Вирок № 86251741, 10.12.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

202/2224/19

1-кп/202/289/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої - судді Ігнатенко В.В.

при секретарі - Хвостенко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження № 12018040660001925 від 29.11.2018 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дніпро, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, раніше судимого 20.09.2013 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 125 КК України до 240 годин громадських робіт, 18.03.2014 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 121, ст. 71 КК України до 3 років і 10 днів позбавлення волі, 07.09.2018 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим 2 роки, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, -

за участю: прокурора - Грицька А.С., потерпілої - ОСОБА_2 , захисника-адвоката - Токарєва В.В., обвинуваченого - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 , у невстановлений час та у невстановленому місці, за попередньою домовленістю зустрівся з раніше знайомим чоловіком, з яким в ході розмови вступив у злочинну змову, спрямовану на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, що знаходиться на території Індустріального району м. Дніпро.

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаний з проникненням у житло обвинувачений ОСОБА_1 , діючи узгоджено та за попередньою змовою з невстановленою особою, 28 листопада 2018 року, близько о 17 годині 30 хвилин, прибув до вхідних дверей квартири АДРЕСА_2 , що розташована на третьому поверсі вказаного житлового будинку, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , та в якій також проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Продовжуючи реалізовувати свій спільний злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_1 разом з невстановленою особою, перебуваючи у вказаному місці та у зазначений час, реалізуючи умови попередньої змови, діючи умисно, повторно, групою осіб, таємно, з корисливих мотивів, для подальшого незаконного проникнення у приміщення вказаної квартири та з метою викрадення ймовірного майна, яке знаходилось в ній, шляхом підбору ключа, відчинили двері вказаної квартири та незаконно проникли до житла.

В цей момент, до місця свого мешкання, а саме до квартири АДРЕСА_2 , прийшов ОСОБА_4 та почав дзвонити у дзвінок вхідних дверей до квартири. Обвинувачений ОСОБА_5 відчинив вхідні двері, схопив рукою руку ОСОБА_4 та затягнув його до коридору вказаної квартири. Знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, усвідомлюючи, що їх спільні злочинні дії перестали бути таємними та стали явними для ОСОБА_4 , бажаючи довести свій злочинний намір до кінця обвинувачений ОСОБА_1 запитав у ОСОБА_4 , де знаходяться грошові кошти, на що останній відповів, що у вказаному житлі не проживає. Тоді обвинувачений ОСОБА_6 взяв ОСОБА_4 під руки та вивів його з приміщення квартири.

Після чого, обвинувачений ОСОБА_1 разом з невстановленою особою, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи спільно та узгоджено між собою, реалізовуючи свій єдиний злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, за попередньою змовою групою осіб, впевнившись, що за їх злочинними діями ніхто не спостерігає і вони є таємними, будучи впевненими, що мешканці даної квартири відсутні, зайшовши до однієї з кімнат, з шафи викрали чуже майно, яке належить потерпілій ОСОБА_2 , а саме: грошові кошти у кількості 3000 доларів США(згідно курсу Національного банку України станом на 28.11.2018 становить 84 315 гривень 90 копійок), 1000 Євро (згідно курсу Національного банку України станом на 28.11.2018 становить 31837 гривень 72 копійки), 5000 гривень. Після чого, продовжуючи реалізовувати свій єдиний, спільний злочинний умисел обвинувачений ОСОБА_1 разом з невстановленою особою попрямували до іншої кімнати вказаної квартири. В цей момент, до квартири АДРЕСА_2 , прийшла ОСОБА_3 , де в одній із кімнат побачила ОСОБА_1 разом з невстановленою особою.

Після чого, обвинувачений ОСОБА_1 разом з невстановленою особою, продовжуючи незаконно знаходитись в приміщенні вказаної квартири, усвідомлюючи, що їх спільні злочинні дії перестали бути таємними та стали явними для ОСОБА_3 , бажаючи довести свій злочинний намір до кінця, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), діючи умисно, повторно, відкрито, за попередньою змовою групою осіб, попередньо опинившись у вказаній квартирі, шляхом незаконного проникнення у житло, утримуючи при собі вищевказане викрадене майно, ігноруючи при цьому зауваження ОСОБА_3 почали тікати з місця вчинення злочину. При цьому невстановлена особа, виходячи з приміщення кімнати штовхнув ОСОБА_3 , від чого остання втратила рівновагу та впала, а обвинувачений ОСОБА_1 взяв зі столу мобільний телефон марки «ASUS» модель Zenfone Laze ZE500KG, вартістю 2100 гривень.

В свою чергу, ОСОБА_3 почала голосно кричати з вимогою припинити злочинне діяння, однак обвинувачений ОСОБА_1 разом з невстановленою особою з місця вчинення злочину втекли, отримавши при цьому реальну можливість розпоряджатись викраденим чужим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 123253 гривні 62 копійки, що являється значною шкодою для потерпілої.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_1 виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, що завдало значної шкоди потерпілому, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченому ч. 3 ст. 186 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнав, пояснив суду, що 28 листопада 2018 року близько 06 години виїхав із с. Грушівка до м. Дніпро, після чого з 09 години по 12 годину він перебував у приміщенні пробації Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра, куди приїхав для чергової відмітки, оскільки перебуває на обліку. Після чого, він поїхав на вокзал, де знаходився приблизно до 15 години, а потім виїхав до села Грушівка Апостолівського району Дніпропетровської області. Після чого, 13 лютого 2019 року, за місцем його роботи, приїхали співробітники поліції, які відвезли до Індустріального ВП ДВП та у подальшому затримали його. Наполягав у суді, що злочин не вчиняв, взагалі у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , ніколи не перебував. Щодо слідів пальців рук, що йому належить, які були виявлені у квартирі, пояснив суду, що при його допиті співробітник поліції надав йому стакан із водою, на якому могли залишитись відбитки пальців його рук, з потерпілою ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_3 не знайомий раніше, ніяких відносин з ними не мав, щодо ствердження свідків про вчинення саме ним злочину, пояснив можливою помилкою.

Про винність обвинуваченого суд виходить з наступних доказів.

Так, потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що 28 листопада 2018 року, близько 16 години 00 хвилин вона разом зі своєю донькою - ОСОБА_3 направилась до лікарні. Коли вони йшли вже з лікарні додому, зателефонував її онук - ОСОБА_4 , та повідомив, що в квартирі горіло світло, у зв`язку з чим він дзвонив у дзвоник, однак двері відчинив невідомий чоловік, який затягнув його у квартиру, де став погрожувати ножем питаючи де знаходяться грошові кошти, а після виштовхав його з квартири. Після чого, її донька - ОСОБА_3 одразу побігла до квартири, та вона не змогла її наздогнати, у зв`язку з чим прибігла до будинку пізніше, та бачила як з під`їзду вибіг спочатку один чоловік, а через деякий час другий, та вони втекли. Прийшовши додому вона виявила, що зникли грошові кошти, а саме 3000 доларів США, 1000 Євро та 5000 гривень, а також зникли мобільні телефони, якими користувалась її донька, але придбані за її - ОСОБА_2 гроші. Потерпіла ОСОБА_2 стверджувала у суді, що спричинена їй шкода є значною для неї, викрадені грошові кошти вона заощаджувала на протязі усього життя, а також отримала дохід з депозитних договорів, на підтвердження чого надала для огляду суду договори від 16 січня 2017 року.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що 28 листопада 2018 року після навчання прийшов додому за адресою квартира АДРЕСА_2 , де мешкає разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_3 та бабусею - ОСОБА_2 Близько 17 години 50 хвилин підійшов до дверей квартири та став дзвонити у дзвінок, оскільки з вулиці бачив, що в квартирі горіло світло, та раптом двері квартири відкрив обвинувачений ОСОБА_1 , який схопив його за руку та силою затягнув всередину квартири. Після чого, у приміщенні квартири, обвинувачений почав погрожувати йому ножем, казати що заріже та питати де гроші, через що він злякався та повідомив обвинуваченому ОСОБА_1 , що не мешкає у квартирі, а лише зайшов взяти консервацію, після чого, обвинувачений ще декілька хвилин погрожував йому, однак в результаті виштовхав з квартири у під`їзд, де він одразу зателефонував до поліції та матері - ОСОБА_3 , якій повідомив що трапилось. У судовому засіданні стверджував, що раніше з обвинуваченим не був знайомий, та наполягав, що саме обвинувачений ОСОБА_1 є тією особою, що 28 листопада 2018 року відкрив двері квартири АДРЕСА_2 , після чого, з силою затягнув його всередину квартири, де у приміщенні квартири, обвинувачений почав погрожувати йому ножем, погрожувати, що заріже та розпитувати про знаходження грошових коштів у квартирі.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що 28 листопада 2018 року близько 16 години вийшла з квартири АДРЕСА_2 та пішла у своїх справах разом із матір`ю - потерпілою ОСОБА_2 Близько 17 години 45 хвилин їй зателефонував її син - ОСОБА_4 , та повідомив що їх квартиру грабують, у зв`язку з чим вона побігла додому, забігши до під`їзду вона побачила, що двері квартири відчинені, а всередині квартири знаходилось двоє невідомих їй чоловіків, один з яких її відштовхнув, а інший одразу втік, у подальшому вона почала кричати, намагалась спіймати чоловіка який її відштовхнув, однак не змогла. Після чого вона виявила, що в квартири зникли два мобільних телефони, власником яких є її мати - потерпіла ОСОБА_2 , а вона лише користувалась викраденими телефонами. Свідок ОСОБА_7 суду повідомила, що є співробітником органу пробації Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра, та у неї в провадженні знаходиться справа відповідно до якої до неї на реєстрацію прибуває обвинувачений ОСОБА_1 , за вироком який надійшов на виконання 06 листопада 2018 року, та 20 листопада 2018 року вона викликала ОСОБА_1 , поставила його на облік, та зобов`язала з`являтись на реєстрацію кожну другу та четверту середу місяця. 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 також прибув на реєстрацію, про що є відповідна відмітка, де також ОСОБА_1 сам безпосередньо поставив свій підпис. Також свідок ОСОБА_7 пояснила, що обвинувачений ОСОБА_1 здійснює реєстрацію в Амур-Нижньодніпровському відділі пробації, оскільки згідно вироку місце його мешкання зазначено - АДРЕСА_1 що територіально знаходиться у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпро, та про інше місце мешкання ОСОБА_1 не повідомляв. Також свідок повідомила, що ОСОБА_1 на час перебування на реєстрації у АНД відділі пробації при проходженні іспитового строку користувався мобільним телефоном за номером НОМЕР_1 .

Окрім показів потерпілої і свідків, винність обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні у відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_2 , з проникненням у житло, повністю підтверджується письмовими доказами, наданими прокурором у судовому засіданні та дослідженими безпосередньо судом, а саме: протоколом огляду місця події від 28 листопада 2018 року з фото-таблицею до нього, згідно якого було проведено огляд квартири АДРЕСА_2 в ході якого виявлено та вилучено 6 слідів папілярних візерунків на 4 липкі стрічки та недопалок сигарет "Winston" та визнаними по кримінальному провадженню речовими доказами, які було оглянуто безпосередньо судом у судовому засіданні.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №304/19 від 25 січня 2019 року ринкова вартість мобільного телефону "Asus" Zenfone Laze ZE500KG, придбаний у листопаді 2015 року, на момент вчинення кримінального правопорушення становила 2100 гривень.

Згідно висновку судової трасологічної експертизи №5/4.6/200 від 15 березня 2019 року чотири сліди папілярних узорів розмірами 20х45мм, 9х19мм, 10х15мм, 11х20мм відповідно відкопійовані на липкі стрічки розмірами 32х62мм, 30х56мм, 18х36мм та вилучені 28 листопада 2018 року в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , придатні для ідентифікації за ними особи (осіб).

Слід папілярного узору розмірами 11х20мм, залишений середнім пальцем правої руки особи, дактилоскопічна картка якої заповнена на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до інформації наданої на виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до інформації абонента НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_1 , останній на день скоєння злочину, а саме 28 листопада 2018 року, знаходився в зоні дії базових станцій, що розташовані на території Індустріального району міста Дніпра.

Також судом за клопотанням сторони захисту були допитані наступні свідки:

- так, свідок ОСОБА_8 суду свідчила, що є матір`ю обвинуваченого та у листопаді 2018 року її син знаходився у с. Грушівка, Апостолівського району, де проживав вже близько чотирьох років, також зазначила, що він раніше судимий та кожну середу ходив на реєстрацію до органів пробації;

- свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що є знайомою обвинуваченого, також мешкає у с. Грушівка, та бачила його у селі 28 листопада 2018 року на протязі усього дня;

- свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що обвинувачений її співмешканець, та 28 листопада 2018 року, обвинувачений ОСОБА_1 перебував у с. Грушівка, закопував виноград, та у цей день до міста Дніпро, не від`їжджав;

- свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що мешкає у с. Грушівка, Апостолівського району, та обвинувачений ОСОБА_1 є чоловіком її племінниці, та наприкінці листопада-початку грудня 2018 року він перебував у селі Грушівка, та поїхав до міста Дніпро лише 02 грудня 2018 року.

Зазначені свідки сторони захисту свідчили суду про перебування обвинуваченого ОСОБА_1 , на протязі усього дня - 28 листопада 2018 року у селі Грушівка Апостолівського району Дніпропетровської області.

В той час, обвинувачений у своїх показаннях зазначав у суді, що 28 листопада 2018 року близько 06 години виїхав із с. Грушівка Апостіловського району до м. Дніпро, після чого з 09 години по 12 годину він перебував в органі пробації Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра, а після чого, приблизно о 15 години, повернувся у с. Грушівка.

Із наведеного слідує, що покази свідків захисту- ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 знаходяться у протиріччі із показами обвинуваченого ОСОБА_1 щодо місця його перебування на час вчинення злочину, а тому суд вважає, що зазначені вище свідчення спотворені та надані суду з метою надання допомоги обвинуваченому уникнути відповідальності, а тому судом не можуть сприйняті як достовірні покази зазначених свідків, оскільки вони спростовуються як показами свідка ОСОБА_7 , яка зазначила що в той день обвинувачений ОСОБА_1 приїжджав для відмітки до органу пробації, так і інформацією, наданою на виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до інформації абонента НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_1 , що обвинувачений 28 листопада 2018 року, знаходився в зоні дії базових станцій, що розташовані на території Індустріального району міста Дніпра, так і показами самого обвинуваченого у суді.

Окрім того, до невизнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_1 у вчинені відкритого викрадання майна потерпілої ОСОБА_2 , суд відноситься критично та розуміє їх як спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення та носить захисно-неправдивий характер, оскільки свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні стверджував, що саме ОСОБА_1 є тією особою, яку він бачив 28 листопада 2018 року разом з невідомим чоловіком у квартирі АДРЕСА_2 , який погрожував йому та питав де знаходяться гроші та свідок ОСОБА_3 наполягала, що бачила як ОСОБА_1 тікав із вказаної квартири. Також, в ході проведення огляду квартири АДРЕСА_2 були виявлені відбитки пальців, які згідно висновку судової трасологічної експертизи №5/4.6/200 від 15 березня 2019 року відповідають дактилоскопічній картці заповненій саме на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд, безпосередньо дослідивши письмові докази по кримінальному провадженню, доводи захисника-адвоката Токарєва В.В. частині визнання недопустимими доказами: протоколу огляду місця події від 28 листопада 2018 року під час якого було вилучено 6 папілярних візерунків на 4 ліпких стрічках, недопалок цигарки; висновку експертного дослідження від 15 березня 2019 року № 5/4.6/200; речових доказів - дактилоскопічну карту відбитків пальців рук та долоней ОСОБА_1 , вважає необґрунтованими за наступних підстав.

У відповідності до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Статтею 87 КПК України визначено недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини і встановлено: Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Посилання сторони захисту на недопустимість доказу протоколу огляду місця події від 28 листопада 2018 року, під час якого було вилучено 6 папілярних візерунків на 4 ліпких стрічках є необґрунтованим, оскільки в наданому на дослідження суду протоколі відображені всі відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення і дана слідча дія була проведена для підтвердження обставин провадження, у відповідності до положень ст.ст. 103, 104,105,106 КПК України.

Також суд вважає об`єктивно не підтвердженими доводи сторони захисту щодо визнання недопустимим, як доказів, речових доказів по кримінальному провадженню, а саме, вилучених в ході огляду місця події папілярних візерунків пальців і долоней рук і дактилоскопічну карту пальців і долоней рук ОСОБА_1 , оскільки речовими доказами по кримінальному провадженню, відповідно до ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Речові докази - папілярні візерунки пальців і долоней рук отримані 28 листопада 2018 року, в ході проведення огляду місця події - квартири АДРЕСА_2 , де було виявлено та вилучено 6 слідів папілярних візерунків, які були скопійовані на 4 липкі стрічки та недопалок сигарет "Winston", отримані в ході огляду місця події, були належним чином упаковані в полімерний пакет експертної установи, оглянуті у судовому засідання та не містять ознак недопустимості.

Речові докази - відбитки пальців і долоней рук ОСОБА_1 , які були у нього відібрані та поміщені у дактилокарту, отримані в ході проведення отримання зразків для проведення експертизи відповідно до вимог КПК України, за участі захисника Бондаренка С.О., який здійснював захист ОСОБА_1 в ході проведення досудового розслідування.

Також безпідставними є доводи сторони захисту щодо визнання недопустимим доказом висновок судово-трасологічної експертизи № 5/4.6/200 від 15.03.2019 року, оскільки доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку передбаченому КПК України, при цьому враховується законність джерела, спосіб отримання доказів.

Висновок експерта в свою чергу є законним процесуальним джерелом доказів, який складено у відповідності із ст.ст. 101-102 КПК України.

Відповідно висновку експерта від 15.03.2019 року № 5/4.6/200, виконаного згідно ухвали слідчого судді від 13.03.2019 року, слід папілярного узору розмірами 11х20 мм, який вилучено 28.11.2018 року в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , залишений середнім пальцем правої руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на імя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, з дослідницької частини зазначеного висновку експерта вбачається, що на дослідження доставлений об`єкт у паперовому конверті на якому містяться написи: «28.11.2018 Індустріальне ВП крадіжка у ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 . Вилучено: 6 слідів папілярних візерунків на 4 л/стр. Слідчий Мішура І.Г. (підпис). Інспектор-криміналіст Лоза Е.В. (підпис), поняті 1 (підпис), 2 (підпис)», а також нанесено барвником синього кольору, один відтиск печатки, круглої форми з написом: «Індустріальне ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області. Слідче відділення». З іншої сторони конверту нанесено барвником синього кольору, чотири відтиски печатки, круглої форми з написом: «Індустріальне ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області. Слідче відділення». Упакування об`єктів не порушене, що забезпечує зберігання об`єктів дослідження та запобігання несанкціонованого доступу до нього (зображено 1.1 - 1.2 ілюстративної таблиці до висновку експерта).

Разом з тим, актом про невідповідність складеного 11.03.2019 року за № 5/4.6/200 з`ясовано, що замість 6 слідів пальців рук на 4-ох липких стрічках, як зазначено в ухвалі суду та протоколі огляду місця події від 28.11.2018 року, на вказаних 4-ох липких стрічках наявні 5 слідів рук.

У подальшому з урахуванням вказаних зауважень судового експерта, слідчий повторно звернувся до слідчого судді з клопотанням про проведення судової трасологічної експертизи, де вірно зазначив кількість вилучених слідів з огляду місця події, та було проведено експертне дослідження, за результатами якого, зроблені висновки 15 березня 2019 року, які ґрунтовно викладені у висновку судово-трасологічної експертизи № 5/4.6/200.

Тому висновок судово-трасологічної експертизи № 5/4.6/200 від 15.03.2019 року приймається судом як допустимий доказ.

Доводи сторони захисту щодо наявності при фіксуванні процесуальних дій під час кримінального провадження в ході проведення досудового розслідування описок та очевидних арифметичних помилок, не можуть свідчити суду про недопустимість доказів, відповідно до вимог статті 87 КПК України.

Таким чином жодних порушених вимог КПК України при отриманні вищезазначених доказів судом не встановлено і відсутні підставі згідно ст. 87 КПК України для визнання доказів недопустимими.

Твердження сторони захисту щодо недоведеності спричиненої злочином шкоди потерпілій ОСОБА_2 у розмірі 3000 доларів США, 1000 Євро та 5000 гривень та належності викраденого мобільного телефону Asus" Zenfone Laze ZE500KG не потерпілій, а її доньці - ОСОБА_13 , спростовані у судовому засіданні, як показами потерпілої ОСОБА_2 , яка стверджувала, що викрадені грошові кошти вона заощаджувала на протязі усього життя, а також шляхом отримання процентів з депозитних договорів; так і показами свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що власником викраденого мобільного телефону є її мати - потерпіла ОСОБА_2 , а вона лише користувачем.

Суд ретельно перевірив всі інші доводи сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_1 до інкримінованого злочину, дослідивши безпосередньо докази, враховуючи ствердження свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у судовому засіданні, які беззаперечно вказували на обвинуваченого ОСОБА_1 , як на особу, яка вчинила відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_2 , з проникненням у житло, стверджуючи, що з обвинуваченим раніше не знайомі, ніяких відносин між ними не існує, а тому відсутні підстави ставити під сумнів об`єктивність їх показів, які є послідовними та узгоджуються із іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні, які суд визнав належними і допустимими, приходить до беззаперечного виводу про доведення вини обвинуваченого ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, що завдало значної шкоди потерпілої, тобто у скоєні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 186 КК України.

Вирішуючи питання щодо заходу примусу обвинуваченому ОСОБА_1 , яке буде необхідне та достатнє для виправлення та запобіганню вчиненню нових злочинів, суд з урахуванням принципів справедливості, співмірності, індивідуалізації, та сприянню досягнення справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, а також особу обвинуваченого, обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше судимий за вчинення тяжких злочинів у тому числі проти власності. Також враховується, що ОСОБА_1 не має на неповнолітніх дітей, не страждає тяжкими захворюваннями, не є інвалідом,

Обставин що пом`якшують покарання судом не встановлено, до обставин, що обтяжують покарання суд відносить рецидив злочинів.

Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 , вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2018 року був засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, та в період іспитового строку скоїв нове кримінальне правопорушення (злочин), у зв`язку з чим, суд вважає необхідним призначити йому покарання за правилами ст. 71 КК України, частково приєднавши до призначеного покарання не відбуте покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2018 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 186 ч.3 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на шість років.

У відповідності до ст. 71 КК України, ОСОБА_1 призначити покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання не відбуте покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2018 року, у вигляді одного року позбавлення волі, остаточно визначив до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на сім років.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 залишити незмінним до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 13 лютого 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави кошти за рахунок проведення експертиз у розмірі 300 гривень, 1144 гривень.

Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча: В.В. Ігнатенко