Рішення № 86245097, 10.12.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.19 Справа № 917/1496/19

м. Полтава

за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819, адреса для листування: проспект Свободи, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39601

до Кременчуцького ліцею № 11 “Гарант” Кременчуцької міської ради Полтавської області, вул. Першотравнева, 53, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 503 237,77 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судовому засіданні:

Від позивача: Черкова Н.М., дов. № 10-75/16896 від 31.10.2019 року.

від відповідача: відсутні.

Відповідно до ч. 6 ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про дату складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 11.12.2019 року.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 503 237,78 грн. за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1736 від 01.01.2010 року, з яких 386 310,90 грн. основний борг, 93 784,46 грн. пені, 8 432,66 грн. 3% річних, 14 709,76 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1736 від 01.01.2010 року несвоєчасно на не в повному обсязі здійснив оплату теплової енергії, поставленої позивачем в період грудня 2018 року – квітня 2019 року, що стало підставою для нарахування відповідачу пені, річних та інфляційних.

Ухвалою від 28.08.2019р. позовна заява була залишена без руху, зокрема, з підстав невиконання позивачем вимог п. 8 ч. 3, ч. 5 ст. 162 ГПК України (а.с. 1-2).

Позивач в термін, визначений судом, усунув недоліки цієї позовної заяви та ухвалою від 06.09.2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (а.с. 72-73).

16.09.2019 року відповідач, в межах встановленого судом строку подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження (вх. № 9911 від 17.09.2019 року, а.с. 76-77) та відзив на позовну заяву (вх. № 9912 від 17.09.2019 року, а.с. 79-81).

Ухвалою від 18.09.2019 року суд задовольнив зазначене клопотання відповідача, постановив здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання в справі на 17.10.2019 року (а.с. 88-90). Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали; позивачу для подання відповіді на відзив – не пізніше 5 днів з моменту отримання відзиву.

Представники сторін отримали зазначену ухвалу суду 23.09.2019 року, про що свідчать відмітки на повідомленнях про отримання поштового відправлення (а.с. 91-92).

У відзиві на позов від 16.09.2019 року відповідач позовні вимоги визнав, повідомив про часткову сплату основного боргу в сумі 193 424,00 грн., долучив копії платіжних доручень № 410 від 09.08.2019 року на суму 98 624,00 грн. та № 451 від 11.09.2019 року на суму 94 800,00 грн. та заявив клопотання про зменшення пені на 90% (вх. № 9912 від 17.09.2019 року, а.с. 79-81).

У відповіді на відзив (вх. № 11085 від 15.10.2019 року, а.с. 93-95) позивач заперечив проти задоволення судом клопотання відповідача про зменшення пені, підтвердив сплату відповідачем 193 424,00 грн. основного боргу, подав клопотання про зменшення позовних вимог на суму сплаченого відповідачем основного боргу та заявив клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 2 901,36 грн. (а.с. 96-97).

В ухвалі від 17.10.2019 року суд прийняв клопотання позивача про зменшення позовних вимог та відклав підготовче засідання в справі на 05.11.2019 року (а.с. 104-105).

Ухвалою від 05.11.2019 року суд закрив підготовче провадження в справі та призначив дату розгляду справи по суті на 26.11.2019 року о 10-00 год. Вказану ухвалу представники сторін отримали 11.11.2019 року (повідомлення про отримання поштового відправлення, а.с. 121-122).

В судовому засіданні 26.11.2019 року представник позивача повідомила про часткову сплату відповідачем 99 975,00 грн. основного боргу та заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання підтверджуючих документів про часткову сплату заборгованості, про що відображено в протоколі судового засідання від 24.09.2019 року (а.с. 215-216). Також від позивача надійшла заява від 22.11.2019 року про зменшення позовних вимог на суму сплаченого відповідачем основного боргу та клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 4400,99 грн. (вх. № 13046 від 26.11.2019 року).

Ухвалою від 26.11.2019 року суд залишив без розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в порядку ч. 2 ст. 118 ГПК України та відклав розгляд справи по суті на 10.12.2019 року о 10-00 год. Зазначену ухвалу відповідач отримав 02.12.2019 року (повідомлення про отримання поштового відправлення, а.с. 134).

10.12.2019 року від позивача надійшло клопотання від 09.12.2019 року (вх. № 13638 від 10.12.2019 року) про поновлення строку та долучення до справи доказів сплати відповідачем вартості спожитої теплової енергії в розмірі 494 734,00 грн.

За п.п. 1, 2 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи те, що подані позивачем докази сплати відповідачем основного боргу свідчать про здійснення платежів в жовтні-листопаді 2019 року, тобто після закінчення строку, встановленого в ч. 2 ст. 80 ГПК України, суд визнав поважними причини пропуску процесуального строку та задовольнив клопотання позивача, про що зафіксовано в протоколі судового засідання від 10.12.2019 року.

В судовому засіданні 10.12.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 85 000,90 грн. основного боргу, 93 784,46 грн. пені, 8 432,66 грн. 3% річних, 14 709,76 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, своїм правом на подання заперечень в порядку ст. 167 ГПК України не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

01.01.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (Теплопостачальною організацією) та Кременчуцьким ліцеєм № 11 Кременчуцької міської ради Полтавської області (Споживачем) було укладено договір № 1736 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі – Договір, а.с. 16-17).

У зв`язку зі зміною типу акціонерного товариства найменування позивача змінювалось на Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго", а потім на Акціонерне товариства "Полтаваобленерго".

За додатковою угодою № 1 від 01.01.2019 року до Договору (а.с. 23) сторони погодили назву Споживача замінити словами «Кременчуцький ліцей № 11 “Гарант” Кременчуцької міської ради Полтавської області».

Відповідно до п. 1.1 Договору, Теплопостачальна організація зобов`язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Закону України «Про теплопостачання» та діючого законодавства України.

Додатком № 2 до Договору (а.с. 19) встановлено обсяги теплового навантаження та теплоспоживання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної Споживачу за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору, а додатком № 3 до Договору (а.с. 20) встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, п. 2.2.2 Договору та додатку № 4 «Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію» до Договору (а.с. 21).

Згідно п. 1 Додатку № 4 до Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що Споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає показники станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює "Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку" та надає її теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та "Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії".

Згідно п. 4.2.2. Договору, за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію споживач несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та 3% річних.

В період з грудня 2018 року по березень 2019 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 919 263,72 грн. відповідно до актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії (а.с. 37-39), зокрема:

- за грудень 2018 року від 20.12.2018 на суму 227 501,10 грн.;

- за січень 2019 року від 18.01.2019 на суму 224 654,60 грн.;

- за лютий 2019 року від 28.02.2019 на суму 258 374,69грн.;

- за березень 2019 року від 20.03.2019 на суму 153 402,73 грн.;

- за квітень 2019 року від 10.04.2019 на суму 55 330,60 грн.

Також на підтвердження обсягів споживання відповідачем теплової енергії позивачем надано копії відомостей про фактичні покази засобів теплової енергії за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року (а.с. 40-44).

В клопотанні від 09.12.2019 року позивач підтвердив часткову сплату відповідачем боргу в сумі 301 310,00 грн. та підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 85 000,90 грн. заборгованості за теплову енергію, отриману у спірному періоді (а.с. 135-137).

Із посиланням на п. 4.2.2 Договору, ст. 625 ЦК України позивач заявив до стягнення 93 784,46 грн. пені, 8 432,66 грн. 3% річних, 14 709,76 грн. інфляційних втрат (розрахунок залучений до справи, а.с. 12-14).

Приймаючи рішення суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати теплової енергії.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд встановив, що в період жовтня 2018 року – квітня 2019 року позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді за умовами Договору на загальну суму 919 263,72 грн. відповідно до актів про обсяги поставленої теплової енергії (а.с. 37-39).

Пунктом 5 Додатку № 4 до Договору встановлено, що обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується «Актом про обсяги спожитої (поставленої) Споживачем (субспоживачем) теплової енергії» (Додаток № 4 -2), який оформлюється Теплопостачальною організацією на підставі «Відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку» (Додаток № 4-1) та підтверджується Споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення Споживачем належно підтвердженого «Акта про обсяги спожитої Споживачем теплоенергії» або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками Теплопостачальної організації.

Акти за грудень 2018 року, лютий, березень, квітень 2019 року підписані трьома представниками Теплопостачальної організації (позивачем), були вручені відповідачу, що підтверджується відомостями про їх отримання (а.с. 32, 34-36).

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Наявність основного боргу за спірний період визнана відповідачем у відзиві на позов.

Умовами Договору встановлено, що Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання) (п. 1 Додатку № 4 до Договору).

Враховуючи наведену умову Договору та підтвердження надсилання позивачем рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року (копії реєстрів вручення рахунків та актів, а.с. 32-36), строк оплати заборгованості є таким, що настав.

Оплату отриманої теплової енергії в спірному періоді (з урахуванням переплати) відповідач здійснив частково в сумі 834 262,82 грн. (виписки з банківського рахунку, а.с. 45-47, копії платіжних доручень, а.с. 82-83, 138-146) та з порушенням строків, встановлених Договором (розрахунок, а.с. 13-15).

Таким чином, матеріалами справи встановлена та представником позивача підтримана в клопотанні від 09.12.2019 року (а.с. 135-137) наявність заборгованості відповідача за поставлену позивачем теплову енергію в період з грудня 2018 року по квітень 2019 року в сумі 85 000,90 грн., строк оплати якої настав, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

Враховуючи те, що часткову оплату теплової енергії в сумі 301 310,00 грн., що є предметом розгляду в даній справі (в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 22.11.2019 року) відповідач здійснив після закінчення підготовчого засідання, провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Умовами договору (п. 4.2.2) передбачено, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію споживач несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та 3% річних.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 93 784,46 грн. пені, нарахованої за період з 01.02.2019 року по 29.07.2019 року.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що її розмір та період її нарахування відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", умовам Договору та не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, тому вимоги в цій частині є обґрунтованими і правомірними.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 8432,66 грн. 3% річних, нарахованих за період з 28.12.2018 року по 29.07.2019 року.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 14 709,76 грн. інфляційних втрат за період січень-червень 2019 року.

Судом враховується, що інфляційні втрати та річні є невід`ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При перевірці заявлених вимог в частині стягнення інфляційних втрат суд не виявив завищення щодо їх розміру з боку позивача, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню в сумі 14 709,76 грн.

Перевірка правильності розрахунку пені, 3% річних, інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 85 000,90 грн. основного боргу за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1736 від 01.01.2010 року, 93 784,46 грн. пені, 8 432,66 грн. 3% річних, 14 709,76 грн. інфляційних втрат.

Розглядаючи по суті клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд приймає до уваги наступне.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відповідач - Кременчуцький ліцей № 11 “Гарант” Кременчуцької міської ради Полтавської області є бюджетним закладом освіти, засновником якого є територіальна громада міста Кременчука, від імені якої виступає Кременчуцька міська рада Полтавської області, утримання відповідача і оплата праці здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

Враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та баланс їх інтересів, значний розмір нарахованої і пред`явленої до стягнення пені та відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за Договором, ступінь виконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором, а також те, що відповідач є суб`єктом господарювання соціальної сфери, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 46 892,23 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 85 000,90 грн. основного боргу за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1736 від 01.01.2010 року, 46 892,23 грн. пені, 8 432,66 грн. 3% річних, 14 709,76 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.

При зверненні із клопотанням про зменшення позовних вимог (а.с. 96-97) позивач подав клопотання про повернення з бюджету надлишково сплаченого судового збору в сумі 2901,36 грн.

При первісному зверненні до суду із позовною заявою позивач сплатив 10 449,93 грн. судового збору (платіжне доручення № 0000732783 від 13.08.2019 року, а.с. 10).

В редакції заяви про зменшення позовних вимог від 08.10.2019 року, предметом розгляду даної справи є стягнення 503 237,77 грн. за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1736 від 01.01.2010 року, з яких 386 310,90 грн. основний борг, 93 784,46 грн. пені, 8 432,66 грн. 3% річних, 14 709,76 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, розмір судового збору за розгляд позовної заяви про стягнення 503 237,77 грн. становить 7548,57 грн.

За п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового розміру в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У такому випадку, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, судовий збір в сумі 2901,36 грн. підлягає поверненню позивачу.

Оскільки провадження у справі в частині стягнення 301 310,00 грн. основного боргу закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, відповідно до ч. 4 цієї статті суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

При цьому суд роз`яснює, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

Таким чином, судовий збір в розмірі 4519,65 грн. (301 310,00 грн. * 1,5%) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

За п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року в справі № 917/1068/17.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір, який підлягає розподілу за розгляд даної справи відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, становить 3028,92 грн. Також суд враховує, що позовні вимоги в цій справі визнані відповідачем, про що зазначено у відзиві на позовну заяву від 16.09.2019 року (а.с. 79-81).

Статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма закріплена в ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.

З дотриманням останніх наведених норм, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в сумі 1514,46 грн. (3028,92 грн. * 50%).

Таким чином, на підставі п. 1 ч. 1, ч. 3 Закону України “Про судовий збір” позивачу підлягає поверненню судовий збір на загальну суму 8935,47 грн. (2901,36 грн. + 4519,65 грн. + 1514,46 грн.).

З урахуванням наведеного та враховуючи повернення позивачу з державного бюджету 8935,47 грн., решта судового збору за розгляд справи покладається на відповідача в сумі 1514,46 грн.

Керуючись ст. ст. 119, 129, 130, 183, 231 (п. 2 ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Клопотання Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» клопотання від 09.12.2019 року (вх. № 13638 від 10.12.2019 року) про поновлення строку та долучення до справи доказів в справі № 917/1496/19 - задовольнити.

2. Поновити процесуальний строк для доручення доказів в справі № 917/1496/19.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Кременчуцького ліцею № 11 “Гарант” Кременчуцької міської ради Полтавської області (вул. Першотравнева, 53, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 23553931) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, адреса для листування: проспект Свободи, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 00131819) – 85 000,90 грн. основного боргу, 46 892,23 грн. пені, 8 432,66 грн. 3% річних, 14 709,76 грн. інфляційних втрат; 1514,45 грн. - витрат по сплаті судового збору.

5. В частині стягнення 301 310,00 грн. основного боргу – провадження закрити.

6. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

7. У відповідності до ч. 1 ст. 130 ГПК України, з пред`явленням даного рішення в органи Державної казначейської служби України повернути Акціонерному товариству "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, адреса для листування: проспект Свободи, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 00131819) – з Державного бюджету України 8935,47 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 0000732783 від 13.08.2019 року на суму 10449,93 грн., яке знаходиться в матеріалах справи.

8. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

9. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І.Пушко