Ухвала суду № 86263930, 03.12.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 1-кп/760/1808/19

Справа №753/4135/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2019 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі колегії суддів головуючого - судді: Зелінської М.Б.

суддів Педенко А.М.

Горбатовської С.А.

при секретарі: Букаткіной О.С.

провівши в приміщенні суду в м. Києві підготовче судове засідання, у кримінальному провадженні, що зареєстроване в ЄРДР 15.11.2018 року за № 12018100000001085 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч.1 ст.366 КК України,-

за участю прокурора: Веселовського Є.В.

захисника: Коротюка О.С.

обвинувачений: ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду м. Києва передано обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч.1 ст.366 КК України.

Під час проведення підготовчого судового засідання, захисник Коротюк О.С. заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, у зв`зку з його невідповідністю вимогам ст.291 КПК України, так як в обвинувальному акті не вказано найменування та місцезнаходження потерпілого (територіальна громада міста Києва в особі представницьких органів місцевого самоврядування, зокрема Київської міської ради), а навпаки безпідставно на аркуші №1 обвинувального акту вказано, що потерпілі у кримінальному провадженні відсутні; із потерпілим не виконано вимоги ст. 290 КПК України; прокурор на аркуші №20 обвинувального безпідставно ототожнив «Державу» та «Територіальну громаду міста Києва», хоча це є різні суб`єкти правовідносин; прокурор безпідставно взяв на себе функцію представництва та захисту інтересів територіальної громади міста Києва, хоча положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не передбачено право прокурора здійснювати представництво в суді територіальної громади та/або органу місцевого самоврядування вказаної територіальної громади, в тому числі і подавати цивільні позови; сторона обвинувачення фактично позбавила потерпілого територіальну громаду міста Києва (в особі Київської міської ради) права на участь у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 та позбавила потерпілого можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст. 56 КПК України на стадії досудового розслідування. На думку захисту зазаначені обставини призвели до того, що саме формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 , викладено незрозуміло та суперечливо.

Обвинувачений підтримав клопотання захисника.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання та просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду по суті пред`явленого обвинувачення.

Ознайомившись з письмовим клопотанням, обвинувальним актом та додатками до нього, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність його повернення прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК.

Як видно, в обвинувальному акті, всупереч вимогам п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, не наведено анкетних відомостей потерпілого. На аркуші №1 обвинувального акту вказано: «Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні, майнова шкода завдана державі». Надалі в обвинувальному акті на аркуші №20 прокурор вказує наступне: «Загальний розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням складає: державі (територіальній громаді міста Києва) в особі Київської міської державної адміністрації в розмірі 2 390 105 грн. 08 коп. ...». Надалі з обвинувального акту вбачається , що ОСОБА_1 обвинувачується саме у заволодінні грошовими коштами в сумі 2 390 105,08 грн. з місцевого бюджету міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Так, відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів (ч. 6 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами (ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Тобто, розпорядження коштами місцевого бюджету є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування. Держава бере участь лише у формуванні доходів місцевих бюджетів. Проте, розроблення місцевого бюджету та виділення з нього коштів, в даному випадку на будівництво гідровузла в мікрорайоні «Бортничі», ніяким чином не стосується інтересів держави. Прокурор сам у своєму обвинувальному акті вказує, що шкоду завдано саме територіальній громаді м. Києва.

Таким чином в обвинувальному акті прокурор безпідставно ототожнив поняття «держава та інтереси держави» та поняття «територіальна громада та її інтереси», що призвело до того, що всупереч п.3 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не наведено даних про потерпілого, обвинувальний акт містить логічну суперечність в частині того, що, на думку прокурора,заволодіння відбулось коштами місцевого бюджету територіальної громади міста Києва,проте шкоду заподіяно державі.

За ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Пунктом 14 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільський, селищний, міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства

З наведеного вбачається, що шкода в сумі 2 390 105 грн. 08 коп. заподіяна не Державі Україна, а територіальній громаді міста Києва, яка реалізовує свої повноваження (зокрема бюджетні) через представницькі органи (Київську міську раду), а не через КМДА, завданням якої згідно ст. 10-1 ЗУ «Про столицю України місто - герой Київ», є виконання функцій державної виконавчої влади в місті Києві. КМДА не може підміняти собою представницькі органи місцевого самоврядування в місті Києві.

Так, згідно позиція Верховного Суду, висловлена в ухвалі від 19.07.2018р. у справі №822/1169/17.

Зокрема Верховний суд в ухвалі від 19 липня 2018 року (справа №822/1169/17) вказав, що «Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.».

В даному рішенні Верховний суд також зазначив, що четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.»

З урахуванням вищенаведеного, в наданому обвинувальному акті стороною обвинувачення не було дотримано вимог п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Крім того, в обвинувальному акті сторона обвинувачення, формулюючи обвинувачення ОСОБА_1 , не вказала його роль в складі групи осіб за попередньою змовою, також в обвинувальному акті прокурором не конкретизовано, до якого саме із видів співучасників у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 КК України відноситься

ОСОБА_1 обвинувальному акті всупереч п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України не вказано обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 .

Вищенаведені обставини призвели до того, що саме формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 , викладено незрозуміло, нелогічно та суперечливо, адже з одного боку сторона обвинувачення вказує, що збитки заподіяні Державі, а з іншого боку обвинувачує ОСОБА_1 у заволодінні грошовими коштами місцевого бюджету.

Такі недоліки виключають можливість прийняття матеріалів кримінального провадження до судового розгляду, оскільки істотно порушують права обвинуваченого на захист, унеможливлюють судовий розляд і повинні бути усунуті в порядку, визначеному ст. 314 КПК України, тобто обвинувальний акт слід повернути прокурору.

Керуючись ст.ст.314-317 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт від 08.02.2019 року в кримінальному проваденні внесеному в ЄРДР № 12018100000001085 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч.1 ст.366 КК України повернути прокурору відділу прокуратури міста Києва Веселовському Є.В. для усунення недоліків.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 7 днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя М.Б. Зелінська

Судді А.М. Педенко

С.А.Горбатовська