Ухвала суду № 86260423, 11.12.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 552/7810/14-ц

У Х В А Л А

9 грудня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.,

при секретарі Бузун Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою, після уточнення її в судовому засіданні, просив визнати виконавчий листа таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своєї заяви вказує, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 серпня 2017 року у справі № 552/7810/14-ц його було визнано боржником та стягнуто суму боргу.

Вважає, що виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, так як обов`язок боржника щодо сплати боргу відсутній повністю. Вважає, що оскільки договір найму між ним та власником квартири АДРЕСА_1 не укладався, він користувався цією квартирою та наданими комунальними послугами безоплатно. Вказує, що він не є а ні власником цієї квартири, а ні її наймачем, а відтак і не має обов`язку щодо сплати боргу.

А тому просить визнати виконавчий лист Придніпровського районного суду м. Черкаси № 552/7810/14-ц від 21 листопада 2017 року таким, що не підлягає виконанню.

В судове засідання боржник та стягував не з`явилися з невідомих суду причин, хоча про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У відповідності до ст. 432 ЦПК України неявка стягувача та боржник а не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (справа «Горнсбі проти Греції»).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 2 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 серпня 2017 року у справі № 552/7810/14-ц за позовом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди, позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 2146 грн. 43 коп., 3% річних в сумі 136 грн. 69 коп., інфляційні в сумі 413 грн. 88 коп. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вказане рішення Придніпровського районного суду, на підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України (в редакції від 18 березня 2004 року), набрало законної сили 3 жовтня 2017 року та було звернуто до примусового виконання.

В подальшому, а саме 29 січня 2018 року ОСОБА_1 рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 серпня 2017 року було оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 7 лютого 2018 року ОСОБА_1 було поновлено строк на оскарження рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 серпня 2017 року.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 3 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 серпня 2017 року – без змін. Вказана постанова набрала законної сили 3 квітня 2018 року.

Звертаючись з даною заявою до суду ОСОБА_1 вказує, що виконавчий лист Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2017 року № 552/ 7810/14-ц є таким, що не підлягає виконанню посилаючись на те, що він не є власником або наймачем квартири АДРЕСА_1 . Крім того без згоди власника квартири він не має право сплачувати борг оскільки споживачем комунальних послуг є власник або інша особа.

Однак рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 серпня 2017 року залишеного без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 3 квітня 2018 року було встановлено, що ОСОБА_1 був споживачем наданих ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» послуг з теплопостачання в період з 12 серпня 2011 року по 30 серпня 2013 року, а відтак має сплатити заборгованість з оплати за отриманні ним послуги у вказаний період часу.

Окремо слід зазначити, що підстав для визнання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2017 року № 552/7810/14-ц таким, що не підлягає виконанню не має, оскільки в силу ст. 432 ЦПК України виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

На даний час рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 серпня 2017 року, на виконання якого і був виданий виконавчий лист № 552/7810/14-ц від 21 листопада 2017 року, не виконане і обов`язок боржника не припинився.

Крім цього суд звертає у вагу на те, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №552/7810/14-ц, виданого 21 листопада 2017 року Придніпровським районним судом м . Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованості за послуги з теплопостачання в сумі 2146 грн. 43 коп., 3% річних в сумі 136 грн. 69 коп., інфляційних в сумі 413 грн. 88 коп. станом на 21 листопада 2019 року у Придніпровському відділі ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області не перебуває, оскільки 22 квітня 2019 року державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання на підставі п.6 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ за вих. №10051 повернуто до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» для виправлення недоліків (лист Придніпровського ВДВС №37331 від 21 листопада 2019 року).

А тому, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 552/7810/14-ц від 21 листопада 2017 року таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18, 80, 81, 432 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», -

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №552/7810/14-ц, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси 21 листопада 2017 року таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Головуючий: Р. В. Демчик