Рішення № 86264080, 04.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 грудня 2019 р. Справа № 120/3675/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.

представника позивача: Цвіргун І.В.

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Гайсинської міської ради

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Гайсинської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 18.07.2019 звернувся до Гайсинської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,10 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та додатками до неї.

13.09.2019 50 сесією 7 скликання Гайсинської міської ради прийнято рішення №37, відповідно до п.6.1 якого ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, а саме генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації (вільна земельна ділянка передбачена для розміщення інших об`єктів загального користування). Не погоджуючись з мотивами вказаної відмови, позивач звернувся до суду з вимогами:

- визнати протиправним та нечинним п.6.1 рішення Гайсинської міської ради Гайсинського району Вінницької області від 13.09.2019 №37 "Про розгляд заяв громадян";

- зобов`язати Гайсинську міську раду видати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (КОАТУУ: 0520810100, зона:09, квартал:001).

Ухвалою від 15.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

28.11.2019 на адресу суду надійшов відзив Гайсинської міської ради, зі змісту якого вказали, що земельна ділянка на яку претендує позивач належить до земель громадської та житлової забудови і в майбутньому буде використовуватися під суспільні потреби громади, це (дитячі майданчики, сквер озеленення, розміщення інфраструктури об`єктів торгівлі та інше). Через всю земельну ділянку проходить лінія електропередач на 10 кіловат та трансформаторна підстанція, яка має охоронну зону. Тому, розміщувати індивідуальну забудову на даній земельній ділянки не є можливим.

Звернули увагу суду, що виходячи з принципу поділу влад, судді ухвалюючи рішення у конкретній справі, не вправі переймати повноваження органів виконавчої влади та давати вказівки суб`єкту владних повноважень щодо розпорядження дискреційними повноваженнями.

Враховуючи зазначене, вказали, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

В судове засідання 04.12.2019 представник відповідача не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Суд, за відсутності заперечень з боку представника позивача, враховуючи положення статті 205 КАС України, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

18.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до Гайсинської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою що відведення земельної ділянки орієнтовного розміру 0,1 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою АДРЕСА_1 (КОАТУУ: 0520810100, зона:09, квартал:001). До клопотання додав: графічні матеріали із зазначеним бажаним місцем розташування земельної ділянки, копію реєстраційного номера облікової картки платника податку, копію паспорта громадянина України.

Рішенням 50 сесії 7 скликання Гайсинської міської ради від 13.09.2019 №37, міська рада, керуючись ст. 12, 78, 116, 140, 141, 142 ЗК України, ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні, ст. 20,56 ЗУ "Про землеустрій" відмовила в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, а саме генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації (вільна земельна ділянка передбачена для розміщення інших об`єктів загального користування).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право надувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема пункт а) передбачає розпорядження землями територіальних громад, пункт б) передбачає передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Аналогічні повноваження встановлені у п. 34 ч. 1 ст. 26 та ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідна рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішення. Рішення приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, приписи Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельного кодексу України визначають виключну компетенцію міських рад щодо передачі земельних ділянок територіальних громад у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Вирішення питань про передачу земель територіальної громади у власність чи користування є виключним правом міської ради як суб`єкта права власності на землю.

Відповідно положень статті частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Частиною другою статті 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу (частина 3 статті 123 ЗК України).

Оцінюючи правомірність п.6.1 рішення Гайсинської міської ради від 13.09.2019 №37, суд наголошує, що відповідно частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Таким чином, відповідне клопотання позивача від 15.07.2019 відповідало вимогам частини 2 статті 123 ЗК України.

Крім того, оцінюючи підстави для відмови позивачеві у наданні відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладені у рішенні Гайсинської міської ради від 13.09.2019 №37, зокрема щодо невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, а саме генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації (вільна земельна ділянка передбачена для розміщення інших об`єктів загального користування) слід вказати про наступне.

Відповідно частини першої статті 12 ЗУ "Про основи містобудування" до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Так, згідно витягу з Генерального плану міста Гайсин бажана позивачем земельна ділянка, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (КОАТУУ: 0520810100, зона:09, квартал:001) відноситься до "Садибної житлової забудови". В той же час позивач звертався до Гайсинської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,10 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Таким чином, підстави для відмови у наданні позивачеві відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки, не знайшли свого логічного підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи.

В той же час у відзиві відповідач вказав, що через всю земельну ділянку проходить лінія електропередач на 10 кіловат та трансформаторна підстанція, яка має охоронну зону. Тому, розміщувати індивідуальну забудову на даній земельній ділянки не є можливим

Слід вказати, що аргументи наведені відповідачем у відзиві, не слугували основою для прийняття відповідного рішення, тому не можуть бути прийняті судом до уваги в контексті даної спірної ситуації.

Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв протиправно, всупереч передбаченим нормам Земельного кодексу України, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Разом з тим, суд зважає, що в межах даної справи позивач просить зобов`язати Гайсинську міську раду видати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (КОАТУУ: 0520810100, зона:09, квартал:001).

Що стосується доводів представника відповідача щодо наявності у нього дискреційних повноважень, суд виходить за наступного.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі №819/570/18 вказав, що умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

З огляду на це, саме зобов`язання ради надати дозвіл є найбільш ефективним способом захисту порушеного права.

З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 гектари, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (КОАТУУ: 0520810100, зона:09, квартал:001).

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності відмови, суд доходить висновку щодо задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 6.1 рішення Гайсинської міської ради Гайсинського району Вінницької області №37 від 13.09.2019.

Зобов`язати Гайсинську міську раду Гайсинського району Вінницької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 гектари, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (КОАТУУ: 0520810100, зона:09, квартал:001).

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Гайсинської міської ради Гайсинського району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 )

Відповідач: Гайсинська міська рада Гайсинського району Вінницької області (вул. 1 Травня, 7, м. Гайсин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03084523)

Повний текст рішення складено 11.12.2019

Суддя Томчук Андрій Валерійович