Рішення № 86244752, 10.12.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.19 Справа № 917/1749/19

Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до Дочірнього Підприємства "Пирятинтеплопостачання" (37001, Полтавська область, м.Пирятин, вул.Пушкіна, 32, код ЄДРПОУ 41117227)

про стягнення 34 975 грн. 12 коп.

при секретарі судового засідання Кобець Н.С.

Cправа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( надалі в тексті - позивач АТ "НАК "Нафтогаз України" ) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 2017/19 від 07.10.2019р.) до Дочірнього Підприємства "Пирятинтеплопостачання" ( надалі в тексті - відповідач - ДП "Пирятинтеплопостачання" ) про стягнення за Договором на постачання природного газу №5160/1718-ТЕ-24 від 06.10.2017р. 34 975,12 грн. , з яких : пеня у сумі 10 345,94 грн., 3% річних у сумі 12 250,51 грн., інфляційні втрати у сумі 12 378,67 грн., а також 1 921,00 грн. судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасності оплати заборгованості за отриманий газ, внаслідок чого позивач, на підставі приписів чинного законодавства та умов Договору, заявив до стягнення з відповідача пеню, 3% річних, інфляційні втрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2019р. даний позов був переданий на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.10.2019р. зазначену позовну заяву прийнято судом та відкрито провадження у справі № 917/1749/19, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановлені сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України , суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Сторони належним чином та завчасно повідомлялися про відкриття провадження у даній справі за місцем їх реєстрації та про покладені на них обов`язки, про що свідчать поштові повідомлення в матеріалах справи ( а.с. 119, 120). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

07.11.2019р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №12197). У відзиві ДП "Пирятинтеплопостачання" вказує зокрема, наступне. На момент подачі позову до суду , враховуючи проведення оплати за природний газ , заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати суми основого боргу за жовтень 2017 - квітень 2018 р. за Договором №5160/1718-ТЕ-24 від 06.10.2017р. відсутня. З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб"єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері , за наявності заборгованості державного бюджету щодо відшкодування відповідачу наданих пільг та субсидій неселенню , підприємство не має можливості своєчасно розраховуватись за природний газ ( Довідка від 06.11.2019 р. щодо дебіторської заборгованості , в т.ч. населення, щодо невідшкодованих пільг та субсидій залучена до відзиву - а.с. 126). Крім того, відповідач зазначає, що зважаючи на дебіторську заборгованість споживачів підприємство позбавлено можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ. Для зарахування коштів, які надходять за спожиту теплову енергію та надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води ДП «Пирятинтеплопостачання» відкриті рахунки із спеціальним режимом використання в ДержОщадБанку України. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, уповноваженим банком перераховуються, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. ДП «Пирятинтеплопостачання» надає послуги за регульованими тарифами, які не відповідають дійсним затратам підприємства, а тому тарифи не покривають витрати, а держава несвоєчасно відшкодовує різницю в тарифам. Оскільки стягнення штрафних санкцій зумовить неможливість своєчасно закупити матеріальні ресурси, виконати податкові зобов"язанні перед бюджетом, виплатити заробітну плату та поставити під загрозу постачання теплової енергії споживачам у опалювальний сезон ДП «Пирятинтеплопостачання» просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

У відповіді на відзив (вх. № 12580 від 15.11.2019р.) позивач вказує на те, що законодавством не встановлено заборони здійснювати розрахунки поза межами механізму автоматичного розподілу коштів, умовами Договору сторони встановили обов`язок вчинення всіх належних дій у разі виявлення заборгованості, Порядком розподілу коштів передбачено направлення коштів, отриманих від кінцевих споживачів, теплогенеруючим/теплопостачальним організаціям у разі підтвердження сплати у повному обсязі вартості газу постачальнику природного газу. Відповідач мав передбачену умовами Договору та нормативними актами можливість впливу на стан розрахунків, проте не використав її. Позивач вказує на те, що нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримані компенсації від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами. Щодо пені позивач зазначає наступне: однією з умов застосування ст. 233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін боржника та кредитора та обставини, що обумовили прострочення. Фінансовий стан позивача свідчить про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності Позивача, у тому числі – для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України , рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатми оцінки доказів, поданих стронами по справі.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

06 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (далі - Постачальник) та Дочірнім Підприємством "Пирятинтеплопостачання" (далі - Споживач) укладено Договір № 5160/1718-ТЕ-24 постачання природного газу (далі - Договір ) (а.с. 24-33).

В подальшому сторони внесли зміни у зазначений Договір шляхом укладання Додаткової угоди № 1-ТЕ від 12.10.2017р. та Додаткової угоди №2 від 15.01.2018р., Додаткової угоди №3 від 04.04.2018р. (а.с. 34-37).

За умовами Договору, Постачальник зобов`язався поставити у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (1.1., 1.2. Договору).

В п. 2.1. Договору сторони узгодили, що Постачальник передає Споживачу з 01.10.2017р. по 31.05.2018р. (включно) природний газ, у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень 2017р. – 46,307; листопад - 65,772; грудень – 90,195; IV кв. 2017 р. – 202,274; січень 2018 р. – 108,708; лютий – 69,264; березень – 67,586; І кв. 2018р. – 245,558; квітень 2018р. – 11,750; травень 2018р. - 0,0 (включаючи Додаткову угоду №1 від 12.04.2017р та Додаткову угоду №3 від 04.04.2018).

Приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів природного газу ( п. 3.7 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5 930,10 грн.

В 6.1 Договору сторони узгодили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.12.1. Договору, Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. по 31.05.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення ( з урахуванням Додаткової угоди №3 від 04.04.2018р.)..

На виконання умов Договору позивач у період з жовтня 2017 р. по квітень 2018р. (включно) передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 424 590,67 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017р. на суму 126 548,81 грн., від 30.11.2017р. на суму 362 804,08 грн., від 31.12.2017р. на суму 411 409,64 грн., від 31.01.2018р. на суму 501 830,45 грн., від 28.02.2018р. на суму 486 856,19 грн., від 31.03.2018р. на суму 486 595,25 грн., від 30.04.2018р. на суму 48 546,25 грн. (а.с. 38-44).

За даними позивача, відповідач оплату природного газу здійснював не своєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, що підтверджується виписками по особовому рахунку (а.с. 52-107).

Відповідно до п. 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов"язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.

На підставі умов Договору, позивач заявив до стягнення з відповідача 10 345,94 грн. пені, в тому числі за зобов`язаннями жовтня 2017 року за період з 28.11.2017р. по 02.01.2018р. в розмірі 1 977,64 грн., за зобов`язаннями листопада 2017 року за період з 26.12.2017р. по 08.02.2018р. в розмірі 1 522,02 грн., за зобов`язаннями лютого 2018 року за період з 27.03.2018р. по 26.06.2018р. в розмірі 161,60 грн., за зобов`язаннями березня 2018 року за період з 26.04.2018р. по 27.12.018р. в розмірі 2 289,18 грн., за зобов`язаннями квітня 2018 року за період з 26.05.2018р. по 27.12.018р. в розмірі 4 395,50 грн.

Крім того, позивач заявив до стягнення 3% річних в розмірі – 12 250,51 грн., в тому числі за зобов"язаннями жовтня 2017р. в розмірі 362,94 грн., за зобов"язаннями листопад 2017р. в розмірі 791,21 грн., за зобов"язаннями грудня 2017р. в розмірі 1 082,06 грн., за зобов"язаннями січня 2018р. в розмірі 1 339,18 грн., за зобов"язаннями лютого 2018р. в розмірі 1 949,91 грн., за зобов"язаннями березня 2018р. в розмірі 5 863,34 грн., за зобов"язаннями квітня 2018р. в розмірі 861,86 грн.

Також, позивачем нараховано до стягнення інфляційні втрати в розмірі 12 378,67 грн., в тому числі за зобов"язаннями жовтня 2017 р. в розмірі 1 065,49 грн., за зобов"язаннями листопада 2017 р. в розмірі 809,10 грн., за зобов"язаннями січня 2018 р. в розмірі 2 352,63 грн., за зобов"язаннями лютого 2018 р. в розмірі 1 863,08 грн., за зобов"язаннями березня 2018 р. в розмірі 4 177,78 грн., за зобов"язаннями квітня 2018 р. в розмірі 2 110,58 грн.

Розрахунок залучений до матеріалів справи ( а.с. 17-23).

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 ЦК України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами договору (п. 8.2) передбачено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1 цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (в редакції Додаткової угоди №2).

При цьому, в п. 10.3. Договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що розмір та період нарахування пені відповідає вимогам ЦК України, ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та умовам Договору, а тому вимоги в цій частині є обґрунтованими і правомірними.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 12 250,51 грн. та 12 378,67 грн.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок позивача щодо вимог про стягнення 3% річних, пені та інфляційних нарахувань, суд не виявив завищення їх розміру з боку позивача (перевірка правильності розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон"). При цьому, судом встановлено , що за періоди листопад 2017р. , грудень 2017 р., січень 2018 р., лютий 2018 р., березень 2018 р. нарахування пені здійснено позивачем без нарахування на суми оплат , проведених між позивачем та відповідачем відповідно до порядку визначеного Постановою КМУ № 256 від 04.03.2002 р..

У відзиві на позов відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90%.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України суд як орган державної влади управнений діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України .

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, суд зауважує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи вищенаведене, інтереси позивача, а також те, що відповідач не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань, беручи до уваги, що відповідач - Дочірнє Підприємство "Пирятинтеплопостачання" не є фактичним споживачем газу, а використовує природний газ для постачання теплової енергії зокрема населенню, відсутність основного боргу щодо оплати за фактично переданий газ, наявність дебіторської заборгованості щодо відшкодування відповідачу пільг та субсидій наданих населенню, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов"язань за Договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне скористатись наданим йому ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України , ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України правом та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50%, тобто до 5 172, 97 грн., цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

При цьому, при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення пені суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені судом задовольняються частково в сумі 5 172, 97 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд у позові відмовляє.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 172, 97 грн. пені, 12 250, 51 грн. 3 % річних та 12 378, 67 грн. інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача (без урахування зменшення судом розміру пені).

Керуючись ст. ст. 129 , 232-233, 237-238 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього Підприємства "Пирятинтеплопостачання" (37001, Полтавська область, м.Пирятин, вул.Пушкіна, 32, код ЄДРПОУ 41117227) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 5 172, 97 грн. пені, 12 250,51 грн. – 3% річних, 12 378,67 грн. – інфляційні втрати, а також 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 11.12.2019р.

Суддя Ореховська О.О.