Рішення № 86267722, 02.12.2019, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1094/16-ц

№ 2/302/60/19

Номер рядка звіту 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

02.12.2019 смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді КривкаВ. П

з участю: секретар с/з Гажук Н.В.,

позивача - представник адвокат Рішко С.І.,

відповідач - представник адвокат Микулін М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні райсуду в смт.Міжгір`ї справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 439866 грн.30 коп. і моральної шкоди в сумі 20000 грн. солідарно, -

В С Т А Н О В И В:

02.12.2016 в суд подано зазначений позов з таким обґрунтуванням вимог.

Позивачка ОСОБА_1 , 1952 р.н.(попереднє прізвище ОСОБА_4 ) постійно мешкає в АДРЕСА_1 . Батьки позивачки ОСОБА_5 , 1926 р.н. і ОСОБА_6 , 1931 р.н. проживали в зареєстрованому шлюбі з 1951 року в АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . У 1971 році ОСОБА_1 одружилась з ОСОБА_7 , який зареєстрований в Присліпській сільській раді. 30.12.2003 у селі Присліп Міжгірського району померла мати позивачки ОСОБА_6 . На час її смерті з нею постійно проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 її чоловік і батько позивачки ОСОБА_5 . Згідно з свідоцтвом про право на спадщину, виданим Міжгірською державною нотаріальною конторою 24.07.2006 за реєстровим № 1334 спадкоємцем майна померлої ОСОБА_6 визнано її чоловіка ОСОБА_5 . До складу спадкового майна входило земельна ділянка площею 0,0947 га для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_6 згідно з державним актом серія І-ЗК № 033981 на праві приватної власності на землю, виданого 01.11.2000 Присліпською сільською радою на підставі рішення цієї ж Ради від 23.12.1996, що зареєстровано в Книзі записів актів про право приватної власності на землю за № 199. Позивачка вважає, що ОСОБА_5 як спадкоємець ОСОБА_6 прийняв спадщину і є повноправним власником житлового будинку АДРЕСА_3 . 21.06.2011 секретар Молодійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області посвідчив заповіт ОСОБА_5 за реєстровим № 220 ( у спадковому реєстрі 51459363), згідно якого заповідач розпорядився земельну ділянку площею 0,35 га в с. Присліп Міжгірського району на полі за криницями згідно з державним актом серія ІІІ-ЗК № 030245, реєстровий № 22 від 27.02.2001 передати ОСОБА_8 , а все інше майно, яке належатиме заповідачу на день його смерті, - заповів позивачці. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Молодія Глибоцького району Чернівецької області. 31.08.2011 позивачка подала заяву в Глибоцьку державну нотаріальну контору про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_5 і на цій підставі нотаріус відкрив спадкову справу № 128/2011 (№ спадкового реєстру 51643517). Інші спадкоємці заяв про прийняття спадщини не подавали. Позивачка вважає, що до складу спадкового майна входив й будинок АДРЕСА_3 . 01 лютого 2014 року мешканці села Присліп зателефонували позивачці на мобільний телефон і повідомили, що відповідачі, які також є мешканцями села Присліп Міжгірського району розібрали будинок АДРЕСА_3 . 02.02.2014 позивачка прибула на місце і переконалась у тому, що будинок розібрано до фундаменту (знищено), а трифазний прилад обліку електроенергії зник. Пізніше позивачка дізналася, що цей прилад відповідачка ОСОБА_2 встановила на будинку АДРЕСА_2 . 03.02.2014 позивачка подала заяву в Міжгірське відділення поліції про вчинення злочину відповідачами і на підставі цієї заяви зареєстровано кримінальне провадження № 12014070110000050. Під час досудового розслідування відповідачів допитано як свідків і вони підтвердили, що розібрали будинок АДРЕСА_3 . І що їм було відомо, що цей будинок належав ОСОБА_5 Зазначений будинок Присліпською сільською радою обліковувався за власниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно із записами в по господарській книзі.

Позивачка покликаючись на норми спадкового права і статті 16, 349,1166,1190 ЦК України просила стягнути солідарно з відповідачів завдану матеріальну шкоду у розмірі 259959 грн, що складається з сум: вартість будівництва будинку АДРЕСА_2 , який знищений, на її думку, діями відповідачів, яка визначена звітом оцінювача ПП «Експерт-сервіс» в сумі 210118 грн., вартість послуг оцінювача в сумі 2400 грн, вартості приладу обліку електроенергії і послуг по його встановленню в загальній сумі 5418 грн. Позивачка заявила вимоги і про відшкодування моральної шкоди, покликаючись на душевні страждання від втрати батьківського майна в сумі 20000 грн.

16 липня 2018 року під час підготовчого судового розгляду справи позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог в частині розміру матеріальної шкоди, яку оцінила в сумі 439866 грн, обґрунтувавши вимоги тим, що у вищезазначеному кримінальному провадженні під час досудового розслідування проведено будівельно-технічну експертизу, за висновком якої розмір завданої матеріальної шкоди від дій відповідачів внаслідок зруйнування (розібрання) об`єкта нерухомості дерев`яного будинку АДРЕСА_3 в с АДРЕСА_2 становить 430956, 30 грн.

Представник позивача заявлені позовні вимоги та їх обґрунтування підтримав під час судового розгляду.

Представник відповідачів позов заперечив повністю на основі такого обґрунтування.

Подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за життя не оформляли право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_6 на праві спадкування за законом належні їй земельні ділянки перейшли у власність ОСОБА_5 , що стверджено свідоцтвом про право на спадщину, яке видано в установленому порядку. Подружжя ОСОБА_9 за час проживання в селі Присліп за адресою № АДРЕСА_3 на приватизованій земельній ділянці використовували житловий будинок , який ОСОБА_5 продав після смерті дружини та надалі проживав за цією ж адресою в дерев`яній господарській будівлі , яка складалась з стайні (хліва) і добудованої житлової кімнати до 2006 року, а надалі виїхав на постійне місце проживання до дочки (позивачки) в Чернівецьку область. Ця будівля знаходилась на земельній ділянці, яку ОСОБА_5 після оформлення спадкових прав за померлою дружиною, продав у 2009 році відповідачці ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу, які посвідчені нотаріально. Представник відповідачів просить узяти до уваги, що позивачка в суді оспорювала укладення зазначених договорів спадкодавцем (її батьком) після його смерті і згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2016 року, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 23.10.2019, позивачці відмовлено у визнанні недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та державних актів на право власності на ці земельні ділянки, а також відмовлено позивачці у визнанні права власності на ці земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_5 . Представник відповідачів просить відхилити доводи сторони позивача та надані докази у вигляді висновку судової будівельно-технічної експертизи, покази свідків, які допитувались на досудовому розслідуванні в кримінальному провадженні, зареєстрованому за заявою позивачки за ознаками статті 356 КК України, бо це кримінальне провадження неодноразово закривалось слідчим і в такому не винесено остаточного рішення з наданням оцінки доказів у кримінальному провадженні, на які покликається сторона позивача безпідставно в розглядуваному цивільному провадженні. Зокрема, експерт Колчар відмовився роз`яснити свій висновок щодо розміру шкоди, на який збільшено позовні вимоги позивачки, наданий ним за ухвалою слідчого судді в цивільній справі з підстав, що не одержав дозвіл на таке роз`яснення від слідчого, який розслідує кримінальне провадження. Окрім цього, ці свідки були допитані під час розгляду цивільної справи і не підтвердили обставин, на які покликається позивачка. Представник відповідачів просить узяти до уваги, що відповідачі як законні власники земельних ділянок мають право володіти, користуватись і розпоряджатись цими ділянками на власний розсуд відповідно до їх цільового призначення, а тому не потребували дозволу від позивачки на розібрання ветхої господарської будівлі, якою користувався колишній власник земельної ділянки (батько позивачки) без оформлення яких-небудь документів та дозволів на будівництво цієї будівлі та без оформлення права власності на будівлю.

Оцінивши зміст позовних вимог та їх обґрунтування, подані в справу докази сторонами, доводи їх представників, суд установив таке.

В справі вчинено такі процесуальні дії та винесено рішення за заявами та клопотаннями сторін.

Згідно ухвали судді Гайдур А.Ю. від 02.12.2016 відкрито провадження в справі і призначено попереднє судове засідання на 15.12.2016.

Згідно ухвали судді Гайдур А.Ю. від 15.12.2016 задоволено клопотання представника позивача і витребувано докази в справі з Присліпської сільської ради і Міжгірського РЕМ ПАТ «Закарпаттяобленерго» .

Згідно ухвали судді Гайдур А.Ю. від 26.01.2019 задоволено клопотання представника позивача про забезпечення доказів шляхом огляду їх за місцем знаходження.

Рішенням Міжгірського районного суду від 14.02.2017 (головуючий суддя Гайдур А.Ю.) відмовлено у задоволенні позову повністю. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 25.10.2017 відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_1 (позивачки), а вищезазначене рішення суду залишено без змін. Згідно з постановою Верховного Суду від 10.05.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 (позивача) задоволено частково, а рішення Міжгірського районного суду від 14.02.2017 та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 25.10.2017 скасовано і справу направлено на новий розгляд до Міжгірського районного суду.

Ухвалою судді Цімбота В.І. від 16.07.2018 задоволено відвід цьому судді , заявлений представником позивачки – адвокатом Рішко С.І.

16.07.2018 позивачкою подана заява про збільшення позовних вимог.

Згідно з ухвалою судді Кривка В ОСОБА_10 від 23.07.2018 прийнято справу до свого провадження за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

Згідно з ухвалою суду від 28.08.2018 залучено до участі в справу третю особу без самостійних вимог Присліпську сільську раду Міжгірського району Закарпатської області і задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів у справі.

Згідно з ухвалою суду від 27.09.2018 задоволено клопотання сторони відповідачів про зупинення провадження в справі до винесення судового рішення Касаційним цивільним судом Верховного Суду в справі № 302/931/16-ц і набрання законної сили процесуальним рішенням в справі кримінального судочинства за № ЄРДР 12014070110000050 від 14.02.2014, що розслідується за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України за заявою позивачки ОСОБА_1 по обставинам, зазначеним у позовній заяві в розглядуваній цивільній справі.

Згідно з постановою Закарпатського апеляційного суду від 29.01.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 (позивачки) задовольнено і скасовано вищезазначену ухвалу з направленням справи для продовження розгляду судом першої інстанції.

Ухвалою Міжгірського районного суду від 07.03.2019 закрито підготовче провадження в справі і призначено справу до судового розгляду.

Згідно з ухвалою цього ж суду від 02.04.2019 визнано участь у справі судового експерта Колчар В.Д. для роз`яснення висновку експерта в режимі відеоконференції з Господарським судом Закарпатської області в судовому засіданні на 14 травня 2019 року.

Згідно з ухвалою цього ж суду від 14.05.2019 задоволено клопотання сторони позивача про привід свідків Міжгірським відділенням поліції у судове засідання для надання показів.

Згідно з ухвалами цього ж суду від 20.06.2019 , 06.09.2019, 02.10.2019 повторно задоволено клопотання сторони позивача про примусовий привід свідків Міжгірським відділенням поліції для надання показів у судовому засіданні.

Згідно з окремою ухвалою цього ж суду від 02.10.2019 забов`язано начальника Міжгірського відділення поліції вжити заходів до працівників поліції, які не виконували ухвали суду про привід свідків неодноразово.

Згідно з ухвалою цього ж суду задоволено клопотання сторін про витребування відомостей щодо руху кримінального провадження за № ЄРДР 1201407110000050 ( повні реквізити зазначені вище) та прийняття в цій справі остаточного рішення слідчим Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області.

Судом установлено такі обставини.

Позивачка є дочкою ОСОБА_5 (батько) і ОСОБА_11 (мати). Батьки позивачки проживали в зареєстрованому шлюбі з 23.10.1971 в с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області в дворогосподарстві , яке обліковувалось Присліпською сільською радою за №15 (до 2000 р.) і надалі за № 19. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Присліп Міжгірського району. ОСОБА_5 прийняв спадщину за померлою дружиною і оформив право власності на спадкове майно за законом. Ці обставини не оспорюються сторонами і підтверджені актами цивільного стану про народження, одруження, смерть, довідками з Присліпської сільської ради. Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом , виданого 24.07.2006 Міжгірською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1334, спадкоємцем майна за законом померлої ОСОБА_6 визнано ОСОБА_5 на земельні ділянки :

1) загальною площею 0,6031 га для обслуговування житлового будинку і ведення підсобного господарства на території Присліпської сільської ради на підставі державного акта, виданого Присліпською сільською радою 01.11.2000 на підставі рішення цієї ж ради від 23.12.1996 померлій ОСОБА_6 , серія 1-ЗК НОМЕР_1 з реєстровим номером у Книзі записів актів про право приватної власності на землю № 199, що складається з чотирьох автономних площ, а саме: ділянка № 1 площею 0,0947 га «Біля хати», ділянка № НОМЕР_2 площею 0,0581 га «Городець під хатою», ділянка № 3 площею 0,3533 «Город», ділянка № 4 площею 0,0970 га «Під корчівльом»;

2) загальною площею 0,7276 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Присліпської сільської ради на підставі державного акта, виданого Присліпською сільською радою 23.05.2001 на підставі рішення цієї ж ради від 27.04.2001 померлій ОСОБА_6 , серія ІІІ НОМЕР_3 з реєстровим номером у Книзі записів актів на право приватної власності на землю № НОМЕР_4 , що складається з чотирьох автономних площ в урочищах «Омнога» -0,2662 га; «Стодолище» - 0,0474 га; «Кичера» - 0,1575 га; «Подина» - 0,2565 га.

У 2006 році ОСОБА_5 виїхав з с.Присліп Міжгірського району на постійне місце проживання в село Молодія Глибоцького району Чернівецької області. 07.08.2009 ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_12 , мешканку АДРЕСА_2 , на підставі довіреності, посвідченої 07.08.2009 за реєстровим номером 3926 приватним нотаріусом Іщенко А.В. Чернівецького нотаріального округу, укласти від його імені договори купівлі-продажу земельних ділянок, які належали йому на праві власності по спадкуванню і на які він оформив державні акти на право власності на землю на підставі свідоцтва про право на спадщину. На підставі зазначеної довіреності ОСОБА_5 21.12.2009 за договорами купівлі-продажу відчужив (продав) земельні ділянки, а саме: загальною площею 0,4784 га для ведення особистого селянського господарства, розташовані в селі Присліп Міжгірського району в урочищах «Городець під хатою», «Під корчівльом», «Город» за ціною 29134, 56 коп.; площею 0,0947 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_3 за ціною 28400,53 грн , - ОСОБА_2 (відповідачці). Ці договори купівлі-продажу посвідчені приватним нотаріусом Сятиня Т.С. за реєстровими номерами 39,40 . 21 червня 2011 року ОСОБА_5 склав заповіт , посвідчений секретарем Молодійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області за реєстровим № 220, за яким на випадок своєї смерті розпорядився земельну ділянку площею 0,35 га , яка знаходиться в селі Присліп Міжгірського району Закарпатської області згідно державного акту ІІІ-ЗК №030245 № 22 від 27.02.2001 заповів ОСОБА_8 , а все інше майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалось, а також все те, що йому належатиме на день його смерті і на що за законом матиме право, - заповів ОСОБА_1 , тобто (позивачці).

Позивачка прийняла спадщину за зазначеним заповітом, що стверджено довідками з Молодійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області , з Глибоцької державної нотаріальної контори. Витягом із спадкового реєстру про реєстрацію спадкової справи Позивачка свідоцтво про право на спадщину за заповітом чи законом після смерті батька ОСОБА_5 не оформила.

У справі також встановлено, що подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не одержували дозволів, передбачених законом на будівництво житлового будинку АДРЕСА_4 та не оформили за життя права власності на житловий будинок. Ця будівля обліковувалась Присліпською сільською радою за № 15, надалі ,за № 19 за володільцем дворогосподарства ОСОБА_6 протягом 1981-2001 років загальною площею 56 кв. м , а житловою 40 кв. м із датою забудови 1952 року. Починаючи з 2003 року до 2013 року житлова будівля за адресою АДРЕСА_2 ,19 обліковується за ОСОБА_5 із зазначенням загальної площі 35 кв. метрів, в тому числі 16 метрів – житлова площа із роком забудови будівлі 1993. Такі відомості відповідають записам в погосподарській книзі та облікових картках по господарського обліку, які заповнювались працівниками Присліпської сільською ради за кожним дворогосподарством.

Згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2016 відмовлено в позові ОСОБА_1 (позивачки) до ОСОБА_12 , ОСОБА_2 (відповідачка), Присліпської сільської ради, треті особи приватний нотаріус Міжгірського районного нотаріального округу Закарпатської області Сятиня Т.С., приватний нотаріус Чернівецького нотаріального округу Іщенко А.В. про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу земельних ділянок, визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_5 (реквізити правочинів зазначені вище). Це рішення залишено в силі постановою Верховного Суду від 23.10.2019 ( справа № 302/931/16-ц).

Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , мешканці села Присліп Міжгірського району, показали, що подружжя ОСОБА_5 проживали в селі Присліп і володіли та використовували житловий будинок і господарську будівлю (хлів з прибудовою однієї житлової кімнати). Після смерті ОСОБА_6 її чоловік ОСОБА_5 продав житловий будинок громадянину на прізвище ОСОБА_17 , а сам проживав певний період один в дерев`яній господарській будівлі, до якої була прибудована одна житлова кімната. Опісля ОСОБА_5 продав земельні ділянки ОСОБА_2 ,а сам виїхав з села Присліп у Чернівецьку область за місцем проживання дочки. Свідки також повідомили, що будівля, в якій проживав ОСОБА_5 до виїзду з села була у ветхому стані і на час розгляду справи таку розібрали, ймовірніше нові власники земельної ділянки, яку продав ОСОБА_5 або інші особи, однак очевидцями цих обставин вони не були.

ОСОБА_18 в суді пояснив , що він складав висновок про вартість (оцінку) будівлі в АДРЕСА_3 на замовлення позивачки та представника позивачки адвоката Рішко С.І. станом на 2016 рік, без будь-яких документів про право забудови чи право власності на оцінюване ним нерухоме майно, на підставі усних відомостей про характеристики об`єкта, які надали замовники оцінки. Оцінювач повідомив, що оглядав об`єкт на місці, однак будівля була зруйнована, площа забудови ним визначена по периметру залишків фундаменту 54,68 кв. м , технічна характеристика колишньої будівлі складена зі слів замовників, тому внутрішня площа визначена ним 47, 55 кв.м та за фотоілюстраціями залишків будівлі у виді розібраних будівельних матеріалів. Оцінювач також повідомив, що замовники назвали дату побудови будівлі 1984 рік. За висновком ринкова вартість колишньої будівлі станом на 01.11.2016 визначена в сумі від 85878 до 171528 грн, а вартість будівництва такої будівлі на цю ж дату - в сумі 210118 грн.

Судовий експерт Колчар В.Д. відмовився роз`яснити свій висновок № 287/09-17, складений ним на виконання постанови слідчого Міжгірського відділення поліції Хланта В.В. від 09.08.2017 в кримінальному провадженні за № ЄРДР 12014070110000050, що розслідується за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України, з мотивів, що цей висновок ним надавався в кримінальному, а не цивільному провадженні, експертом надано слідчому розписку та попереджено його про відповідальність за нерозголошення відомостей досудового розслідування кримінальної справи, а також тому, що експерт не одержав дозвіл слідчого чи іншої уповноваженої особи у порядку, передбаченому законом на розголошення відомостей, які стали йому відомі у зв`язку із складанням зазначеного висновку. Таке підтверджено змістом судового засідання в режимі відео-конференції, що проведено з участю представників сторін та внесено до протоколу судового засідання.

Оцінивши встановлені обставини, подані в справі докази, доводи представників сторін, суд дійшов такого висновку.

Згідно з статтею 331 ч.2 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно(житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 323 ЦК України передбачено, що ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтями 346 ч.1 пункти 1,4 і 349 ЦК України право власності припиняється у разі, зокрема: відчуження власником свого майна, знищення майна.

Згідно з статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

У відповідності до статті 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Статтею 1166 частинами 1,2 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної особи неправомірними рішеннями, діями, бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З встановлених судом обставин видно, що батьки позивачки за життя не оформляли та не одержували дозволів на будівництво житлового будинків та господарських споруд в селі Присліп Міжгірського району за № АДРЕСА_3 і не реєстрували право власності за собою на це нерухоме майно.

У справі також встановлено належними і допустимими доказами те, що колишній власник земельних ділянок та володілець житлових будівель і господарської споруди за адресою АДРЕСА_2 , тобто ОСОБА_5 (батько позивачки) задовго до складання заповіту та своєї смерті відчужив належні йому на праві власності земельні ділянки на користь відповідачки ОСОБА_2 за правочинами купівлі-продажу, посвідченими нотаріально, які зареєстровані в установленому порядку. Правомірність укладення цих правочинів підтверджено відповідними рішеннями судів, які набрали законної сили (реквізити зазначені вище). Отже ,колишній власник земельної ділянки, на якій були ним споруджені будівлі без відповідного дозволу та реєстрації права власності на це майно, на свій розсуд та ризик розпорядився цим майном. Із змісту договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , зокрема і щодо земельної ділянки площею 0,0947 га , розташованої за адресою АДРЕСА_2 видно, що угоди укладались добровільно, без будь-якого примусу з повним розумінням значення своїх дій. Окрім цього, згідно з пунктом 7 договору продавець засвідчив, що незастережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням зазначеної в цьому договорі земельної ділянки, немає. Пункт 8 цього ж договору надав право власнику земельної ділянки самостійно господарювати на земельній ділянці, зокрема споруджувати будівлі, проводити добудови відповідно до цільового призначення земельної ділянки з урахуванням вимог діючого законодавства.

Постановою Верховного Суду від 10.05.2018 за змістом мотивувальної частини зобов`язано суд першої інстанції при новому розгляді справи, зокрема з`ясувати чи мали місце неправомірні дії відповідачів відносно майна позивача.

Позивачка не надала суду жодного належного і допустимого доказу про те, що будівля, якою користувався її батько була збудована ним у порядку, передбаченому законом та те, що спадкодавець оформив за життя право власності на це нерухоме майно у встановленому порядку.

Суду також не подано жодного належного і допустимого доказу про те, що відповідачі вчинили неправомірні дії (правопорушення, злочин, цивільне правопорушення), використовуючи право власності на земельну ділянку, яку придбано ОСОБА_2 правомірно.

Згідно з статтею 81 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків , встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачено: обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою; Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Покликання сторони позивача на докази, які подані ним у справу з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження, зокрема висновок судової будівельно-технічної експертизи, покази свідків на досудовому розслідуванні, - суд відхиляє, бо ці докази не перевірені у встановленому законом порядку та їм не надана відвідна оцінка в кримінальному провадженні, яке не завершено і в якому не винесено жодного процесуального кінцевого рішення, яке б набрало законної сили. Окрім цього, під час розгляду цивільної справи свідки не підтвердили тих обставин, якими обґрунтовано позов.

Суд вважає, що позивачка не довела в установленому законом порядку позовні вимоги належними, допустимими і достовірними доказами, а відповідачі запереченнями та поданими доказами спростували повністю позов. Відтак суд застосовує положення статті 15 ЦК України для захисту цивільного права та інтересів відповідачів.

Судові витрати у виді судового збору підлягають розподілу та стягненню у такому порядку.

Ціною позову є матеріальні вимоги в сумі 439856 грн.30 коп. та вимоги по моральній шкоді в сумі 20000 грн, всього на загальну суму 459856, 3 грн. Судовий збір, відповідно до положень закону «Про судовий збір», має становити 4598, 56 грн. (1% до ціни позову, але не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на час подання збільшених позовних вимог). Позивачка за подання первісних позовних вимог сплатила судовий збір у сумі 2799 грн. 60 коп. За збільшені позовні вимоги позивачка судовий збір не оплачувала, покликаючись на тяжкість майнового стану, тобто на наявність доходів у вигляді пенсії. Це питання при прийнятті заяви про збільшення позовних вимог судом не вирішено. Суд вважає, що підстав для звільнення позивачки від сплати решти судових витрат (недоплачений судовий збір за збільшення позовних вимог), не має , бо позивачка не надала доказів про тяжкість свого майнового стану, за якими непосильним є для неї оплата решти судового збору. Тому з позивачки на підставі вимог статті 141 ч.1 ЦПК України слід стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 1798 грн 96 коп. інших судових витрат до стягнення не має.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_5 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_5 ) в користь держави судові витрати у виді судового збору в сумі 1798 (одна тисяча сімсот дев`яносто вісім) грн. 96 (дев`яносто шість) коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п. 15.5 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Повне рішення складено 10.12.2019 року.

Суддя: В. П. Кривка