Рішення № 86262166, 10.12.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

10.12.2019 227/2889/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю секретаря судового засідання: Михайловської Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 12 березня 2009 року в розмірі 124 392,08 грн., яка станом на 30 квітня 2019 року складається з наступного: 12 997,08 грн. - заборгованості за кредитом; 111 395,00 грн. заборгованості по відсоткам за період з 13 березня 2009 року по 28 вересня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що 12 березня 2009 року за договором б/н відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30,00 % на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Зокрема, вказують на те, що відповідач підтвердив свою згоду підписом у заяві про те, що його заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають між ним та банком договір. Відповідач зобов`язань з повернення кредиту не виконав, а тому утворилась заборгованість.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, проте звернулася до суду з заявою про розгляд справи за відсутності представника банку, щодо заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Із заявою про розгляд справи у його відсутність та з повідомленням причин неявки до суду не звертався. Відзив на позовну заяву до суду не надавав.

За вказаних обставин, з урахуванням вимог ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, у відсутності сторін.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши усі наявні докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Договір з ПриватБанком є договором приєднання, коли підписуючи відповідну заяву про надання картки та відкриття картрахунку, клієнт приєднується до розроблених фінансовою установою відповідних умов, які є однаковими для всіх клієнтів. Про зазначене свідчить, зокрема, назва цієї заяви «Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПРИВАТБАНКУ».

Матеріалами справи встановлено, що відповідач будучи клієнтом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яке 21 травня 2018 року змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», з 12 березня 2009 року за договором б/н отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, що становить 30,00 % на рік. (а.с.7-13, 15).

Згідно анкети-заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку позичальника від 12 березня 2009 року, він підтвердив згоду, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку складають договір з банком, про ознайомлення з яким і розписався клієнт в заяві. (а.с.14)

Згідно п. 3.1. Умов та правил надання банківських послуг, Договір про надання банківських послуг укладається шляхом підписання клієнтом Заяви.

Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий термін.

Пунктом 3.1.1. Правил користування платіжною картою передбачено, що термін дії карти вказаний на лицьовій стороні карти (місяць та рік). Карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Згідно пункту 3.1.3. цих Правил по закінченні строку дії відповідна карта продовжується Банком на новий термін (шляхом надання клієнту карти з новим терміном дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення терміну дії) не надійшла письмова заява Держателя про закриття картрахунку, а також при наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг по виконанню розрахункових операцій по картрахунку (у передостанній день місяця закінчення терміну дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.

Відповідно до п. 3.2, п. 3.3 Умов та правил надання банківських послуг, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Згідно п.5.3. Умов та правил надання банківських послуг, Банк залишає за собою право змінювати розмір наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) в односторонньому порядку, за власним рішенням і без попереднього повідомлення клієнта.

Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта ОСОБА_1 , 12 березня 2009 року Банком встановлено кредитний ліміт у розмірі 500,00 грн., 22 жовтня 2009 року кредитний ліміт збільшено до 2 000,00 грн., 11 липня 2010 року кредитний ліміт збільшено до 4 000,00 грн.,12 вересня 2010 року – до 10 000,00 грн., 08 квітня 2011 року кредитний ліміт збільшено до 13 000,00 грн. (а.с.13) Згідно довідки позивача, остання картка відповідачу була видана 16 травня 2016 року з терміном дії по грудень 2017 року (а.с.52)

Як встановлено із наданих документів, відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості за договором, станом на 30 квітня 2019 року заборгованість становить 205 981,86 грн., яка складається з наступного: 12 997,08 грн. заборгованості за кредитом; 190 584,78 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 2 400,00 грн. заборгованості за пенею та комісією. (а.с.7-12)

Проте, позивачем на свій розсуд заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 124 392,08 грн., яка складається з наступного: 12 997,08 грн. - заборгованості за кредитом; 111 395,00 грн. - заборгованості по відсоткам за період з 13 березня 2009 року по 28 вересня 2018 року.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦПК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Таким чином, суд дійшов висновку про порушення відповідачем встановленого у кредитному договорі строку повернення грошових коштів, через що утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 12 997,08 грн.

Що стосується ж позовної вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 13 березня 2009 року по 28 вересня 2018 року у розмірі 111 395,00 грн., то суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.3. Умов та правил надання банківських послуг, банк має право здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше ніж за сім днів до введення змін проінформувати клієнта, у тому числі у виписці по картрахунку відповідно до п. 4.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про непогодження зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що з 01 вересня 2014 року підвищено відсоткову ставку за користування кредитом з 30,00 % до 34,80 % та з 01 квітня 2015 року до 43,20 %. (а.с.7-12)

Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57ц12, боржник вважається належним чином повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо належного повідомлення божника про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що банк надсилав повідомлення позичальнику про збільшення відсоткової ставки з дотриманням процедури направлення такого сповіщення, тому твердження про настання змін відсоткової ставки у кредитному договорі, що підлягають виконанню сторонами, є безпідставними.

А зміна тарифного плану через SMS-повідомлення не може бути прийнято до уваги, як належне повідомлення споживача про зміну таких послуг, оскільки ці доводи не підтверджені належними та допустимими доказами. Умовами встановлено обов`язок банку, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту) не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку згідно договору, а даних щодо такого інформування матеріали справи не містять.

Отже, позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку.

А тому суд вважає за можливе враховувати процентну ставку у розмірі 30,00 %, щодо збільшення якої банк боржника належним чином не повідомив.

Крім того, статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повергнення позики.

У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно із умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, кредит надавався відповідачу з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, тобто, як вбачається з наданої позивачем довідки, по грудень 2017 року, тобто по 31 грудня 2017 року.

Нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору, тобто за період з 01 січня 2018 року по 28 вересня 2018 року, суд вважає неправомірним, оскільки вони нараховані після спливу визначеного договором строку кредитування.

Звертаючись до суду з указаним позовом, банк зазначив про те, що оскільки зобов`язання належним чином не виконано до цього часу, то банк просить стягнути в його користь з відповідача 111 395,00 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, які нараховані за період з 13 березня 2009 року по 28 вересня 2018 року, проте суд не погоджується з наведеним розрахунком нарахованих процентів.

Виходячи з процентної ставки за час користування кредитом 30,00 % річних та кількості днів за період з 01 вересня 2014 року (дати першого підвищення відсоткової ставки за користування кредитом) по 31 грудня 2017 року (дати закінчення терміну за який стягується заборгованість по відсоткам), який складає 1217 днів, заборгованість по відсоткам за користування кредитом становить 13 528,07 грн. з наступного розрахунку: 12 393,69 грн.(поточна заборгованість за кредитом) х 30,00 % : 360 днів (передбачених п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою») х 1217 днів = 12 569,27 грн.; 603,39 грн. (прострочена заборгованість за кредитом) х 30,00 % : 360 днів (передбачених п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою») х 1217 днів = 611,94 грн.; 12 569,27 грн. + 611,94 грн. = 13 181,21 грн., та разом із заборгованістю за процентами станом на 29 серпня 2014 року (накопичувальним підсумком) у сумі 346,86 грн. стягненню підлягає 13 528,07 грн. (13 181,21 грн. + 346,86 грн.).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором б/н від 12 березня 2009 року, зробленого станом на 30 квітня 2019 року, у період з 01 вересня 2014 року відповідач ОСОБА_1 вносив плату в рахунок погашення заборгованості за кредитом та загальний розмір сплачених відсотків за період з 01 вересня 2014 року по 24 травня 2017 року (дата останньої проплати) становить 18 363,13 грн. (а.с.10-11)

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем заборгованість по відсоткам за користування кредитом погашено у повному обсязі.

Крім того, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, та перерахунку заборгованості, здійсненого судом, вбачається, що відповідачем переплачено в рахунок погашення відсотків суму в ромірі 4 835,06 грн. (18 363,13 грн. - 13 528,07 грн.).

Вищевказану надлишкову суму суд вважає сплаведливим зарахувати в рахунок погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим, остаточно до стягнення підлягає заборгованість за кредитом у розмірі 8 162,02 грн. (12 997,08 грн. - 4 835,06 грн.)

Таким чином, виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, принципів розумності та справедливості, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість у сумі 8 162,02 грн., яка є заборгованостю за тілом кредиту.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити з вищенаведених підстав.

З урахуванням того, що відповідач відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ № 067736 є інвалідом першої Б групи, тому на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» останній звільнений від сплати судового збору.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за доцільне компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати по справі пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 126,05 грн. судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 509, 525-527, 530, 598, 599, 610, 611, 615, 629, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 12, 81, 141, 263, 273, 279-284, 288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за договором б/н від 12 березня 2009 року в розмірі 8 162,02 грн. (восьми тисяч ста шістдесяти двох гривень 02 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Компенсувати Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 126,05 грн. (ста двадцяти шести гривень 05 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя Л.С.Мацишин

10.12.2019