Ухвала суду № 86261911, 11.12.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/16281/19

Провадження № 2/263/2943/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м. Маріуполя

Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області Хараджа Н.В., перевіривши матеріали цивільної справи ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2019 року суддю Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області Хараджу Н.В., було обрано суддею для розгляду цивільної справи № 263/16281/19 (провадження № 2/263/2943/2019) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 04 листопада 2019 року вказаний позов був залишений без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, допущених ним при поданні даного позову до суду.

22.11.2019 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява, а також сплачено судовий збір у розмірі 4 305 грн. 20 коп. Однак недоліки, зазначені в ухвалі від 04.11.2019 року в повному обсязі усунуті не були, у зв`язку з чим даний позов повторно було залишено без руху для усунення недоліків на підставі ухвали суду від 25.11.2019 року.

Не погодившись з таким рішенням суду, 10.12.2019 року на адресу суду було надіслано заяву позивачем, відповідно до якої, він вважає, що рішення суду направлено на затягування справи та залишення позовної заяви без руху якомога довше. Не знає чи є суддя заінтересованою стороною з боку відповідачів по даній справі чи ні, однак ці обставини викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності.

Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Норма про відвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб`єктів.

Відповідно до п. 5 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Однією з процесуальних гарантій реалізації завдань цивільного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у цивільних справах є інститут відводу судді, що має на меті відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є сумніви.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В рішенні у справі «Михайлова проти України» від 6 березня 2018 року Європейський суд з прав людини визнав порушення, зокрема, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий судовий розгляд щодо вимоги безсторонності), прав позивача, тобто якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, факт якого не підтверджений документами по справі, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів діяльності судці, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Згідно з Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням V з`їзду судців України 24 жовтня 2002 року (у редакції, затвердженій XI черговим з`їздом судців України 22 лютого 2013 року), затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1 необхідно пам`ятати, що інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосудця неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Враховуючи наведене та з метою усунення обставин, що викликають у позивача ОСОБА_1 сумніви в об`єктивності та неупередженості судді, можливості скасування рішення з підстав незаконності складу суду, вважаю необхідним заявити собі самовідвід.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 36, 39, 40 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИЛА:

Заяву про самовідвід судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області Хараджи Н.В. по цивільній справі № 263/16281/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням, – задовольнити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Хараджа