Рішення № 86244822, 05.12.2019, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 рокуСправа № 912/2555/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В. за участю секретаря судового засідання Кравченка О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи №912/2555/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до відповідача Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Перспективна, буд. 32-А

про стягнення 30 319 146,39 грн

за участю представників:

від позивача - Сороколіт Є.М., довіреність № 14-303 посвідчення адвоката №389 від 15.03.2019 року від 25.07.19 ;

від відповідача - Кравченко І.В., в.о. директора згідно наказу від 24.10.2019 року за №205-к;

від відповідача - Левицька Л.А., посвідчення адвоката №66 від 26.05.2008 року , ордер серія КР №78638 від 27.11.2019 року

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про стягнення боргу у загальній сумі 30 319 146,39 грн, у тому числі: основний борг у розмірі 20 705 900,05 грн, пеня у розмірі 3 769 326,46 грн, три проценти річних у розмірі 1 645 861,10 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 198 058,78 грн, з покладанням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору постачання природного газу №5066/1718-ТЕ-18 в частині оплати поставленого газу.

Ухвалою від 11.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/2555/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.10.2019 о 12:00 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

04.10.2019 на адресу суду від Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає позовні вимоги в сумі основного боргу 20 705 900,05 грн, пені у розмірі 3 769 326,46 грн, три проценти річних у розмірі 1 645 861,10 грн, інфляційних втрат у розмірі 4 198 058,78 грн та просить суд зменшити розмір пені на 95%.

Протокольною ухвалою від 07.10.2019 на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в підготовчому засіданні по розгляду справи № 912/2555/19 до 11:00 год. 31.10.2019.

30.10.2019 Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти зменшення пені.

В підготовчому засіданні 31.10.2019 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/13931/19.

За результатами підготовчого засідання 31.10.2019 господарським судом оголошено перерву до 13.11.2019 до 10:00 год.

Ухвалою від 31.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

01.11.2019 на адресу суду надійшло клопотання від Комунального підприємства "Теплокомуненерго" про зупинення провадження у справі.

04.11.2019 на адресу суду від Комунального підприємства "Теплокомуненерго" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

05.11.2019 позивачем подано до суду заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

12.11.2019 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання від 08.11.2019 №1606 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/13931/19 за позовом КП "Теплокомуненерго" до Міністерства фінансів України про стягнення з державного бюджету 18 208 276 грн.

В підготовчому засіданні 13.11.2019 представник відповідача просив залишити без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі від 01.11.2019 та підтримав клопотання про зупинення провадження у справі від 08.11.2019 №1606 у повному обсязі.

Ухвалою від 13.11.2019 клопотання відповідача від 31.10.2019 (вх. № 33097/19 від 31.10.2019), від 01.11.2019 (вх. 33124/19 від 01.11.2019), а також клопотання подані засобами електронного зв`язку від 30.10.2019 (вх. № 3012/3058/19 від 30.10.2019), від 31.10.2019 (вх. № 32965/3063/19 від 31.10.2019) залишено без розгляду. Відмовлено в задоволенні клопотання відповідача від 08.11.2019 №1606 (вх. 3163/19 від 12.11.2019) про зупинення провадження у справі.

Крім того, ухвалою від 13.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №912/2555/19 до судового розгляду по суті на 27.11.2019 о 11:00 год.

У судовому засіданні 27.11.2019 господарським судом відповідно до статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.12.2019 до 12:00 год.

В судовому засіданні 05.12.2019 приймали участь представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 05.12.2019 відповідачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження тяжкого фінансового стану підприємства. Щодо неподання відповідних доказів у встановлений строк, відповідач зазначає, що юрисконсульт КП "Теплокомуненерго" перебуває у декретній відпустці та інтереси відповідача у суді представляє головний бухгалтер Кравченко І.В. ( в.о. директора згідно наказу №205-к від 24.10.2019 року), яка не має достатніх знань з господарського процесу, в зв`язку з чим не мала можливості визначити в повній мірі обсяг доказів на підтвердження заперечень проти стягнення пені в повному обсязі.

Господарський суд визнав поважними причини неподання відповідачем вказаних доказів у встановлений судом строк та протокольною ухвалою від 05.12.2019р. задовольнив вказане клопотання відповідача.

В судовому засіданні 05.12.2019 господарським судом досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 постановлено змінити тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменування його в акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

12.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 5066/1718-ТЕ-18 (далі - Договір) (а.с. 13-22), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

За умовами п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 по 31 березня 2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 19 730 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб.м.), згідно наведеної у п. 2.1. таблиці.

Згідно з п. 3.1. Договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувальних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п. 4.1. Договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

За умовами п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання длоговору становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% . Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Згідно з умовами п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 11.3 Договору сторони погодили порядок внесення змін до цього Договору:

- усі зміни і доповнення до договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3., пунктах 11.4. та 11.5. договору;

- сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору;

- договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;

- будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

За змістом п. 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 до 31 березня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір постачання природного газу № 5066/1718-ТЕ-18 від 12.09.2017 підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

15.01.2018 між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 12.09.2017 №5066/1718-ТЕ-18 (а.с. 23-24), відповідно до пункту 2 якої сторони погодили викласти абзац третій пункту 6.1. розділу 6 "порядок та умови проведення розрахунків" Договору в наступній редакції: "Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Крім того, у пункті 4 Додаткової угоди №1 сторони погодили викласти підпункт 4) пункту 11.3 розділу 11 "Інші умови" Договору в наступній редакції: "4) будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодо оформлених та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору."

01.04.2018 між сторонами підписано Додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу від 12.09.2017 №5066/1718-ТЕ-18 (а.с. 25), відповідно до якої Договір доповнено пунктом 2.1. яким визначено, що постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1290 тис.куб.м.

На виконання умов договору позивач протягом періоду з жовтня 2017 по квітень 2018 включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 91 367 093,09 грн, що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу (а.с. 40 - 46):

- від 31.10.2017 на суму 4 733 959,60 грн;

- від 30.11.2017 на суму 13 695 701,34 грн;

- від 31.12.2017 на суму 14 075 324,04 грн;

- від 31.01.2018 на суму 20 612 469,19 грн;

- від 28.02.2018 на суму 18 023 025,26 грн;

- від 31.03.2018 на суму 18 315 198,29 грн;

- від 30.04.2018 на суму 1 911 415,37 грн.

Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Однак, оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1 Договору.

Станом на 26.06.2019 розмір основного боргу становить 20 705 900,05 грн, що підтверджується випискою по рахунку підприємства "Теплокомуненерго КП Олександрійської МР" (а.с. 47).

У зв`язку з невиконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо оплати отриманого природного газу, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Господарський суд враховує приписи статей 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, в силу яких договір є підставою виникнення зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно загальних положень про купівлю-продаж (ст. ст. 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

На підставі наведеного, відповідач зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.

За розрахунком позивача, підтвердженим матеріалами справи, заборгованість відповідача з оплати вартості поставленого газу за Договором №5066/1718-ТЕ-18 від 12.09.2017 станом на 26.06.2019 становить 20 705 900,05 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги в сумі основного боргу у розмірі 20 705 900,05 грн.

З огляду на викладене, враховуючи умови Договору№5066/1718-ТЕ-18 від 12.09.2017, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 20 705 900,05 грн, що є вартістю поставленого газу за Договором, обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов`язання.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 645 861,10 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є помилковим, так як позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в листопаді 2017 року.

Враховуючи, що 25 грудня є вихідним днем, а останній день оплати припадає на 26.12.2017, правильним розрахунком 3% річних буде:

по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в жовтні 2017 - з 28.11.2017 по 21.08.2018 в сумі 26 209,72 грн;

по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в листопаді 2017 - з 27.12.2017 по 11.04.2018 в сумі 82 756,53 грн;

по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в грудні 2017 - з 26.01.2018 по 23.05.2018 в сумі 109 616,44 грн;

по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в січні 2018 - з 27.02.2018 по 25.11.2018 в сумі 253 379,17 грн;

по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в лютому 2018 - з 27.03.2018 по 26.06.2019 в сумі 467 615,62 грн;

по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в березні 2018 - з 26.04.2018 по 26.06.2019 в сумі 642 788,19 грн;

по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в квітні 2018 - з 26.05.2018 по 26.06.2019 в сумі 62 369,75 грн.

Враховуючи зазначене стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 644 735,42 грн 3 % річних. Решта позовних вимог в частині стягнення 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають у зв`язку з неправильним розрахунком.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При вирішенні питання щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 4 198 058,78 грн, згідно розрахунку позивача суд враховує, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що розрахунок інфляційних втрат відповідає зазначеним нормам законодавства та, відповідно, вимога про стягнення з відповідача 4 198 058,78 грн інфляційних втрат, нарахованих за зобов`язаннями жовтень 2017 - квітень 2018 підлягає задоволенню.

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Сторонами в пункті 8.2. Договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою №1 від 15.01.2018 визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушенням строків оплати в загальному розмірі 3 769 326,46 грн, яку нараховує за період прострочення:

по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в жовтні 2017 - з 28.11.2017 по 21.02.2018 в сумі 138 520,26 грн пені;

по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в листопаді 2017 - з 26.12.2017 по 11.04.2018 в сумі 193 005,73 грн пені;

по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в грудні 2017 - з 26.01.2018 по 23.05.2018 в сумі 193 944,35 грн пені;

по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в січні 2018 - з 27.02.2018 по 26.07.2018 в сумі 338 352,72 грн пені;

по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в лютому 2018 - з 27.03.2018 по 26.09.2018 в сумі 1 353 126,95 грн пені;

по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в березні 2018 - з 26.04.2018 по 25.10.2018 в сумі 275 480,65 грн пені;

по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в квітні 2018 - з 26.05.2018 по 25.11.2018 в сумі 147 425,11 грн пені.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що він є помилковим, так як позивачем невірно визначено період нарахування пені по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в листопаді 2017 року.

Згідно пункту 6.1. Договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів" від 16 листопада 2017 року № 2211-VIII встановлено 25 грудня - Різдво Христове вихідним днем.

За правилами частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, останнім днем оплати буде 26.12.2017.

На підставі викладеного є правильним наступний розрахунок пені за порушення строків оплати по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в листопаді 2017 року з 27.12.2017 по 11.04.2018 в сумі 190 515,95 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 766 836,68 грн пені.

В той же час господарський суд враховує, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив позовних вимог та зазначив, що несвоєчасна оплата за використаний природний газ виникла внаслідок несплати споживачами плати за отримані послуги теплопостачання. У відзиві на позовну заяву заявлено письмове клопотання про зменшення розміру пені на 95%.

У своїх доводах відповідач зазначає, що відповідно до Договору №5066/1718-ТЕ-18 ним спожито природного газу на суму 91 367 093,09 грн, в той час як ступінь виконання зобов`язань відповідачем по Договору становить 77,3% (70 661 193,04 грн).

Відповідач також посилається на скрутне фінансове становище та на несвоєчасну сплату споживачами заборгованості за спожиту енергію. На підтвердження наведених доводів надано довідку №1442 від 01.10.2019 про наявність дебіторської заборгованості, звіт про фінансовий стан на І півнріччя 2019 року; баланс (звіту про фінансовий результат) на 30.06.2019 та Інформацію щодо заборгованості з різниці між фактичними витратами та тарифами на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води для населення (станом на 01.09.2019 року) (а.с.75-78).

Крім того, відповідач зазначає, що додатковою перешкодою для здійснення розрахунків за спожитий природний газ поза межами поточних рахунків із спеціальним режимом використання стало те, що всі банківські рахунки підприємства у період з 10.04.2015 по 31.01.2018 знаходились під арештом на виконання виконавчого провадження №46753185 від 06.04.2015, відкритого відділом примусового виконання рішень управлінням ДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області на виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області №912/3128/14 від 02.02.2015 за позовом НАК "Нафтогаз України".

В засіданні суду 05.12.2019 представником позивача заперечено проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

При розгляді клопотання про зменшення розміру пені суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу положень частини 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд враховує, що надані відповідачем документи (довідки) не є документами бухгалтерського обліку і фінансової звітності та не відображають фінансовий стан підприємства, а отже не підтверджують його збитковість.

Разом з цим, суд враховує, що Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" є залежним від своєчасності та періодичності розрахунків споживачами послуг. Розрахунок позивача перед АТ "НАК "Нафтогаз України" залежить не лише від відповідача, а і від виконання зобов`язань з боку споживачів послуг боржника, а також наявністю категорії населення у місті Олександрія, які користуються пільгами та субсидіями.

Отож, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, а саме: закупівлю газу відповідачем на підставі Договору виключно для подальшої реалізації населенню, часткове виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого за Договором газу (на 77,3%), господарський суд вважає за можливе скористатись своїм правом та зменшити пред`явлену до стягнення суму пені. Однак, зменшення пені на 95% , на думку суду, є значним та нівелює суть відповідальності за порушення зобов`язання.

Господарський суд враховує, що пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує також проценти річних, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Оцінивши в сукупності доводи позивача та відповідача, а також обставини розрахунку і періоди прострочення, суд вважає за можливе зменшити пеню на 50%.

З підстав викладеного господарський суд згідно клопотання відповідача зменшує пеню на 50%, тобто до 1 883 418,34 грн.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Разом з цим, суд враховує, що відповідачем визнано позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, а частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подання позову.

Згідно частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, 50% судового збору у розмірі 227 393,60 грн покладаються на відповідача, інші 50% судового збору у розмірі 227 393,60 грн, за наявності відповідного клопотання позивача, підлягають поверненню останньому з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 130, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Перспективна, 32-А, ідентифікаційний код 00185330) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) заборгованість у розмірі 28 432 112,59 грн, у тому числі 20 705 900,05 грн основний борг, 1 883 418,34 грн пені, 1 644 735,42 грн три проценти річних, 4 198 058,78 грн інфляційних втрат, а також 227 393,60 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) та Комунальному підприємству "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Перспективна, 32-А).

Повне рішення складено 11.12.2019.

Суддя Т. В. Макаренко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.