Рішення № 86230630, 11.10.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1551/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Бенца К.К.,

при секретарі - Вереш А.В.

за участі:

педставника позивача ОСОБА_1 . ОСОБА_2 – Коваленко О. ОСОБА_3 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_4 в особі уповноваженого представника ОСОБА_5 до ТОВ «Авто Просто» Україна про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 в особі уповноваженого представника ОСОБА_5 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до ТОВ «Авто Просто» Україна про визнання договору недійсним та застосування положення ст. 216 ЦК України. Мотивуючи свої позовні вимоги, вказує на те, що 22 липня 2010 року між ОСОБА_4 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» Україна, укладено договір, предметом якого є надання учаснику послуг системи Авто Так, спрямованих на придбання автомобіля. Разом з угодою було підписано ряд додатків до вказаної угоди в яких вибрана марка та модель автомобіля, саме «Chery Tiggo», вартістю обраного автомобіля, яка на день підписання договору становила 100 720 грн. В подальшому згідно акту-передачі автомобіля № hk30047541 від 21.02.2011 року, позивач отримав автомобіль марки «Cherry» модель М11 vin НОМЕР_1 , тобто отримав автомобіль відмінний від того який був прописаний в додатку № 1 до договору. Погодившись на отримання іншого автомобіля, оскільки ціна обох автомобілів на той час була однакова, позивач сплачує постійні внески по вказаному договору. Представник позивача зазначає, що на протязі 2014-2016 років відповідачем на адресу позивача неодноразово надсилалось повідомлення про збільшення вартості автомобіля. Станом на квітень 2016 року від відповідача знову отримано квитанцію де зазначена вартість автомобіля складає 255150 грн.

Позивач вважає, що укладений з ТОВ «Просто Авто» договір є частково неправомірним через фактичну зміну основного предмету договору, через одностороннє підвищення ціни товару та інші порушення, що обмежує права споживача вказані в ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», зокрема, представник позивача вказує на те, що при укладенні договору не було дотримано умов договору передбачених в додатку № 2 до договору № 0322179, а саме у графі додатку № 1 не вказано комплектацію автомобіля. Вважає, що умови договору викладені у статті 9 підпункти 9.1-9.6 суперечать п.13 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Представник позивача вказує на те, що перелічені порушення свідчать, що договір № 0322179 від 22 липня 2010 року за своїм змістом, текстом суперечить іншим актам цивільного законодавства, тому має бути визнаний недійсним.

З посиланням на викладене, просить суд визнати недійсним договір № 0322179 від 22 липня 2010 року з підстав, передбачених ст. 203, ст. 215 ЦК України, вказуючи, що договір суперечить актам цивільного законодавства, а саме ЦК України та ЗУ «Про захист прав споживачів».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав , просив суд їх задовольнити в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позові, надавши суду пояснення аналогічні вказаним.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Надіслав суду заяву відповідно до якої проти задоволення позову заперечує, надавши суду письмові заперечення, та просив розглянути справу у його відсутності та при розгляді справи врахувати висновки ВС викладені у постановах .

14.03.2017 представником позивача подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

31.03.2017 представником відповідача через канцелярію суду подано письмові заперечення на позовну заяву.

12.06.2017 представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

18.09.2017 представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

20.02.2019 року представником відповідача подано до суду клопотання про врахування висновків Верховного суду України викладених у постановах.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

23.02.2017 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду позовну заяву залишено без руху.

17.03.2017 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відкрито провадження по справі № 308/1551/17 та призначено справу до розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача , вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті , суд приходить до наступного.

За правилами ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, звласної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Перевіряючи обставини справи,судом встановлено, що 22 липня 2010 року з метою придбання автомобіля марки «Chery Tiggo», за умовами системи АвтоТак, між позивачем ОСОБА_4 та вдповідачем була укладена угода № 0322179 про купівлю автомобіля вартістю 100720,00 грн.

Дана Угода укладена в рамках створеної Відповідачем в Україні системи продажу. Дана Угода укладена в рамках системи послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів (автомобілів) в групах АвтоТак, яку створено ТОВ «АВТО ПРОСТО». Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним із учасників автомобіля шляхом сплати його ціни невеликими щомісячними внесками протягом декількох років.

Угоду укладено шляхом її підписання сторонами , а також додатків №1 – анкетні дані учасника системи й перелік платежів із зазначенням їх розміру, які позивач повинен злійснити та №2 “Правила функціонування системи придбання в групах “Авто Так”, які є невід`ємними частинами Угоди.

Як встановлено судом, предметом Угоди № 0322179 від 22.07.2010 року є надання учаснику послуг системи Авто Так з метою придбання Автомобіля «Chery Tiggo».

Відповідно до статті 2 Угоди «АВТО ПРОСТО» гарантує надання Учаснику (позивачу) права на отримання автомобіля за умови виконання Учасником всіх зобов`язань, передбачених Угодою.

Статтею 3 Угоди передбачено що АВТО ПРОСТО зобов`язується надати учаснику системи наступні послуги в порядку та строки, визнані Угодою, включаючи , але не обмежуючись.

На Асигнаційному акті 27.12.2010 року, в порядку встановленому ст. 5 Додатку 2 до Угоди, Позивачу було надано Право на отримання Автомобіля.

Позивач скористався наданим йому правом передбаченим ст. 7 Додатку №2 до Угоди та звернувся до відповідача з заявою про вибір іншого автомобіля який він бажає отримати, а саме автомобіль марки «Cherry» модель М11, копія наявна в матеріалах справи.

Даний факт свідчить про те, що ТОВ «Авто Просто» належним чином виконало умови ст. 3 Угоди та ст. 8 Додатку №2 до Угоди, відповідач належним чином організував та створив умови для придбання Автомобіля Позивачем, здійснив оплату Автомобіля та забезпечив передачу Автомобіля.

З огляду на викладене , аргументи представника позивача про те, що укладений з ТОВ «Просто Авто» договір є частково неправомірним через фактичну зміну основного предмету договору не заслуговують на увагу.

Суд звертає увагу на те, що статтею 1 Угоди № 0322179 від 22.07.2010 року передбачено , що предметом цієї угоди є надання позивачу послуг системи Авто Так з метою придбання Автомобіля . Отже, відповідач не є продавцем товару ( автомобіля), а надає послуги спрямовані на його придбання. Тобто укладена між сторонами угода є правочином про надання послуг, а не договором купівлі – продажу автомобіля .

Окрім того, суд звертає увагу на те, що Позивач скористався наданим йому правом передбаченим ст. 7 Додатку №2 до Угоди та звернувся до відповідача з заявою про вибір іншого автомобіля який він бажає отримати, а саме автомобіль марки «Cherry» модель М11, що спростовує доводи представника позивача про недійсність договору з підстав зміни основного предмету договору.

Що стосується аргументів представника позивача про недійсність договору з підстав одностороннього підвищення ціни товару, суд виходить з наступного.

Статтею 5 Угоди та Додатком №1 до Угоди, чітко передбачено зобов`язання Позивача, щодо здійснення платежів за угодою та їх розмір, а саме: сплатити плату за послуги, пов`язані зі вступом до системи при укладенні Угоди у розмірі 3% з ПДВ від поточної ціни автомобіля; сплатити плату за послуги, пов`язані з видачею автомобіля за системою при наданні такого права у розмірі 3% з ПДВ від поточної ціни автомобіля; щомісячно сплачувати повні внески; сплачувати внески зі страхування автомобіля після отримання автомобіля.

Відповідно до Додатку № 2 до Угоди «термінологія» - «Повний внесок щомісячний платіж, який складається з Чистого внеску, щомісячного Внеску в оплату послуг та щомісячного внеску в оплату страхового платежу, і підлягає сплаті Учасником в порядку та строки, визначені Угодою».

Розмір складових Повного внеску зазначено в Додатку № 1 до Угоди, зокрема:

1)Чистий внесок 0,8333% від ціни автомобіля;

2)Внесок в оплату послуг 0,38% від ціни автомобіля+ПДВ;

3)Страховий платіж 0,065% від ціни автомобіля.

Як встановлено судом, зазначені розміри складових повного внеску , вказані у відсотках не змінювались.

Загальна кількість внесків названа в Угоді як «Графік внесків», зокрема відповідно Додатку № 1 до Угоди Графік внесків становить 120, тобто всього 120 внесків.

«Продукцією» за Угодою про надання послуг є не автомобіль, а послуги, які надаються за системою АвтоТак. Тобто, предметом Угоди, укладеної між сторонами, є надання учаснику послуг спрямованих на придбання автомобіля, а не купівля-продаж автомобіля в кредит чи в лізинг. Тому ціна послуги не є ціною автомобіля.

Сторонами погоджено, що розмір кожного Повного щомісячного внеску визначатиметься у відсотках до встановленої щомісячно виробником чи імпортером поточної ціни автомобіля.

Також відповідно до термінології, Поточна ціна автомобіля - ціна Автомобіля, яка встановлюється Виробітком та/або Імпортером та/або Дистриб`ютором в останній робочий день кож-ного місяця та є основою розрахунку розміру складових Повних внесків та інших платежів, передбачених Угодою.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку , що вимоги позивача про визнання договору недійсним з підстав зміни основного предмету договору та з підстав одностороннього підвищення ціни товару є безпідставними , такими, що не грунтуються на вимогах закону та не підлягають до задоволення з мотивів викладених вище.

Відповідно до ст.ст. 3, 627 ЦК України, договору притаманна така риса, як свобода договору. Поряд із справедливістю, добросовісністю і розумністю вона вважається вищою цінністю права, що забезпечує природне існування фізичної особи.

Свободу договору можна охарактеризувати як нормативно закріплену можливість особи здійснювати дії, вчинки на власний розсуд, не порушуючи при цьому свободу інших суб`єктів.

Зміст свободи договору в загальному розкривається у ст.627 ЦК України, яка з посиланням на ст.6 ЦК України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, укладаючи оспорюваний договір, сторони діяли вільно, на власний розсуд вибираючи контрагента та визначаючи його умови.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, перш за все вимогою до чинності договору є погодження сторонами усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України «ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін». Зазначення в договорі вартості послуг (ціни договору) не в твердій сумі, а у відсотках від певного, взаємно обраного, критерію не протирічить чинному законодавству, а тому жодним чином не порушує прав споживача.

Визначення в договорі ціни не у вигляді певної суми грошових коштів, а шляхом вказівки на спосіб її визначення з використанням додаткового критерію - встановлення ціни виробником та/ або імпортером, та/або дистрибютором, не суперечить законодавству і є загальноприйнятим в практиці.

Такий спосіб визначення ціни погоджується між сторонами в угоді. Механізм визначення ціни автомобіля детально викладений в Правилах функціонування системи придбання в групах АвтоТак (розділ 1 та ст. 2 Додатку № 2 до Угоди).

Таким чином , посилання представника позивача на визнання договору недійсним з підстав одностороннього підвищення ціни товару є безпідставним, оскільки саме такі умови були погоджені сторонами при укладенні договору, і вони є зрозумілими. За змістом умов угоди, поточна ціна автомобіля, яка згідно умов це ціна автомобіля, яка встановлена постачальником в останній робочий день кожного місяця, є змінною величиною, яка може змінюватись, як у бік збільшення, так і у бік зменшення.

Визначення розміру щомісячних платежів у прив`язці до поточної ціни автомобіля, отриманого позивачем, а не у прив`язці до інших чинників, наприклад зміни курсу валют, підвищення обліковоїставник НБУ, рівня інфляції, які також можуть впливати на вартість товарів та послуг на ринку, не можна вважати несправедливими умовами договору.

Саме до викладеного вище зводяться і правові висновки викладені ВС у постанові від 21.11.2018 року № 367/1987/17-ц.

Враховуючи вищевикладене, вбачається що сторони самі погодили вартість автомобіля та механізм оплати.

Договір був підписаний позивачем власноруч, що підтверджує обізнаність та згоду з його умовами.

Сторони погодили між собою умови договору, відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України , про що свідчать їх підписи на договорі.

Таким чином волевиявлення сторін було вільним і направленим на отримання реальних наслідків договору, тобто з боку позивача отримання послуг системи Авто Так спрямованих на придбання автомобіля.

Угода містить детальний опис послуг, що надаються ТОВ "АВТО ПРОСТО". Таким чином, позивачу до підписання Угоди, була доведена вичерпна інформація про послуги, що надаються відповідачем.

Так, Ст. 10 Угоди № 0322179 від 22.07.2010 року передбачено, що: «Підписання цієї Угоди та Додатків до неї є свідченням факту ознайомлення, розуміння Сторонами та згоди Сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Угоди та Додатками до неї».

Крім того, відповідно до положень угоди ( Додаток №2 до угоди) учасник своїм підписом засвідчує факт ознайомлення та згоду з умовами угоди, підтверджує свої права та обовязки за угодою, підтверджує здатність набувати прав та обовязків за угодою, умови угоди йому зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до себе.

Підпис позивача в договорі стоїть поряд із текстом наступного змісту: "Учасник своїм підписом засвідчує факт ознайомлення та згоду з умовами Угоди, підтверджує свої права та обовязки за Угодою, підтверджує здатність набувати права та обов`язків за Угодою, умови Угоди зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до себе”

Таким чином, підписавши 22.07.2010 року угоду № 0322179, позивач погодився з усіма його умовами.

Відповідно до п. 13.8. Додатку №2 до Угоди «Правил функціонування Авто Так», якщо Учасник виявить бажання розірвати Угоду та відмовитись від подальшої участі в системі АвтоТак протягом 7 календарних днів від дати підписання Угоди, такому Учаснику повертаються вся сума коштів, внесена ним на рахунок АВТО ПРОСТО.

Тобто, підписавши Угоду її учасник має ще 7 днів на додаткове детальне ознайомлення з її умовами, а також прийняття остаточного рішення про участь чи відмову від участі в системі АвтоТак, причому у разі відмови йому були б повернуті всі сплачені ним кошти. Про своє рішення Учасник має повідомити АВТО ПРОСТО шляхом подання заяви до центрального офісу.

Неподання заяви про розірвання Угоди за п.13.8. Додатку №2 до Угоди та підпис позивача наУгоді та Додатках до неї є підтвердженням того, що позивачу були повністю зрозумілі усі визначення, умови та зміст Угоди і Додатків до неї, і що сторони досягли домовленості з усіх істотних для них умов.

Таким чином Позивач мав повну і достовірну інформацію про послуги Відповідача та порядок їх надання.

Посилання представника позивача на положення закріплені у п. 12,13,14 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»,як на підставу недійсності договору, підлягають відхиленню з огляду на таке.

Верховний Суд України у постанові №6-40цс/13 від 11.09.2013 року висловив правову позицію щодо несправедливості умов договору.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Суд дослідивши та проаналізували умови договору, вважає, що цю угоду було укладено з дотриманням положень цивільного законодавства, і її зміст не суперечить Закону України «Про захист прав споживачів».

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем несправедливості умов угоди.

За змістомст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Презумпція правомірності правочину встановлена законодавцем у ст. 204 ЦК України. Відповідно до цієї правової норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач в силу положень ст. 81 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Зі змісту угоди № 0322179 від 22.07.2010 року вбачається, що на момент її укладення вона відповідала вимогам чинного законодавства України і містила повний об`єм інформації.

Угода з додатками до неї була підписана позивачем власноруч, що підтверджує обізнаність та згоду з її умовами.

Головне правило, що діє у сфері застосування принципу свободи договору, є встановлене уст. 6 ЦК України, яким визначається співвідношення актів цивільного законодавства і договору. Згідно із цією статтею запроваджується загальний підхід про можливість сторін договору відступати від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Закріплюючи принцип свободи договору, законодавець наділяє його учасників вільно обирати спосіб задоволення своїх потреб.

Таким чином, спірна угода підписана сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов угоди, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; зміст правочину на момент його вчинення не суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірної угоди та в подальшому виконував її умови; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відтак, з огляду на вищезазначені положення законодавства та встановлені судом обставини , суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України для визнання угоди недійсною, будь-які підстави вважати, що правочин суперечить ЦК України чи іншим актів цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, судом не встановлені, в зв`язку з чим суд вважає вимоги позивача про визнання угоди недійсною необґрунтованими, безпідставними оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України,№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати покладаються напозивача. Оскільки в позові відмовлено, підстав для присудження на користь позивача з відповідача судових витрат суд не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. 3,6,11,15,16,202,203, 215, 509, 526,626,627,629, 632, ЦК України, ст.ст. 18 Закон України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 17, 18, 76-81, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

У х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_4 в особі уповноваженого представника ОСОБА_5 до ТОВ «Авто Просто» Україна про визнання договору недійсним - відмовити.

Витрати із сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1ст.354, ст.355ЦПКУкраїни).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його нескасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови увідкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1,2ст.273ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1ч.2 ст.354 ЦПКУкраїни).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин(ч.3ст.354ЦПКУкраїни).

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач :- ТОВ «Авто Просто» Україна, 03045 м. Київ, Столичне Шосе, № 90 4-1 поверх.

Дата складання повного судового рішення 21.10.2019 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца