Вирок № 86254183, 11.12.2019, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№ 340/146/17

Судове провадження № 1-кп/340/4/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

при секретарі судового засідання Ласкурійчук С.І.,

з участю прокурора Сілецької С.Ю.,

представника потерпілого та одночасно

цивільного позивача Парфана Т.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Рашковської Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Верховина Івано-Франківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.01.2017 за №12017090130000016, у формі приватного обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Верховина, Верховинського району, Івано-Франківської області, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немаючого, в силу вимог ст.89 КК України раніше не судимого; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

стороною обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що маючи неприязне ставлення до ОСОБА_2 із за боргових зобов`язань останнього перед ним та зустрівши ОСОБА_2 07.03.2016 приблизно о 10.30 год. на присілковій дорозі біля господарства останнього в смт Верховина по вул. Довбуша, Верховинського району, Івано-Франківської області, вступив із ним в сварку з вказаного приводу. В ході даної сварки ОСОБА_1 , діючи умисно й усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, завдав кулаками удари ОСОБА_2 в область обличчя та в різні ділянки тіла, в результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 10 ребра зліва із синцем в ділянці грудної клітки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що спричинили розлад здоров`я, але не є небезпечними для життя в момент їх спричинення. Таким чином вважає, що ОСОБА_1 умисно спричинивши потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження середньої тяжкості, які не є небезпечними для життя в момент їх спричинення, що спричинило тривалий розлад здоров`я, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений вину у скоєному не визнав, суду показав, що 07.03.2016 він жодних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 не заподіював, ударів не наносив. Вказав, що дійсно, зранку 07.03.2016 зустрів ОСОБА_2 на дорозі, коли той повертався з полювання з собакою та мав при собі рушницю в розібраному стані. Побачивши його, ОСОБА_2 заховав рушницю за пояс в штани та на його запитання, коли той почне віддавати борги, почав поводитися агресивно, підбіг до нього та завдав удар в живіт. Від удару він зігнувся, тоді потерпілий наніс ще один удар в живіт від якого він впав. Після цього, потерпілий став наносити йому удари по обличчю, внаслідок чого він втратив свідомість. Прийшовши до тями він побачив, як ОСОБА_2 перелазить через огорожу на територію господарства ОСОБА_14. Тому він плануючи повідомити про ці події поліцію, однак не знаючи де його телефон, сів в автомобіль та поїхав до господарства ОСОБА_14. Там надійшов його син, якого він викликав перед цим по телефону, та вони разом пішли на територію господарства де в прибудові побачили ОСОБА_2 , який сидів та комусь по телефону вихвалявся, як він побив ОСОБА_1 . Він зробив зауваження потерпілому, однак той вийшов та пішов в напрямку вулиці. Вони з сином рушили за ним, однак на вулиці той став витягувати з кишені пістолет кажучи, що не боїться. Вони дійшли до купи з дровами, де потерпілий став показувати шоу для сусідів, то розмахував руками, то сідав на купу дров кричучи, що його вбивають. В цей час його дружина ОСОБА_3 стала переконувати поїхати в лікарню, і вони сіли в білий мікроавтобус та поїхали до дому. Вдома він помився водою, після чого поїхали в медичний заклад та написали заяву в поліцію. Зазначив, що жодного кримінально караного діяння щодо потерпілого він не вчинив, шкоди не завдав, вважає себе потерпілим внаслідок наклепу ОСОБА_2 , тому просить його виправдати. Цивільний позов не визнає.

Не зважаючи на заперечення своєї вини у пред`явленому обвинуваченням кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, обґрунтовує наступними доказами.

Показами свідка ОСОБА_4 , яка суду показала, що приблизно весною 2016 року вона проїжджала на таксі по вул. Довбуша в смт Верховина на роботу. Біля каплички на купі дров вона побачила сидячого чоловіка із накритою головою курткою. Коли автомобіль таксі під`їхав ближче, цей чоловік підняв куртку і вона впізнала у ньому ОСОБА_2 . При цьому, його лице та кофта були у крові, а він закричав: «Люди добрі, допоможіть!». Біля нього з одного боку на відстані 0,5 м стояв ОСОБА_1 , з іншого боку його дружина ОСОБА_3 та на деякій відстані ще якийсь молодий чоловік. При цьому, ОСОБА_3 тримала у руках паличку довжиною 20-30 см, якою в момент коли вони проїжджали, вдарила по плечах ОСОБА_2 Проїхавши трохи вона попросила зупинити автомобіль, однак з машини не виходила, оскільки побачила, як на місце події бігли зять ОСОБА_2 і сусідка ОСОБА_5 . Після цього, вони продовжили рух автомобілем.

Показами свідка ОСОБА_6 , який суду показав, що 07.03.2016 він підвозив ОСОБА_4 на роботу. Дійсно, коли вони проїжджали біля каплички по вул. Довбуша в смт Верховина, він бачив декілька осіб, які стояли з правого боку від його автомобіля, однак хто стояв він не звернув увагу. Також в цей момент йому щось говорила ОСОБА_4 , але він не почув що саме і поїхав далі, оскільки у нього голосно грала музика в автомобілі.

Показами свідка ОСОБА_5 , яка суду показала, що в березні 2016 року вона перебувала на своїй присадибній ділянці по АДРЕСА_2 , коли побачила сутичку між людьми на дорозі за огорожею. Біля купи належних їй дров перебував у зігнутій позі ОСОБА_2 , а поряд із ним стояли родина ОСОБА_1 в кількості трьох чоловік: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Також неподалік на дорозі стояв їх автомобіль - білий мікроавтобус. Вона не бачила, щоб ОСОБА_1 наносив удари ОСОБА_2 , однак знаючи про конфлікти між ними, побачивши кров на лиці як в обвинуваченого, так і в потерпілого, вирішила, що там могла бути бійка, а тому пішла на місце події для з`ясування обставин. З собою покликала сусіда ОСОБА_10 .

Показами свідка ОСОБА_10 , який суду показав, що 07.03.2016 він працював у себе в подвір`ї біля гаража, коли побачив сусідку ОСОБА_5 , яка бігла по вулиці з криком: «Вбивають!» та кликала його на допомогу. Він вийшов на вул. Довбуша та побачив на відстані 50 м від дому білий мікроавтобус та декілька осіб неподалік від нього. Прибігши на місце події, він побачив ОСОБА_2 , який сидів на купі дров та мав на собі сліди крові. Правою рукою його за плече тримав ОСОБА_1 , а правою ногою наступив на його ногу. З іншого боку ОСОБА_2 тримав за плече син обвинуваченого ОСОБА_11 . Коли він підбіг, сказав ОСОБА_1 відпустити ОСОБА_2 , однак вони відмовилися, а коли він витягнув телефон, щоб зателефонувати сину ОСОБА_2 , до нього підійшла дружина ОСОБА_12 та вибила із його рук телефон. В цей час на місце події підбіг його друг ОСОБА_13 , який став позаду нього, він підняв телефон та зателефонував сину ОСОБА_2 викликавши його на місце події. Протягом цього часу ОСОБА_2 сидів на дровах зігнутий та закривав голову руками, а ОСОБА_1 у його присутності наніс удар ліктем правої руки зверху по голові ОСОБА_2 . Після цього, ОСОБА_2 вирвався із рук ОСОБА_1 та втік до його дому, а ОСОБА_1 із своєю сім`єю сіли в мікроавтобус та поїхали з місця події. Він повернувся також до дому, де викликав швидку допомогу ОСОБА_2 . Поки вони очікували швидку, ОСОБА_2 йому розповідав, що він йшов по вулиці та зустрів ОСОБА_1 , між ними виникла суперечка, яка переросла у бійку. Першим удар наніс ОСОБА_1 . В процесі бійки ОСОБА_2 втік до дому ОСОБА_14, але той йому відмовив у прихистку. Тоді на місце події над`їхав син ОСОБА_1 , і вони разом із батьком витягнули потерпілого із будинковолодіння ОСОБА_14 та стали наносити удари. Інших подробиць подій йому ОСОБА_2 не розповів, оскільки над`їхала швидка та забрала в медичний заклад.

Показами свідка ОСОБА_14 , яка суду показала, що про події, що є предметом розгляду їй нічого не відомо, чи був конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вона не пригадує, його учасником вона не була, перебувала в себе вдома та нікого не бачила, до неї ніхто не приходив.

Показами свідка ОСОБА_8 , який суду показав, що 07.03.2016 йому зателефонував батько та покликав на допомогу, оскільки його побили. Він прибув до господарства ОСОБА_14 по вул. Довбуша в смт Верховина та побачив батька із розбитою головою. Батько йому вказав на ОСОБА_2 , який знаходився в подвір`ї господарства ОСОБА_14 на веранді будинку. Вони зайшли на подвір`я та запропонували ОСОБА_2 вийти на вулицю. ОСОБА_2 вийшов спочатку на подвір`я, а потім на вулицю. В цей час він побачив у нього в руках предмет, який йому був схожий на пістолет, а також під одягом у нього був інший предмет, який йому здався схожим на складену мисливську зброю. Предмет схожий на пістолет, ОСОБА_2 витягнув із кишені, потримав у руках і сховав. Вийшовши із подвір`я ОСОБА_2 почав дзвонити в поліцію, розмовляв по телефону, а потім різко пішов до себе до дому. Вони йшли за ним в сторону каплички, де зустрілися із матір`ю, яка підійшла на місце події і всі разом пішли до дому. Вдома вони зателефонували також у поліцію, а батько поїхав на обстеження у медичний заклад. Вказав, що йому відомо про те, що між його батьком та ОСОБА_2 був конфлікт, однак коли він прибув на місце події то свіжих тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 не бачив.

Показами свідка ОСОБА_7 , яка суду показала, що на початку березня 2016 року, їй зателефонував чоловік та повідомив, що його побив ОСОБА_15 . Вона попереду себе послала сина, а сама слідом прибула на місце події. На місці події вона виявила ОСОБА_1 зі слідами крові на обличчі, голові та плечі. Його вів підтримуючи їх син, а ОСОБА_2 йшов позаду із псом, слідів крові на ньому вона не бачила. При цьому, він тримав руки у кишені звідки вона побачила напіввитягнутий пістолет. Крім цього, з-під розстібнутої куртки виглядав обріз гвинтівки. ОСОБА_2 погрожував повбивати їх та не повернути гроші. Після цього, вони сіли в автомобіль та поїхали до дому, де вона наклала пов`язку чоловікові та повезли його своїм автомобілем в медичний заклад на огляд.

Протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.03.2016 (а.с.142 том 1), згідно з якою ОСОБА_2 повідомив про нанесення йому 07.03.2016 ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_16 ударів в область обличчя, голови та різні ділянки тіла чим заподіяно тілесні ушкодження.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 18.07.2016 за участю потерпілого ОСОБА_2 (а.с.150-158 том 1), в ході якого розказав та показав про обставини подій, що мали місце 07.03.2016 приблизно о 07.00 год. по вул. Довбуша в смт Верховина, Верховинського району, Івано-Франківської області. Зокрема показав на місце, де він зустрів ОСОБА_1 , повертаючись із прогулянки з собакою. ОСОБА_1 почав його обзивати, заявляти необґрунтовані претензії щодо невиконання боргових зобов`язань, між ними зав`язався конфлікт в ході якого ОСОБА_1 наніс йому кулаком два удари в область обличчя. Він намагався ухилитися від ударів, однак ОСОБА_1 обхопивши його однією рукою взявши за шию під плече, іншою рукою став наносити численні удари в обличчя. Потім він вирвався та став тікати до дому, але ОСОБА_1 погрожуючи йому розправою зі сторони сина, та на своєму автомобілі став переслідувати його. Намагаючись втекти від ОСОБА_1 , він забіг на територію господарства ОСОБА_14, де попросив заховатися. Господиня йому запропонувала змити кров з обличчя, він перебував на веранді, куди прибігли ОСОБА_1 із своїм сином ОСОБА_8 , які його схопили по-під руки та силоміць стали тягнути в напрямку вулиці. Він намагався опиратися, але хтось йому завдав два удари в область живота, потім били по руках, коли він ними ловився за хвіртку. Опинившись на вулиці він бачив, як його тягнуть в сторону автомобіля ОСОБА_1 - білого мікроавтобуса. Крім цього, там знаходилася дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_17 , яка стала йому наносити удари в різні частини тіла. Біля автомобіля, усі троє стали йому наносити удари, він намагався вирватися, однак йому стало паморочитися в голові і він став кликати про допомогу. Після цього, на місце події стали збігатися його родичі та інші люди, він зміг вирватися та втекти до дому.

Висновком судово-медичної експертизи №40, розпочатої 10.03.2016 та завершеної 09.04.2016 (а.с.159, т. 1 ), згідно з яким у громадянина ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження: синець та садно правої виличної ділянки, синці та крововиливи слизової оболонки верхньої та нижньої губи, синці обох повік правого та лівого очей, в ділянках носа та підборіддя, садно поперекової ділянки, які спричинені від ударної дії твердих тупих предметів, якими могли бути кулаки рук, носки взуття або інші тверді тупі предмети можуть відповідати терміну вказаному у постанові і відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В зв`язку з тим, що медичну карту амбулаторного хворого, картку виклику швидкої медичної допомоги, результати рентгенологічного дослідження не надано, встановити наявність, характер, механізм спричинення та ступінь тяжкості інших тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 не має можливості.

Враховуючи характер та розташування тілесних ушкоджень слід думати, що в момент спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 міг бути повернутий як передньою так і задньою поверхнею тіла до особи, яка спричиняла ушкодження. Із врахуванням розміщення на різних поверхнях тіла та характеру ушкоджень, малоймовірно, що вищевказані тілесні ушкодження у громадянина ОСОБА_2 могли бути спричинені внаслідок одномоментного падіння та ударів до твердих тупих предметів.

Висновком додаткової судово-медичної експертизи №82/40 від 07.06.2016 розпочатої 18.05.2016 та завершеної 07.06.2016 (а.с. 160-161 т. 1 ), згідно з яким у громадянина ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження: закритий перелом 10 ребра зліва із синцем в ділянці грудної клітки, синець та садно правої виличної ділянки, синці та крововиливи слизової оболонки верхньої та нижньої губи, синці обох повік правого та лівого очей, в ділянках носа та підборіддя, садно поперекової ділянки, які спричинені від ударної дії твердих тупих предметів, якими могли бути кулаки рук, носки взуття або інші тверді тупі предмети, коли підекспертний міг бути повернутий до особи, яка нападала як передньою так і задньою поверхнею тіла і можуть відповідати терміну вказаному у постанові. Тілесні ушкодження: закритий перелом 10 ребра зліва із синцем в ділянці грудної клітки відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я і не є небезпечними для життя у момент їх спричинення. Інші тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Враховуючи розміщення на різних поверхнях тіла та характеру ушкоджень, малоймовірно, що вищевказані тілесні ушкодження у громадянина ОСОБА_2 могли бути спричинені внаслідок одномоментного падіння та ударів до твердих тупих предметів.

В зв`язку із відсутністю зворотнього розвитку розладів неврологічної симптоматики виставлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку викликає сумнів і тому при дачі підсумків не враховується.

Також стороною обвинувачення заявлялося клопотання про допит потерпілого ОСОБА_2 , однак на протязі двох з половиною років перебування кримінального провадження на розгляді в суді, потерпілий за викликом суду не з`являвся, показів суду не надав, забезпечив явку свого представника, який повідомив, що ОСОБА_2 виїхав на постійне місце проживання за кордон, в Україну повертатися не планує. Крім цього, точної адреси місця перебування потерпілого суду не надано, що унеможливлює його допит в порядку Глави 43 КПК України. А тому, враховуючи, що суд у відповідності до положень ч.6 ст.22 КПК України створив максимально можливі умови для реалізації потерпілим права на надання показань та в такий спосіб підтримання державного обвинувачення, як стороною обвинувачення у кримінальному провадженні приватного обвинувачення, однак, потерпілий, знаючи про розгляд кримінального провадження до суду на протязі тривалого часу не з`явився, зважаючи на необхідність розгляду кримінального провадження в межах розумних строків, вважає за можливе розглянути кримінальне провадження у його відсутності.

Крім цього, за клопотанням сторони захисту, судом було досліджено наступні докази.

Допитано свідка ОСОБА_18 , яка суду показала, що 07.03.2016 приблизно о 10.00 год. вона проходила по вул. Довбуша в смт Верховина, де на відстані 25 м від себе побачила ОСОБА_1 , який під`їхав автомобілем, та вийшовши з нього став розмовляти з ОСОБА_2 , який в цей час підійшов із собакою та був одягнутий в комуфляжну форму. Вони стали сваритися, потім між ними виникла сутичка в ході якої вона бачила, як ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_1 в область живота. ОСОБА_1 зігнувся, після чого ОСОБА_2 наніс декілька ударів йому по голові внаслідок чого ОСОБА_1 впав. Після цього, ОСОБА_2 пішов на територію господарства ОСОБА_14, а ОСОБА_1 трохи полежавши, встав, сів у свій автомобіль та поїхав в напрямку подвір`я ОСОБА_14. Після цього, вона пішла до дому, по дорозі чула якісь крики, але вже не зупинялася.

Допитано експерта ОСОБА_19 , який в судовому засіданні підтримав висновок первинної та додаткової судово-медичної експертизи. Суду показав, що при проведенні первинної експертизи він особисто оглядав потерпілого 10.03.2016, однак по зовнішніх ознаках перелому та гематоми в районі грудної клітки не виявив. При цьому вказав, що перелому могло бути не видно внаслідок того, що некроз м`яких тканин не встиг розвинутися або взагалі не розвинувся, а також не відбулося зміщення кісткової тканини. Також на момент огляду будь яких скарг на біль в області грудної клітки потерпілий не висловлював, оскільки в такому разі він би направив його на додаткове обстеження. При додатковій експертизі він встановив наявність перелому ребра з синцем по представлених медичних документах. Вважає, що перелом міг утворитися 07.03.2016, містився із задньої частини грудної клітки та міг утворитися як від удару тупого предмету, так і внаслідок падіння на площину.

Призначено комісійну судово-медичну експертизу, згідно з висновком якої №01, розпочатої 05.12.2018 та завершеної 19.06.2019 ( а.с. 129-133, т. 2) вбачається, що у ОСОБА_2 малася закрита тупа травма органів грудної клітки з переломом 10 ребра зліва по задній пахвовій лінії, яка утворилася від ударної дії тупого твердого предмету, могла утворитися як при нанесенні удару тупим твердим предметом з обмеженою поверхнею в ділянку грудної клітки, так і при падінні тіла та ударі задньо-боковою поверхнею грудної клітки до такого і згідно п. 2.2.1 «а» «в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечні для життя. Дане тілесне ушкодження підтверджене об`єктивними рентгенологічними даними, при вивченні оглядових рентгенограм відображених в повному обсязі. Встановити наявність чи відсутність перелому ребра на представленій рентгенограмі №1602 від 07.03.2016 не було можливим в зв`язку з малоінформативністю за рахунок недотримання фізико-технічних умов виконання рентгенограми та укладки пацієнта. Описане в карті виїзду швидкої медичної допомоги від 07.03.2016 тілесне ушкодження у вигляді гематоми грудної клітки зліва не підтверджене даними судово-медичної експертизи 10.03.2016.

Крім вказаного вище тілесного ушкодження у ОСОБА_2 були тілесні ушкодження синець та садно правої виличної ділянки, синці та крововиливи в ділянках верхньої та нижньої губ, синці обох повік правого та лівого ока, в ділянках носа та підборіддя, садно поперекової ділянки зліва, які утворились від дії тупих твердих предметів. Характер тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 та розташування їх на різних поверхнях тіла свідчить про те, що вони не могли утворитись внаслідок одномоментного падіння та ударі до тупих твердих предметів, а могли утворитись як при нанесенні ударів тупими твердими предметами, якими могли бути як руки, ноги так і інші тупі тверді предмети у вказані ділянки тіла, так і при неодноразових падіннях тіла на площину та ударах вказаними ділянками тіла до тупих твердих предметів.

Допитано експерта ОСОБА_20 , яка в судовому засіданні підтримала висновок комісійної експертизи. Суду ствердила, що при первинному експертному обстеженні потерпілого не було встановлено перелому 10 ребра зліва внаслідок малої інформативності рентгенограми 07.03.2016. Таке виникло через неправильність укладки тіла потерпілого при створенні рентгенограми, що призвело до отримання невалідних результатів. Під час повторного знімку 21.03.2016 було виявлено перелом 10 ребра зліва, який на переконання вузького спеціаліста, що досліджував знімок в межах експертизи, міг утворитися 07.03.2016 внаслідок падіння чи ударної дії твердого тупого предмета.

Досліджено рішення Верховинського районного суду від 03.11.2016, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.12.2016 (а.с.185-191 том 1), рішення Верховинського районного суду від 11.04.2017, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.05.2017 (а.с.192-198 том 1), з яких вбачається наявність непогашених боргових зобов`язань ОСОБА_21 перед ОСОБА_1

Об`єктивно з`ясувавши обставини шляхом оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних у справі доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись нормами матеріального права з дотриманням вимог процесуального закону щодо кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року, Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного). (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

Стаття 94 КПК України визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у разі не доведення, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, судом ухвалюється виправдувальний вирок.

Так, за змістом положень ч.1 ст.2 КК України визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

У свою чергу склад кримінального правопорушення (злочину) розкривається через сукупність закріплених у кримінальному законі ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається злочином, а саме через: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт та суб`єктивну сторону злочину.

За нормативним визначенням умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК) характеризується з об`єктивної сторони: дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння вказаних ушкоджень й причинним зв`язком між згаданим діянням та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти зазначену шкоду здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК).

Тобто, для доведення об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України необхідним є встановлення на підставі зібраних належних, допустимих та достатніх доказів одночасного існування трьох елементів, а саме: діяння обвинуваченого, наслідків у вигляді середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілого та причинного зв`язку між зазначеними діяннями та наслідками.

Як встановлено судом із представлених стороною обвинувачення висновків первинної №40 та додаткової №82/40 судово-медичних експертиз, а також комісійної судово-медичної експертизи, проведеної під час судового розгляду кримінального провадження за клопотанням сторони захисту, безсумнівним наслідком заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого ОСОБА_2 є отримання середньої тяжкості тілесного ушкодження у виді закритої тупої травми органів грудної клітки з переломом 10 ребра зліва по задній паховій лінії із синцем в ділянці грудної клітки.

При цьому, як вбачається зі змісту комісійної судово-медичної експертизи та показів допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_20 , вказані травми могли утворитися 07.03.2016, як при нанесенні удару тупим предметом з обмеженою поверхнею в ділянку грудної клітки, так і при падінні тіла та ударі задньо-боковою поверхнею грудної клітки до такого.

А враховуючи, що в ході судового слідства жодних доказів про те, що після 07.03.2016 ОСОБА_2 могли бути заподіяні інші тілесні ушкодження не здобуто, а при огляді хірургом 07.03.2016 ОСОБА_2 скаржився на болі в грудній клітці при глибокому вдосі (мотивувальна частина висновку комісійної судово-медичної експертизи від 19.06.2019), суд вважає доведеним факт отримання ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесного ушкодження у вигляді закритого перелому 10 ребра зліва із синцем в ділянці грудної клітки саме під час подій 07.03.2016.

При цьому, не зважаючи на відсутність відомостей у первинній судово-медичній експертизі про наявність синця в ділянці грудної клітки, суд вважає доведеним факт отримання такого тілесного ушкодження ОСОБА_2 саме 07.03.2016, зважаючи на отримані дані в ході комісійної судово-медичної експертизи про фіксування вказаної травми у медичній документації при огляді потерпілого 07.03.2016.

До того ж висновком комісійної судово-медичної експертизи та показами допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_20 усунуто розбіжність між первинною та додатковою судово-медичними експертизами щодо моменту заподіяння та виявлення тілесного ушкодження у вигляді перелому ребра, оскільки встановлено, що відсутність відомостей у первинній судово-медичній експертизі про це ушкодження допущено внаслідок малоінформативності рентгенограми від 07.03.2016 за рахунок недотримання фізико-технічних умов виконання рентгенограми та укладки пацієнта.

В той же час, даючи оцінку обставинам доведеності стороною обвинувачення вини ОСОБА_1 у вчиненні діяння та причинного зв`язку між цим діянням і заподіяними потерпілому наслідками у вигляді середньої тяжкості тілесних ушкоджень, суд зазначає про їх недоведеність перед судом достатніми доказами.

Зокрема, як вбачається із змісту протоколу про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.03.2016, повідомляючи про вчинений щодо нього злочин, ОСОБА_2 вказував про заподіяння йому 07.03.2016 тілесних ушкоджень трьома особами ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_16 шляхом завдання ударів в область обличчя, голови та різні ділянки тіла чим заподіяно тілесні ушкодження.

В подальшому, в ході слідчого експерименту 18.07.2016, потерпілий ОСОБА_2 відтворюючи обставини подій кримінального правопорушення, що мали місце 07.03.2016 приблизно о 07.00 год. по вул. Довбуша в смт Верховина, Верховинського району, Івано-Франківської області, розповідав про нанесення йому ОСОБА_1 ударів в область голови під час першого конфлікту безпосередньо лише між ними. Після прибуття дружини та сина обвинуваченого він вказував про групове нанесення йому ударів трьома особами як по голові, так і в різні ділянки тіла, як на території господарства ОСОБА_14, так і в подальшому на вулиці. При цьому, хто з учасників, і в які ділянки його тіла наносив конкретні удари потерпілий не конкретизував.

В той же час, допитані за клопотанням прокурора свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 суду вказували про те, що на час подій 07.03.2016 вони спостерігали конфлікт за участю ОСОБА_2 та трьох осіб, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Конфлікт супроводжувався скандалом, штовханиною, утримуванням та нанесенням ударів ОСОБА_2 . Також свідки зазначали про наявність слідів крові на обличчі ОСОБА_2 .

При цьому, свідок ОСОБА_10 вказував, що він бачив, як ОСОБА_1 наніс лише один удар ліктем в область голови потерпілому. Його покази зі слів потерпілого суд до уваги не приймає, оскільки такі надані з чужих слів особи, яка не була допитана судом. В той же час, свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_4 вказали, що не бачили, щоб ОСОБА_1 наносив удар потерпілому, в той же час ОСОБА_4 бачила, як він та син по боках утримували потерпілого, а ОСОБА_7 наносила палицею удар по спині потерпілого.

Свідок ОСОБА_18 показала суду про обставини бійки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в ході якої бачила нанесення ОСОБА_2 удару в область обличчя ОСОБА_1 .

Показання інших свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_6 судом взагалі не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказані особи в ході свого допиту не повідомили суду жодних відомостей про фактичні обставини подій, що мали місце 07.03.2016. Показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 суд оцінює критично та не бере їх до уваги, оскільки такі являючись близькими родичами обвинуваченого та зі слів інших свідків будучи безпосередніми учасниками подій 07.03.2016, суду розповіли взагалі іншу версію подій не пов`язану із фактичними обставинами кримінального провадження, та також не повідомили про заподіяння ударів ОСОБА_1 потерпілому. З цих же підстав, а також суперечливості між собою та не відповідності показанням інших допитаних судом свідків, суд не приймає до уваги показання обвинуваченого про його версію подій, та вважає їх обраним способом захисту.

Таким чином, усі зібрані та перевірені докази не вказують на вчинення ОСОБА_1 діяння у вигляді нанесення потерпілому удару тупим предметом в напрямку ділянки задньо-бокової поверхні грудної клітки потерпілого чи скидання тіла потерпілого на площину, наслідком якого могло бути заподіяння потерпілому ОСОБА_2 саме середньої тяжкості тілесних ушкоджень. З показань усіх свідків вбачається підтвердженим лише факт бійки між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 , а також нанесення ОСОБА_1 ударів по голові потерпілого, що ставить під сумнів можливість заподіяння обвинуваченим ушкодження потерпілому в ділянці задньо-бокової поверхні грудної клітки. Встановлені обставини відповідають і наведеним обставинам потерпілим у протоколі слідчого експерименту. Натомість інший свідок ОСОБА_4 зазначала про обставини нанесення ОСОБА_7 удару за допомогою палиці в область спини потерпілого, однак вказаним обставинам сторона обвинувачення значення не надала.

Разом з тим, суд враховує, що дійсно як з висновків експертизи, так і з показань свідків вбачається доведеність факту вчинення обвинуваченим умисних діянь, що полягали у спричиненні ряду тілесних ушкоджень потерпілого в області голови. Вказані факти могли б бути підставою для притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за відповідними кваліфікованими складами злочинів, передбачених Особливою частиною КК України. Однак, такі ушкодження не зазначені в обвинувальному акті, а суд у відповідності до вимог ст.337 КПК України розглядаючи кримінальне провадження виключно в межах пред`явленого обвинувачення, позбавлений можливості вирішувати питання про притягнення до відповідальності особи за заподіяння тілесних ушкоджень, які не охоплюються обвинуваченням.

Так само, суд позбавлений можливості вирішити питання про заподіяння обвинуваченим потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень в складі групи з декількох осіб, оскільки як вбачається з обвинувального акту, обвинувачення пред`явлено лише ОСОБА_1 , як особі, що особисто вчинила діяння, що спричинило наслідки у вигляді середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В той же час суду не представлено достатніх та беззаперечних доказів того, що саме ОСОБА_1 діючи ударною силою руки, кулаком руки, іншого тупого предмета з обмеженою поверхнею в напрямку ділянки задньо-бокової поверхні грудної клітки чи внаслідок кидання потерпілого вказаною ділянкою тіла на площину, заподіяв йому визначені висновками експертиз наслідки у вигляді середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Вказані обставини могли бути з`ясовані в ході допиту потерпілого, де б він міг чітко охарактеризувати дії обвинуваченого по відношенню до нього, однак з незалежних від суду обставин допит потерпілого здійснити не виявилося можливим. А з наведених ним обставин в ході слідчого експерименту не можливо визначити, що саме ОСОБА_1 заподіяв йому вказані ушкодження.

За таких обставин, оскільки належними, допустимими та достатніми доказами не доведено перед судом факту вчинення ОСОБА_1 діяння у формі удару тупим предметом в напрямку ділянки задньо-бокової поверхні грудної клітки потерпілого чи скидання тіла потерпілого на площину, та причинного зв`язку між цим діянням та наслідками у формі середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого, внаслідок чого твердження сторони обвинувачення про те, що саме обвинувачений спричинив отримання потерпілим середньої тяжкості тілесних ушкоджень є припущенням, тому суд приходить до висновку про недоведеність стороною обвинувачення в діяннях обвинуваченого ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

У зв`язку із цим, за цим обвинуваченням ОСОБА_1 належить виправдати, ухваливши відносно нього виправдувальний вирок з підстав передбачених п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

Іншим представленим доказам, зокрема рішенням суду суд оцінку не надає, оскільки такі стосуються доведеності наявності між потерпілим та обвинуваченням неприязних стосунків, що являє собою ознаку суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, яка судом не досліджується при недоведеності існування об`єктивної сторони кримінального правопорушення.

Заявлений цивільний позов, у відповідності до положень ст.129 ЦПК України, залишити без розгляду.

Керуючись статтями 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.122 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку із недоведеністю, що в діянні ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та за цим обвинуваченням виправдати.

Цивільний позов представника потерпілого Парфана Тараса Дмитровича поданого в інтересах потерпілого ОСОБА_2 , залишити без розгляду.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені ст.395 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через суд, який ухвалив рішення.

Копію вироку вручити обвинуваченому, прокурору, представнику потерпілого та одночасно цивільного позивача.

Суддя: Бучинський А.Б.