Ухвала суду № 86233574, 09.12.2019, Ямпільський районний суд Сумської області

Справа №590/1342/19

Провадження №2/590/336/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 грудня 2019 року Ямпільський районний суд

Сумська область

Суддя Ямпільського районного суду Сумської області - Бондарчук Я.П.,

розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 до КНП «Дружбівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області, третя особа: головний лікар КНП «Дружбівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області Супрун Михайло Володимирович, про поновлення строку звернення до суду з позовом для захисту трудових прав, визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КНП «Дружбівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області, третя особа: головний лікар КНП «Дружбівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області Супрун М.В., про поновлення строку звернення до суду з позовом для захисту трудових прав, визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, а саме:

1.визнати причини пропуску строку звернення до суду за захистом її права на працю поважними;

2. поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду за захистом її права;

3. визнати дії головного лікаря КНП «Дружбівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області Супрун М.В. як правонаступника КЗ «Дружбівськи ЦПМСД» неправомірними щодо не розгляду її заяви від 02.01.2018 року та не прийняття по ній рішення;

4. зобов`язати головного лікаря КНП «Дружбівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області Супрун М.В. вчинити дії:

- розглянути її заяву від 02.01.2018 року вх.№1 про прийняття на роботу згідно п.5 ст.36 КЗпП України по переводу в КЗ «Дружбівський ЦПМСД`на 1.0 посади лікаря ЗПСМ в амбулаторію ЗПСМ №1 з 02.01.2018 року;

- зобов`язати вчинити дію, передбачену п.5 ст.36 КЗпП України, а саме: прийняти на работу в КЗ «Дружбівський ЦПМСД» на 1.0 посади лікаря ЗПСМ в амбулаторію ЗПСМ №1 шляхом видачі наказу;

5. стягнути з Комунального закладу «Дружбівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Дружбівської міської ради на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 02.01.2018 року до дня ухвалення рішення судом;

6. стягнути з відповідача на її користь судові витрати у справі;

7. у відповідності до п.3 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Форма і зміст позовної заяви визначені в ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Судом встановлено, що позовну заяву позивачем подано з порушенням зазначених норм процесуального закону.

Ухвалою судді Ямпільського районного суду від 22.11.2019 року вказану позовну заяву залишено без руху, залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, роз`яснивши, що в іншому випадку заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.

05.12.2019 року на виконання вказанної ухвали судді Ямпільського районного суду Сумської області від 22.11.2019 року позивачем ОСОБА_1 було надано: заяву про усунення недоліку позовної заяви та позовну заяву про захист трудових прав (нова редакція).

В наданій до суду позовній заяві про захист трудових прав (нова редакція) ОСОБА_1 просить:

1.визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду за захистом трудових прав та поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду за захистом порушених трудових прав;

2.зобов`язати КНП «Дружбівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області в особі головного лікаря Супрун М.В. укласти безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1 , починаючи з 02.01.2018 року на підставі її заяви від 02.01.2018 року на 1.0 посади лікаря ЗПСМ в амбулаторії ЗПСМ №1;

3.стягнути з КНП «Дружбівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 02.01.2018 року до дня ухвалення рішення судом;

4.судові витрати розподілити в порядку ч.6 ст.141 ЦПК України.

Позивачем повторно було подано позов в порядку ЦПК України з посиланням на норми КЗпП України, але зазначені в позові позовні вимоги містять як вимоги в порядку ЦПК України (позовні вимоги №1, №3, №4), так і вимоги в порядку ст.160 КАС України (позовна вимога №2).

Заявлена вимога №2 стосовно зобов`язання КНП «Дружбівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області в особі головного лікаря Супрун М.В. укласти безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1 , починаючи з 02.01.2018 року на підставі її заяви від 02.01.2018 року на 1.0 посади лікаря ЗПСМ в амбулаторії ЗПСМ №1, носить публічно-правовий характер і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто ухвала суду від 22.11.2019 року про усунення недоліків в частині приведення позовних вимог до вимог трудового та цивільного процесуального законодавства не виконана.

Так, право особи на доступ до правосуддя гарантоване ст.55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об`єднань і посадових осіб.

Свою позицію щодо застосування Конституції України при здійсненні правосуддя Верховний Суд України свого часу відобразив у постанові Пленуму «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 року №9. Зокрема, в п.8 цієї постанови зазначено, що правосуддя здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст.124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян.

Статтею 55 Конституції України кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст.3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно до ч.1 і ч.3 ст.124 Основного Закону України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ч.1 та ч.5 ст.125 Конституції України, судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації, відповідно до якого з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Тобто для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст.6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28–36).

Згідно з ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Позиція суду при відмові у відкритті провадження у досліджуваній категорії справ або закритті вже відкритого провадження полягає в такому.

Відповідно до п.4 ч.5 ст.160 КАС України, у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Крім того, згідно з ч.2 ст.9 цього Кодексу, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

У рішенні від 14.12.2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення ч.2 ст.55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п.33).

Суд також враховує вже зазначену позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду. У п.30–32 рішення у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява №49069/11) Суд повторює, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (див. рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36, Series A №18). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання в реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу (див. серед іншого (inter alia), рішення у справах «Рош проти Сполученого Королівства» (Roche v. the United Kingdom), заява №32555/96, п. 117, та «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (Salontaji-Drobnjak v. Serbia), заява №36500/05, п. 132). Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A №93). Встановлюючи такі правила, договірна держава користується певною свободою розсуду, однак обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Крім того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Кордова проти Італії» (№1) (Cordova v. Italy (no. 1)), заява №40877/98, п. 54, та рішення у спрфві «Фаєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), п. 65, Series A № 294-B).

Відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.185 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до КНП «Дружбівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області, третя особа: головний лікар КНП «Дружбівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області Супрун Михайло Володимирович, про поновлення строку звернення до суду з позовом для захисту трудових прав, визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, вважати неподаною і повернути позивачу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити ухвалу суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складена 09.12.2019 року.

Суддя Я.П. Бондарчук