Ухвала суду № 86251930, 11.12.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4725/19

Провадження № 2/204/1391/19

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Голушко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.02.2008 року в загальній сумі 24965 грн. 28 коп. та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 05 лютого 2008 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 5600 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зобов`язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. В результаті порушення відповідачкою своїх зобов`язань, станом на 17.06.2019 року заборгованість за кредитним договором становить – 24965 грн. 28 коп., з яких: 10165 грн. 25 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 5405 грн. 85 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредита; 7429 грн. 17 коп. – нарахована пеня за прострочення зобов`язання; 300 грн. – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 1165 грн. 01 коп. – штраф (процентна складова), що стало підставою звернення позивача до суду.

В позовній заяві та доданому до неї клопотанні позивач просив суд про розгляд справи за відсутності представника, у разі його неявки, не заперечуючи проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання, повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, відзив на позов чи заяву про розгляд справи за її відсутності суду, не надала.

Судом відповідно до ч.4 ст.223, ст.ст.280,281 ЦПК України ухвалено про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, приходить до висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 лютого 2008 року ОСОБА_1 підписала Анкету - Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, при цьому в Анкеті – Заяві не вказано суму кредитних коштів, яку отримала відповідач. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві (арк.с.17).

Відповідно до п.2.1.1.5.6. витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку позичальник зобов`язаний виконати зобов`язання з повернення кредиту, оплатити винагороду банку (арк.с.28 зворот).

Пунктом 1.1.2.1.7. витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку передбачено, що позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитратою платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором (арк.с.21).

Відповідно до п.2.1.1.7.6. витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених Договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору (арк.с.28 зворот).

Однак, зазначені умови договору відповідач належним чином не виконала у зв`язку з чим, згідно розрахунку позивача, станом на 17.06.2019 року заборгованість за кредитним договором становить – 24965 грн. 28 коп., з яких: 10165 грн. 25 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 5405 грн. 85 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредита; 7429 грн. 17 коп. – нарахована пеня за прострочення зобов`язання; 300 грн. – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 1165 грн. 01 коп. – штраф (процентна складова) (арк.с.11-16).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента.

Відповідно до ст. 1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Таким чином, кредитний договір має бути укладений у письмовій формі у вигляді одного документа (що містить усі істотні умови), підписаного обома сторонами, або у вигляді декількох документів, якими сторони обмінялися (листи, телеграми, телетайпне чи електронне повідомлення тощо). При цьому документи, якими сторони обмінюються, також мають містити підписи відправників.

В позовній заяві Банк посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 05.02.2008 року відповідач отримала кредит у розмірі 5600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Разом з позовною заявою позивачем АТ КБ “ПриватБанк” надано розрахунки заборгованості за договором б/н від 05.02.2008 року, однак договір, на який посилається позивач у позовній заяві, суду не надано.

Аналіз документів, які, долучені позивачем до матеріалів справи свідчить про те, що сторонами підписано лише Заяву – Анкету про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, однак вказана Анкета – Заява не містить істотних умов кредитного договору; у вказаній заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредиту, визначення розміру процентів, пені, тощо.

Посилання позивача на те, що істотні умови сторони узгодили у витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умовах та Правилах надання банківських послуг у ПриватБанку, суд не приймає, оскільки позивач не довів належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, що відповідач при складанні Анкети-Заяви ознайомлена з цими Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку. Факт ознайомлення відповідача з Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку не можна визнати доведеним, а самі Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору, що відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

Однак, позивач, представник позивача, відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України не вважав за необхідне у відповідний процесуальний спосіб довести обставини, які мають значення для справи і на які він послався як на підставу своїх вимог, безпосередньо у суді, обмежившись матеріалами, доданими до позовної заяви.

Суд приходить до висновку, що позивачем відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України не доведено належними доказами факт укладення кредитного договору з відповідачем в порядку, передбаченому законом, доведення до відома останнього положень договору та погодження всіх його істотних умов, видачі кредиту та обґрунтованості розрахунку заборгованості.

Таким чином, позовна заява задоволенню не підлягає, у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по справі слід віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,6,11,202,207,208,525,534,549,628, 638, 1054,1055 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10,11,12,13,76-81,141,211,223,247,258,259,263-268, 280,281 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.Ю. Мащук