Рішення № 86245880, 03.12.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16375/19

Провадження № 2/127/2968/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, квартирно – експлуатаційного відділу м. Вінниці Південного територіального квартирно – експлуатаційного управління про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України, квартирно – експлуатаційного відділу м. Вінниці Південного територіального квартирно – експлуатаційного управління про відшкодування моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що 23.12.2015 року між позивачем та Міністерством оборони України укладено Контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу. Згідно з наказом Міністра оборони України від 25 грудня 2015 року №1097 позивача було призначено на посаду начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління і він проходив військову службу на зазначеній посаді. Наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2017 року №358 позивача звільнено з військової служби та займаної посади у відставку. Відповідно до вищевказаного наказу, начальником Південного територіального квартирно- експлуатаційного управління винесено наказ від 14.06.2017 року №111, згідно з яким позивача виключено зі списків особового складу КЕВ м. Вінниці з 18.08.2017 року. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду 19.03.2018р., залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018р., наказ Міністерства оборони України від 26 травня 2017 року № 358 і наказ Південного територіального квартирно- експлуатаційного управління 14.06.2017 року №111 визнано протиправними і скасовано, та поновлено ОСОБА_1 на військовій службі на посаді начальника КЕВ м. Вінниці Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління. Військова служба позивача характеризувалась тільки позитивно, він має найвище звання старшого офіцерського складу, полковника Збройних Сил України. У 58 років, у скрутний для країни час у зв`язку з нападом агресора, виявив намір захищати Батьківщину та поступив на військову службу. Незаконним звільненням позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки до моменту винесення вищевказаного наказу, він користувався авторитетом у підлеглих, мав повагу серед інших осіб, адже протягом більше 30 років віддав службі у лавах Збройних Сил. Факт звільнення керівника з посади призвів до різних чуток про причини звільнення. Крім того, на нервовому грунті здоров`я позивача значно погіршилось, неодноразово втрачав свідомість. Так, після наказу про його звільнення, за період з 18.08.2017р. позивач декілька разів перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності. Таким чином, позивач втратив нормальні сталі життєві зв`язки з колегами, оточуючими, втратив повагу від знайомих. До того ж, прошу суд врахувати проблему працевлаштування для військовослужбовця пенсійного віку. Відповідно до ч.7 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Однак, незважаючи на викладене, Міністерством оборони України судове рішення не виконано та позивача не поновлено. Таким чином, дії Міністерства оборони щодо незаконного звільнення і непоновлення позивача на посаді до цього часу протягом довгого періоду, заподіяли і заподіюють йому значних моральних страждань. Міністерство оборони та КЕВ м. Вінниці, з часу винесення рішення про поновлення на посаді, яке підлягає до негайного виконання, зобов`язані виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу. Однак, відповідачі, порушуючи закріплене в Конституції України право на працю, зокрема на можливість заробляти собі на життя та право на захист від незаконного звільнення, у зв`язку з чим, позивач і його сім`я, упродовж майже двох років обмежені в засобах існування, оскільки заробітну плану позивач не отримував. Крім того, через затяжні судові процеси, позивач зазнав витрат на правову допомогу. Враховуючи моральні переживання та стрес, який позивач зазнав внаслідок прийняття щодо нього неправомірного рішення, а також внаслідок бездіяльності Міноборони та КЕВ м. Вінниця, що виражається у невиплаті заробітної плати, а також внаслідок погіршення здоров`я, вважає, що він заслуговує на відшкодування моральної шкоди. Для визначення розміру моральної шкоди, застосував Методику встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань, яку розробив у 1997р. ОСОБА_2 , згідно якої вважає, що Міністерством оборони та КЕВ м. Вінниці незаконною невиплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу до цього часу спричинили моральну шкоду на суму 360 547,20грн., а заподіяна Міністерством оборони незаконним звільненням і невиконанням рішення суду про поновлення на посаді до цього часу, моральна шкода становить 420 638,40грн., яку просить стягнути.

27.08.2019 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.10.2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали за обставин викладених в ньому, просили позов задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні позов не визнали, заперечували щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2018року визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства оборони України від 26.05.2017року №358 про звільнення з військової служби у відставку полковника ОСОБА_1 з посади начальника квартирно – експлуатаційного відділу м. Вінниці Південного територіального квартирно – експлуатаційного управління. Визнано протиправним та скасовано п. 2 наказу Південного територіального квартирно – експлуатаційного управління від 14.06.2017 року №111 щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу квартирно – експлуатаційного відділу м. Вінниці Південного територіального квартирно – експлуатаційного управління.

Окремою ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2019року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності МОУ щодо виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2018року у справі №802/1107/17-а задоволено. Зобов`язано Міністерство оборони України повідомити про факт неналежного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2018року у справі №802/1107/17-а. Доведено до відома МОУ про встановлені у змісті ухвали обставини для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню. Зобов`язано Міністерство оборони України повідомити Вінницький окружний адміністративний суд про вжиті заходи не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

03.10.2019року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а окрему ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2019року без змін.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Думанською А.Л. від 07.02.2019року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 802/1107/17-а виданого 27.11.2018року про поновлення полковника ОСОБА_1 на військовій службі на посаді начальника квартирно – експлуатаційного відділу м. Вінниця Південного територіального квартирно – експлуатаційного управління.

28.02.2019року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Валявським О.А. за не виконання рішення суду по виконавчому провадженні №58308074 з виконання виконавчого листа №802/1107/17-а на боржника Міністерство оборони України накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00грн. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом трьох робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Валявським О.А. від 23.04.2019року за не виконання рішення суду по виконавчому провадженні №58308074 з виконання виконавчого листа №802/1107/17-а на боржника Міністерство оборони України накладено штраф на користь держави у розмірі 10200,00грн. Зобов`язано боржника виконати рішення суду та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

23.04.2019року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Валявським О.А. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №802/1107/17-а виданого 27.11.2018року про поновлення полковника ОСОБА_1 на військовій службі на посаді начальника квартирно – експлуатаційного відділу м. Вінниця Південного територіального квартирно – експлуатаційного управління та підготовлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до Соломянського управління поліції ГУ НП у м. Києві.

Згідно повідомлення Державного бюро розслідувань №01-7468 від 22.05.2019року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 22.05.2019 внесені до ЄРДР за №62019000000000705 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.11.2019року визнано протиправним та скасовано пункт 12 параграфу 10 наказу Міністерства оборони України від 04.06.2019року №309 про звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби у відставку за віком з посади начальника квартирно – експлуатаційного відділу м. Вінниці Південного територіального квартирно –експлуатаційного управління.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.

Відповідно до абз. 3 п.2 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. У разі заподіяння йому таким звільненням (переміщенням) моральної шкоди вона може бути відшкодована за рішенням суду.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

КЗпП не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237-1 Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Разом з тим, з огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем у розмірі 420 638,40 грн., є завищеним. Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

При визначені розміру моральної шкоди позивач застосовував Методику встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань, яку розробив 1997р. ОСОБА_2 , однак, суд дану Методику не бере до уваги, з наступних підстав.

Методика ОСОБА_2 використовує коефіцієнти так званої презюмованої моральної шкоди, тобто такої, розмір якої наперед відомий, а не встановлений з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань. Крім того, дана Методика розроблялась з метою проведення судово – психологічної експертизи, тобто для використання експертів в галузі психології.

Під час розгляду даної справи клопотання про призначення судово – психологічної експертизи не заявлялося, а позивач та його представника не є експертами в галузі психології.

Крім того, із даних офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України, на який посилався позивач, 29.01.2016року було прийнято рішення про припинення застосування даної Методики.

Враховуючи викладене, а також виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди з Міністерства оборони України та вважає, що грошова сума у розмірі 10 000,00 грн. є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану Міністерством оборони України позивачу моральну шкоду.

Та, як зазначається у рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі "Перна проти Італії", від 09 лютого 2007 року "Білуха проти України", - в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

Позовні вимоги про солідарне стягнення з Міністерства оборони України та квартирно – експлуатаційного відділу м. Вінниці Південного територіального квартирно – експлуатаційного управління на користь позивача моральної шкоди в розмірі 360 547,20грн. задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2019року стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) втрачений за час вимушеного прогулу з 19.08.2017 року по 06.06.2019 року в сумі 330 933,29 грн. із відрахуванням загальнообов`язкових до сплати платежів.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2019року залишено без змін.

Згідно позовних вимог ОСОБА_1 свої позовні вимоги до Міністерства оборони України та квартирно – експлуатаційного відділу м. Вінниці Південного територіального квартирно – експлуатаційного управління обґрунтовує невиплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з моменту поновлення позивача на роботі.

Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно- правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, підставою для стягнення моральної шкоди повинен бути причинно-наслідковий зв`язок між діями чи бездіяльністю КЕВ м. Вінниця та заподіянням ОСОБА_1 моральної шкоди.

Однак, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази того, що КЕВ м. Вінниця міг вчинити дії, але не вчинив щодо виплати позивачу середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, адже дані дії знаходяться поза компетенцією КЕВ м. Вінниця.

Крім того, рішення Вінницького окружного адміністративного суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу винесено 06.06.2019 року та набрало законної сили лише 31.10.2019року на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду, а ОСОБА_1 звернувся в суд із даним позов 11.06.2019року, доказів звернення до державним виконавців щодо примусового стягнення присуджених коштів в межах, за якими Вінницьким окружним адміністративним судом допущено негайне виконання позивачем суду також не надано, що свідчить про відсутність правових підстав заподіяння відповідачами позивачу моральної шкоди, а як наслідок і для задоволення позову в цій частині.

На підставі викладеного, згідно ст. 23 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-82, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 10 000гривень у відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.12.2019року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,ІПН НОМЕР_1 .

Міністерство оборони України, м. Київ -168, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022.

Квартирно – експлуатаційного відділу м. Вінниці Південного територіального квартирно – експлуатаційного управління, м. Вінниця, вул. Стрілецька, 87, код ЄДРПОУ 08320218.

Суддя: