Рішення № 86253307, 10.12.2019, Лугинський районний суд Житомирської області

Лугинський районний суд Житомирської області

11301, вул. М. Грушевського, 2 а, смт Лугини, Лугинський район Житомирської області

тел. (04161) 9-14-72, факс (04161) 9-15-47, inbox@lg.zt.court.gov.ua

Справа № 281/337/19

Провадження по справі 2/281/108/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2019 року смт Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Свинченко Г.Д.,

за участю:

секретаря судового засідання - Островської І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилається на те, що 10.07.2009 між КБ «Приватбанк» (з 21.05.2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі по тексту - КБ «Приватбанк», банк) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 2900, 00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В порушення умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, тому за кредитним договором № б/н, станом на 13.03.2019 року, утворилась заборгованість у розмірі 18069, 38 гривень, що складається з наступного: 3566,42 гривень - тіло кредиту, 4304,57 гривень - відсотки за простроченим тілом кредиту, 7661,75 грн. - пеня, 1200,00 пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина), 836,64 гривень - штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути з нього судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

24.06.2019 від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву. У відзиві відповідачка зазначила, що позов банку щодо неї є необґрунтованим. Стверджує, що позивачем не надано суду документів, які підтверджували наявність або відсутність її заборгованості перед банком, крім того вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, а також те що позивачем було змінено відсоткову ставку про що її повідомлено не було. Просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

01.08.2019 від позивача АТ КБ «Приватбанк» на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач просить врахувати дану відповідь і задоволити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки звернення до суду було в межах строку позовної давності. Крім того, при укладенні договору сторонами були досягнуті всі істотні умови договору, а тому його виконання є обов`язковим.

27.09.2019 від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів.

27.09.2019 ухвалою Лугинського районного суду клопотання відповідача ОСОБА_1 про надання додаткових матеріалів було задоволено.

29.10.2019 від позивача на виконання вимог ухвали Лугинського районного суду від 27.09.2019 про надання додаткових матеріалів було надіслано виписку по кредитному рахунку Клієнта.

Представник позивача - АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засіданні не з`явилася, на адресу суд надіслала заяву в якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги визнала частково, а саме визнала заборгованість за тілом кредиту, в решті позовних вимог просила відмовити.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм об`єктивну та неупереджену оцінку, суд приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, основані на договорі. Так, 10.07.2009 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» шляхом підписання відповідачем заяви було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Кредитний договір укладений між сторонами шляхом підписання анкети-заяви, у якій зазначено, що вона разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить договір про надання банківських послуг.

У анкеті-заявці зазначено, що відповідач згідний з тим, що вказана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До позовної заяви банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «Приватбанк», що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ та витягом із Статуту.

Згідно довідки наданої АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано кредитні картки, зокрема № НОМЕР_1 , НОМЕР_6, НОМЕР_2 , НОМЕР_7, термін дії до 07/2016.

ОСОБА_1 користувалася зазначеними платіжними картками, здійснювала платежі, що підтверджується випискою за період з 10.07.2009 по 13.03.2019.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем вимог Договору утворилась заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 23.05.2013 року , станом на 13.03.2019 року, утворилась заборгованість у розмірі 18069, 38 гривень, що складається з наступного: 3566,42 гривень - тіло кредиту, 4304,57 гривень - відсотки за простроченим тілом кредиту, 7661,75 грн. - пеня, 1200,00 пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина), 836,64 гривень - штраф (процентна складова).

Оцінивши подані до суду докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про існування між банком та ОСОБА_1 кредитних відносин. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка отримувала кредитні кошти від позивача, а також частково проводила повернення зазначених коштів, що також вказує на наявність кредитних правовідносин між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 .

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за нарахованими відсотками, пеню за прострочене зобов`язання, пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. та штрафи (фіксована частина та процентна складова).

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач посилається на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Разом з тим судом встановлено, що вищевказана Анкета- Заява, на яку посилається позивач, є стандартним бланком, який не містить в повному обсязі відомостей про розмір відсотків, комісії, пені і штрафів, порядку користування кредитними коштами. На підтвердження вказаних відомостей позивач посилається на "Умови та правила надання банківських послуг".

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Застосування конструкції договору приєднання, його умови в даному випадку розробив АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку, не можна вважати складовими частинами укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником, а також, ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд керується постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17, в якій Судом зроблено висновок про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

При цьому судом приймається до уваги часткове визнання відповідачем позовних вимог банку в частині тіла кредиту в розмірі 3566,42 гривні.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, який має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відтак, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку банком не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав щодо повернення боржником фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи зазначене, оскільки витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а в Анкеті-заяві позичальника відсутня домовленість щодо сплати процентів та штрафних санкцій за невиконання договору, то вимоги банку в частині стягнення процентів та штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

У зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню за кредитним договором № б/н від 10.07.2009 року заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3566,42 грн.

Також, як вбачається із виписки за період з 10.07.2009 року по 13.03.2019 року та розрахунках заборгованості наданих позивачем до тіла кредиту зараховувалася сума по договору «Страхування кредитного ліміту», однак суду не надано доказів укладання такого договору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.9 ч.1 ст.5 Закону України від 08.07.2011 року «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю І та ІІ групи, законні представники дітей з інвалідністю і непрацездатних осіб з інвалідністю.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, безтерміново, що підтверджується ксерокопією довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 655572 від 20.12.2013. Дана ксерокопія посвідчення була подана відповідачем до суду та долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вказане положення закону застосовується й у випадку, коли рішення суду ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 , будучи особою з інвалідністю ІІ групи, звільнена від сплати судового збору, суд дійшов висновку, що з урахуванням положень ч.6 ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених вимог (19,78%) потрібно компенсувати АТ КБ «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 379 грн. 39 коп .

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 1048, 1050 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Лугинським РВ УМВС України в Житомирській області 15.10.1996 року, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_5 , МФО №305299, розташованого за адресою:01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.07.2009 року в розмірі 3566,42 (три тисячі п`ятсот шістдесят шість) гривень 42 копійки.

Компенсувати Акціонерному Товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 379 грн. 39 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Лугинський районний суд Житомирської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.Д. Свинченко