Рішення № 86269796, 10.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

10 грудня 2019 р. № 520/9714/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. про стягнення з боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , вид. Комінтернівським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській обл., 14.09.2004 р.) про стягнення з боржника основної винагороди від 28.08.2019 року по виконавчому провадженню 59580768 протиправною;

- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. про стягнення з боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , вид. Комінтернівським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській обл., 14.09.2004 р.) основної винагороди від 28.08.2019 року по виконавчому провадженню 59580768.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. про стягнення з боржника основної винагороди від 28.08.2019 року по виконавчому провадженню 59580768 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 15.10.2019 року відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому останній проти заявленого позову заперечував та зазначив, що оскаржувана позивачем постава була прийнята у відповідності до норм діючого законодавства, а відтак скасуванню не підлягає.

Позивач або представник позивача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. У поданому до суду відзиві на позов відповідачем, зокрема, заявлено клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Водночас, суд зазначає, що ухвалою суду від 19.11.2019 року судом витребувано від Акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" (03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, 100): належним чином засвідчені докази, що підтверджують суму заборгованості ОСОБА_1 перед стягувачем Акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК" за виконавчим написом від 13.05.2019 року № 819, вчиненим приватним нотаріусом Вегерою Л.О., про звернення стягнення на предмет іпотеки – нежитлові приміщення 2-го поверху № 7, 8, 9, 10 загальною площею 62.8 кв.м., в житловому будинку літ. “А-16”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на день вчинення такого напису; відомості стосовно дати повного погашення ОСОБА_1 суми заборгованості за виконавчим написом від 13.05.2019 року № 819, вчиненим приватним нотаріусом Вегерою Л.О., про звернення стягнення на предмет іпотеки – нежитлові приміщення 2-го поверху № 7, 8, 9, 10 загальною площею 62.8 кв.м., в житловому будинку літ. “А-16”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувані докази зобов`язано надати безпосередньо до Харківського окружного адміністративного суду у строк до судового засідання.

Суд зазначає, що ухвалу суду від 19.11.2019 року Акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК" було отримано 26.11.2019 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідмолення.

Однак вимоги ухвали суду від 19.11.2019 року Акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК" виконано не було, витребуваних доказів до суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадяських формувань встанволено, що 03.12.2019 року до зазначеного реєстру внесено запис № 10681120104002827 про припинення юридичної особи Акціонерне товариство "УКРСОЦБАНК".

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи №520/9714/19 за наявними в матеріалах справи доказами.

отже, суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Постановою приватного виконавця Бабенка Д.А. від 17.07.2019 року відкрито виконавче провадження № 59580768 з примусового виконання виконавчого напису від 13.05.2019 року № 819, вчиненого приватним нотаріусом Вегерою Л.О., про звернення стягнення на предмет іпотеки – нежитлові приміщення 2-го поверху № 7, 8, 9, 10 загальною площею 62.8 кв.м., в житловому будинку літ. “А-16”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Боржником у виконавчому провадженні № 59580768 визначено ОСОБА_1 .

Зі змісту наданого представником відповідача відзиву на позов встановлено, що 18.08.2019 року в рамках здійснення виконавчого провадження №59580768 до відповідача від стягувача одночасно надійшли дві заяви: про повернення виконавчого документу стягувачу та про погашення боржником заборгованості перед стягувачем, за результатом розгляду яких відповідачем було прийнято постанову від 28.08.2019 року у виконавчому провадженні №59580768 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Також, 28.08.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди, відповідно до якої з боржника ОСОБА_1 по виконавчому провадженню 59580768 на користь приватного виконавця підлягає стягненню основна винагорода у сумі 17707,24 грн.

Зі змісту позовної заяви та наданої представником позивача відповіді на відзив вбачається, що вказану постанову позивачем було отримано 03.09.2019 року.

Вважаючи зазначену постанову відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з даним позовом звернувся до суду 12.09.2019 року шляхом направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку.

Відповідачем у наданому до суду відзиві на позов, зокрема, вказано на обставини пропущення позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, з огляду на отримання спірної у даній справі постанови 31.08.2019 року.

Надаючи оцінку зазначеним доводам відповідача суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до приписів ч.5 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Також зі змісту наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що на адресу позивача було направлено декілька поштових відправлень. Так, позивачем було отримано повідомлення від Комінтернівського районного суду м. Харкова 03.09.2019 року, що підтверджується листом від Харківської дирекції АТ “Укрпошта” №21-к-17835 від 01.11.2019 року. Також, у листі від АТ “Укрпошта” №21-к-18337 від 11.11.2019 року зазначено, що 31.08.2019 року ОСОБА_1 отримала поштове повідомлення за трек-номером 6100142089528, але встановити хто є його відправником не вдалося.

Таким чином, враховуючи обставини справи та норми діючого законодавства суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

З приводу заявлених позивачем позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ч.1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно із положеннями статті 19 Закону України “Про виконавче провадження” сторони виконавчого провадження зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до положень п.1 ч.1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно з частинами 3-5 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження” у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону України “Про виконавче провадження” у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України “Про виконавче провадження” основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Приписами ч.2 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” від 02.06.2016 року №1403 (далі - Закон №1403).

Відповідно до положень ст. 31 Закону №1403 за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Судом зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження №56140912 встановлено, що остання у п. 3 містить зазначення про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 17707,24 грн.

Суд зазначає, що порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 р. № 643 "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця" (далі - Постанова №643).

Так, відповідно до п. 19 Постанови №643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

З аналізу вищевикладених норм слід дійти висновку, що положення ч.3 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" є спеціальною безальтернативною для приватного виконавця нормою, яка визначає, що у випадку повернення виконавчого документа стягувачу згідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" останній зобов`язанний винести постанову про стягнення основної винагороди.

При цьому, суд зазначає, що будь-яких обмежень, застережень, посилань на обставини, наявність яких надає приватному виконавцю можливість не виносити таку постанову, ч.3 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" не містить.

Також суд зазначає, що вичерпний перелік випадків, у яких виконавчий збір або основна винагорода не стягуються, визначено приписами ч.5-9 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження”. Водночас, повернення виконавчого документу стягувачу на підставі його заяви до вказаного переліку не входить.

Стосовно доводів позивача про обов`язок відповідача зупинити вчинення виконавчих дій після отримання її повідомлення про необізнаність щодо обставин вчинення виконавчого напису суд зазначає наступне.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивач 02.08.2019 року після отримання повідомлень відповідача про відкриття виконавчого провадження №59580768 звернулась з заявою до Приватного виконавця Бабенко Д.А., в якій повідомила, що їй не було повідомлено про здійснення виконавчого напису нотаріуса на її майно, а також просила відкласти виконавчі дія для з`ясування всіх обставин.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем у відповідь на заяву було отримано письмову відмову відповідача.

При цьому, позивачем вказано, що вона 09.08.2019 року звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовною заявою про визнання виконавчого напису, таким що підлягає скасуванню, так як був здійсненний з порушеннями діючого законодавства України.

Також, зі змісту позовної заяви вбачаються доводи позивача стосовно того, що відповідач був поінформований про обставини порушення її прав при здійсненні виконавчого напису та це питання розглядається Комінтернівським районним судом м. Харкова у справі №641/6643/19.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.32 Закону України “Про виконавче провадження” за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.

Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Також приписами ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Приписами ч.1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” визначено перелік випадків у яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій.

З огляду на вищевикладені норми суд зазначає, що державний виконавець у розумінні приписів Закону України “Про виконавче провадження” наділений правом відкладення проведення виконавчих дій, відстрочки або розстрочки виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення та зупинення вчинення виконавчих дій, а не обов`язком. При цьому, зупинення вчинення виконавчих дій здійснюється тільки у випадках визначених законом.

З врахуванням вищевикладених норм суд зазначає, що подана позивачем до відповідача заява містить в собі лише зазначення про намір позивача звернутися до суду із позовом стосовно оскарження виконавчого напису, а також доводи стосовно необізнаності про обставини його вчинення.

Зазначені обставини не дають підстав вважати, що вказана заява позивача є належною підставою для відкладення провадження виконавчих дій по виконанню виконавчого документу у розумінні положень Закону України “Про виконавче провадження”.

Відтак, зазначені доводи позивача не можуть вважатися судом належними.

Крім того, суд зазначає, що як встановлено під час розгляду справи відповідачем в рамках здійснення виконавчого провадження №59580768 вчинялись дії направлені на виконання виконавчого документа, а зверненню стягувача до відповідача із заявою про повернення виконавчого документа передували обставини добровільного погашення в повному обсязі заборгованості боржником, тобто позивачем за вказаним виконавчим документом.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та повідомлені сторонами доводи суд приходить до висновку про правомірність постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди від 28.08.2019 року по виконавчому провадженню 59580768.

Крім того, суд зазначає, що доводи позивача про помилкове зазначення банківською установою суми заборгованості у розмірі 177072,43 грн., тоді як зменшена сума боргу позивача за виконавчим написом становила 138095,00 грн., не можуть вважатися судом належними та достатніми, оскільки не підтверджені жодними доказами.

Також суд зазначає, що посилання позивача на здійснення нею сплати заборгованості у меншій сумі, яка і була повним погашенням існуючої заборгованості в повному обсязі, що підтверджується квитанцією №1-992К від 22.08.2019 року, не можуть вважатися судом належними, оскільки зазначена квитанція не є самостійним та беззаперечним свідченням зменшення банківською установою суми заборгованості позивача за виконавчим написом та сплати такої заборгованості в повному обсязі.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачем не надано достатніх доказів, які б свідчили про протиправність видання оскаржуваної у даній справі постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича (61001, м. Харків, вул. Молочна, буд. 18, кв.25) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.