Рішення № 86252480, 28.11.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8406/19

Провадження № 2/185/4083/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 листопада 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Мерцалової Н.В., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Рикової І.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства "Павлоградської міської ради про визнання недійсним договору від 08.01.2008 року, його умови не відповідають законодавству і порушують права споживача -

В С Т А Н О В И В

06.09.2019 року позивач звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства "Павлоградської міської ради про визнання недійсним договору від 08.01.2008 року, його умови не відповідають законодавству і порушують права споживача, який 14.11.2019 року уточнила, та в якому просила суд:

1. Визнати Договір від 08.01.2008 року, укладений між ОСОБА_1 і КП «Павлоградводоканал», не дійсним у цілому;

2. Нараховані платежі на підставі умов цього Договору у розмірі 2012,00 грн. визнати такими, що не підлягають оплаті;

3. Стягнути з КП «Павлоградводоканал» понесені ОСОБА_1 витрати з оформлення позовної заяви у сумі 193,50 грн.;

4. Визнати незаконними вимоги, покладені КП «Павлоградводоканал» на споживача, а саме: контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку води, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

В обґрунтування позову зазначила, що між нею та Комунальним підприємством «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради був укладений договір про надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення від 08.01.2008 року. Договір, укладений між нею і КП «Павлоградводоканал», за змістом і за формою не відповідає установленим положенням Типового договору, а складений на власний розсуд Відповідача. До умов Договору безпідставно включений пункт 2.4, у якому приведена формула визначення кількості спожитої води при штучному втручанні в роботу лічильника води. Він включений на підставі п. 9.6 «Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України», затверджених наказом Державного Комітету України з житлово-комунального господарства від 01 липня 1994 р. Цей нормативний акт втратив чинність у серпні 2008 року. З цих обставин п.2.4 Договору не має юридичної сили і не повинен знаходитись в умовах Договору та бути підставою для нарахування платежів. Ці обставини не зупинили Відповідача від нарахування у травні 2011 року платежу в розмірі 277 грн по формулі, наведеній у п.2.4, ніби то за її втручання в роботу лічильника води. В роботу лічильника води вона не втручалась, будь-які акти з фіксації такого факту порушення та повідомлення з цього приводу Відповідачем їй не надавались. Про те, що в роботу лічильника води не було втручання та всі його характеристики в нормі, свідчить акт держповірки ТОВ «Континент-Сервіс» від 23 травня 2011 року. Необґрунтованість включення цієї формули в Договір підтверджується ч.11 п.17 Типового договору, яким встановлений зовсім інший порядок визначення спожитої води при несанкціонованому втручанні в роботу засобів обліку води, тобто: у разі встановлення виконавцем факту несанкціонованого втручання в роботу засобів обліку води споживач зобов`язаний відшкодувати вартість робіт з проведення їх експертизи, метрологічної повірки та ремонту згідно з законодавством. Вважає, що в умовах Договору, а саме в обов`язках споживача це положення відсутнє. А тому вважає, що платіж в розмірі 277 грн., нарахований КП «Павлоградводоканал» - безпідставно і нею не визнаний та неоплачений. Вважає також, що Розділ 6 Договору «Порядок розрахунків», також складений з порушенням законодавства, до його умов внесений п.6.5, де зазначена заборгованість на дату його укладення в сумі 600 грн. Типовим договором ці умови не передбачені. Не ввійшли в цей розділ договору положення п.п.11; 14; 15 Типового договору. Це не дозволило їй своєчасно оскаржити необґрунтовано нараховані платежі. У п.7.1 «Виконавець має право» Відповідач зазначив, що має право: припиняти або обмежувати надання послуг у разі несвоєчасного внесення плати за воду(п.7.1.2); припиняти надання послуг у разі не оформлення споживача у виконавця як користувача послугами, а також у разі недопущення представників виконавця для проведення огляду технічного стану та зняття показань з приладів обліку (п.7.1.3). Вважає, що ці закріплені у Договорі права виконавця протирічать Правилам та установленим положенням Типового договору. Жодним пунктом Правил не надано виконавцю право припиняти або обмежувати надання послуг з обставин, зазначених в цих пунктах Договору. Незважаючи на ці обставини та керуючись п.7.1.2 Договору КП «Павлоградводоканал» з 15.09. по 11.11.2014 року не надавав їй послуги з водовідведення. За весь час, що її квартира була відключена від водовідведення, Відповідач продовжував нараховувати платежі за ненадану послугу. Починаючи з 2015 року і дотепер Відповідач щомісяця в рахунках по сплаті за послуги водопостачання і водовідведення погрожує відключенням від послуг у зв`язку з заборгованістю, а повторне підключення буде коштувати 1013 грн. З приводу попереджень КП «Павлоградводоканал» про відключення, вважає, що в цих попередженнях КП «Павлоградводоканал» не посилається на нормативний акт, що надає йому це право, оскільки Правилами і положенням Типового договору, це право йому не надано. Яким нормативним актом він керується при відключенні від послуг та вимагає плату за повторне підключення залишається невідомим. Вважає попередження КП «Павлоградводоканал» необґрунтованими, вона справно сплачую послуги водопостачання і водовідведення на підставі показань лічильника води. Заборгованості за спожиту воду КП «Павлоградводоканал» вона не має.

Обов`язки Виконавця у Договорі також обмежені 3-ма пунктами (7.2.1; 7.2.2;7.2.3) і ті не відповідають Правилам та умовам Типового договору, а складені на свій власний розсуд. До обов`язків виконавця у Договорі не включені частини 1;2;4;6;9;11; 12; 13; 18 пункту 19 типового договору. Відсутність цих положень в умовах Договору дозволило Відповідачу безвідповідально здійснювати будь-які неправомірні дії відносно споживача. Лишило її інформації про обов`язки виконавця, що встановлені законодавством, а також можливості вимагати від виконавця відповідальності за порушення договірних обов`язків. Також зазначає, що умови ч.4 п.19 Типового договору, безпідставно не включені до обов`язків виконавця, а їх зміст зобов`язує виконавця контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт. КП «Павлоградводоканал», незважаючи на відсутність у законодавстві і Договорі обов`язків споживача проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку води і контролювати міжповіркові інтервали, вимагав це від неї. Здійснюючи це шляхом нарахування платежів за використання по нормативу (нормі) споживання без урахування показань лічильника води і нараховував платежі з 01.06.2015 р. по 01.06.2016 р., тобто з установленої дати проведення повірки метрологією, до дати проведення цією повірки нею. Оскільки вона має справний лічильник води (установлений з 01.01.2008 р.), сплачувала послуги водопостачання і водовідведення на підставі його показань. Різниця між нарахованою сумою по нормативу (нормі) споживання і оплаченої нею згідно показань лічильника склала - 1135 грн. Нарахування виконавцем платежів за водокористування по нормативу (нормі) споживання при наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань є неправомірними, це закріплено Правилами та п.7 Типового договору, який наголошує: плата за надані послуги за наявності засобів обліку води, справляється за їх показанням згідно з п.10-13 Правил. Абзацом 2 п.10 Правил установлено, що справлення плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком, передбаченим абзацом 5 п.15 Правил. Цим абзацом п.15 зазначено, що у разі несправності лічильника води, який не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахувань показань засобів обліку. Її лічильник води не був несправним з 01.06.2015 р. по 01.06.2016 р. Відповідачем не надано їй будь-який документ на підтвердження його несправності тому, що контроль за технічним станом квартирних засобів обліку води покладений на виконавця (ч.4 п.19 Типового договору) і споживач не має права несанкціоновано втручатись в його роботу. За весь строк роботи лічильника ( з 01.01,2008 р.) він був справним. У червні 2016 року вона самостійно, замість Відповідача, провела за свій власний рахунок періодичну повірку лічильника води і оплатила за його повірку 165 грн. Ці витрати не були їй відшкодовані, а також не зараховані як плата за послуги. Абзацом 3 п.9 Правил установлено: періодична повірка, обслуговування та ремонт квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця. Таким чином, нарахування платежів по нормативу(нормі) споживання при наявності лічильника води без урахування його показань є необґрунтованими, сума 1135 грн. нарахована безпідставно і нею не визнана, і не оплачена. У розділі 8 Договору «Права та обов`язки споживача» п.8.1.3 не тільки не відповідає жодним умовам зазначеним у п.16. Типового договору, а його зміст не є для неї зрозумілим. В умовах цього розділу Договору не знайшли відображення положення Типового договору, де споживач має право: на відшкодування збитків, завданих внаслідок неналежного надання або ненадання послуг; на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік; на періодичну повірку, обслуговування та ремонт квартирних засобів обліку, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж. Не передбачені також інші права споживача, установлені п.16 Типового договору. Складені таким чином обов`язки споживача у Договорі, лишили її можливості відстоювати свої споживчі права шляхом звернення до відповідача з претензією про невиконання ним умов Договору. У розділі 9 Договору «Відповідальність сторін», передбачена відповідальність виконавця лише за порушення прав споживача, опускаючи інші умови відповідальності, установлені п.21 Типового договору. Водночас, ступінь відповідальності споживача жорстко обумовлена цим розділом Договору. Відсутні у Договорі розділи: «Порядок встановлення факту неналежного надання або ненадання послуг та розв`язання спорів» і «Форс-мажорні обставини», передбачені Типовим договором. Цей факт позбавляє її інформації про її права і відповідальність виконавця у разі неналежного надання або ненадання їй послуг, а також про її дії, згідно з законодавством, при розв`язанні спорів між ними. При підписанні Договору у січні 2008 року вона була упевнена, що його умови не суперечать законодавству. Вважала, що Відповідач не допустив в їх складі несправедливих умов на її шкоду. Фактично все виявилось навпаки, його умови вкрай несправедливі і суперечать принципу добросовісності. Якби вона була тоді ознайомлена з нормативно-правовими актами, на підставі яких повинен складатись Договір, то не підписала б його у такому вигляді, а наполягала би на його зміні і приведення його умов до законодавства. Також зазначає, що на протязі всього строку дії договору від КП «Павлоградводоканал» не надходило до неї пропозиції про перегляд його умов у зв`язку з втратою їх чинності або невідповідності законодавству. Складений таким чином Договір привів до нарахування необґрунтованих платежів у сумі 2012 грн.(600+277+1135), ці платежі нею не визнані і не оплачені. Крім того привели до її матеріальних витрат, пов`язаних з оплатою комунальних платежів у повному об`ємі, але розмір її пенсії цього не дозволяє. Їй відмовлено у призначенні субсидії на 2018 - 2019 опалювальний період з-за наявності заборгованості за послуги зі споживання води. Умови Договору, укладеного між нею і КП «Павлоградводоканал» не тільки обмежують її права, але грубо їх порушують. Це привело до дисбалансу прав та обов`язків у їхніх договірних відносинах на її шкоду - споживача.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2019 року у цій цивільній справі закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання такими, що не підлягають оплаті нараховані платежі на підставі умов цього договору у розмірі 2012 гривень.

Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто позивачу ОСОБА_1 заяву про збільшення позовних вимог у якій позивач просить суд додатково включити до позову наступні вимоги: - визнати незаконними вимоги, покладені КП Павлоградводоканал" на споживача, а саме: контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку води у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

Позивач в судовому засіданні просив суд задовільнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, оцінюючи їх у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відносяться такі вимоги, а саме: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України, визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки та розміри оплати, та інші суттєві умови Договору про надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення встановлюються та регулюються згідно Правил надання населенню послуг теплопостачання і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року(діючого на момент спірних правовідносин), Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 N 190, ЗУ «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» № 2918-III від 10.01.2002 року.

Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що 08 січня 2008 року між споживачем ОСОБА_1 та виконавцем Комунальним підприємством «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради був укладений договір про надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення(арк.с.10) за умовами якого виконавець зобов`язується надавати споживачу - наймачу (власнику) квартири(приватного будинку) та членам його сім`ї, а також іншим особам, які фактично проживають у квартирі(приватного будинку) за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач зобов`язується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору про надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення від 08.01.2008 року, Вид засобу обліку: «Водомер», Тип: «КВ-1,5», проте в цій умові не зазначено взагалі Заводський номер, Початкове показання приладу, Місце встановлення, № ТУ(арк.с.10).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2015 року по цивільній справі № 185/10015/14-ц в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про визнання дій неправомірними та зобов`язання зробити перерахунок, відмовлено. Рішення набрало законної сили(арк.с.19).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2015 року по цивільній справі № 185/10015/14-ц встановлено, що з договору про надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення, складеному 08.01.2008 року між директором КП «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» та ОСОБА_1 вбачається, що на час укладення вказаного договору сума заборгованості споживача складає 600 грн. Відповідно акту про відключення абонента № 372 від 15.09.2014 року слід, що зроблено відключення в зв`язку з заборгованістю за послуги водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_2 . З письмового попередження надісланого ОСОБА_1 вбачається, що заборгованість на 01.12.2014 року складає 962 грн. 62 коп.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2019 року по цивільній справі № 185/9168/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради про визнання заборгованості безпідставно нарахованою та такою, що підлягає скасуванню відмовлено повністю(арк.с.20-21). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2019 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2019 року по цивільній справі № 185/9168/18 залишено без змін(арк.с.22). Рішення набрало законної сили (арк.с.20-21).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2019 року по цивільній справі № 185/9168/18 встановлено, що ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що лічильник вірно лічив кількість води за час після закінчення строку повірки та до його зняття. Посилання позивача на наявність акту повірки від 23.03.2011 може свідчити лише про те, що після обслуговування лічильника ТОВ "Континент-Сервіс", лічильник можна вважати повіреним. Рішення суду не може грунтуватися на припущенні того факту, що за період після закінчення строку повірки та до зняття лічильника на повірку він працював вірно, тому суд вважає, що позивачем не надано суду доказів правильності роботи лічильника. Отже, підстав для нарахування за показниками лічильника за цей період у відповідача не було і він вірно проводив нарахування за цей період згідно із встановленими тарифами на підставі наявних у нього відомостей.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про визнання Договору від 08.01.2008 року, укладений між ОСОБА_1 і КП «Павлоградводоканал», не дійсним у цілому, є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довела ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх позовних вимог, оскільки договір укладений сторонами за їх вільним волевиявленням та його умови не суперечать законодавству.

Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що при укладенні оспорюваних договорів не встановлено порушень вимог ст. 203, 204 ЦК України. Спірний договір укладено в письмовій формі, засвідчено підписами сторін, тобто укладено у встановленій законом формі. Договір спрямований на реальне настання правових наслідків, передбачених цим договором. Зміст спірного договору відповідає вимогам Конституції України, Цивільного кодексу України.

З приводу такої позовної вимоги, як стягнення з КП «Павлоградводоканал» понесені ОСОБА_1 витрати з оформлення позовної заяви у сумі 193,50 грн., то суд вважає, що така вимога також не підлягає задоволенню на підставах вищенавденеого.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, але оскільки у позовних вимогах за позовом було відмовлено у повному обсязі, а позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів», то суд приходить до висновку, що судові витрати повинні бути компенсовані за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.89, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства "Павлоградської міської ради про визнання недійсним договору від 08.01.2008 року, його умови не відповідають законодавству і порушують права споживача - відмовити.

Витрати на судовий збір у сумі 768.40 гривень компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення суду складено 09 грудня 2019 року.

Суддя: В. О. Головін