Постанова № 86241909, 04.12.2019, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1545/19

Номер провадження 3/289/510/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2019 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Луньової Д.Ю.,

за участю: секретарів судового засідання Галькевич Ю.В., Шуба В.М.,

прокурорів Канарського В.С., Кота Н.В., Луценка Б.В.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали, які надійшли з Управління захисту економіки в Житомирській області Департаменту захисту економіки НПУ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи - Головний центр спеціального контролю Національного центру управління та випробувань космічних засобів, посада - заступник начальника Головного центру (начальник центру застосування засобів спеціального контролю), РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , будучи ознайомленим з вимогами антикорупційного законодавства, виконуючи обов`язки начальника ГЦСК, достовірно знаючи, що у його службовій діяльності виник реальний конфлікт інтересів (суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень), при прийнятті рішення про підписання наказу від 28.01.2019 № 8-ОС про встановлення собі щомісячної премії у розмірі 4649 грн. 40 коп., не повідомив свого безпосереднього керівника про наявність у нього реального конфлікту інтересів, не вжив необхідних заходів, спрямованих на недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів, таким чином вчинив адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність ч. 1 ст. 172-7 КУпАП

Крім того, ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки начальника ГЦСК, достовірно знаючи, що у його службовій діяльності виник реальний конфлікт інтересів, при прийнятті рішення про підписання наказу від 28.01.2019 № 8-ОС про встановлення собі щомісячної премії у розмірі 4649 грн. 40 коп., діючи умисно, з корисливих мотивів та в особистих інтересах підписав наказ, відповідно до якого останньому було встановлено розмір щомісячної премії у розмірі 4 649 грн. 40 коп., внаслідок чого прийняв рішення та вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, таким чином вчинив адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Датою виявлення правопорушення суд вважає 05.09.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, у тому числі, передбачені ст. 172-7 КУпАП є обов`язковою.

Справи про адміністративні правопорушення за протоколами про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією № 282 від 05.09.2019 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та № 283 від 05.09.2019 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП надійшли до Радомишльського районного суду Житомирської області 12.09.2019 та призначені до розгляду на 24.09.2019.

Прибувши безпосередньо в судове засідання, ОСОБА_1 надав суду клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.71,121), про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.72,122). Також, ОСОБА_1 під розписку був ознайомлений з правами та обов`язками особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (а.с.73). Постановою суду від 24.09.2019 справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП були об`єднані в одне провадження (а.с.74). Судовий розгляд відкладено на 27.09.2019, про що ОСОБА_1 повідомлено під розписку в приміщенні суду (а.с.123).

В судове засідання, призначене на 27.09.2019 ОСОБА_1 з`явився, було задоволено клопотання прокурора про аудіофіксацію процесу. В судовому засіданні ОСОБА_1 були наданні пояснення, письмове викладення яких долучено до матеріалів справи (а.с.167-170) разом з доданими до них документами (а.с.124), які були досліджені в судовому засідання. Крім того, було задоволено клопотання ОСОБА_1 про допит свідка ОСОБА_2 , який з`явився в судове засідання та був допитаний. Також задоволено клопотання ОСОБА_1 про виклик для надання пояснень службової особи УЗЕ, яка складала протоколи про адміністративні правопорушення - ОСОБА_3 у зв`язку з чим відкладено розгляд на 04.10.2019, про що ОСОБА_1 повідомлено під розписку в приміщенні суду (а.с.176).

В судове засідання від 04.10.2019 ОСОБА_3 не з`явися, однак, ОСОБА_1 наполягав на його явці до суду, через що у судовому засіданні та через неотримання особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, документів на його запити (а.с.180) було оголошено перерву на 15.10.2019. Крім того, ОСОБА_1 в судовому засідання 04.10.2019 заявлено відвід прокурору (а.с.181), у задоволенні якого відмовлено постановою суду (а.с.187).

15.10.2019 судове засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці, судове засідання відкладено на 23.10.2019, про розгляд справи ОСОБА_1 повідомлено повісткою про виклик, яка останнім отримана 24.10.2019 у поштовому відділенні, однак, з електронної скриньки за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 на офіційну електронну пошту Радомишльського районного суду Житомирської області 17.10.2019 надійшло клопотання від ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зав`язку із службовою зайнятістю. 23.10.2019 судове засідання було відкладено за вищезазначеним клопотанням ОСОБА_1 на 29.10.2019 на 13 год. 15 хв., про яке останній повідомлявся судовою повісткою, яку він, як вбачається з трекінгу з офіційного сайту АТ «Укрпошта», отримав лише 30.10.2019, однак, в судове засідання, призначене на 29.10.2019, з`явився, надавши суду додаткові письмові пояснення (а.с а.с. 227-230).

29.10.2019 судове засідання було продовжено, проте, ОСОБА_1 було заявлено відвід головуючому у справі судді Луньовій Д.Ю., заяву про який було передано для розгляду іншому складу суду. Ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області Сіренко Н.С. від 13.11.2019 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Луньової Д.Ю. у справі № 289/1545/19.

Чергове засідання було призначене на 25.11.2019 та викликано ОСОБА_1 судовою повісткою, яка повернена на адресу суду за закінченням строку зберігання, однак, 21.11.2019 з електронної скриньки за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 на офіційну електронну пошту Радомишльського районного суду Житомирської області надійшло клопотання від ОСОБА_1 про повернення протоколів для доопрацювання (а.с.а.с.235-240), а 22.11.2019 з тієї ж електронної скриньки надійшло клопотання про перенесення дати розгляду справи, в якому він зазначає, що станом на 22.11.2019 судова повістка до нього не надходила, проте, він просить перенести розгляд справи на іншу дату, так як в період з 22.11.2019 по 08.12.2019 вимушений виїхати за територію Житомирської області з можливим виїздом за межі України, до якого додано копію витягу з наказу від 21.11.2019 № 89-1 про надання підполковнику ОСОБА_1 частини щорічної відпустки за 2019 рік на 15 календарних днів з 25.11.2019 по 09.12.2019. 25.11.2019 судове засідання не відбулося через неявку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та було відкладено на 02.12.2019 на 11 год. 45 хв.. та ОСОБА_1 був викликаний до суду шляхом: надіслання судової повістки, яка згідно трекінгу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» перебувала у точці видачі 29.11.2109, телефонограмою, яку ОСОБА_1 відмовився прийняти, та надісланням судової повістки на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, з якої на адресу суду від ОСОБА_1 надсилались клопотання, яка була доставлена.

02.12.2019 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, через те, що станом на 09 год. 00 хв. 02.12.2019 у нього відсутня судова повістка про призначення наступного судового засідання; крім того зазначає, що 28.11.2019 йому «телефонувала невідома особа із приватного номеру телефону та зазначила, що судове засідання буде 02.12.2019 без зазначення часу його початку», в той же ж день він скористався офіційним сайтом Радомишльського районного суду Житомирської області та отримав інформацію, що судове засідання призначене на 04.12.2019 о 09 год. 45 хв. та, у зв`язку з відсутністю достовірної інформації щодо судового засідання, просив його відкласти», просив перенести розгляд після 09.12.2019. Судове засідання було перенесено на 04.12.2019 на 09 год. 45 хв., ОСОБА_1 викликався до суду шляхом надісланням судової повістки на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, однак, також не з`явився.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи, в судовому засіданні за його участі 27.09.2019 було оголошено протоколи про адміністративні правопорушення, заслухані пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, долучені надані ним докази, допитано свідка за його клопотанням, було відмовлено у черговому виклику до суду особи, яка складала протокол, оскільки вона не мала можливості з`явитися до суду, ОСОБА_1 було заявлено відвід прокурору, відвід головуючому судді, які були розглянуті та залишені без задоволення, а також те, що після цього ОСОБА_1 перестав отримувати судові повістки, які надсилалися йому поштою, тому судом, враховуючи стислі строки розгляду справи та притягнення особи до адміністративної відповідальності, які спливають 05.12.2019, були прийняті альтернативні способи повідомлення особи про судові засідання, у тому числі й надіслання судових повісток на електронну скриньку, з якої на офіційну електронну адресу суду надходили клопотання від правопорушника. Крім того, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обізнаність ОСОБА_1 із можливістю отримання інформації щодо судових засідань на офіційному веб-порталі судової влади. Суд вважає процесуальну поведінку ОСОБА_1 такою, яка направлена на затягування розгляду справи, а тому судове засідання 04.12.2019 було продовжено без його участі, враховуючи, що його права, передбачені ст. 268 КУпАП, з якими він був ознайомлений під розписку в приміщенні суду, були реалізовані в минулих засідань та правила ч. 2 ст. 268 КУпАП про обов`язкову присутність при розгляді справи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, судом були виконані.

Така позиція суду узгоджується з позицією, викладено в Постанові Великої палати Верховного суду від 12.02.2019 у справі № 906/142/18, в якій суд зазначив, що ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Суд враховує, зокрема, й вимоги, сформульовані в рішеннях ЄСПЛ від 06.09.2007 у справах «Цихановський проти України» та від 18.10.2007 «Коновалов проти України». У них відзначено: на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб провадження було швидким та ефективним. Наприклад, суд має вирішувати, чи відкладати засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якихось заходів щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки з розглядом справи.

В судовому засіданні 27.09.2019 ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованих йому правопорушень не визнав, пояснив суду, що згідно Положення про преміювання працівників (військовослужбовців) НЦУВКЗ на підставі рапортів начальників структурних підрозділів, в яких визначається розмір премій, видається наказ по особовому складу. 23.01.2019 начальником ГЦСК Толчоновим І.В. був затверджений рапорт начальника відділу кадрової роботи та документаційного забезпечення ГЦСК ОСОБА_4 , в якому встановлено преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у січні 2019 року, розміром 70% кожному. В даному рапорті Корнієнко І.В. входив до переліку премійованих. Сума премії ОСОБА_1 згідно цього рапорту складала саме 4649 грн. 40 коп. 24.01.2019 ГЦСК надійшов лист НЦУВКЗ щодо преміювання працівників та військовослужбовців у 2019 році, в якому згідно п. 2 преміювання військовослужбовців за особистий внесок в загальні результати роботи проводити в межах фонду преміювання, який встановлюється в розмірі 70% загального фонду посадових окладів за місяць, за який проводиться преміювання. Тобто, в цьому листі визначено, що розмір премій військовослужбовців в 2019 році становить 70%. Такі листи з визначенням розміру премій надсилаються до ГЦСК щорічно. 25.01.2019 наказом начальника ГЦСК № 8-ВД на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків начальника ГЦСК на час його відрядження терміном на три дні, відповідно до посадової інструкції. 28.01.2019 до ОСОБА_1 на підпис надійшов проект наказу «По особовому складу», погоджений визначеним колом посадових осіб, в тому числі юрисконсультом. Враховуючи, що в наказі було зазначене і прізвище ОСОБА_1 , останній зателефонував до НЦУВКЗ щодо можливості підписання зазначеного наказу, на що отримав відповідь, що ОСОБА_1 за штатною посадою заступник начальника ГЦСК, розмір премії якому встановлює начальник ГЦСК в рапорті, також зазначили, що в Положенні про преміювання про виконуючого обов`язків нічого не сказано, це не суперечить законодавству, так як розмір премії визначено начальником ГЦСК під час підписання рапорту. ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення зазначений у протоколі, як дії умисно з корисливих мотивів та в особистих інтересах. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, незалежно від перебування його на штатній посаді чи на посаді в.о. начальника ГЦСК розмір грошового забезпечення не змінюється. ОСОБА_1 зазначає, що протоколи складені з грубим порушенням норм КУпАП і не можуть бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідальність за які передбачено ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Просив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні вказаних правопорушень та застосувати до останнього адміністративне стягнення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що 05.09.2019 перебував разом з контролером на контрольно-пропускному пункті ГЦСК, в цей час під`їхала автівка, з якої вийшов один з працівник Управління захисту економіки в Житомирській області Департаменту захисту економіки НПУ та попросив покликати ОСОБА_1 до контрольно-пропускного пункту, на що він погодився. Під час зустрічі ОСОБА_1 із працівником Управління захисту економіки в Житомирській області Департаменту захисту економіки НПУ, останній пропонував ОСОБА_1 підписати матеріали справи про адміністративне правопорушення, але ОСОБА_1 повідомив, що спочатку необхідно з ними ознайомитись.

Не зважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 , причетність останнього до скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, підтверджується наступними матеріалами справи, а саме

З копії витягу з наказу В.о. голови ДКА від 22.06.2018 № 13-оф, встановлено, що підполковника ОСОБА_1 призначено заступником начальника Головного центру (начальником центру застосування засобів спеціального контролю) (а.с.58,109).

З копії витягу з наказу начальника центру від 25.01.2019 № 8-ВД, встановлено, що тимчасове виконання обов`язків начальника Головного центру покладено на підполковника ОСОБА_1 , заступника начальника Головного центру (начальником центру застосування засобів спеціального контролю) (а.с.154).

З копії витягу з наказу від 28.01.2019 № 8-ОС, встановлено, що, виконуючий обов`язки начальника центру заступник начальника Головного центру Корнієнко І.В. видав наказ по особовому складу та підписав його, встановивши у тому числі собі розмір щомісячної премії у розмірі 4 649 грн. 40 коп. (а.с.9-47,89-98).

Відповідно до п. 2.26, п. 3.7 Посадової інструкції заступник начальника Головного центру (начальник центру застосування засобів спеціального контролю) затвердженої 25.06.2018 начальником ГЦСК, за відсутності начальника ГЦСК Корнієнко І.В. виконує його обов`язки. При виконанні обов`язків начальника ГЦСК заступник начальника Головного центру (начальник центру застосування засобів спеціального контролю) користується його правами (а.с.56, 107).

Як вбачається з п. 11 Порядку преміювання працівників (у тому числі військовослужбовців) Національного центру управління та випробувань космічних засобів затвердженого наказом НЦУВКЗ від 01.12.2016 № 179 (а.с.133-136), розмір премії працівникам щомісячно, за підсумками роботи, встановлюється наказом НЦУВКЗ (філії) на підставі клопотань (рапортів або службових записок) керівників структурних підрозділів НЦУВКЗ (філії). Розмір премії начальникам філій встановлюється наказом НЦУВКЗ.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено поняття реального конфлікту інтересів, як суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», особи, «зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство - чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

У відповідності до п. 11 ч. 1 ст. 61 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі тими, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Відповідно до п. 5 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов`язана звернутися за роз`ясненнями до територіального органу Національного агентства, чого зроблено не було.

Згідно до пп. 1 та 2 п. 1 ст. 29 Закону України «Про запобігання корупції», встановлено заходи зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів. Таким чином зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень. Встановлені цим Законом заходи, не були вжиті для зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів.

Відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону.

Згідно з положеннями статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», на ОСОБА_1 поширюються вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , покази свідків, думку прокурора, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, тобто неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, тобто вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Що ж стосується посилання ОСОБА_1 на те, що згідно рапорту (а.с.138) він же був внесений як заступник начальника до преміювання у січні ще станом на 23.01.2019, то, на думку суду, тимчасове призначеним останнього до виконання обов`язків начальника ГЦСК наказом від 25.01.2019, не позбавляло його обов`язку виконати вимоги ст. ст. 28, 29 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку преміювання працівників (у тому числі військовослужбовців) Національного центру управління та випробувань космічних засобів, затвердженого Наказом Національного центру управління та випробувань космічних засобів від 01.12.2016 № 179, та повідомити свого безпосереднього керівника про виникнення реального конфлікту інтересів та не приймати рішення в його умовах, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 щодо закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Що ж стосується адміністративного стягнення, суд, враховуючи особу правопорушника, який позитивно характеризується за місцем служби, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність, характер вчиненого правопорушення, приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, з урахуванням положень ст. 36 КУпАП, а саме штрафу у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Суд, вважає можливим застосувати таке адміністративне стягнення як штраф у мінімальному розмірі, визнавши його таким, що забезпечить мету адміністративного стягнення у вигляді належної міри відповідальності за вчинення правопорушення, з метою виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Інші розміри стягнення є більш суворими, для їх застосування достатніх підстав не вбачається.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні та спеціальні збори звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Керуючись ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, ст.ст. 1, 9, 36, 38, 245, 249-252, 256-257, 268, 277-2, 280, 283, 284, 285-291, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді 3 400,00 гривень штрафу (Отримувач УК у Радомишл.рн/ Радомишл.рн /21081100, Код отримувача (ЄДРПОУ) - 38015379, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку (стандарт IBAN) - UA108999980000031118106006519, Код класифікації доходів бюджету - 21081100, Найменування коду класифікації доходів бюджету - «Адміністративні штрафи та інші санкції»).

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області протягом 10 діб з моменту її винесення.

Повний текст постанови було виготовлено 06.12.2019.

Суддя /підпис/ Д. Ю. Луньова

Згідно з оригіналом

Суддя Д. Ю. Луньова

"___" _____ 20 __

(дата засвідчення копії)

Постанова набирає законної сили "__"__ 2019

Строк пред`явлення до виконання "__ "__ 2020