Рішення № 86269952, 11.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 грудня 2019 р. № 520/11780/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому, з урахування заяви про виправлення технічних помилок, просить суд:

- визнати незаконним та скасувати Рішення № 121 від 25.09.2013 року Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова в частині відмови по зарахуванню до загального трудового (страхового) стажу періоду з січня 1990 року по вересень 1995 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю “ФОРУМ ООО” на посаді майстра по ремонту швейних машин;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 стаж і заробітну плату, відповідно, за період з січня 1990 року по вересень 1995 року на посаді майстра по ремонту швейних машин у Товаристві з обмеженою відповідальністю “ФОРУМ ООО” до загального трудового (страхового) стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.06.2019 року звернувся до адвоката Максимова Миколи Ігоровича за правовою допомогою щодо роз`яснення про нарахування мені пенсії, її розміру та правильності, оскільки вважаю, що її мені нарахували неправильно.

В цілях точного та всебічного вивчення питання щодо вирахування розміру пенсії 21.06.2019 р. адвокатом було надіслано запит до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова в якому просив надати інформацію щодо: страхового стажу, коефіцієнтів з/п та інших відомостей стосовно нарахування пенсії ОСОБА_1 .

У відповідь на зазначений запит позивач отримав лист-відповідь від 27.06.2019р. №546/02/1-20 в якому зазначалось, що розрахунок пенсії здійснено лише згідно даних персоніфікованого обліку, та не враховано період з січня 1990 року по вересень 1995 року, як зазначається в заяві про вихід на пенсію.

Позивач зазначає, що звернувшись до територіального відділу ПФ України не отримав чіткої відповіді про те, чому саме стаж з січня 1990 року по вересень 1995 року не було враховано до загального стажу і, разом з тим, не було враховано заробітну плату за цей період відповідно. Рішення №121 від 25.09.2013 на руки не отримував та не мав можливості з ним ознайомитись.

10.09.2019 року адвокатом Максимовим М.І. було направлено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив надати інформацію про ознайомлення ОСОБА_1 з Рішенням управління ПФ у Фрунзенському районі м. Харкова №121 від 25.09.2013.

У відповідь на вищезазначений запит 30.09.2019 р. позивач зазначає, що отримав аналогічну лист-відповідь від 19.09.2019 р. як і на попередній запит, із додаванням інформації про те, що: Рішення №121 від 25.09.2013 заявнику не надавалось. а заявник був повідомлений про до оформленням документів належним чином.

Зазначає, що відповідно до записів трудової книжки (№14-15) 03.01.1990 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду майстра по ремонту швейних машину ТОВ «Форум ООО» (Наказ 11-к від 03.01.1990 р.) і 30.09.1995 ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України (Наказ 38-к від 30.09.1995 р.) Відомості про прийняття та звільнення оформлені належним чином в трудовій книжці.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій до 1 липня 2000 року подається довідка про зарплату за чинною формою. У ній має бути зазначено назву первинних документів, на підставі яких її видано, місцезнаходження та адреси, за якими можна перевірити відповідність даних довідки первинним документам. Окрім того, довідка має містити кутовий штамп і печатку, підпис керівника і головного бухгалтера підприємства.

Всі реквізити довідки про заробітну плату за період з 1990 р. по 1995 р. було дотримано. У зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 11.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

У строк, встановлений судом, відповідач надав відзив на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позовної заяви з огляду на наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова) з 26.06.2013 року та отримує пенсію за віком на загальних умовах відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та є працюючим пенсіонером. Пенсійна справа № 840536/82.

Загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає - 32 роки, 09 місяців, 03 дні та заробітна плата за період з 01.07.2000 по 31.12.2018 р. що враховано за даними системи персоніфікованого обліку.

Розрахунок пенсії проводився відповідно до наданих позивачем документів та особистої заяви.

1. за даними відділу доходів згідно довідки № 70-03/34 від29.07.2013 року про сплату внесків до загального стажу враховано період з 01.01.2003 р. по 31.12.2003 р.

2. згідно з даними системи персоніфікованого обліку періоди робот з 01.01.2014 по 31.12.2014 р. та з 01.01.2018 по 31.12.2018 р. не враховано до загального стажу.

3. згідно з рішенням управління № 121 від 25.09.2013 року період з січня 1990 р. по вересень 1995 р. ТОВ «Форум ООО» не зараховано до загального стажу, оскільки це не було підтверджено первинними документами.

Зазначає, що ОСОБА_1 додатково було надано довідку про заробітну плату до липня 2000 року, а саме: довідка за 1990 - 1995 роки Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум ООО» від 23.07.2019 року. Однак, управлінням дана довідка не прийнята до уваги оскільки вона не відповідає вимогам чинного пенсійного законодавства.

Таким чином пенсія позивачу призначена та виплачується згідно з вимогами чинного законодавства та наявними документами пенсійної справи.

Представником позивача надано відзив на адміністративний позов, у якому повністю підтримав заявлену правову позицію та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, а тому суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 КАСУ справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачами обставини, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З 26.06.2013 р. позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком на загальних умовах відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Позивачем для призначення пенсії подані усі необхідні документ, у тому числі й довідка за період з січня 1990 по вересень 1995 року ТОВ «Форум ООО» (а.с.35), що не заперечувалось сторонами у справі.

Листом від 27.06.2019 № 546/02/1-20 позивача повідомлено, що пенсію розраховано при загальному стажі роботи 32 роки 09 місяців 03 днів. Заробітна плата за періоди 01.07.2000 по 30.09.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2003 з 01.01.2004 по 30.06.2013 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії - 0,74721.

Середня заробітна плата робітників та службовців, зайнятих у галузях національної економіки за 2014-2016 р. - 4404,35 грн.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії/4404,35*0,74721 складає 3290,97 грн.

Розрахунок пенсії на 01.07.2019 р. становив: Коефіцієнт стажу - 0,32333; Розмір пенсії за віком (ст. 27)(3290,97*0,32333) - 1064,07 грн.; Доплата до мінімальної пенсійної виплати (1564,00) - 499,93 грн.; Загальний розмір пенсії за віком - 1564,00 грн.

Також зазначено, що пенсія призначена та виплачується згідно з вимогами чинного пенсійного законодавства та наявними у пенсійній справі документами (а.с.33-34).

Листом від 19.09.2019 № 3666/02.11-20-03 позивача серед іншого повідомлено про те, що рішення управління № 121 від 25.09.2013 року заявнику не надавалось так як заявник був повідомлений про дооформлення документів належним чином у трьох місячний термін (а.с.38-39).

Рішенням від 121 від 25.09.2013 року ОСОБА_1 призначено пенсію за даними персоніфікованого обліку без урахування наданої довідки про заробітну плату за період з січня 1990 р. по вересень 1995 р. ТОВ «Форум ООО» до отримання відповіді з УПФУ в Ленінському районі та ТОВ «Форум ООО» в зв`язку з тим, що довідки штамп та печатка УРСР. Також не враховувано період стажу з 03.01.1990 р. по 30.09.1995 р. (а.с.28).

З інформації, зазначеної у копії трудової книжки НОМЕР_1 від 25.11.1981 року, підтверджено, що позивач у період з 03.01.1990 по 30.09.1995 року працював на посаді майстра з ремонту швейних машин у ТОВ «Форум О. ОСОБА_2 О.» (а.с.17-21).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Зі змісту частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту четвертого частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до вимог статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У відповідності до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1(далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення (перерахунку) пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта.

Згідно з пунктом третім частини 2.1 Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року.

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Пунктом 2.10 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, встановлено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію - перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, зміст вищенаведених норм свідчить про те, що призначення пенсій здійснюється на підставі грошового забезпечення особи за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. При цьому, за умови волевиявлення особи, при розрахунку її пенсії може бути врахована заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу по 30 червня 2000 року.

При виявленні бажання щодо врахування трудового стажу до 1 липня 2000 року, особа зобов`язана надати до Пенсійного органу довідку про заробітну плату до 2000 року, в якій має бути зазначено первинні документи, на підставі яких вона оформлена, та адреса, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Судом встановлено, що при зверненні до відповідача для призначення пенсії, позивачем було надано довідку про заробіток для обчислення пенсії ТОВ «Форум ООО», у якій зазначено суми заробітку з розшифруванням (грн.) з січня 1990 року по вересень 1995 року. Крім того зазначено про перерахунок у гривні у співвідношенні 1:100000. Вказано, що довідка видана на підставі особових рахунків за 1990-1995 роки (а.с.35)

Дослідивши вказану довідку про заробітну плату позивача, суд зазначає, що її зміст вказує на те, що вона оформлена на підставі первинних документів, містить адресу для проведення перевірки зазначених у них відомостей, у разі потреби, а також відмітку: “довідка видана на підставі особових рахунків за 1990-1995 роки”.

Дані обставини свідчать про той факт, що довідки про заробітну плату позивача до 2000 року цілком відповідають закріпленим законодавством вимогам до оформлення таких довідок, оскільки мають всі передбачені реквізити та необхідні відомості.

Між тим, відмовляючи у прийнятті довідки для здійснення перерахунку пенсії позивача, відповідач послався на необхідність отримання відповіді з УПФУ в Ленінському районі та ТОВ «Форум ООО».

Суд зазначає, що відмова у зарахуванні даної довідки при наявності відповідної інформації, що ґрунтується на первинних документах не відповідає нормам закону та є протиправною та порушує право позивача на врахування для обчислення пенсії заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000, визначене ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy"№ 36813/97).

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства"(Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування Рішення № 121 від 25.09.2013 року Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова в частині відмови по зарахуванню до загального трудового (страхового) стажу періоду з січня 1990 року по вересень 1995 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю “ФОРУМ ООО” на посаді майстра по ремонту швейних машин є обґрунтованими.

Суд зазначає, що у постанові Верховного суду від 06.03.2019 року по справі № 1640/2594/18 судом зазначено, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З документів, наявних у матеріалах справи судом встановлено, що у суб`єкта владних повноважень була можливість прийняти обґрунтоване та законне рішення про призначення пенсії позивачу з урахуванням наданих документів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у прийнятті довідки за період роботи з січня 1990 року по вересень 1995 року, діяв не на підставі, та не у спосіб передбачений чинним законодавством України, а відтак належним та найбільш ефективним способом відновлення порушених прав позивача є саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 стаж і заробітну плату, відповідно, за період з січня 1990 року по вересень 1995 року на посаді майстра по ремонту швейних машин у Товаристві з обмеженою відповідальністю “ФОРУМ ООО” до загального трудового (страхового) стажу та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме – 768,40 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Судом встановлено, що в позовній заяві містяться 3 вимоги немайнового характеру. Однак, враховуючи правову позицію Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №640/21330/18 суд зазначає, що системний аналіз частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір", частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Тобто, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн. як за одну вимогу немайнового характеру

Таким чином, необхідна до відшкодування позивачу сума судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень становить 768,40 грн.

Водночас, згідно положень п.1 ч.1 та ч.5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1536,80 грн. у порядку Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати Рішення № 121 від 25.09.2013 року Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова в частині відмови по зарахуванню до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 періоду з січня 1990 року по вересень 1995 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю “ФОРУМ ООО” на посаді майстра по ремонту швейних машин.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) стаж і заробітну плату, відповідно, за період з січня 1990 року по вересень 1995 року на посаді майстра по ремонту швейних машин у Товаристві з обмеженою відповідальністю “ФОРУМ ООО” до загального трудового (страхового) стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) з моменту її призначення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати в загальному розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11 грудня 2019 року.

Суддя Бадюков Ю.В.