Рішення № 86250439, 09.12.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/2377/18

Провадження №2/523/2224/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого - судді Дяченко В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Правди Н.А.,

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи - ПАТ СК «Галицька», Моторне (транспортне) страхове бюро України, про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача на його користь, 223263,50 грн, з яких 121763,50 грн.- витрати на відновлення автомобіля, 1500 грн. - вартість експертизи, 10000,00 грн. - моральна шкода та витрати на правничу допомогу (зменшення позовних вимог а.с. 24, т.2).

Позов мотивується тим, що відповідач ОСОБА_4 , о 17.47 годині 17.06.2017 року, керуючи технічно справним автомобілем марки «Toyota Corolla», н/з НОМЕР_1 , в порушення правил безпеки дорожнього руху, передбачених п.п.«б» п.2.3., п.16.11. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, рухаючись по мокрому асфальтобетонному покриттю в лівій смузі проїжджої частини вул. Марсельська в м. Одесі, в напрямку вул. Кишинівської, та наближаючись до перехрестя вул. Марсельська і вул. Семена Палія, де на той період часу світлофори працювали в режимі миготіння сигналу жовтого кольору, тобто нерегульованого перехрестя, де водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті знаками пріоритету, здійснюючи рух по другорядній дорозі - вул. Марсельська, перед в`їздом на головну дорогу - вул. Дніпропетровська дорога, уважним не був, за дорожньою обстановкою та її зміною постійно не слідкував, грубо знехтував вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», що встановлений перед в`їздом на перехрестя, не надав дорогу автомобілю «Daewoo Lanos», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобілю «Mitsubishi АSХ», н/з НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , які здійснювали рух по проїжджій частині вул. Семена Палія, з боку вул. Академіка Заболотного, в напрямку вул. Кишинівська, в результаті чого скоїв з ними зіткнення.

Автомобіль відповідача застраховано в ПАТ СК «Галицька», поліс №АК/31433579.

В результаті ДТП позивачу спричинено матеріальну та моральну шкоду.

Матеріальна шкода визначена звітом №9500 від 17.06.2017 року про визначення вартості матеріального збитку у розмірі 221763,50 грн. для відновлення автомобілю до попереднього стану.

Позивачем понесено витрати на проведення експертної оцінки у розмірі 1500,00 грн.

Також позивачу завдано моральну шкоду, через що він змушений був докладати додаткових заходів для відновлення звичайного життя та захисту порушених прав, порушені регулярні поїздки позивача до хворого батька в м.Ізмаїл, що спричиняє позивачу душевні страждання.

Члени сім`ї позивача, які були пасажирами автомобілю «Mitsubishi АSХ», н/з НОМЕР_3 , під час скоєння ДТП випробували переляк і шок, малолітня ОСОБА_6 , після побаченого відчуває проблеми із сном. У пасажира ОСОБА_7 спостерігається порушення артеріального тиску, що при наявній ішемічній хворобі є небезпечно та потребує лікування.

26.05.2018 року ПАТ СК «Галицька» проведено виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 100000,00 грн.

Представник відповідача надав відзив в якому проти позову заперечує з таких підстав:

Відповідачем не оспорюються фактичні обставини ДТП яке мало місце 17.06.2017 року за участі сторін.

Однак розрахунок матеріальних збитків позивача визначених звітом №9500 від 17.06.2017 року, складений оцінювачем СПД ОСОБА_8 , у розмірі 221763,50 грн. викликає сумнів у його об`єктивності. А саме, звіт датований 17.06.2017 року, а огляд пошкодженого транспортного засобу (копія додана до звіту) проводився 12.07.2018 року, тобто після проведення звіту; ціни на запчастини, які мають бути відновлені для проведення ремонту пошкодженого автомобілю, зазначені у Звіті, у більш як 2 рази перевищують ціни на аналогічні запасні частини офіційного дилеру «Mitsubishi» на відповідному сайті у мережі Інтернет. Викликає обґрунтовані сумніви висновок оцінювача, зазначений у п. 4.2 Звіту, про те, що величина втрати товарної вартості попри те, що вказаний автомобіль до моменту пошкодження у ДТП експлуатувався протягом 3,5 роки на території України, де офіційно визнано найгірше за своєю якістю дорожнє покриття серед країн Європи, начебто дорівнює нулю.

У своєму позові позивач зазначає як встановлений факт пошкодження його автомобілю «Mitsubishi ASX», державний номер НОМЕР_3 внаслідок неправомірних дій відповідача. У той же час, у позові зазначено, що механічні пошкодження вказаний транспортний засіб отримав внаслідок зіткнення з іншим автомобілем, а саме «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_1 . При цьому, позивачем не враховано, що під час розгляду обвинувального акту стосовно відповідача у кримінальному провадженні №

1201716049000273 від 18.06.2017 року, яке було закрито на стадії підготовчого судового засідання, обставини пошкодження автомобілю «Mitsubishi ASX» та наявність причинно-наслідкового зв`язку між пошкодженням цього автомобілю та діями відповідача не розглядались взагалі, а відповідний висновок автотехнічної експертизи до позову не додано.

Щодо розміру моральної шкоди 100 000 грн., зазначеної у позові ОСОБА_3 , то представник відповідача вважає її розмір необгрунтованим, неспіврозмірним обставинам справи та поведінці під час ДТП її учасників, таким, що явно не відповідає засадам розумності та справедливості, не підтвердженим належними та допустимими доказами. Позивач та пасажири автомобілю «Mitsubishi ASX» не були визнані потерпілими у кримінальному провадженні № 1201716049000273, за яким відповідачу висувалось обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст. 286 КК України, присутність у вказаному транспортному засобі малолітньої ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на час ДТП, документально не підтверджено.

Представник позивача надав відповідь на відзив (а.с.31, т.2) де зазначено, що як вбачається із відзиву, відповідач не погоджується із викладеною у позові тезою про існування встановленого факту пошкодження автомобіля марки «Mitsubishi ASX» державний номер НОМЕР_3 внаслідок неправомірних дій відповідача. При цьому, така позиція відповідача обґрунтовується наведеним з позову твердженням про те, що механічні пошкодження вказаний транспортний засіб отримав внаслідок зіткнення з іншим автомобілем марки «Daewoo Lanos» державний номер НОМЕР_1 . З цього приводу варто зазначити, що серед учасників ДТП не було автомобілю марки «Daewoo Lanos» з таким державним номерним знаком, та в позові про таке не зазначалось.

Щодо існування причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача та появою механічних пошкоджень автомобілю марки «Mitsubishi ASX» державний номерний знак НОМЕР_3 , зазначається наступне: даний факт було встановлено висновком №17-3448 судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин зіткнення автомобілів «Mitsubishi ASX», «Toyota Corolla», «Daewoo Lanos» від 01.08.2017 року, також ця обставина встановлювалась в рамках кримінального провадження №1201716049000273 від 18.08.2017 року, яке було закрите по ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням винуватої особи з потерпілим, тобто відповідачем було визнано свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, що встановлено ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 30.01.2018 року у справі №523/180/18.

Крім того, у відзиві зазначається, що позиція відповідача ґрунтується на тому, що ним не оспорюються фактичні обставини ДТП, яке мало місце за участю сторін 17.06.2017 року о 17 годині 54 хвилини у місті Одесі на перехресті вулиць Дніпропетровська дорога та Марсельської.

Таким чином, наведені у відзиві твердження про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача та завданими збитками не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються належними, достовірними та допустимими доказами і не узгоджуються із висловленою раніше позицією відповідача.

В обґрунтування своїх заперечень проти розміру моральної шкоди 100 000 грн. представник відповідача зазначає, що водій та пасажири автомобілю марки «Mitsubishi ASX» державний номер НОМЕР_3 не були визнані потерпілими у кримінальному провадженні №1201716049000273. При цьому, поза увагою залишається той факт, що позивач в рамках вищевказаного кримінального провадження виступав в ролі цивільного позивача, а цивільний позов не було розглянуто в рамках кримінального провадження через його закриттям на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням винуватої особи з потерпілим.

Ухвалою суду від 21.08.2018 року по справі, за клопотанням представника відповідача, призначена судова автотоварознавча експертиза на вирішення якої поставлені питання про розмір збитків завданий власнику транспортного засобу марки «Міцубісі АСХ», д/з НОМЕР_3 в результаті ДТП від 17.06.2017 року. Витрати пов`язані з проведенням експертизи покладено на ОСОБА_4 , зобов`язано ОСОБА_3 надати автомобіль марки «Міцубісі АСХ», д/з НОМЕР_3 для огляду експертам.

05.02.2019 року експертною установою повернуто матеріали справи без виконання ухвали про призначення судової експертизи через незадоволення клопотання експерта від 17.09.2019 року (а.с.62, т.2), а саме, повідомлення експерта про можливість виконання експертизи за наявними матеріалами справи без огляду автомобіля та невиконання зобов`язань сторін викладених в ухвалі про призначення експертизи, ненадання автомобіля для огляду експертові та оплати вартості експертизи. Зазначене клопотання доведено сторонам по справі (а.с.65,66, т.2). Клопотань та заяв про можливість виконання експертизи за наявними матеріалами справи без огляду автомобіля від сторін не надійшло.

В судовому засіданні сторони підтримали свої правові позиції.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились пояснень по суті спору не надали.

Судом встановлено:

Відповідач ОСОБА_4 , о 17.47 годині 17.06.2017 року, керуючи технічно справним автомобілем марки «Toyota Corolla», н/з НОМЕР_1 , в порушення правил безпеки дорожнього руху, передбачених п.п.«б» п.2.3., п.16.11. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, рухаючись по мокрому асфальтобетонному покриттю в лівій смузі проїжджої частини вул. Марсельська в м. Одесі, в напрямку вул. Кишинівської та, наближаючись до перехрестя вул. Марсельська і вул. Семена Палія, де на той період часу світлофори працювали в режимі миготіння сигналу жовтого кольору, тобто нерегульованого перехрестя, де водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті знаками пріоритету, здійснюючи рух по другорядній дорозі - вул. Марсельська, перед в`їздом на головну дорогу - вул. Дніпропетровська дорога, уважним не був, за дорожньою обстановкою та її зміною постійно не слідкував, грубо знехтував вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», що встановлений перед в`їздом на перехрестя, не надав дорогу автомобілю «Daewoo Lanos», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобілю «Mitsubishi АSХ», н/з НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , які здійснювали рух по проїжджій частині вул. Семена Палія, з боку вул. Академіка Заболотного, в напрямку вул. Кишинівська, в результаті чого скоїв з ними зіткнення (а.с.243,251.т1).

Відповідачем не оспорюються фактичні обставини ДТП яке мало місце 17.06.2017 року за участі сторін та наявність механічних пошкоджень в результаті ДТП на автомобілі позивача. Отже, судом встановлена наявність причинно-наслідкового зв`язку між пошкодженням цього автомобілю та діями відповідача.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 30.01.2018 року, в якій викладені обставини ДТП, ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні діяння, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.46 КК України, ч.2 ст.284 КПК України - звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із примиренням винуватої особи з потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а кримінальне провадження №121716049000273 від 18.06.2017 року - закрито. Заявлений ОСОБА_3 цивільний позов про відшкодування з ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 100272,02 грн. та моральної шкоди на суму 100000грн. - залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили 07.02.2018 року (а.с.44,т.1).

Автомобіль відповідача застраховано в ПАТ СК «Галицька», поліс №АК/31433579 (а.с.136.т.1).

Матеріальна шкода, яку завдано позивачу, визначена звітом №9500 від 17.06.2017 року про визначення вартості матеріального збитку у розмірі 221763,50 грн. для відновлення автомобілю до попереднього стану (а.с.5,т.1).

Зазначений звіт виготовлено ФОП ОСОБА_8 , додатком до звіту наявне кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ№40 від 13.06.2015 року з безстроковим терміном дії (а.с.29,т.1).

Позивачем понесено витрати на проведення експертної оцінки у розмірі 1500,00 грн. та на отримання правничої допомоги у розмірі 9550 грн.(а.с.30,т.1, а.с.126, т.2).

26.05.2018 року ПАТ СК «Галицька» проведено виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 100000,00 грн. зазначена обставина визнана сторонами по справі.

Листом Фонду державного майна України від 20.08.2019 року встановлено, що ФОП ОСОБА_8 мав право здійснювати практичну діяльність з оцінки майна в межах напряму оцінки і спеціалізації, передбачених сертифікатами. Водночас, у період з 13.06.2017 року до 19.06.2017 року проведення оцінки оцінювачем ОСОБА_8 у складі суб`єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_8 за спеціалізацією 1.3 було заборонено (а.с. 166, т.2).

В судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_8 , як оцінювач майна, підтвердив обставини викладені у звіті №9500 від 17.06.2017 року, додавши, що дата звіту визначена помилково.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Разом з тим, оцінюючи наданий позивачем звіт №9500 від 17.06.2017 року, що складений оцінювачем СПД ОСОБА_8 , про визначення вартості матеріального збитку у розмірі 221763,50 грн., суд не вважає його достовірним та допустимим доказом в розумінні ст.ст.78,79 ЦПК України, а тому не береться судом до уваги, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ.

У зазначеному звіті не зазначена дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту, прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка замовила оцінку КТЗ, завдання яке поставлено перед оцінювачем з визначенням події, яка передувала оцінці (мета оцінки). У звіті також зазначено, що КТЗ має пошкодження, які зафіксовані в ілюстрованих таблицях (Додаток №3) однак вони не надані позивачем суду, також відсутні фотографічні зображення. У звіті відсутні відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів, при цьому, наявне відсилання з цих питань до протоколу огляду КТЗ (п.4.4 Методики..).

Відповідно до п.5.1 вказаної вище Методики, технічний огляд КТЗ оцінювачем, який проведено 12.07.2017 року, являє собою початковий етап дослідження, однак, через відсутність у звіті №9500 від 17.06.2017 року дати надходження матеріалів для оцінки і дати підписання звіту, суд позбавлений можливості встановити обставини дотримання оцінювачем послідовності оцінки майна, що є вимогою визначеною Методикою.

Відповідно до п.5.5 Методики оцінювач під час технічного огляду повинен установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою фіксацією шляхом фотографування. Докази зазначеного звіт №9500, що наданий позивачем - не містить.

При цьому, в процесі розгляду справи ухвалою суду від 21.08.2018 року по справі, за клопотанням представника відповідача, призначена судова автотоварознавча експертиза на вирішення якої поставлені питання про розмір збитків завданий власнику транспортного засобу марки «Міцубісі АСХ», д/з НОМЕР_3 в результаті ДТП, від 17.06.2017 року. Витрати пов`язані з проведенням експертизи покладено на ОСОБА_4 , зобов`язано ОСОБА_3 надати автомобіль марки «Міцубісі АСХ», д/з НОМЕР_3 для огляду експертам.

05.02.2019 року експертною установою повернуто матеріали справи без виконання ухвали про призначення судової експертизи через незадоволення клопотання експерта від 17.09.2019 року (а.с.62, т.2), а саме, повідомлення експерта про можливість виконання експертизи за наявними матеріалами справи без огляду автомобіля та невиконання зобов`язань сторін викладених в ухвалі про призначення експертизи, ненадання автомобіля для огляду експертові та оплати вартості експертизи.

Аналізуючи причини невиконання ухвали суду про призначення судової експертизи, суд встановив, що клопотання експерта (а.с.62,69, т.2) містять умову оплати судової експертизи - тільки при задоволенні клопотання у повному обсязі, а саме, після надання експерту можливості безперешкодного огляду КТЗ яке не повинно було піддаватися відновлювальному ремонту і видозміни, або надання згоди на виконання експертизи без огляду автомобіля, а також, надання експерту оригінал звіту №9500 з усіма додатками і кольорові фототаблиці у належній якості або кольорові знімки пошкодженого КТЗ, що позивачем не було зроблено.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Водночас, відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12.06.2009 висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами.

Таким чином, для підтвердження реальної вартості завданого позивачу матеріального збитку необхідно було провести судову експертизу, яка була заявлена представником відповідача, однак, не проведена з вини позивача.

А тому, неможливо встановити реальний розмір матеріального збитку та недостатність страхової виплати для повного відшкодування завданої відповідачем шкоди шляхом сплати потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Допустимість доказів має загальний та спеціальний характер. Ще однією метою, яка досягається за допомогою правил допустимості, є захист прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у справі. Найважливішою умовою допустимості доказів є дотримання принципу змагальності та рівноправ`я сторін, закріпленого в Конституції України.

Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий судовий розгляд. Відповідно до положень про мінімальні гарантії Конвенції (ст. 6) завдання суду полягає у тому, щоб переконатися, чи був судовий розгляд у цілому справедливим, в тому числі й те, як були одержані докази. Тобто судові докази повинні бути одержані способом, який гарантує право на справедливий суд. Таким чином, правила допустимості в сучасному цивільному процесі є способом гарантування прав осіб, що беруть участь у справі, при цьому повинні бути гарантовані не лише процесуальні права, але й права і свободи людини, закріплені в Конституції.

Достовірність доказів це властивість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що належать до предмета доказування. Достовірним є доказ, що містить правдиву інформацію про дійсність. Достовірність доказу залежить від доброякісності джерела інформації (відомостей), відповідності доказів один одному, загальної оцінки всіх зібраних і досліджених доказів.

Позивач не виконав свій обов`язок (ч.1ст.81 ЦПК України) по доведенню належними доказами розміру збитків, які підлягають відшкодуванню в частині суми не покритої страховою виплатою, також, ухилився від участі в експертизі шляхом ненадання для огляду автомобіля, тому суд дії позивача як ухилення від участі в експертизі та застосовує наслідки визначені ст.109 ЦПК України.

Отже, позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення моральної шкоди:

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки відносно неї.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд прийняв до уваги часткове визнання представником відповідача позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 7000 грн., тривалість страждань позивача через пошкодження свого майна, при цьому відхилив доводи позивача про відсутності можливості відвідувати свого батька через дії відповідача. Зважаючи на системну оцінку доказів та обставин справи, суд зробив висновок про часткове задоволення вимог позивача про відшкодування йому моральної шкоди в розмірі - 10000 грн.

Щодо судових витрат:

Представник відповідача заперечував проти стягнення витрат на виготовлення звіту №9500 від 17.06.2017 року та погодився з витратами позивача на отримання правничої допомоги в розмірі 9550 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути частину судових витрат пропорційну до задоволеної частини вимог. Позивач звільнений від сплати судового збору згідно п.6ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 5,6, 258-262, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи - ПАТ СК «Галицька», Моторне (транспортне) страхове бюро України, про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) судові втрати на отримання правничої допомоги адвоката, в розмірі 9550,00 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 678,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11.12.2019 року.

Суддя