Ухвала суду № 86261837, 06.12.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 6-а/225/3/2019

Єдиний унікальний номер № 225/5276/19

Дзержинський міський суд Донецької області

УХВАЛА

6 грудня 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Челюбєєва Є.В.,

за участі

секретаря Бондарчук Т.І.,

заявниці Павлюк Т.Я ОСОБА_1 ,

представниць УПФУ Войтусік М.М., Кузнецової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області в режимі відеоконференції заяву Тимчія Остапа Мирославовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Пенсійний фонд України про заміну сторони та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання,

ВСТАНОВИВ :

В серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася з заявою про заміну сторони та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, посилаючись на те, що постановою Ленінського районного суду м.Донецька від 18.06.2014 № 260/3176/14-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визначення протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

У зв`язку з цим, дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька щодо відмови в перерахунку ОСОБА_2 пенсії з урахуванням індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відповідно до довідки про складові заробітної плати визнано протиправними.

При цьому, скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька № 2376 від 29.04.2014 року та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька зробити перерахунок ОСОБА_2 пенсії з 01.11.2013 року з розрахунку 86% сум заробітної плати державного службовця, з урахуванням індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби.

Також, зобов`язано врахувати в розрахунок пенсії ОСОБА_2 виплати квітня 2009 року суми- 187,30 грн., премії за квітень 2009 року, та 813 грн. 75 коп. матеріальної допомоги на оздоровлення за квітень 2009 року, які зазначені у довідці окремо як кошти, нараховані у квітні, але виплачені у травні, липні 2009 року у зв`язку з відсутністю фінансування.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 постанову Ленінського районного суду м.Донецька від 18.06.2014 залишено без змін.

На теперішній час заявниця є внутрішньо переміщеною особою і проживає в м.Трускавець Львівської області. З серпня 2014 року, як одержувач пенсії, заявниця перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

У зв`язку з цим, виникла необхідність в заміні боржника у виконавчому листі, виданому на підставі постанови Ленінського районного суду м.Донецька від 18 червня 2014 в адміністративній справі № 260/3176/14-а, а саме з управління Пенсійного фонду України Ленінського району м.Донецька на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, тому заявниця звернулася до суду з заявою про заміну сторони.

Заявниця в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала повністю, наполягала на їх задоволенні.

Представниці заінтересованих осіб в судовому засіданні заперечували щодо заявлених вимог, оскільки вважають їх недоведеними і необґрунтованими в суді. В судовому засіданні зазначили, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не є правонаступником управління Пенсійного фонду України Ленінського району м.Донецька, тому не є належним боржником і не має ніяких підстав для виконання судового рішення. Крім того, суду повідомили, що управління Пенсійного фонду України Ленінського району м.Донецька не ліквідовано, тому повинно виконувати рішення суду.

Вислухавши всіх учасників справи, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що постановою Ленінського районного суду м.Донецька від 18.06.2014 № 260/3176/14-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визначення протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 постанову Ленінського районного суду м.Донецька від 18.06.2014 залишено без змін.

До наступного часу вказана постанова Ленінського районного суду м.Донецька не виконана.

Заявниця, як одержувач пенсії перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України Ленінського району м.Донецька.

У зв`язку з проведенням антитерористичної операції (нині – операції об`єднаних сил) в м.Донецьку, вона змушена була переселитися на територію, підконтрольну Україні.

На теперішній час заявниця є внутрішньо переміщеною особою і на даний час проживає в м.Трускавець Львівської області. З 01.08.2014 року вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

З огляду на це, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Суд зазначає, що пунктом 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595 (далі Тимчасовий порядок №595) встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати.

Відповідно довідки від 25 травня 2017 року № 191 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, заявниця ОСОБА_2 перемістилась з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) до м.Трускавець Львівської області (а.с.11).

Як вже зазначалось вище, заявниця ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області, як одержувач пенсії, тобто функцію щодо виплати ОСОБА_2 пенсії передано Головному управлінню ПФУ у Львівській області.

Суд зазначає, що публічне правонаступництво - це повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно-правові відносини нового суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) на місце суб`єкта, що або припинив своє існування, або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.

В даному випадку для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним фактором є перехід функцій Управління Пенсійного фонду України Ленінського району м. Донецька до Управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

При цьому не має суттєвого значення той факт, що досі не проведено припинення (реорганізації чи ліквідації) Управління Пенсійного фонду України Ленінського району м. Донецька.

Отже в даному випадку відбулося публічне правонаступництво.

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно усталеного прецедентного права Європейського суду з прав людини «право на суд» було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

В рішенні Верховного Суду України від 16 вересня 2015 у справі № 21-1465а15, суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Слід зазначити, що заявниця ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ у Львівській області, як одержувач пенсії, на даний час місцем постійного проживання є м.Трускавець Львівської області.

Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26 вересня 2014 року).

Отже, право позивача на отримання пенсії за рішенням суду є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державною зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для здійснення ефективного захисту щодо забезпечення поновлення порушеного права заявниці, як громадянки України, яка є внутрішньо переміщеною особою, є всі підстави для заміни боржника у виконавчому листі, виданого на підставі Постанови Ленінського районного суду м. Донецька від 18 червня 2014 року в адміністративній справі № 260/3176/14-а, з управління Пенсійного фонду України Ленінського району м.Донецька, код ЄДРПОУ 21956033 на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, код ЄДРПОУ 13814885.

Що стосується вимог поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд зазначає наступне.

Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України “Про виконавче провадження” від 2.06.2016 № 1404 – VІІІ із змінами та доповненнями (надалі – Закон від 2.06.2016).

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя. Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 3 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 2.06.2016, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

На підставі постанови Ленінського районного суду м.Донецька від 18.06.2014 був виданий виконавчий лист, який стягувачем до теперішнього часу не був пред`явлений до примусового виконання.

У зв`язку з цим, заявниця позбавлена права звернення до органів виконавчої служби з виконавчим документом з метою його примусового виконання.

З огляду на це, суд зазначає, що відповідно до ст.376 КАС України, стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Ухвалу суду за результатами розгляду заяви про поновлення пропущеного строку може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми права, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, безпосередньо дослідив обставини пропущення заявницею по справі такого строку, з`ясував питання щодо причин пропуску цього строку (заявниця є ВПО, тобто відноситься до особливо вразливої категорії громадян, вимушено переселилася з тимчасово окупованої території, для організації свого життя їй потрібний був час, також заявниця тривалий час знаходилася на лікуванні, вживала заходів щодо позасудової можливості відновлення її порушених прав) та прийшов до висновку, що наведені заявницею причини пропуску строку є поважними, які виникли не з її вини, тому необхідно поновити строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Керуючись ст.ст. 248, 255, 295, 379 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Заяву ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Замінити боржника у виконавчому листі, виданого на підставі Постанови Ленінського районного суду м. Донецька від 18 червня 2014 року в адміністративній справі № 260/3176/14-а, з управління Пенсійного фонду України Ленінського району м.Донецька, код ЄДРПОУ 21956033 на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, код ЄДРПОУ 13814885.

Поновити ОСОБА_2 строк для пред`явлення виконавчого листа, виданого на підставі Постанови Ленінського районного суду м. Донецька від 18 червня 2014 року в адміністративній справі № 260/3176/14-а до виконання.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Є.В. Челюбєєв