Рішення № 86233874, 06.12.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.12.2019 Справа №607/21777/19

06 грудня 2019 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Черніцької І.М.

при секретарі судового засідання Бойко І.І.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови серії ДП18 №427033 від 04.09.2019 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 3 ст. 121 КУпАП та закриття провадження у справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що 04.09.2019 року інспектором поліції була винесена постанова серії ДП18 №427033 про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Зокрема, йому ставиться у винну те, що він 04.09.2019 року о 14 год. 15 хв. керував транспортним засобом DAEWOO MATIZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , який не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив вимоги ч.3 ст.121 КУпАП.

З даною постановою не згідний, оскільки викладені у постанові дані не відповідають дійсним обставинам справи та не підтвердженні будь-якими доказами. Вказав, що автомобіль марки DAEWOO MATIZ, державний номерний знак НОМЕР_1 не використовується ним для перевезення пасажирів або вантажів, не таксі, відтак, не підлягає обов`язковому технічному контролю, про що він неодноразово повідомляв працівників поліції. Однак, останні не відреагували на його пояснення та одразу на місці винесли постанову з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляд штрафу 340 грн.

Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, замінено неналежного відповідача УПП у Тернопільській області на належного - ГУНП в Тернопільській області.

Відповідач подав відзив на позовну заяву. Вказав, що в ході перевірки документів працівниками поліції встановлено, що вказаний транспортний засіб знаходиться у власності юридичної особи, а саме ТОВ «Логістичний центр Тернополя», основним видом діяльності якого є надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, а також надання послуг перевезення речей (переїзду). Відтак, вказаний транспортний засіб використовувався для перевезення пасажирів та вантажу, і дана установа отримує прибуток з належних їй автомобілів. Позивачем порушено вимоги ч.3 ст.121 КУпАП. Факт вчинення правопорушення підтверджується обставинами викладеними у постанові. Посилаючись на наведене просили відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник ГУНП в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку. У відзив зазначив про слухання справи без участі представника.

Судом встановлено, що 04.09.2019 року поліцейським Гусятинського ВП в Тернопільській області винесена постанова серії ДП18 №427033 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 04.09.2019 року о 14 год. 15 хв. позивач керував транспортним засобом DAEWOO MATIZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , який не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив вимоги ч.3 ст.121 КУпАП.

Як вбачаться із копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , власником транспортного засобу DAEWOO MATIZ, державний номерний знак НОМЕР_1 є ТОВ «Логістичний центр Тернополя».

В судовому засіданні позивач пояснив, що перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Логістичний центр Тернополя», вказане авто використовує у робочих цілях. Даний транспортний засіб не перевозить пасажирів чи вантажу.

Суд, розглянувши справу, заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч. 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ч. 3 ст. 121 КУпАП передбачено накладення адміністративного стягнення, зокрема за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

В силу вимог п.31.3 (Б) ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.35 ЗУ «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають:

- легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

- легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

- технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України";

Встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтвердили факт порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 121 КУпАП, зокрема докази того, що даний транспортний засіб підлягає обов`язковому технічному контролю та використовувався позивачем для перевезення пасажирів, вантажу з метою отримання прибутку.

Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача відповідач жодних належних і достовірних доказів визначених законом суду не надав.

Твердження відповідача про те, що вказаний транспортний засіб зареєстрований на праві власності за ТОВ «Логістичний центр Тернополя», основним видом діяльності якого є надання в оренду автомобілів, а також надання послуг перевезення речей (переїзду) є безпідставними, оскільки вказані обставини, самі по собі, не свідчать про надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажу, отримання прибутку.

В судовому засіданні позивач заперечив, що автомобіль марки DAEWOO MATIZ, державний номерний знак НОМЕР_1 використовується ним для перевезення пасажирів або вантажів, як таксі, відтак, не підлягає обов`язковому технічному контролю.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Сама по собі постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Таким чином, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні, достатні та достовірні докази, які б підтвердили факт порушення позивачем ч. 3 ст.121 КУпАП.

В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано суду будь-яких належним, достатніх та достовірних доказів за європейськими стандартами доказування «поза розумним сумнівом», які б підтверджували факти викладені у постанові та спростовували доводи позивача.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень та закрити провадження у справі.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення від 04.09.2019 року слід скасувати, а провадженні у справі закрити.

Керуючись ст.55 Конституції України, ст.247, ст.251, 258, ст.289, ч.1 ст.293 КУпАП, ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (вул. Валова, 11 м. Тернопіль, код ЄДРПОУ - 40108720) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режим від 04.09.2019 року задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №427033 від 04.09.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, вул. Валова, 11 м. Тернопіль, код ЄДРПОУ - 40108720.

Повне рішення складено 06 грудня 2019 року.

ГоловуючаІ. М. Черніцька