Рішення № 86245137, 10.12.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.2019 Справа № 920/1062/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В.., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/1062/19 в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський машинобудівний завод” (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.. Байкальська, 9А, код ЄДРПОУ 36442278)

до відповідача: публічного акціонерного товариства “Сумихімпром” (40003, м. Суми, вул.. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356)

про стягнення 24462,00 грн.,

представники сторін:

позивача ( в режимі відеоконференції) – адвокат Пашніна А.В. (посвідчення № 1715 від 11.09.2007),

відповідача – Щербак М.О. (довіреність № 85-2476 від 25.07.2019)

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява до відповідача, в якій просить стягнути з відповідача 24462,00 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно договору поставки № 1804-4 від 18.04.2014, укладеного між сторонами, а також судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.10.2019 задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 21.11.2019 з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 28.10.2019 задоволено клопотання представника ТОВ “Дніпропетровський машинобудівний завод” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 920/1062/19 та доручено забезпечити проведення відеоконференції господарському суду Дніпропетровської області.

13.11.2019 до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем пропущено строки позовної давності.

Представник відповідача 21.11.2019 подав до суду клопотання, в якому просить суд визнати недопустимими частину копій документів, долучених до позовної заяви, а саме: копію договору поставки № 1804-4 від 18.04.2014; копію додатку № 4 від 15.03.2016 до договору поставки № 1804-4 від 18.04.2014; копію довіреності № 1316 від 01.12.2016; копію видаткової накладної № 387 від 16.12.2016; копію товарно-транспортної накладної № 132 від 16.12.2016; копію видаткової накладної № 387 від 16.12.2016; копію товарно-транспортної накладної № 131 від 16.12.2016; копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копію рахунку на оплату № 73 від 21.03.2016; копію платіжного доручення № 6820 від 27.07.2016; копію листа № 1204-3 від 04.12.2017; копію оборотно-сальдової відомості по рахунку № 361 за 01.01.2014-10.10.2019, оскільки копії завірені неналежним чином, а отже є недопустимими доказами.

Ухвалою суду від 21.11.2019 прийнято клопотання представника відповідача про визнання недопустимими доказів; відкладено судове засідання на 10.12.2019.

28.11.2019 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що доводи відповідача вважає безпідставними та просить суд долучити до матеріалів справи відповідь на відзив з додатками, а саме належним чином завірені копії документів, що були додані до позовної заяви.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про визнання недопустимими частину копій документів, долучених до позовної заяви.

09.12.2019 представник відповідача подав до суду заперечення № 15-4482 від 09.12.2019 на відповідь на відзив, в яких зазначив, що не погоджується з вказаними обґрунтуваннями позивача та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На виконання вимог ухвали суду від 21.11.2019 представник відповідача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи докази направлення на адресу позивача клопотання про визнання недопустимими документи від 21.11.2019.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими ГПК України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 10.12.2019 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

18.04.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський машинобудівний завод» (далі постачальник) та публічним акціонерним товариством «Сумихімпром» (далі покупець) укладено договір поставки № 1804-4.

Відповідно до пункту 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору привідну техніку та запасні частини до неї, надалі – товар, згідно додатків, що є невід`ємними частинами цього договору.

За умовами пункту 2.1. договору поставка товару (партії товару) здійснюється постачальником згідно заявки покупця.

Датою поставки товару вважається дата передачі товару покупцю, яка зазначена у накладних (п. 2.4. договору).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що порядок та строк оплати зазначається у додатках, що є невід`ємними частинами договору.

За змістом пункту 8.1. договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору, та закінчується 31.12.2019, а в частині платіжних зобов`язань – до повного їх виконання (п. 8.2. договору).

15.03.2016 було підписано додаток № 4 до договору поставки № 1804-4 від 18.04.2014, згідно з яким постачальник зобов`язується передати зазначений в додатку товар у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його вартість на умовах визначених цим додатком:

- вал-шестерня D-535, Z-87 до редуктора В315-45-32-1 (кр.№СХП.07.13.3п.31.1302.00.01) у кількості 2 шт., вартістю 4980,00 грн. без ПДВ;

- колесо зубчасте D-115, Z-17 до редуктора В315-45-32-1 (кр.№СХП.07.13.3п.31.1282.00.00.СБ) у кількості 2 шт., вартістю 35790,00 грн. без ПДВ.

Згідно з пунктами 1-3 додатку № 4 від 15.03.2016 поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах СРТ, м. Суми, склад авто перевізника (Інкотермс-2010). Умови оплати: покупець здійснює попередню оплату на поточний рахунок постачальника в розмірі 50% вартості товару впродовж 5-ти календарних днів з дати оформлення даного додатку, останні 50% - впродовж 5-ти календарних днів з дати письмового повідомлення постачальника про готовність товару до поставки. Строк поставки товару: впродовж 35-ти робочих днів з дати 50% попередньої оплати.

21.03.2016 позивачем на адресу відповідача було виставлено рахунок-фактуру № 73 на загальну суму 48924,00 грн.

27.07.2016 відповідачем здійснено оплату 50% вартості товару у розмірі 24462,00 грн. згідно платіжного доручення № 6820.

Отже відповідачем було прострочено попередню оплату за товар на 4 місяці, відповідно позивачем було перенесено строки виготовлення деталей на відповідний період у зв`язку з простроченням з боку кредитора.

Позивач повідомив відповідача про готовність до відвантаження товару, відповідачем для отримання товару 01.12.2016 було виписано відповідну довіреність, що свідчить про наявність у відповідача інформації про готовність товару до поставки.

Згідно з видатковою накладною № 387 від 16.12.2016 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято наступний товар: вал-шестерню D-535, Z-87 до редуктора В 315-45-32-1 (кр.№СХП,07.13.3 п.31.1302.00.01) на загальну суму 5976,00 грн., довіреність на отримання ТМЦ №1316 від 01.12.2016 на техніка Доденко Андрія Володимировича, товарно - транспортна накладна № 131 від 16.12.2016.

Згідно з видатковою накладною № 388 від 16.12.2016 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято наступний товар: колесо зубчасте D-115, Z-17 до редуктора ВЗ 15-45-32-1 (кр.№СХП.07.13.3п.31.1282.00.00.СБ) на загальну суму 42948,00 грн., довіреність на отримання ТМЦ №1316 від 01.12.2016 року на техніка Доденко Андрія Володимировича, товарно - транспортна накладна № 132 від 16.12.2016.

Вказані видаткові накладні підписані сторонами без зауважень та заперечень до них.

Як зазначає позивач, 01.12.2016 відповідача було повідомлено про готовність товару до відвантаження (останні 50% оплати за товар – впродовж 5-ти календарних днів з дати письмового повідомлення постачальника про готовність товару до поставки), відповідно строк оплати вважається таким, що настав з 07.12.2016, проте на даний час відповідач оплати за договором не здійснив.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Листом № 1204-3 від 04.12.2017 позивач звернувся до відповідача щодо сплати заборгованості, однак відповіді не отримав.

Матеріали справи не містять відомостей щодо бажання сторін розірвати договір. Крім того, сторони у зазначених видаткових накладних посилаються на те, що поставка здійснюється на підставі умов договору №1804-4 від 18.04.2014, тим самим підтверджуючи дію договору.

Отже, відповідач має заборгованість перед позивачем з оплати товару у розмірі 24462,00 грн. за договором поставки №1804-4 від 18.04.2014.

Враховуючи умови договору та додатку до договору, строк виконання за видатковими накладними настав 07.12.2016.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 7 статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Як вже зазначалось, між сторонами виникли відносини поставки.

Отже предметом доказування у цій справі є факт поставки товару по договору, а також розмір заборгованості, яка підлягає оплаті відповідачем.

Позивач на підтвердження належності виконання договору поставки надав підписані сторонами видаткові накладні № 387 та № 388 від 16.12.2016, товарно-транспортні накладні № 132, № 131 від 16.12.2016.

Відповідач у відзиві зазначив, що надана позивачем видаткова накладна № 387 від 16.12.2018 не відповідає вимогам вказаним у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки зазначена посада уповноваженої особи відповідальна за здійснення господарської операції не відповідає фактичній, відсутня вказівка на документ, на підставі якого здійснювалося приймання товару, відсутня печатка підприємства-отримувача. Крім того, товарно-транспортні накладні № 131 від 16.12.2016 та № 132 від 16.12.2016 не відповідають додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україіні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, в частині зазначення посади особи, яка уповноважена на приймання товару фактичній та відсутністю вказівки на документ, на підставі якого здійснювалося приймання товару та відсутності печатки підприємства-отримувача.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не заперечує факт поставки товару на зазначену позивачем суму за договором, відповідач не зазначив, що факт поставки та отримання товару за договором заперечує, а зазначив, що видаткова накладна не відповідає вимогам Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Наявні в матеріалах справи копії видаткової накладної № 388 від 16.12.2016, довіреності на отримання ТМЦ № 1316 від 01.12.2016 на техніка Доденко Андрія Володимировича, товарно-транспортної накладної № 132 від 16.12.2016 містять назву підприємств постачальника і покупця, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; реквізити договору, на виконання якого здійснена поставка, адресу доставки, прізвища, особистий підпис уповноважених осіб сторін, засвідчені відтиском печатки товариств (на довіреності на отримання ТМЦ № 1316 від 01.12.2016, товарно-транспортній накладній № 132 від 16.12.2016), що спростовує доводи відповідача про відсутність належних доказів прийняття товару уповноваженими особами відповідача.

Печатка відносить до інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У справі відсутні докази того, що печатка була втрачена, знищена, вилучена чи викрадена, або відомості щодо того, що відповідач прийняв рішення не застосовувати печатки у оформленні документів.

Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей, відстрочення розрахунків на строк оформлення супровідних та/або первинних документів тощо. Також відсутнє інформування з боку відповідача на адресу позивача стосовно виправлення будь-яких невідповідностей у супровідних та/або первинних документах, відсутності супровідних документів на товар тощо.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем повної вартості поставленого товару за договором поставки № 1804-4 від 18.04.2014, отриманого відповідачем.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 24462,00 грн.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судовий збір в сумі 1921,00 грн. покладається на відповідача.

За приписами ст.. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частинами 1, 3 статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Судом встановлено, що позивачем понесено наступні судові витрати:

- 500,00 грн. надання усної консультації ТОВ «ДМЗ»;

- 500,00 грн. вивчення фактичних обставин справи та ознайомлення з документами наданими ТОВ «ДМЗ»;

- 1500,00 грн. підготовка позовної заяви щодо стягнення заборгованості від імені ТОВ «ДМЗ» з ПАТ «Сумихімпром» за договором поставки № 1804-4 від 18.04.2014;

- 500,00 грн. складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів по справі правового характеру, підготовка відповіді на відзив на позовну заяву;

- 1500,00 грн. участь у судових засіданнях (ціна за два судодні включена).

В підтвердження даних обставин позивачем надано: договір про надання адвокатських послуг № 2707 від 27.07.2018, укладений між ТОВ «ДМЗ» та адвокатом Пашніной А.В.; опис і вартість правової допомоги (додаток № 1 до договору № 2707 від 27.07.2018); рахунок-фактура № СФ-1010 від 10.10.2019 на оплату послуг адвоката; платіжне доручення № 8865 від 17.10.2019 на суму 4500,00 грн. (оплата послуг адвоката); ордер серії ДП № 1473/038; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2053 від 21.09.2009.

Отже витрати адвоката належним чином підтверджені та доведені.

Щодо заперечень відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частина 8 статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Посилання відповідача на те, що при формуванні позовної заяви та пакету документів, які долучені до позовної заяви адвокат не приймав участі суд не бере до уваги, оскільки витрати адвоката належним чином підтверджені, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Більше того, відповідачем не доведено не співмірність витрат адвоката, як цього вимагають приписи частини 4 статті 126 ГПК України.

Отже, матеріалами справи підтверджено витрати позивача на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи на суму 4500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (40003, м. Суми, вул.. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський машинобудівний завод» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Байкальська, 9А, код ЄДРПОУ 36442278) заборгованість за поставлений товар в сумі 24462 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн. 00 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 4500 грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 11.12.2019.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко