Ухвала суду № 86237404, 03.12.2019, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/727/19

Провадження № 2-а/675/58/2019

У Х В А Л А

"03" грудня 2019 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., з участю: секретаря судового засідання – Гедзенюк В. В., позивача – ОСОБА_1 Р. В., представника відповідача – Марчука О. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в м. Ізяслав у режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58) про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58) про визнання дій відповідача щодо неналежного забезпечення права позивача на телефонні розмови незаконними та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою судді від 08 квітня 2019 року прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до розгляду та відкрито провадження у даній справі.

У своїй позовній заяві ОСОБА_2 також звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду з даним позовом.

В обґрунтування свого клопотання позивач посилається на те, що пропустив зазначений строк з поважних причин, оскільки він звернувся до того ж суду з приводу неналежного забезпечення його права на телефонні розмови в порядку цивільного судочинства у грудні 2017 року. Позивач допустив помилку при визначенні юрисдикції даного спору, вважав, що діяв правильно з метою захисту своїх прав. Після того, як ОСОБА_2 дізнався про помилкове визначення ним юрисдикції даного спору, він звернувся до суду у порядку адміністративного судочинства.

У судовому засіданні ОСОБА_2 своє клопотання підтримав.

Представник відповідача Марчук О. А. проти задоволення даного клопотання не заперечував.

Заслухавши доводи позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Так, ч. 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Аналізуючи вищезазначені приписи КАС України, суд зауважує, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається, як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначає, що він звернувся до суду у порядку цивільного судочинства у грудні 2017 року, вважаючи, що саме подання цивільного позову є належним способом відновлення його прав. Після того, як ОСОБА_2 дізнався, що дії відповідача можуть бути визнані незаконними тільки у порядку адміністративного судочинства, він звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Як встановлено судом із матеріалів справи № 675/2559/17, у грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з цивільним позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58) про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача щодо неналежного забезпечення його права на телефонні розмови.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. У вказаному судовому рішенні зазначено про право останнього на оскарження діянь Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58) щодо ненадання права на телефонні дзвінки у порядку КАС України.

ОСОБА_2 із зазначеним рішенням суду не погодився та скористався своїм правом на подання апеляційної скарги, яка постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року залишена без задоволення.

Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, у листопаді 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08 травня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року.

При вирішенні даного клопотання суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що строк звернення до суду, закріплений в нормах національного законодавства, не є абсолютним.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У світлі наведених вище рішень Європейського суду з прав людини суд вважає, що позивач для захисту свого порушеного права діє з належною сумлінністю і в 6-місячний термін після постановлення ухвали Верховного Суду від 23 листопада 2018 року звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства, вважаючи, що діє в рамках закону.

Тому, можливо стверджувати, що у даній справі, обмеження позивача доступу до суду повинно переслідувати легітимну мету та мати розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Відтак, пропущений ОСОБА_2 строк для звернення до суду підлягає поновленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 248 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_2 строк для звернення до суду з позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58) про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її проголошення.

Повна ухвала складена 06 грудня 2019 року.

Суддя: В. І. Столковський