Ухвала суду № 86231730, 10.12.2019, Токмацький районний суд Запорізької області

Справа № 321/1764/19

10.12.2019

1-кп/328/385/19

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2019 року м.Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., прокурора Коваленка Я.І, обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисників Самофала Ю.В., Ганюкова В.Д., розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Торез Донецької області, українця, громадянина України, не одруженого, який має на утримані одну малолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Дніпра українця, громадянина України, офіційно не працюючого, одруженого, має на утримані одну малолітню дитину, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 17.12.2018 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровськ за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням строком 3 роки,

які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в:

До Токмацького районного суду Запорізької області надійшло кримінальне провадження №12019080290000246 від 12.09.2019 за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив обвинувальний акт призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з участю сторін кримінального провадження.

Учасники процесу не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.

Вислухавши думку учасників провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до висновку, що дане кримінальне провадження підсудне Токмацькому районному суду Запорізької області, підстав для закриття кримінального провадження немає, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.

Таким чином, враховуючи те, що підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, під час підготовчого судового засідання не встановлено, на підставі п.5 ч.3 ст.314 КПК України, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Обставини провадження не вимагають його судового розгляду у закритому судовому засіданні, судом колегіально або судом присяжних.

Крім того, прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України та зазначені в ухвалі слідчого судді про обрання запобіжного заходу, не зникли та продовжують існувати, а також клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, покладених при обранні запобіжного заходу у вигляді застави.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, так як не має наміру переховуватися від суду. Він має стійкі соціальні зв`язки, оскільки проживає з дружиною і малолітньою дитиною, яка є інвалідом. Він працював на будівництві і ніколи не переховувався від органів слідства чи суду.

В судовому засіданні захисник Самофал Ю.В. просив суд відмовити в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на стадії підготовчого судового провадження вирішується питання не про продовження дії запобіжного заходу, а про обрання запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Ганюков В.Д. проти задоволення клопотання про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України не заперечували.

Вислухавши думку учасників провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Ухвалою від 13.09.2019 (справа №321/1320/19) слідчий суддя Михайлівського районного суду Запорізької області Машкіна Н.В., обираючи запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_2 , зазначила про обґрунтованість підозри, а також про доведення прокурором наявності ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України про те, що ОСОБА_2 може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Михайлівського районного суду Запорізької області Машкіної Н.В. від 11.11.2019 дію запобіжного заходу продовжено до 11.12.2019.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Рішенням Конституційного суду України №1-р/2017 від 23.11.2017 у справі 1-28/2017 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України.

В своєму рішенні Конституційний Суд зазначив, що продовження судом під час підготовчого судового засідання застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою за відсутності клопотань прокурора порушує принцип рівності усіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків за статтею 177 Кодексу, які впливають на необхідність продовження домашнього арешту або тримання під вартою на стадії судового провадження у суді першої інстанції. Коли суддя за відсутності клопотань сторін (прокурора) ініціює питання продовження тримання обвинуваченого під вартою або домашнім арештом, він виходить за межі судової функції і фактично стає на сторону обвинувачення, що є порушенням принципів незалежності і безсторонності судової влади.

Аналізуючи вказане рішення Конституційного Суду України, можна дійти переконливого висновку про те, що судом вказано на неконституційність автоматичного (без відповідного клопотання сторони обвинувачення) саме продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Тому заява сторони захисту про безпідставність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в зв`язку із неправильним формулюванням назви відповідного клопотання сторони обвинувачення є безпідставним і не береться судом до уваги.

Судом встановлено, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу на теперішній час не зникли і продовжують існувати. А саме, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, що ОСОБА_2 може переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме: злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , відповідно до ст..12 КК України є тяжким злочином, за яке передбачено покарання на строк від трьох до шести років позбавленням волі, усвідомлюючи тяжкість та неминучість покарання, обвинувачений може безперешкодно покинути місце мешкання, тобто переховуватися від суду, а отже наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не має стійких соціальних зв`язків, попередня судимість не знята та не погашена, вчинив злочин повторно, перебуваючи на іспитовому строку по попередньому вироку суду за аналогічний злочин. Вказане свідчить, що ОСОБА_2 , будучи раніше судимою особою за злочини проти власності на шлях виправлення та перевиховання не став, знову вчинив умисний злочин проти власності, тому є достатні підстави вважати, що останній з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, може переховуватись від суду.

Крім того, судом встановлено, що 31.10.2019 Криворізькою місцевою прокуратурою № 1 Дніпропетровської області направлено обвинувальний акт до Широківського районного суду Дніпропетровської області відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12019040610000382 за ознаками кримінального, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

Зазначені вище обставини свідчить про можливість вчинення ОСОБА_2 нового злочину.

Відповідно до ухвали слідчого судді від 13.09.2019 за місцем мешкання ОСОБА_2 характеризується з посередньої сторони, як особа, яка постійного джерела доходів не має, мешкає без реєстрації, що спонукає його до вчинення злочинів, оскільки він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти власності, проте відсутність постійного (легального) джерела доходу не виключає факту вчинення ним нового кримінального правопорушення, це вказує на наявний ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам. Однак встановлено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, з наступних підстав.

При обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту обвинувачений зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, відсутність у ОСОБА_2 стійких соціальних зв`язків, постійного місця роботи, тому є ризик того, що обвинувачений може залишити своє місце проживання і таким чином буде переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності.

Виходячи з наведеного, підстав для зміни ОСОБА_2 запобіжного заходу немає.

Також суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Доказів про наявність у ОСОБА_2 будь-яких тяжких захворювань, які перешкоджають триманню його в слідчому ізоляторі, суду не надано. Інші обставини, що перешкоджають продовженню міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження раніше обраної міри запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 .

Суд вважає достатнім розмір застави, визначений ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді від 13.09.2019 і зазначає про можливість внесення застави на умовах, зазначених в ухвалі слідчого судді від 13.09.2019 про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Ухвалою від 13.09.2019 (справа №321/1320/19) слідчий суддя Михайлівського районного суду Запорізької області Машкіна Н.В., обираючи запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , зазначила про обґрунтованість підозри, а також про доведення прокурором наявності ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України про те, що ОСОБА_1 може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Цією ж ухвалою ОСОБА_1 визначено заставу в сумі 58 080 грн., яку було внесено на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Запорізькій області. Зазначеною ухвалою суду на строк до 11.11.2019 на ОСОБА_1 покладено обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: не відлучатися за межі Михайлівського району без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

Ухвалою слідчого судді Михайлівського районного суду Запорізької області Машкіної Н.В. від 11.11.2019 обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, продовжено до 11.12.2019.

Беручи до уваги те, що ризики, передбачені п.п.1 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_1 може переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, не зменшились, не змінились та існують на теперішній час, строк дії ухвали слідчого судді про покладення на ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст.194 КПК України необхідно продовжити.

При цьому судом взято до уваги, що ОСОБА_1 фактично є мешканцем м.Дніпра.

Таким чином, є достатні та об`єктивні причини вважати, що зазначенні у ст.177 КПК України ризики не зменшились і на цей час підстави для зміни покладених на ОСОБА_1 обов`язків відсутні.

Керуючись ст.ст.314 - 316, 369 - 372 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження №12019080290000246 від 12.09.2019 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.3 ст.185 КК України у відкритому судовому засіданні на 19.12.2019 о 08-10 годині в приміщенні Токмацького районного суду Запорізької області за адресою: Запорізька область, місто Токмак, вулиця Вододимирська, 28.

Визначити склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді: прокурор, обвинувачені, їх захисники, представник потерпілого.

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 до 08.02.2020 включно.

Продовжити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, строком на 60 днів, тобто до 08.02.2020, а саме: не відлучатися за межі міста Дніпра без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії ухвали закінчується 08 лютого 2020 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченими - в той же строк, але з моменту вручення їм копії ухвали.

Суддя: