Ухвала суду № 86234862, 09.12.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 грудня 2019 року Чернігів Справа № 620/3619/19

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Лобан Д.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, щодо відмови у відшкодуванні виплачених сум на відрядження у розмірі 3082,19 грн, зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, здійснити на користь Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку відшкодування виплачених сум на відрядження у розмірі 3082,19 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у відмові у відшкодуванні виплачених сум на відрядження з присиланням та те, що коштів для виплат компенсації відповідно до статті 122 КПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 № 710 не передбачено.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з огляду на наступне.

У відповідності ч. 4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

В свою чергу ні Конституцією, ні законами України не встановлено право позивача звернутися саме до адміністративного суду із таким позовом.

Хоча згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Однак відповідно до п. 2 ч. 2 цієї ж статті юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України N 6-рп 2001 від 23.05.2001, кримінальне судочинство – це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (суддів) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Отже, суд вважає за доцільне наголосити, що незважаючи на спільне загальне завдання судочинства – захист прав, свобод та інтересів особи, кожен вид судочинства спрямований на досягнення властивого лише йому специфічного завдання.

Згідно з вимогами статті 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КПК України витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 125 цього ж Кодексу встановлено, що суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані. А згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Також, відповідно до законодавства (статті 121, 122 Кримінального процесуального кодексу України, стаття 275 Кодексу України про адміністративні правопорушення) за свідками, потерпілими, законними представниками потерпілих, цивільними позивачами, представниками цивільних позивачів, а також експертами, спеціалістами і перекладачами зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв`язку з явкою та викликом до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення (далі - орган, який зробив виклик) (абзац 1 пункту 1 Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 № 710).

На виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, судом також враховано позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 125/1326/15-к (№ 51-8633км18): "Питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК. Перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК. Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір процесуальних витрат".

Зазначене обумовлює висновок, що компетентним судом, до юрисдикції якого належить розгляд зазначних спорів, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ, з урахуванням територіальної підсудності.

При цьому суд враховує, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Отже, у випадку закриття кримінального провадження без направлення його матеріалів до суду, слід керуватися ч. 5 ст. 21 КАС України, згідно якої вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Як вбачається з матеріалів позову, позивач просить про визнання протиправними дій Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, щодо відмови у відшкодуванні виплачених сум на відрядження у розмірі 3082,19 грн та зобов`язання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, здійснити на користь Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку відшкодувати виплачені суми на відрядження у розмірі 3082,19 грн, що по своїй суті не є публічно - правовим спором.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови позивачу у відкритті провадження в адміністративній справі.

Згідно з частиною п`ятою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 170, 171, 241- 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження у справі за позовом Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції або безпосередньо до суду апеляційної інстанції або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали суду.

Дата складання повного тексту ухвали суду 09.12.2019.

Суддя Д.В. Лобан