Рішення № 86264294, 11.12.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 140/3497/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка Ігоря Сергійовича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач. ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка Ігоря Сергійовича (далі - відповідач, приватний виконавець Шульженко І.С.) про визнання протиправною та скасування постанови від 12 грудня 2018 року у виконавчому провадження №57908073 про стягнення основної винагороди приватного виконавця в розмірі 26 002,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Нововолинського міського суду від 24 вересня 2012 року у цивільній справі №0312/658/2012 було задоволено позов та стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на рахунок Волинського відділення АТ «Сведбанк» (публічне) НОМЕР_2, МФО 300164, код ЄДРПОУ 19356840 заборгованість за кредитним договором №0203/0908/55-008 від 2 вересня 2008 року в сумі 32 544 долари США 42 центи, що по курсу НБУ станом на 30 січня 2012 року складає 260 020 (двісті шістдесят тисяч двадцять) гривень 15 копійок.

Приватним виконавцем Шульженко І.С. 12 грудня 2018 року було відкрите виконавче провадження №57908073 за заявою ТзоВ «Кредитні ініціативи» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») по примусовому виконанню рішення Нововолинського міського суду від 24 вересня 2012 року. Також, 12 грудня 2018 року була винесена постанова про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди в розмірі 26 002,01 грн. 15 квітня 2019 року приватним виконавцем Шульженко І.С. була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувану на підставі пункту першого частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». 3 травня 2019 року приватним виконавцем Таранком Д.В. було відкрите виконавче провадження №59016666 про стягнення із ОСОБА_1 в користь приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка І.С. в розмірі 24 735,59 грн. основної винагороди приватного виконавця. Позивач вказує, що йому не було відомо про існування вказаних постанов.

Позивач вважає постанову приватного виконавця Шульженка І.С. про стягнення із боржника ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця в розмірі 26 002,01 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Вказує що, обов`язковими умовами стягнення винагороди приватного виконавця є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, за своїм призначенням винагорода стягується саме за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення та її розмір вираховується з фактично стягнутої суми.

Крім того, зазначає, що у Нововолинському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління Волинської області перебували виконавчі провадження №35624220, №35618880 по примусовому виконанні вище вказаного рішення Нововолинського міського суду від 24 вересня 2012 року. 01 липня 2019 року ОСОБА_2 було сплачено виконавчий збір в розмірі 19 066,75 грн., а головним державним виконавцем Нововолинського МВ ДВС Політей Ю.А. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

При цьому, з урахуванням приписів статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» стягненню з боржника підлягає або виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця, подвійне стягнення вказаних коштів виконавчого провадження не допускається.

Оскільки, ОСОБА_2 , як основним боржником було повністю сплачено виконавчий збір, тому основна винагорода приватного виконавця в повному обсязі стягненню не підлягає.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін суддею одноособово, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та призначено судове засідання у справі на 10:30 11 грудня 2019 року.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 09 грудня 2019 року відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваної постанови. Вказує, що оскаржувана постанова надсилалася позивачу поштовим зв`язком, однак даний лист не був отриманий боржником та повернутий у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович пояснень щодо позову або відзиву до суду не подала.

В судове засідання, призначене на 10:30 11 грудня 2019 року, сторони не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с.38-43). При цьому, представник позивача та відповідач подали до суду заяви про розгляд справи без їхньої участі (а. с. 90-91).

З урахуванням приписів частини третьої статті 194, частини четвертої статті 229, частини третьої статті 268 КАС України, судовий розгляд справи проведено та завершено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 24 вересня 2012 року в справі №0312/658/2012 позов задоволено; стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на рахунок Волинського відділення АТ «Сведбанк» (публічне)НОМЕР_2, МФО 300164, код ЄДРПОУ 19356840 заборгованість за кредитним договором №0203/0908/55-008 від 02 вересня 2008 року в сумі 32544 долари США 42 центи, що по курсу НБУ станом на 30 січня 2012 року складає 260020 гривень 15 копійок (а.с.12-13).

12 грудня 2018 року приватним виконавцем Шульженко І.С. на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТзОВ Кредитні ініціативи») відкрито виконавче провадження ВП №57908073 з примусового виконання виконавчого листа Нововолинського міського суду Волинської області №0312/658/2012 від 12 листопада 2012 року про стягнення стягнуто солідарно з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором перед ТзОВ «Кредитні ініціативи» у розмірі 32544,42 долари США, що станом на 30 січня 2012 року складає 260 020,15 грн. (а.с.53).

Цього ж дня приватний виконавець Шульженко І.С. виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди, в якій визначив до стягнення основну винагороду в сумі 26 002,01 грн. (10 відсотків від суми, що підлягала стягненню на підставі виконавчого документа) (а.с.55).

В межах виконавчого провадження ВП №57908073 приватний виконавець також виніс постанову про арешт майна боржника від 12 грудня 2018 року, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13 лютого 2019 року, а також направив до відповідних реєструючих установ запити з метою виявлення рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення (а.с.57, 61, 64).

15 квітня 2019 року приватний виконавець Шульженко І.С. на підставі заяви ТзОВ «Кредитні ініціативи», керуючись пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.69).

Крім того, судом також встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д.В. відкрито виконавче провадження ВП №59016666 з виконання постанови приватного виконавця Шульженка І.С. №57908073 від 12 грудня 2018 року про стягнення з ОСОБА_4 в користь приватного виконавця Шульженка І.С. 24 753, 59 грн. основної винагороди приватного виконавця (а.с.25-26).

Позивач не погодившись з постановою про стягнення з боржника основної винагороди від 12 грудня 2018 року ВП №57908073, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Копії постанов від 12 грудня 2018 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 57908073 та про стягнення з боржника основної винагороди були надіслані позивачу поштовим зв`язком, проте поштовий лист повернувся на адресу приватного виконавця Шульженка І.С. не врученим (а.с.52, 58).

Оскаржувана постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 12 грудня 2018 року ВП № 57908073 була вручена представнику позивача 18 листопада 2018 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля на поштовому конверті.

Відтак, оскільки про оскаржувану постанову позивачу стало відомо 18 листопада 2018 року, а даний позов подано до суду 28 листопада 2019 року, тому суд дійшов висновку про дотримання позивачем десятиденного строку звернення до суду, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Порядок проведення виконавчих дій встановлений Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон №1404-VІІІ).

Статтею 1 Закон № 1404-VII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

За приписами частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктами 9, 10 частини 1 статті 39 Закону № 1404 передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

Згідно статті 42 Закону №1404, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувану чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Тобто, мета виконавчого провадження полягає в примусову виконанні рішень.

Частиною третьою статті 45 Закону №1404 передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначено Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1403-VIII).

Відповідно вимог статті 31 Закону № 1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання частини третьої вказаної статті Кабінет Міністрів України постановою №643 від 08 вересня 2016 року затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця.

Пунктом 19 цього Порядку передбачено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Виходячи з викладеного, підставою отримання приватним виконавцем основної винагороди є фактичне виконання (повне або часткове) виконавчого документа та сума основної винагороди визначається у відсотках до стягнутої суми.

Таким чином, постанова про стягнення основної винагороди має визначати суму основної винагороди у розмірі 10 відсотків стягнутої суми.

Відповідно до пункту 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Таким чином, у постанові про закінчення виконавчого провадження виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутої основної винагороди приватного виконавця, тим самим законодавець підтверджує, що основна винагорода стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувана.

При стягненні основної винагороди без реального стягнення усієї суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувану за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми основної винагороди або ж стягнення його без реального виконання.

Судом встановлено, 12 грудня 2018 року приватний виконавець Шульженко І.С. одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №57908073 виніс постанову про стягнення з позивача основної винагороди в сумі 26002,01 грн. (10 відсотків від суми, що підлягала стягненню на підставі виконавчого документа).

Разом з тим, матеріалами виконавчого провадження ВП №57908073 підтверджується, що фактичного виконання виконавчого листа Нововолинського міського суду Волинської області №0312/658/2012 від 12 листопада 2012 року не відбулося та грошові кошти за кредитним договором повністю або в частині на користь стягувача з ОСОБА_1 не стягнуті (а.с.47 -71). При цьому, з боржника лише стягнуто на користь відповідача 1 248,42 грн. основної винагороди, що підтверджується розпорядженням приватного виконавця Шульженка І.С. та платіжним дорученням №500 від 15 квітня 2019 року (а.с.70-71).

Постановою приватного виконавця Шульженка І.С. від 15 квітня 2019 року виконавчий лист Нововолинського міського суду Волинської області №0312/658/2012 від 12 листопада 2012 року повернутий стягувачу - ТзОВ «Кредитні ініціативи» за його заявою про повернення виконавчого документу без виконання на підставі пункту першого частини першої статті 37 Закону №1404-VIII (а.с.69).

Таким чином, розмір основної винагороди розрахований приватним виконавцем невірно та у зв`язку з невиконанням виконавчого листа сума основної винагороди стягненню з боржника не підлягає.

Обґрунтовуючи суму основної винагороди в розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню, відповідач посилається на норми частини третьої статті 45 та частини другої статті 27 Закону №1404-VІІІ, відповідно до яких основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (стаття 45); виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга статті 27).

Відхиляючи такий довід відповідача, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 42 Закону №1404-VІІІ кошти виконавчого провадження складаються з 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця, 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Отже, чинне законодавство розмежовує поняття виконавчого збору та поняття основної винагороди приватного виконавця.

Розмір основної винагороди приватного виконавця регулюється спеціальними нормами - абзацом 4 частини третьої статті 31 Закону № 1403-VIII та пунктом 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №643 від 08 вересня 2016 року, а відтак приписи щодо розміру виконавчого збору не застосовуються до правовідносин щодо визначення розміру основної винагороди приватного виконавця.

Лише порядок стягнення основної винагороди ідентичний порядку стягнення виконавчого збору. Разом з тим, спір щодо порядку стягнення основної винагороди приватного виконавця у цій справі відсутній.

Крім того, при розгляді справи судом взято до уваги, що Нововолинському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління Волинської області перебували виконавчі провадження №35624220, №35618880 з примусового виконання вище вказаного рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 24 вересня 2012 року №0312/658/12 (а.с.30-34). Так, зокрема, постановою головного державного виконавця Нововолинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління Волинської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 18 липня 2019 року ВП 56736498, згідно з якою виконавче провадження з примусового виконання постанови №35624220 від 18 грудня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь Нововолинського міського відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області 26002,01 грн. виконавчого збору закінчено у зв`язку з тим, що виконавчий збір сплачено солідарним боржником, що підтверджується квитанцією №0.0.1396691633.1 від 01 липня 2019 року та стягненням з пенсії солідарних боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 26002,01 грн.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищенаведених законодавчих приписів та фактичних обставини справи, суд дійшов висновку про те, відповідач у ході розгляду справи не довів, що у спірних правовідносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та прийняв постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 12 грудня 2018 року ВП №57908073 не у відповідності до критеріїв правомірності, наведених у частині другій статті 2 КАС України.

Відтак, позов слід задовольнити повністю.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 768,40 грн., сплачений згідно з квитанцією від 26 листопада 2019 року №27874.

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка Ігоря Сергійовича від 12 грудня 2018 року ВП №57908073 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 26 002 гривень 01 копійка.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка Ігоря Сергійовича (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Конякіна, будинок 24, офіс 85) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.Я. Ксензюк