Рішення № 86248991, 26.11.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1804/19

Провадження № 2-о/496/100/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участю секретаря - Желяпової О.Ф.,

заявниці - ОСОБА_1 ,

свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Біляївська міська рада Одеської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю більш п`яти років, -

В С Т А Н О В И В :

Заявниця звернулась до суду з вищезазначеною заявою, свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . - дідусь заявниці, після його смерті відкрилась спадщина. ОСОБА_4 інших спадкоємців не мав. В своїй заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона до дня смерті проживала з дідусем, опікувалася ним та здійснила його поховання за власні кошти. З часом заявниця звернулась до нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини, так як заявницею не надано доказів факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше, як п`ять років до часу відкриття спадщини, та було рекомендовано звернутись до суду для вирішення зазначеного питання, тому заявниця звернулась до суду з відповідною заявою.

Заявниця в судовому засіданні на заявлених вимогах наполягала та просила задовольнити заяву.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі та зазначив, що він не заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с. 18).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначили що ОСОБА_4 дійсно проживав із ОСОБА_1 , яка опікувалася ним та здійснила його поховання за власні кошти та вказали, що ОСОБА_4 переїхав до заявниці з 2002 року і проживав із заявницею до 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, допитавши свідків, суд встановив наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 - дідусь заявниці, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Майорівською сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис № 07 (а.с. 5).

Так, відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До суду в якості доказів було надано акти складені депутатом Біляївської міської ради Осадчою Н.В. № 05-13/92 від 13 серпня 2018 року та № 05-13/34 від 15.03.2019 року з яких вбачається, що ОСОБА_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня смерті дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_1 , яка являється померлому онукою проживала разом з ним до дня його смерті, вела з ним спільне господарство, опікувалася ним та здійснила його поховання за власні кошти та довідку видану Майорівською сільською радою Біляївського району Одеської області № 07 від 15.05.2004 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно поховала свого дідуся - ОСОБА_4 , який проживав з нею по день смерті і вели спільне господарство, але в зазначених актах та довідці не вказано, що заявниця проживала разом з померлим 5 років або більше 5 років (а.с. 6-7, 10).

Також свідки в судовому засіданні зазначили, що померлий ОСОБА_4 проживав із заявницею з 2002 року по 2004 рік, тобто всього 2 роки.

Дані докази не можуть бути прийнятим судом, як належні у зв`язку з тим, що статтею 1264 ЦК України передбачено, що спадкоємиць четвертої черги за законом повинен проживати на момент відкриття спадщини зі спадкодавцем однією сім`єю не менше ніж п`ять років, але з вищевказаного вбачається, що померлий проживав із заявницею лише два роки.

З листа державного нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області № 656/02-14 від 11.02.2019 року вбачається, що заявниця зверталась до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини, але державним нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку з тим, що заявницею не надано доказів факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше, як п`ять років до часу відкриття спадщини (а.с. 8).

Як вбачається із спадкової справи, доказів щодо проживання заявниці з померлим не менше п`яти років не надано та в спадковій справі не міститься (а.с. 19-36).

Також згідно довідки виданої виконкомом Олександрівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області № 534 від 13.09.2004 року, ОСОБА_4 проживав та вів спільне господарство зі своєю дружиною - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 по день смерті останньої, а саме по ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 27), що є ще одним підтвердженням того, що ОСОБА_1 не могла проживати та вести спільне господарство з ОСОБА_4 більше 5 років, так як до 2002 року він проживав зі своєю дружиною, а в період з 2002 по день своєї смерті, а саме по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав із заявницею, тобто на протязі двох років.

Інших належних і допустимих доказів, які підтверджували б факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , заявницею не надано тому на думку суду, заявниця надала недостатньо доказів для підтвердження вищезазначеного факту.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно відмовити повністю у зв`язку з їх недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1268 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 23, 76, 81, 263, 265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

В задоволені заяви ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 ), заінтересована особа: Біляївська міська рада Одеської області (місце знаходження - 67602, Одеська область, м. Біляївка, пр. Незалежності, 9, код ЄДРПОУ 33579244), про встановлення факту проживання однією сім`єю більш п`яти років - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Повний текст рішення складено 09 грудня 2019 року

Суддя Буран В.М.