Рішення № 86253372, 05.12.2019, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/1325/19

провадження № 2-о/197/54/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року смт. Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Охнач О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,

розглянувши у приміщенні суду цивільну справу за заявою Широківської селищної ради, заінтересована особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання спадщини відумерлою,

ВСТАНОВИВ:

Широківська селищна рада 07.11.2019 р. звернулася до суду із заявою, в якій просить визнати спадщину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відумерлою.

В обґрунтування заяви посилається на те, що відповідно до Актового запису про смерть № 12, складеного 03 квітня 2001 року виконавчим комітетом Шестірнянської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 . До дня смерті ОСОБА_1 проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , разом з сторонньою особою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . До складу спадщини входить право на земельну частку (пай) площею 8.01 в умовних кадастрових гектарах, розташована на території Широківської селищної ради. Заповіт ОСОБА_1 за життя не складав, спадковий договір не укладав. Спадкоємців за законом та за заповітом немає. Залишену спадщину у встановлений законодавством термін ніхто не прийняв, спадкова справа не заводилась. Сертифікат на пай втрачений.

Ухвалою судді від 20 листопада 2019 року заява прийнята судом до розгляду та призначено судове засідання (а.с. 39-40).

Заявник, у встановленому законом порядку, повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. Від заявника надійшла заява з проханням розглянути справу за відсутності представника заявника (а.с. 43).

Заінтересована особа у встановленому законом порядку, повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила.

Оскільки перешкод для розгляду справи судом не встановлено, суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд у судовому засіданні без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані заявником докази в сукупності, приходить до висновку, що вимоги заявника не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав:

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому, суд не може захистити порушене право у спосіб, який не передбачено законом.

В абзацах 2, 3 пункту 1 від 30.05.2008 року постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 надано роз`яснення з приводу того, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК (435-15), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (1540-06), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК (435-15) і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Крім цього, згідно до абзаців 13, 14 п.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13, «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.

Отже, норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до статей 529 - 531 ЦК УРСР.

Згідно абзаців 10, 11 п.9 листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13, «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», у справах про визнання спадщини відумерлою судам слід звернути увагу на застосування абз. 2 п. 5 відповідно до якого правила ст. 1277 ЦК про відумерле майно застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК. Зазначені положення застосовуються, якщо спадщина не перейшла до держави в порядку, передбаченому ст. 555 ЦК УРСР.

Відповідно ст. 525 ЦК Української РСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК Української РСР, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - спадкодавець) помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Новокурське Широківського району Дніпропетровської області, що підтверджується відповідними записами в повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с. 4).

Отже, місцем відкриття спадщини є с. Новокурське Широківського району Дніпропетровської області (органи місцевого самоврядування - Широківська селищна рада).

З часу відкриття спадщини сплило більше одного року і вона відкрилася до 01.07.2003 року.

Згідно ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно ст. 555 ЦК Української РСР спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави:

1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі;

2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом;

3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини;

4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 Української РСР);

5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.

Якщо хто-небудь з спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави, до держави переходить частка спадкового майна, належна цьому спадкоємцеві.

Якщо при відсутності спадкоємців за законом заповідана тільки частина майна спадкодавця, решта майна переходить до держави. У випадках, передбачених цією статтею, авторське право, що входить до складу спадщини, або право на частку в авторській винагороді, що належало спадкоємцеві, який відмовився, припиняється.

Згідно з п. 2 та п. 5 ч. 1 ст. 555 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, та якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.

Відповідно до Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) спадкова справа після смерті ОСОБА_1 не відкривалася. Заповіти від імені спадкодавця не посвідчувалися. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с. 5, 6).

На час смерті спадкодавець проживав в АДРЕСА_1 . З померлим на день смерті була зареєстрована ОСОБА_2 (а.с. 24).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, що підтверджується відповідними записами в повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с. 34). Судом встановлено, що ОСОБА_2 не є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Спадкодавцю за життя належало право на земельну частку (пай) площею 8,01 в умовних кадастрових гектарах, місцезнаходження земельної ділянки - Шестірнянська сільська ради Широківського району Дніпропетровської області.

В даному випадку право на земельну частку (пай), яка входить до спадкового майна, було посвідчено відповідно до законодавства, але її не було виділено в натурі (на місцевості), тобто є невитребуваною.

Сертифікати на земельні частки (паї) виготовлялися в одному примірнику, сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0074121 був виданий власнику - ОСОБА_1 , про що свідчить підпис у Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (рай) членів КСП «Дружба» Широківського району. В архіві відділу у Широківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0074121 не виявлено (а.с. 25).

Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0074121 втрачений, про що повідомляє заявник в заяві. Копія Сертифікату суду також не надана. Отже, правовстановлюючий документ на пай втрачено і право власності на нього підлягає доведенню шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою. Визнання права власності за спадкодавцем на пай не є предметом розгляду даної справи.

У відповідності до ст. 140 Конституції України і ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як випливає з п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключна компетенція сільських, селищних, міських рад вирішувати питання щодо передачі іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Звертаючись до суду із заявою про визнання спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 відумерлою, заявник послався на норму статті 1277 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Таким чином, оскільки спадщина після смерті ОСОБА_1 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до 01.07.2003 року, правовстановлюючий документ на спадкове майно втрачено, то визнання її судом відумерлою на підставі ст.1277 ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, є неправомірним та суперечить зазначеним нормам матеріального права, а тому в задоволенні заяви Широківської селищної ради необхідно відмовити повністю.

Крім того, слід звернути увагу заявника на приписи ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» стосовно того, що невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

Відповідно ч.7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Як випливає з п. 15-1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», органи місцевого самоврядування за подання заяви про визнання спадщини відумерлою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.

Отже, судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 555 ЦК України РСР (1963 року), п. 5 Прикінцевих положень ЦК України (2003 року), ст. ст. 141, 247, 263, 265, 294, 338, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви повністю.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складений 05.12.2019 року. Саме ця дата є датою ухвалення цього рішення.

Учасники справи (данні):

Широківська селищна рада, юридична адреса: смт. Широке Широківського району Дніпропетровської області, вул. Вишнева, 6, код ЄДРПОУ 41753769.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, юридична адреса: м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 2, код ЄДРПОУ 39835428.

СУДДЯ О.В.ОХНАЧ