Ухвала суду № 86261603, 10.12.2019, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/2613/19

Номер провадження 2-з/220/14/19

УХВАЛА

Іменем України

10 грудня 2019 року Великоновосілківський районний суд Донецької області в складі :

головуючого судді Фисун Л.С.

за участю секретаря Григораш В.А.

розглянувши заяву ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за її позовом до ОСОБА_3 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Южноє», сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ново-шахтарське» про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, -

у с т а н о в и в:

09.12.2019 до суду від представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшла зазначена заява.

У заяві про забезпечення позову заявник вказує, що за час сумісного життя відповідач за обопільної згоди став засновником ТОВ ««Южноє», частка відповідача, як учасника в статутному капіталі складає - 3 540,00 грн. та СТОВ «Ново-шахтарське», часка складає у розмірі 29140 грн. Станом на 02.12.2019 року йому стало відомо, що відповідач та третя особа ТОВ «Южноє» у терміновому порядку вирішили 14.11.2019, тобто після відкриття провадження у справі про поділ майна, призначити 17.12.2019 позачергові загальні збори учасників ТОВ "Южноє" з порядком денним про виключення відповідача зі складу учасників. Дані обставини підтверджуються відповідним повідомленням від 14.11.2019 про призначення на 17.12.2019 позачергових загальних зборів ТОВ "Южноє". Крім того, відповідач надав суду відзив на позовну заяву від 18.11.2019 в якій згоден виділити з його частки (30%) в майні вищезазначених юридичних осіб, як частку не більш ніж 5% Статутного фонду та визнати за позивачем право приватної власності на таке виділене судом майно. При цьому відповідач категорично заперечує проти розподілу суми дивідендів, які знаходяться на банківських рахунках третіх осіб ТОВ «Южноє» та СТОВ «Ново- шахтарське». Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення оспорюваних прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, а також істотно вплинути на майно позивачки, яке суд повинен встановити, виділити та відповідно визнати право власності позивача. У зв`язку з цим, просить суд: заборонити учасникам ТОВ «Южноє» вирішувати питання виключення учасника ОСОБА_3 на позачергових або чергових загальних зборах у тому числі й 17.12.2019 року до набрання законної сили в даній справі; Накласти арешт на частки відповідача ОСОБА_3 в Статутному фонді ТОВ «Южноє» та СТОВ «Ново-шахтарське», до набрання рішення законної сили; заборони державним реєстраторам до закінчення розгляду справи по суті та набрання законної сили в даній справі, здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії в Єдиному реєстрі юридичних, фізичних осіб та громадських формувань щодо ТОВ «Южноє» в частині виключення ОСОБА_3 зі складу учасників.

Дослідивши заяву, суд приходить до наступного висновку.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зістаттею 9 Конституції Україниє складовою національного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначений перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладення арешту на майно та грошові кошти, забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Крім цього, відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Крім цього, відповідно до ст. 19, 20, 134 ГК підприємство має право без обмежень, саме здійснювати будь- яку господарську діяльність, що не суперечить законодавству, на свій розсуд, користуватися, а також розпоряджатися майном, що йому належить. Кожний суб`єкт господарювання має право на установлення, зміни і припинення господарських правовідносин. І право втручатися в господарську діяльність юридичної особи не передбачено чинним законодавством.

Разом з тим, заявлені представником позивача заходи забезпечення позову шляхом заборонити учасникам ТОВ «Южноє» вирішувати питання щодо виключення учасника ОСОБА_3 обмежують права інших учасників товариства, зокрема на виключення останнього зі складу учасників, а забезпечення позову про яке просить представник позивача є втручанням в господарську діяльність товариства.

Щодо накладення арешту на частки в статутних капіталах товариств, які є предметом спору суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.5.1. Статуту ТОВ ««Южноє» товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками (учасниками), як внеску у статутний фонд, а саме грошей, цінних паперів, іншого майна.

Відповідно до ст.55 ГК України суб`єктами господарювання є юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, та фізичні особи - громадяни, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці.

За ст.62 ГК України однією з організаційних форм господарювання є підприємство. Підприємство є юридичною особою, йому належить право власності на майно, у тому числі і яке передане засновником до статутного фонду як внесок (ст.ст.62, 66 ГК України).

Таким чином, статутний фонд підприємства є його власністю, тобто відповідач просить накласти арешт, на частки, які є власністю ТОВ ««Южноє» та СТОВ «Ново-шахтарське».

Крім цього, суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 03.07.2013р.щодо неоднакового застосування судами касаційної інстанції статті 65 СК України, а саме, що якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, інший з подружжя має право на поділ одержаних доходів або на компенсацію вартості частини коштів, а не статутного капіталу і не корпоративних прав, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч ст. 65 СК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

У заяві про забезпечення позову заявником зазначено, що відповідач за обопільної згоди з позивачем став засновником ТОВ ««Южноє» та СТОВ «Ново-шахтарське».

Крім того, суд враховує ціну позову і ту обставину, що заявником не наведено переконливих мотивів того, що існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову. Доводи заявника ґрунтуються тільки на припущеннях про можливість утруднення виконання судового рішення, а обраний спосіб забезпечення позову порушить права ТОВ ««Южноє» та СТОВ «Ново-шахтарське» як суб`єкта господарювання та не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи вищенаведене у задоволені заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 151-153 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за її позовом до ОСОБА_3 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Южноє», сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ново-шахтарське» про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі у 15-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя: Л.С. Фисун