Рішення № 86264105, 11.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 грудня 2019 р. Справа № 120/1928/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено та визнано протиправною і скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-91154-55, що сформована Головним управлінням ДФС у Вінницькій області 13 травня 2019 року; стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

06 грудня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6400 гривень, адже суд не вирішив питання про вказані судові витрати у рішенні від 27 листопада 2019 року.

Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

В зв`язку із тим, що розгляд адміністративної справи №120/1928/19-а здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (тобто у письмовому провадженні), тому згідно із частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення також відбувається в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з питань стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зважає на таке.

Особливості постановлення додаткового судового рішення визначені статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, інститут додаткового судового рішення покликаний усунути такий недолік судового рішення, як його неповноту, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи.

В ході розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення встановлено, що судом при ухваленні рішення від 27 листопада 2019 року не вирішено питання щодо витрат позивача, пов`язаних із правничою допомогою адвоката.

Таким чином, слід вирішити питання щодо розподілу вказаних витрат.

Про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Суд встановив, що в підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання професійної правничої допомоги від 11 червня 2019 року та квитанцію від 14 червня 2019 року, яка свідчить про оплату послуг адвоката.

Зі змісту договору про надання професійної правничої допомоги від 11 червня 2019 року слідує, що виконавець (адвокат Дудін Л.В.) зобов`язується за завданням замовника ( ОСОБА_1 ) надати професійну правничу допомогу без обмеження повноважень у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 року №Ф-91154-55.

У пункті 1.1 договору визначено місце надання юридичних послуг - Вінницький окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 1.2 договору виконавець надає замовнику таку професійну правничу допомогу: надання консультацій, складання документів, здійснення представництва інтересів замовника.

Вартість наданих виконавцем замовнику послуг оцінено у 6400 гривень (згідно із пунктом 2.1 договору).

Водночас, у квитанції від 14 червня 2019 року зазначено, що на виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги адвокатом витрачено 10 годин, вартість однієї години - 640 гривень, а тому вартість наданих адвокатом послуг (виконаної роботи) оцінено у 6400 гривень.

Однак, в ході вирішення заяви про ухвалення додаткового судового рішення посилання позивача на понесені ним витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, не знайшли свого підтвердження.

Так, зі змісту договору про надання професійної правничої допомоги від 11 червня 2019 року слідує, що місцем надання юридичних послуг за цим договором є Вінницький окружний адміністративний суд, а професійна правнича допомога полягає у наданні консультацій, складанні документів, здійсненні представництва інтересів.

Проте, суд встановив, що усі документи, що подавалися до суду позивачем (позовна заява, заява про усунення недоліків, заява про поновлення строку, відповідь на відзив, клопотання про поновлення провадження у справі), також ним і підписані, що свідчить про невиконання адвокатом Дудіним Л.В. умов договору в частині надання послуг зі складання документів.

Окрім того, копії усіх долучених до позовної заяви документів завірені особисто позивачем, що також свідчить на користь того, що саме ОСОБА_1 здійснював підготовку позовної заяви та подавав її до суду разом із додатками до неї.

Також адвокатом не надавались послуги, пов`язані з представництвом позивача у судових засіданнях, адже розгляд адміністративної справи №120/1928/19-а здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (тобто в письмовому провадженні). Наведене підтверджує невиконання адвокатом умов договору в частині представництва інтересів позивача в суді.

Особливу увагу на неможливість надання адвокатом відповідних послуг позивачу слід звернути на ту обставину, що договором про надання професійної правничої допомоги чітко визначено, що місцем надання юридичної допомоги є Вінницький окружний адміністративний суд. Однак, види юридичної допомоги, визначені у договорі, не могли надаватися адвокатом у приміщенні суду з огляду на розгляд справи в порядку письмового провадження.

Таким чином, за наведених обставин відсутні підстави для стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, адже надання правничої допомоги саме адвокатом не знайшло підтвердження в ході розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому в задоволенні такої слід відмовити.

Більше того, слід врахувати також і те, що позивач ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі відповідного свідоцтва, а тому, на думку суду, не потребував захисту прав та інтересів шляхом залучення адвоката.

З приводу посилань у заяві про ухвалення додаткового рішення на те, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не висловлено заперечень щодо спростування заявленого розміру витрат на правничу допомогу, то варто зазначити наступне.

Згідно із частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6, 7 саттті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що у разі недотримання вимог щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із наведеними у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями суд вправі зменшити розмір витрат на правничу допомогу за клопотанням іншої сторони.

Тобто, положення частин 5, 6, та 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються у тих випадках, коли адвокатом надавались послуги (виконувались роботи), проте розмір таких неспівмірний із деякими критеріями.

Однак, суд встановив, що доказів надання професійної правничої допомоги адвокатом Дудіним Л.В. позивачу не надано, що свідчить про ненадання адвокатом відповідних послуг позивачеві.

Відтак, приписи частин 6 та 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України в даному випадку застосуванню не підлягають.

Отже, за наведених обставин суд дійшов висновку, що заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович