Рішення № 86231156, 26.11.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/3541/19

Провадження№2/333/1861/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

судді Круглікової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщенко А.О.,

розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача 1: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача 2: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1

про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, визнання права власності на 1/2 частину квартири у порядку поділу майна подружжі та визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до відповідача 1: ОСОБА_2 , відповідача 2: ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, визнання права власності на 1/2 частину квартири у порядку поділу майна подружжі та визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом. Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_4 . Після смерті останнього відкрилась спадщина на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками відповідачів у справі. ОСОБА_4 за життя заповіту не склав, у зв`язку з чим спадкування відбулося за законом. Спадкоємцями першої черги, окрім позивача, є доньки спадкодавця - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але у зв`язку з тим, що за життя чоловік позивача не зареєстрував право власності на квартиру у будинку ЖБК та на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, про що видав постанову від 14.06.2019 року. На час смерті позивач проживала із спадкодавцем у спірній квартирі. Зазначену обставину також визнають відповідачі у справі. З огляду на викладене, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення засідання була повідомлена своєчасно та належним чином. Від представника позивача ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач 1 ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення засідання була повідомлена своєчасно та належним чином, надала суду заяву про визнання позовних вимог.

Відповідач 2 ОСОБА_3 в підготовче засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення засідання була повідомлена своєчасно та належним чином, надала суду заяву про визнання позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про власність» (який був чинний на період виникнення спірних правовідносин), визначено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Згідно з ч. 3 ст. 384 ЦК України, у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про власність» (який був чинний на період виникнення спірних правовідносин), майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.

Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (який був чинний на період виникнення спірних правовідносин) передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном (ч. 1). Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку (ч. 2).

Судом встановлено, що 24.04.1970 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9, зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 846 (а.с. 12).

Від шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 01.04.1971 року серії НОМЕР_2 , актовий запис №708 (а.с. 9), та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 28.07.1978 року серії НОМЕР_3 , актовий запис №1054 (а.с. 8).

14.10.1989 року між ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , актовий запис № 2879 (а.с. 10).

25.07.1998 року між ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 , актовий запис №517 (а.с. 11).

З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідачі 1,2 у справі є доньками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

За змістом ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч. 1). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2).

Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Із змісту довідки від 15.09.1992 року №306, виданої головою правління ЖСК-4 «Комунальник» слідує, що ОСОБА_4 був членом ЖБК «Комунальник-4» з 15.06.1979 року (протокол зборів уповноважених №1 від 08.04.1979 року) і йому на праві особистої власності належить двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 (ордер №467, виданий Виконкомом Комунарської міської Ради народних депутатів м. Запоріжжя 15.06.1979 р.). Сплату вартості квартири проведено в 1985 році (а.с. 24).

Підпунктом «а» п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» від 18.09.1987 року № 9 роз`яснено, що пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.

З огляду на викладене, враховуючи, що ордер № 467 на квартиру АДРЕСА_4 було отримано ОСОБА_4 - 15.06.1979 р., а пайові внески за вказану квартиру повністю сплачені у 1985 році, тобто в період перебування останнього у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , матеріалами справи підтверджено, що вказане нерухоме майно у відповідності до норм ст. 16 Закону України «Про власність», ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (які були чинними на період виникнення спірних правовідносин) є спільною сумісною власністю подружжя.

Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачами 1,2 не заперечувались в ході розгляду цієї справи.

У зв`язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, є обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

При розгляді позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання за нею права право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка - ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч. 2).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер - ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 65 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , актовий запис №4463 (а.с. 7), та довідкою про причини смерті від 15.05.2009 року №186 (а.с. 13).

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 3 ст.1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 13.06.2019 року №04-07/3/10478.

Відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_7 , виданого Комунарським РВ УМВС України в Запорізькій області 10.02.2000 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 18.12.1979 року зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8-9).

Із змісту позовної заяви слідує, що ОСОБА_4 на момент смерті проживав разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим позивач фактично прийняла спадщину на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Доказів протилежного матеріали цивільної справи №333/3541/19 не містять та зазначена обставина визнана відповідачами 1,2 в ході розгляду цієї справи.

11.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової О.С. з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, в якій вказала, що іншими спадкоємцями, згідно з ст. 1261 ЦК України, є дочки спадкодавця, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі зазначеної заяви приватним нотаріусом відкрито спадкову справу №43/2019 (а.с. 58).

Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С. від 14.06.2019 року №323/02-14 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що заявником не надано документів на підтвердження проживання із спадкодавцем за однією адресою та документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спірну квартиру (а.с. 5).

Дослідивши всі наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, враховуючи визнання відповідачами 1,2 факту спільного проживання позивача із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_2 , суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання разом з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , підлягають задоволенню.

Крім того, з огляду на викладене, враховуючи, що відповідачі 1, 2 у справі визнали позовні вимоги ОСОБА_1 та не заперечували проти їх задоволення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачапро визнання за нею права власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами, а тому задовольняються судом.

Враховуючи визнання відповідачами 1,2 позову до початку розгляду справи по суті, суд, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1 886,46 грн. (по 943,23 грн.) покладається судом на відповідачів 1,2. В той же час, судовий збір в сумі 1 886,46 грн. повертається позивачу з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку поділу майна подружжя. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченко, буд. 32) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 ), частину сплаченого нею на р/р 31212206700005 ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО 899998, ЄДРПОУ 38025435, судового збору у розмірі 1 886 (одну тисячу вісімсот вісімдесят шість) грн. 46 коп. за платіжними дорученням від 19.06.2019 року № 042386.01.144.148 в сумі 2 236,12 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) - 943 (дев`ятсот сорок три) грн. 23 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) - 943 (дев`ятсот сорок три) грн. 23 коп. судового збору.

Повне рішення складено 06.12.2019 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова