Рішення № 86264022, 29.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 листопада 2019 р. Справа № 120/2812/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян Марини Бондівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Бабія М.С.

представника позивача: Желіховського В.М.

представника відповідача: Кухрівського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що 31.07.2019 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області складено податкове повідомлення-рішення № 0279687-5006-0228, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 266.7 статті 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, як власниками об`єктів нежитлової нерухомості" за 2018 рік в сумі 566212,12 гривень.

Позивач не погоджується із нарахуванням йому податку на нерухомість та вважає, що контролюючий орган протиправно визначив суму грошового зобов`язання і прийняв рішення, яке суперечить законодавству та порушує його права. Відтак, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 05.09.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених у ній недоліків.

18.09.2019 року позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, якою недоліки позовної заяви були усунені в повному обсязі.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

08.10.2019 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого слідує, що представник Головного управління ДФС у Вінницькій області заперечує проти задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно інформаційних баз даних Головного управління ДФС у Вінницькій області у власності фізичної особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується комплекс, загальною площею - 10735,4 кв.м.

15.07.2019 року фізична особа ОСОБА_1 звернувся листом до Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо проведення перерахунку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки по об`єкту житлової нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до рішення Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 12.03.2017 року та рішення Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 03.03.2018 року.

Вказує, що ОСОБА_1 у листі від 15.07.2018 року навів розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно якого, розмір податку за 2018 рік за комплекс площею 10735,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , складає 566211,86 грн = 66613,16 грн + 499598,70 грн: (січень-лютий 10735,4 * 3723* 1,0% : 100% : 12міс * 2 міс = 66613,16 грн), та (березень-грудень 10735,4 * 3723* 1,0% : 100% : 12міс * 10міс = 499598,70 грн).

На виконання абзацу 7 підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПКУ, рішень Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 12.03.2017 року та 03.03.2018 року, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області за 2018 рік фізичній особі ОСОБА_1 з використанням АІС «Податковий блок» сформовано податкове повідомлення-рішення № 0279687-5006-0228 від 31.07.2019 року по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за комплекс площею 10735,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 566212,12 грн.

Відтак, вважає, що податкове повідомлення-рішення є правомірними та таким, що не підлягає скасуванню.

18.10.2019 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, де представник позивача вказав на хибність тверджень представника відповідача, викладених у відзиві на позов. Окремо зазначив, що дійсно 15.07.2018 року позивач звертався із листом до Головного управління ДФС у Вінницькій області в якому просив здійснити перерахунок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки по об`єкту нерухомості, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1. В даному листі позивач навів розрахунки згідно рішень Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 12.07.2017 року та 03.03.2018 року, однак податковий орган не перевірив законність наведених розрахунків, а поклав їх в основу податкового повідомлення-рішення. Тому, вважає, що відповідач протиправно нарахував ОСОБА_1 надмірні податкові зобов`язання.

Ухвалою суду від 06.11.2019 року постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача та замінено відповідача Головне управління ДФС у Вінницькій області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо заявленого позову та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзив на позов.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

13.04.2004 року ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Вінницької міської ради як фізична особа-підприємець.

ОСОБА_1 є власником комплексу нежитлових виробничих будівель м`ясокомбінату загальною площею - 12600,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

31.07.2019 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0279687-5006-0228, яким фізичній особі ОСОБА_1 визначено до сплати суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в розмірі 566212,12 гривень.

Надаючи правову оцінку податковому рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.

Особливості справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) (в редакції, чинній на момент прийняття податкового повідомлення-рішення).

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Згідно із підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Відтак, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом із тим, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені статтею 12 ПК України.

У відповідності до підпунктами 8.1, 8.3 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу статті 265 ПК України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.

Отже наведене дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов`язок встановити (відповідним рішенням місцевої ради) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

При цьому, приписами пункту 3 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 07.12.2017 року № 2245 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році», визначено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Разом із тим, даним законом дію підпункту 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України зупинено не було.

Так, підпунктами 12.3.1, 12.3.2, 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПКУ встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них.

Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях та подають її в електронній формі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях.

Отже, обов`язок щодо своєчасного прийняття рішення про встановлення місцевих податків і зборів та надсилання його до податкового органу не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду у місцевої ради не зник.

Як встановлено матеріалами справи, Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області 12.07.2017 року на 20 сесії 7 скликання прийняла рішення "Про встановлення на території Лука-Мелешківської с/р податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та затвердження Порядку його справляння у 2018 році". Пунктом 1 даного рішення встановлено ставки податку для об`єктів:

- житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб та становить 0,2 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м бази оподаткування;

- нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб та становить 0 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м бази оподаткування;

- нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб-підприємців та становить 1 відсоток від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м бази оподаткування.

Згодом, 03.03.2018 року на 6 сесії 7 скликання Лука-Мелешківською сільською радою Вінницького району Вінницької області прийнято рішення "Про встановлення на території Лука-Мелешківської ОТГ податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та затвердження його елементів справляння у 2018 році". Пунктом 1 даного рішення встановлено ставки податку для об`єктів:

- житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб та становить 0,5 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м бази оподаткування;

- нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб та становить 0,01 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м бази оподаткування;

- нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб-підприємців та становить 1,5 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м бази оподаткування.

Тобто на території Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області існує два рішення, якими встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік.

Однак, з огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норм підпункту 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, прийняте 03.03.2018 року рішення Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, якими затверджено положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не могло бути застосовано в 2018 році.

Окрім того, суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік ОСОБА_1 податковим органом розраховано за ставкою: 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м загальної площі об`єкта (рішення від 12.07.2017 року 20 сесії 7 скликання - за період січень-лютий 2018 року) та 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м загальної площі об`єкта (рішення від 03.03.2018 року 6 сесії 7 скликання - за період березень-грудень 2018 року), що перебуває у власності фізичної-особи підприємця.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Тобто, Податковим кодексом України не визначено такого суб`єкта справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки як фізична особа-підприємець.

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 повинен сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ставками встановленими для фізичних осіб, натомість податковий орган визначив до сплати суму грошового зобов`язання за ставками встановленими для фізичних осіб-підприємців, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом» та держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». При цьому, така концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи втручання мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (рішення «Щокін проти України»).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 53 свого рішення «Суханов та Ільченко проти України», яке набуло статусу остаточного 26.09.2014 року, «Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Тобто, Європейським судом з прав людини неодноразово наголошувалося у своїх рішення, що введене державою законодавство, на підставі якого відбувається втручання у мирне володіння майном, має бути чітким, зрозумілим та передбачуваним для громадян, що також підтверджує обґрунтованість висновку щодо неможливості збігу у часі періоду опублікування рішення про встановлення податку та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) та нарахування сум грошового зобов`язання за ставками встановлених для суб`єктів, які не визначенні законодавством.

За таких обставин, суд доходить висновку про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0279687-5006-0228 форми "Ф" від 31.07.2019 року.

Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0279687-5006-0228 форми "Ф" від 31.07.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду в сумі 5662,12 грн (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві гривні 12 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39402165)

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 09.12.2019 року.

Суддя Мультян Марина Бондівна