Ухвала суду № 86261874, 06.12.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/17753/19

Провадження № 1-кп/263/1008/2019

УХВАЛА

06 грудня 2019 року м. Маріуполь

Колегія суддів Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В., суддів Папаценка П.І., Музики О.М., за участю секретаря судового засідання Чапни А.К., прокурора Лук`янченко М.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Хмаріної О.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просила суд призначити вказане кримінальне провадження до судового розгляду, вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження справи, внесення подання про визначення підсудності немає. Окрім того, заявила клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави в 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 576300 грн. Клопотання обгрунтовано тим, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, у зв`язку з чим може переховуватися від суду на тимчасово окупованій території з метою ухилення від кримінальної відповідальності; продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, або вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ідеологічно переконаний в цілях терористичної організації «ДНР» і фактично є її бойовою одиницею. У зв`язку з наведеним вважає, що інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть запобігти вказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Обвинувачений у судовому засіданні не заперечував проти призначення кримінального провадження до розгляду. З приводу обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, зазначив про необґрунтованість ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України, заявлених стороною обвинувачення, оскільки він самостійно з`явився на виклик до слідчого і не має наміру переховуватися від суду. Просив обрати стосовно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник у судовому засіданні погодилася з думкою обвинуваченого, зазначила про необґрунтованість ризиків, зазначених у клопотанні прокурора. Вказала, що обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки, у м. Покровську Донецької області живуть його батьки, у зв`язку з чим просила обрати стосовно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою мешкання батьків обвинуваченого. Не заперечувала проти призначення кримінального провадження до розгляду.

Колегія суддів, заслухавши думки учасників судового процесу, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, міцність соціальних зв`язків, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Крім того, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Також, при вирішенні питання про обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів керується положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно яких тривале тримання під вартою обвинуваченого може бути виправданим у даному кримінальному провадженні, оскільки існують специфічні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до свободи особи.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може слугувати для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, оцінюючи суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення, ймовірну можливість переховування обвинуваченого на тимчасово окупованій території, де органи української влади не здійснюють свої повноваження, враховуючи, що обвинувачений не працює, не має офіційного джерела доходу, колегія суддів вважає за необхідне застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, що буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність вказаних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У зв`язку з наведеним, враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його майновий стан, колегія суддів вважає за можливе визначити заставу в розмірі двохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420400 грн., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_1 з-під варти.

Щодо можливості призначення кримінального провадження до розгляду колегія суддів зазначає наступне.

З обвинувального акту відносно ОСОБА_1 вбачається, що останній обвинувачується в участі у терористичній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України. При цьому стороною обвинувачення зазначено такі місця вчинення ним інкримінованого злочину як: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Згідно з ч.1 ст.32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Жоден зі свідків не мешкає на території м. Маріуполя.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Аналізуючи вказані норми КПК України, враховуючи викладені в обвинувальному акті обставини щодо місць вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для розгляду вказаного кримінального провадження Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування, у зв`язку з чим приходить до висновку про необхідність направити обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 22019050000000224 за ч.1 ст.258-3 КК України, до Донецького апеляційного суду для вирішення питання щодо передачі кримінального провадження до розгляду іншому суду відповідно до вимог ст.32 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 34, 131, 132, 177, 178, 182, 183, 184, 314, 315, 369 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» строком на 60 діб по 03 лютого 2020 року.

Визначити розмір застави в сумі 420400 (чотириста двадцять тисяч чотириста) гривень, у разі внесення якої звільнити ОСОБА_1 з-під варти.

У разі внесення застави звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти та покласти на нього такі обов`язки:

У разі звільнення обвинуваченого під заставу покласти на нього такі обов`язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-сповіщати суд про всі випадки зміни місця проживання та виїзду за межі м. Маріуполя;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності).

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити по 03.02.2020 року.

У разі внесення застави заставодавцем покласти на нього обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 та його явки за викликом до суду.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави та зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22019050000000224 від 11.10.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, направити до Донецького апеляційного суду для вирішення питання про передачу кримінального провадження до розгляду іншому суду відповідно вимогам ст.32 КПК України.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 10.12.2019р. о 16.00 год.

Головуючий суддя С.В.Кулик

Суддя П.І.Папаценко

Суддя О.М.Музика