Рішення № 86262399, 10.12.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/7533/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Вареніченко В. А., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу №233/7533/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (представник ОСОБА_2 А. В ОСОБА_3 ) «про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у поданій ним до суду до Акціонерного товариства «Українська залізниця» позовній заяві просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 13759,48 грн, пославшись на таке:

З 15 липня 2016 року по 17 липня 2017 року він працював у Публічному акціонерному товаристві «Українська залізниця» бригадиром (звільненим) підприємств залізничного транспорту виробничого підрозділу «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати.

Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 17243,88 грн (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 13759,48 грн), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Однак ця довідка не засвідчена печаткою відповідача у зв`язку з вилученням печаток із структурних підрозділів, що залишилися на непідконтрольній органам державної влади території. Отримати належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати він не може. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Добровільно сплатити заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється.

Ухвалою суду від 06.11.2019 відкрито спрощене провадження у справі за дійсним позовом без повідомлення сторін (а.с.15-16).

Відповідач (представник ОСОБА_4 ) проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі за підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.29-34), зауваживши на такому:

За період з 01.03.2017 по 15.03.2017 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено заборгованість по заробітній платі у розмірі 2150,08 грн.

З 16.03.2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено.

Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», а також передачі з непідконтрольпої території первинних документів.

У зв`язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» нарахування заробітної плати здійснити не можливо.

З 16 березня 2017 р. до Дирекції не надходили первинні документи від підприємства, на якому працював позивач, для нарахування заробітної плати. Тобто на підконтрольній Україні території інформація відсутня, а не втрачена, первинна документація (табеля обліку робочого часу або графіки роботи за період, копії або оригінали внутрішніх наказів, розпоряджень та інше за період з березня по теперішній час) для нарахування заробітної плати.

Щодо наданих доказів зауважив, що позивачем надано копію довідки про нарахування заробітної плати за період березень 2017 – липень 2017, підписаної начальником виробничого підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», який діяв на підставі довіреності №5123 від 07.11.2016. Згідно з Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей вищевказана довіреність припинила дію з 05.05.2017.

Також Донецька дирекція залізничних перевезень за дорученням ПАТ «Укрзалізниця» самостійно виконувала функції роботодавця, тому кадрові накази, особисті справи, трудові книжки та інші документи знаходилися відповідно в їх будівлях в місті Донецьк.

Перебування виробничих потужностей структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться на територіях міста Донецьк і Донецькій області, під контролем незаконних збройних формувань, потребує такого вимушеного, об`єктивного, необхідного та випереджаючого заходу як проведення змін в організації виробництва і праці та, як наслідок, зумовлює припинення трудових відносин з працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Отже, унеможливлення виконання відповідачем обов`язків, передбачених ст.ст.47,83,115,116 КЗпП України, перед працівниками, що вивільнені за скороченням штату згідно з п.1 ст.40 КЗпП України, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин.

Питання щодо унеможливлення виконання зобов`язань внаслідок впливу дії форс-мажорних обставин роботодавцем трудовим законодавством не врегульовані.

Крім того, позивачем при розрахунку позовних вимог не враховані вимоги п.п. 163,1.1 п. 163.1 ст. 163, 164.2.1, 14.1,48 п.14.1 ст.14, 168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п. 1.2 л. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України.

Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.07.1985 перебував з відповідачем у трудових правовідносинах.

17.07.2017 звільнений у зв`язку зі скороченням штату - п.1 ст.40 КЗпП.

Зазначені обставини підтверджені відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.04-07) і не спростовані відповідачем.

Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 р. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

З тексту нової редакції Статуту АТ «Укрзалізниця», розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/go/735-2015-n, Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Вказана норма права кореспондується із частиною 1 статті 30 Закону України «Про оплату праці», другою частиною якої встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст.1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на підприємстві відповідача та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає встановленим той факт, що при звільненні позивача відповідач не провів з ним повного розрахунку із заробітної плати.

Так, відповідно до наданої позивачем довідки (а.с.11) за період з березня 2017 року по липень 2017 року позивачу була нарахована до виплати заробітна плата в розмірі 13759,48 грн, у тому числі: березень – 4528,55 грн, квітень – 2463,63 грн, травень – 1410,09 грн, червень – 0,00 грн, липень – 5357,21 грн.

Відомістю на виплату грошей № 5 (а.с.36-37) підтверджена обставина виплати позивачу заробітної плати за першу половину березня 2017 року в сумі 2150,08 грн, який відповідає розміру її нарахування до виплати (довідка від 26.11.2019 №1451/2 – на а.с.38) за березень 2017 року.

Тож, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати у розмірі 11609,40 грн = 13759,48 грн – 2150,08 грн.

Дістаючи висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Відповідачем не спростована та обставина, що у спірний період часу позивач перебував з ним у трудових правовідносинах, за що йому мала бути нарахована та сплачена заробітна плата.

Проте, свого обов`язку з оплати праці позивача відповідач не виконав, факт нарахування позивачу заробітної плати у спірний період часу та невиплати нарахованої заробітної плати відповідачем не спростований.

Щодо належності наданої позивачем довідки на підтвердження заборгованості із заробітної плати:

Суд, зважаючи на обґрунтування відповідача щодо відсутності повноважень головного інженера Дмитренко Ю. О., що підтверджено витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей за № 33805386 (а.с.45), зважає також і на таке:

По-перше, дійсно надана позивачем довідка не містить печатки, кутового штампу, дати її видачі. Проте повноваження ОСОБА_5 як головного бухгалтера і особи, що має право підпису на бухгалтерських документах, не спростовані, як і факт нарахування у спірний період часу заробітної плати позивачу у наведеному у цій довідці розмірі.

Ця довідка видана позивачу у зв`язку із його перебуванням у трудових відносинах з відповідачем, а саме, за період його роботи з 15 липня 2016 року по 17 липня 2017 року бригадиром (звільненим) підприємств залізничного транспорту виробничого підрозділу «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

По-друге, відповідач визнає, що з 16 березня 2017 року припинив нарахування заробітної плати позивачу, але доказів, які б спростовували той факт, що позивач в період з 16 березня 2017 року по день звільнення 17 липня 2017 року виконував свої трудові обов`язки, відповідачем суду не надано.

Крім того, позивач був звільнений за п.1 ст.40 КЗпП України, наслідком чого відповідно до приписів ст.44 КЗпП України є виплата працівнику роботодавцем вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Доказів про нарахування і виплату позивачу такої допомоги відповідачем не надано, що вказує на недостовірність відомостей, зазначених у довідці відповідача від 26.11.2019 №1451/2.

Окремо слід зауважити на тому, що закон не покладає на робітника обов`язку по веденню первинної документації, необхідної для нарахування та виплати заробітної плати, та доказуванню наявності таких документів.

З огляду на наведене, окремо на не доведення відповідачем виконання свого обов`язку з оплати праці позивача у спірний період часу, конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача щодо форс-мажорних обставин, що, на його розсуд, є підставою для невиконання обов`язку виплати ним заробітної плати позивачу, оскільки обставина непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання обов`язку (яким може бути стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку), а не підставою звільнення від самого обов`язку, в даному випадку по оплаті праці робітника.

Тож, конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.

З огляду на наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн., виходячи з такого:

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.

Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 768,40 грн. (1921,00 грн. х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815)

«про стягнення заборгованості по заробітній платі» - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати після утримання обов`язкових податків та зборів за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 11609 (одинадцять тисяч шістсот дев`ять) грн 40 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106, (стягувач Державна судова адміністрація України), отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя