Ухвала суду № 86231669, 10.12.2019, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/962/17

Провадження № 1-кп/324/8/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2019 м.Пологи

Пологівський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Іванченка М.В., при секретарі Савченко Н.В., за участю прокурора Рябошлик Я.А., потерпілої ОСОБА_1 , обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , захисника адвоката Вараниця О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Пологівського районного суду Запорізької області перебуває об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

У зв`язку із неявкою в судове засідання свідків сторони обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , прокурором було заявлено клопотання про відкладення судового засідання, яке судом було задоволено.

Прокурором також було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, оскільки закінчити судовий розгляд кримінального провадження до спливу строку запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, не можливо. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу не підпали і продовжують існувати, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам.

Потерпіла, обвинувачений та його захисник не заперечили проти продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання від вартою.

Заслухавши прокурора, потерпілу, обвинуваченого, його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 17.10.2019 обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 15.12.2019 включно.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Враховуючи вимоги ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не відпали, не змінилися та продовжують існувати на теперішній час.

Так, злочини, що інкримінуються ОСОБА_2 , згідно ст.12 КК України віднесено до категорії середньої тяжкості та тяжкого злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, дані злочини є умисним корисливими злочинами, вчинені повторно, загалом було вчинено шість епізодів кримінальних правопорушень, останній з яких було вчинено в період, коли кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, вже перебувало на розгляді в суді, а тому суд погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, суворість та невідворотність покарання, може переховуватись від суду.

Крім того, суд, виходячи з відомостей, зазначених в обвинувальному актів, враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 до обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ніде не працював, отже не мав постійного джерела доходу, стійких соціальних зв`язків, а тому є достатні підстави вважати, що останній, з метою ухилення від покарання за вчинені кримінальні правопорушення, може безперешкодно переховуватися від суду, що є достатнім обґрунтуванням ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_2 не зважаючи на те, що в провадженні Пологівського районного суду Запорізької області відносно нього вже перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, він знову обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а тому є достатні підстави вважати, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжує існувати.

До спливу продовженого ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 17.10.2019 обвинуваченому ОСОБА_2 строкузапобіжного заходу у виді тримання під вартою не можливо завершити судовий розгляд кримінального провадження, оскільки по справі залишаються не допитані обвинувачена ОСОБА_3 , свідки сторони обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також не досліджені письмові докази.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

За вказаних обставин суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи в достатній мірі не забезпечать виконання обвинуваченим ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, тому підстав для зміни обраного запобіжного заходу на більш м`який, суд не вбачає.

Вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_2 також не є перешкодою для його тримання під вартою.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_2 на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

З огляду на викладене, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Визначаючи розмір застави, з огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України,майновий та сімейний стан обвинуваченого ОСОБА_2 , інші дані про його особу, а також ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність встановлення застави у вигляді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у твердій грошовій сумі становить 38420грн. Визначений розмір застави узгоджується з вимогами п.2 ч.5 ст.182 КПК України та буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 199, 331, 350 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 до 07 лютого 2020 року включно.

Визначити стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 заставу у розмірі 38420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень, які підлягають внесенню на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ГУ ДКСУ в Запорізькій області, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, в призначенні платежу має бути вказано: ПІБ обвинуваченого, номер справи і суд, в якому розглядається справа.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , у разі внесення застави, обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: М.В. Іванченко