигляді звіт з єдиного соціального внеску за 2017 рік, де визначена сума єдиного суму - 8448,00 грн. Разом з тим, позивачем самостійно виявлено допущену помилку в поданому звіті, в зв`язку з чим позивач неодноразово зверталась до відповідача з листами в яких просила врегулювати нарахування з єдиного внеску, з огляду на те, що останній звільнений від сплати єдиного соціального внеску, як особа з інвалідністю.

Позивач вважає, що він відноситься до категорії осіб звільнених від сплати за себе єдиного внеску, а відповідачем необґрунтовано не взято до уваги його статус особи з інвалідністю та протиправно винесено спірну вимогу про сплату боргу.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначив, що оскаржувана вимога про сплату боргу є правомірною, прийнятою в межах повноважень, з огляду на наступне.

Посилаючись на норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зазначив, що позивач з 21.11.1995 року зареєстрований як фізична особа - підприємець.

Так, в 2018 році електронному вигляді позивачем сформовано та відправлено до податкового органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, який був прийнятий відповідачем. В даному звіті позивачем самостійно визначено суму нарахування єдиного внеску, відтак останній зобов`язаний в строки встановленні законом сплатити борг.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. 09.11.2019 року ухвалою суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено цей строк. Відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

2. 11.12.2019 року допущено заміну неналежного відповідача з ГУ ДФС у Чернівецькій області, на належного відповідача ГУ ДПС у Чернівецькій області.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. ОСОБА_1 з 21.11.1995 року зареєстрована фізичною особою - підприємцем № запису -20320170000000968. З 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування. (а.с.32,37)

2. Згідно довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 604190 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності. (а.с.35)

3. 08.02.2018 року позивачем поданий до податкового органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, в якому в таблиці № 2 додатка 5 самостійно визначено суми нарахованого єдиного внеску в сумі 8448,00 грн. (а.с.14, 23)

4. Зі змісту квитанції № 2 від 10.02.2019 року вбачається, що звіт прийнято. (а.с. 22)

5. Позивач звернувся із заявою до контролюючого органу, в якій повідомив останнього, що звіт від 08.02.2018 року про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску сформовано та подано помилково.

У відповідь на заяву отримав відповідь про те (лист № 118/24-13-51-02 від 20.04.2018р.), що у разі самостійного визначення платниками бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах. (а.с.24, 25 )

6. 16.04.2019 року Головне управління державної фіскальної служби у Чернівецькій області сформувало та надіслало на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-19916-52 про сплату заборгованості з єдиного внеску в сумі 8448,00 грн станом на 31 березня 2019 року. (а.с.17)

ІV. ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

2. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом №2464, нарахування і сплата фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом МФУ від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 499).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець 21.11.1995 року. 01.01.2012 року позивача взято на облік як платника єдиного внеску. Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12АА № 604190 від 12.09.2016 року, позивач є інвалідом третьої групи загального захворювання.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до приписів статті 25 Закону №2464 передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У випадках, зазначених в абзаці дев`ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відповідно до відомостей облікової картки платника ЄСВ та розрахунку, за позивачем обліковано недоїмку зі сплати ЄСВ відповідно до самостійно поданої звітності про суми нарахованого ЄСВ у сумі 8448,00 грн.

3. В ході розгляду справи судом встановлено, що 09.02.2018 року позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску у сумі 8448,00 грн.

Згідно пункту 3 розділу 4 Інструкції № 499 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Відповідно до пункту 3 розділу 6 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Вирішуючи даний спір суд звертає увагу на те, що позивачем до відповідача подано заяву в якій повідомлено, що він є інвалідом третьої особи, тому як фізична особа-підприємець, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування не зобов`язана сплачувати ЄСВ згідно чинного законодавства. Позивач також клопотав зняти/здійснити коригування помилково вказаних сум у звітах. Проте, відповідачем повідомлено, що у разі самостійного визначення платником бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах, тому вважати звіт недійсним підстав немає.

Слід зазначити, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04, п.71).

Згідно статті 2 Закону № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464 особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати, за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Дана норма кореспондується з пунктом 3 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435), згідно якого фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

4. Судом також встановлено, що позивач будучи суб`єктом господарювання не приймав добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Проаналізувавши наведене вище суд вважає, що відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про обов`язок сплати ЄСВ з боку позивача. Помилкова подача позивачем звітності за 2017 рік не свідчить про добровільну участь позивача у системі страхування.

Відповідно пункту 6 Розділу VI Інструкції № 499 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом.

Позивач обґрунтував обставини помилковості поданої звітності, звернувшись з проханням зняти/здійснити коригування помилково вказаних сум у звітах. В свою чергу позивач також очікував відповідного реагування відповідача на внесення змін до облікових записів щодо припинення обов`язку сплати ЄСВ (виправлення недостовірних відомостей). Разом з тим, відповідачем не вчинено дій щодо коригування відомостей з єдиного внеску, натомість відповідачем прийнято оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Заперечуючи проти позову, відповідач зводив свої аргументи до того, що факт подання звіту позивачем розцінюється як свідома активна дія про намір сплатити єдиний соціальний внесок, що свідчить про добровільний характер поведінки особи. Суд відхиляє такі доводи, оскільки позивачем не укладалася відповідна угода про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування згідно вимог ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що є виключною умовою для визнання позивача платником єдиного внеску за наведених обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №806/1575/16, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Згідно пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Слід зазначити й те, що у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №805/2195/17 висловлена позиція щодо частини 4 статті 4 Закону № 2464, зокрема зазначено: "аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу"

Отже, позивач належить до категорії осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, оскільки є особою з інвалідністю відповідно до медичного висновку.

5. Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідачем складено оскаржувану вимогу на виконання повноважень, у порядку і у спосіб, передбачений законом. Проте, оцінюючи рішення за критеріями згідно частини 2 статті 2 КАС України, варто зазначити, що оскаржувану вимогу прийнято нерозсудливо з огляду на інформування про помилковість поданого звіту без урахування усіх обставин справи у контексті права позивача, як на виправлення помилки, так і на добровільну участь у системі загальнообов`язкового страхування з огляду на статус інваліда і платника єдиного податку.

Розглядаючи вказаний спір суд вважає за необхідне зазначити й те, що практика Європейського суду з прав людини, яка сформувалася з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків свідчить, що існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України", "Щокін проти України"), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

З огляду на наведене вище, суд з урахуванням всіх обставин справи дійшов висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) підлягає скасуванню.

6. Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, суд погоджується з мотивами і аргументами на які посилався позивач, оскільки наведений перелік доказів повністю спростовує позицію відповідача, відтак адміністративний позов слід задовольнити повністю.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд (окрім іншого) враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 768,40 грн сплачений: згідно квитанції від 16.08.2019 року № 160 та 768,40 грн згідно квитанції від 06.11.2019 року № 100. Разом з тим, відповідно до виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України встановлено, що судовий збір в сумі 768,40 грн згідно квитанції № 160 від 16.08.2019 року сплачений останнім в іншій адміністративній справі № 824/978/19-а.

Відтак, суд вважає, що в даному випадку не повноважний вирішувати питання розподілу судового збору в частині, яка не стосується розгляду даної справи.

2. Водночас, згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати - судовий збір в сумі 768,40 грн, який сплачений згідно квитанції № 100 від 06.11.2019 року.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.04.2019 року № Ф-19916-52.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ: 43143196)

Суддя О.В. Боднарюк