Рішення № 86261747, 22.11.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3416/19

Справа №754/15478/18

РІШЕННЯ

Іменем України

22 листопада 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Зотько Т.А.,

за участі секретарів судового засідання Гайворонського В.М., Плясунової О.В., Ковальової В.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , 3-особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністраціїпро розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на їхнє утримання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 02.11.2018 звернулась до Деснянського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на їхнє утримання. Вимоги своєї позовної заяви мотивує тим, що 01 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. Від даного шлюбу у сторін народились спільні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З січня 2017 року сімейне життя між сторонами поступово погіршувалось, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Відповідач в останні роки спільного життя нехтував сімейними цінностями. На підставі побутових непорозумінь та з ініціативи відповідача між ними постійно виникали сварки, свідками яких нерідко стають малолітні діти, що впливає на їх психічний стан та кожен раз спричиняє позивачу та дітям душевні страждання. З серпня 2018 року ведення між сторонами спільного господарства та шлюбні стосунки остаточно припинено, відповідач забрав свої речі та покинув позивача. Між сторонами було погоджено, що після розірвання шлюбу малолітні діти проживатимуть разом із позивачем, наразі діти перебувають повністю на утриманні останньої. До вересня 2018 року відповідач надавав хоч якісь кошти на утримання дітей, проте на початку жовтня 2018 року в категоричній формі повідомив що з жовтня 2018 року коштів надавати не буде, також заявив про те, що кошти буде виплачувати офіційно після звернення позивача до суду із позовом про стягнення аліментів, отже враховуючи викладені обставини позивач вимушена звернутись до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою судді від 05.11.2018 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

Позивачем на виконання вищевказаної ухвали суду, у встановлені суддею строки, було усунуто зазначені судом недоліки.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 23.11.2018 року відкрито провадження та призначено по вказаній справі підготовче засідання.

Ухвалою судді від 13.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в свою чергу позовні вимоги визнав частково, про що подав суду письмові заперечення на позовну заяву, зазначав що не заперечує, щодо вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, однак пояснив, що сума стягнення з нього аліментів, яку просить стягнути позивач, завелика оскільки наразі відповідач знаходиться в скрутному матеріальному становищі.

В судове засідання представник Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. В ході розгляду справи Заступником голови служби було подано висновок, щодо визначення місця проживання малолітніх дітей.

Заслухавши вступне слово сторін, вивчивши письмові матеріали справи суд приходить до наступних висновків:

Судом встановлено, що подружжя перебуває в шлюбі, зареєстрованому 01.08.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві (а/з № 982), сторони мають спільних дітей сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (а/з № 1406, № 1846)

Відповідно до ст.ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно пояснень позивача сторони тривалий час проживають окремо, з серпня 2018 року ведення спільного господарства між позивачем на відповідачем остаточно припинено, відповідач забрав свої речі та покинув позивача, а відтак позивач наполягала на розірванні шлюбу.

Відповідач в свою чергу пояснив, що останні два роки спільного життя дружина постійно з нецензурними словами та при дітях, виганяла його з квартири, внаслідок чого він після чисельних образ та через постійні сварки, що негативно впливало на розвиток та емоційний стан спільних дітей, він прийняв рішення покинути квартиру в якій вони спільно проживали. Також пояснив, що не заперечує, щодо вимоги про розірвання шлюбу, оскільки стосунки між сторонами припинено, а наміру на примирення він не має.

Згідно ч.2 ст.112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що сім`я фактично розпалась та зберегти її неможливо, оскільки збереження сім`ї призведе до порушення інтересів кожного з подружжя, тому є всі наявні підстави для задоволення позову щодо розірвання шлюбу.

Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Як вказує позивач між сторонами було погоджено, що після розірвання шлюбу неповнолітні діти будуть проживати разом з матір`ю. В суді відповідач не заперечував, щодо вимоги про визначення місця проживання дітей разом з позивачем.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років визначається за згодою батьків.

Судом встановлено, що після припинення спільного проживання сторін, неповнолітні діти залишились проживати разом з матір`ю та перебувають на її утриманні.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до висновку, наданого Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією від 28.05.2019 року № 102/03/38-4209, про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено, що батьками малолітніх дітей є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Батько дітей, ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте фактично за даною адресою не проживає. Мати дітей та самі малолітні діти, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем проживання матері та дітей проведено проведено обстеження житлово-побутових умов та складено акт, згідно якого умови для виховання, розвитку та проживання дітей - відповідають вимогам. Згідно довідки ДНЗ (ясла-садок) № 202, мати дітей, ОСОБА_1 , дійсно працює прибиральником службових приміщень з 03.03.2017 року по теперішній час. З 06.07.2017 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідно до довідки УПСЗН Деснянського району м. Києва, ОСОБА_1 , отримує щомісячну допомогу при народженні дитини. ІНФОРМАЦІЯ_3 мати народила третю дитину - ОСОБА_6 . Батько дітей, ОСОБА_3 , в телефонній розмові зі спеціалістом Служби у справах дітей та сім`ї повідомив, що він не заперечує щодо визначення місця проживання дітей разом з матір`ю. Комісія з питань захисту прав дитини Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, дійшла висновку, що виняткові обставини розлучати малолітніх дітей зі своєю матір`ю, -відсутні. Отже, на підставі викладеного враховуючи інтереси дітей Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 , на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 16.05.2019 року № 8)

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Відповідач в ході розгляду справи пояснював, що не заперечує щодо проживання дітей з матір`ю, що також підтверджується висновком служби.

Отже на підставі викладених у позовній заяві по суті аргументів і оцінки наданих сторонами доказів суд дійшов до висновку про можливість визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір`ю - ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно матеріалів позовної заяви позивач зазначає, що неповнолітні діти перебувають на її утриманні. Наразі відповідач матеріальну допомогу на утримання дітей не надає та категорично відмовляється до моменту розлучення забезпечувати свою сім`ю та малолітніх дітей необхідними продуктами харчування та одягом, заявивши про те, що кошти буде виплачувати офіційно після звернення позивача до суду із позовом про стягнення аліментів. Таким чином, позивач звернулась до суду із вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання спільних дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у твердій грошовій - по 5 000 грн., на кожного з дітей, тобто в загальному розмірі 10 000 грн., щомісячно.

Відповідач подав до суду заперечення на позовні вимоги згідно яких пояснив, що навпаки намагався покращити умови їх с позивачем спільного життя. З моменту як позивач вигнала відповідача з квартири, останній кожну неділю відправляє кошти на рахунок своєї дружини в розмірі від 800 до 1000 грн. на тиждень, тобто від 3200 до 4000 грн. на місяць, для забезпечення дітей всім необхідним. А також, при кожному відвідуванні дітей, відповідач обов`язково купує продукти харчування та необхідний одяг для дітей, який просить дружина. Відповідач постійно намагається домовитись з дружиною про спільне, нормальне виховання дітей, однак всі спроби виявляються марними, більш того дружина чинить перешкоди, щодо побачень відповідача з дітьми.

Відповідач, щодо стягнення з нього аліментів не заперечує, однак не згоден з визначеним позивачем розміром, який загалом становить 10 000 грн., щомісячно, оскільки сплачувати такі кошти відповідач можливості не має. В минулому році відповідач мусив закрити свою підприємницьку діяльність, так як замовник розірвав з ним договір, таким чином відповідач попав під скорочення та був вимушений шукати іншу роботу. З 18.12.2018 відповідач влаштувався на роботу водієм до ФОП ОСОБА_7 , де наразі його заробітна плата за вирахуванням податків становить 5 690 грн. Відповідач знаходиться у пошуках додаткових заробітків, щоб мати змогу краще забезпечувати своїх дітей, але на даний час має скрутне матеріальне становище.

Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною другою ст. 51 Конституції України, та ст. 180 Сімейного Кодексу України закріплено, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини першої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, проте такої домовленості сторони, як свідчить позивач, не досягли.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стаття 184 СК України визначає, що суд, за заявою одержувача, визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін. При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, що встановлено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (п. 17).

Наведені норми імперативно закріплюють обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, про це відповідно також просить позивач у своїй позовній заяві.

Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Вирішуючи питання про стягнення аліментів, суд виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо своєї дитини, передбаченого ст.141 СК України, а також приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, у відповідності до ст.3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВРУ від 27 лютого 1991 року.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які посилались сторони, враховуючи матеріальне становище та заробіток відповідача, зважаючи на положення передбачені ст. 182 СК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн., на кожного з дітей, щомісячно, з подальшою індексацією, відповідно до закону, до досягнення дітьми повнолітня, починаючи з 02.11.2018 року, з урахуванням також здійснених ОСОБА_3 виплат в добровільному порядку.

Також, згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.

Згідно з частиною першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача;

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були понесені витрати у зв`язку з отриманням правничої допомоги, які загалом складають 10 000 грн., що підтверджується Актом надання (виконання) правничої допомоги (виконаних робіт) від 21.01.2019 року та квитанцією про сплату вартості правничої допомоги.

Отже, враховуючи вимоги діючого законодавства з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, сплачені останньою при зверненні до суду за вимогою про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, що загалом складає 1409, 60 грн., а також витрати понесені позивачем на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Крім того, підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. за вирішення позовної вимоги про стягнення аліментів (за сплату якої позивач звільнена на підставі Закону України "Про судовий збір").

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7, 21-24, 56, 110-112, 114, 150, 160, 161, 180-182, 184, 191 Сімейного Кодексу України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265, 273, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , 3-особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністраціїпро розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на їхнє утримання - задовольнити частково.

Шлюб, зареєстрований 01.08.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві (а/з № 982) між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - розірвати.

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір`ю - ОСОБА_1 .

Стягувати з ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі - 2000 грн., щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 02 листопада 2018, з урахуванням здійснених ОСОБА_3 виплат у добровільному порядку.

Стягувати з ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у твердій грошовій сумі - 2000 грн., щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 02 листопада 2018, з урахуванням здійснених ОСОБА_3 виплат у добровільному порядку.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 1409,60 грн., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн..

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Суддя: