Рішення № 86229489, 10.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2019 року м. Київ справа № 810/5436/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" (далі - позивач) з позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610043/1 від 19 травня 2015 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митній декларації, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару. Позивач вказує на недотримання відповідачем порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 5 лютого 2019 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 р. у справі № 810/5436/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховним Судом, зокрема, зазначено, що ані судом першої інстанції, в порушення принципу офіційного з'ясування обставин у справі (частина 4 статті 9 КАС України, в редакції чинній на момент вирішення справи), ані судом апеляційної інстанції всупереч вимогам статті 309 КАС України, в редакції чинній на момент вирішення справи, не надано оцінки доводам позивача про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам митного законодавства. Суди першої та апеляційної інстанцій також не навели переконливих аргументів в спростування доводів позивача, що умови поставки FCA «Інкотермс 2010» не передбачають обов'язкового страхування товару, у зв'язку з чим такий товар не страхувався, про що декларантом було повідомлено митний орган (а.с.27). Суди також не перевірили чи є прайс-лист та експертний висновок, в контексті спірних правовідносин, належними та допустимими доказами, які в кінцевому результаті впливають на числове значення заявленої митної вартості товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року відкрито провадження по справі суддею Балаклицьким А.І. та визначено що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду № 111 від 28 березня 2019 р. справу № 810/1781/16 призначено на повторний автоматичний розподіл справ у зв'язку з тимчасовим відстороненням судді Балаклицького А.І. від здійснення правосуддя. 28 березня 2019 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Журавлю В.О.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Журавля В.О. від 2 квітня 2019 р. прийнято адміністративну справу № 810/5436/19 до свого провадження. Цією ж ухвалою вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по цій справі.

24 травня 2019 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача встановлено, що в поданих документах наявні розбіжності, а надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції обставини справи було встановлено вірно, із судовим рішенням Верховного Суду не погоджується.

Щодо страхових витрат вказує, що за умовами поставки FCA згідно з Інкотермс їх сплата ставиться у залежність від бажання покупця. Зважаючи на те, що відповідно до п.7 ч.10 ст.58 МК України страхові витрати є обов'язковою складовою митної вартості, митниця повинна була впевнитися у відсутності страхування у спірному випадку. Відсутність інформації щодо страхування саме від позивача, як особи, яка несе такі витрати, було підставою для витребування таких документів. Отримавши письмове повідомлення від позивача від 18.05.2015 №ЯС-19/05/15-607 на таку вимогу, що страхування не здійснювалося, митниця переконалася у відсутності таких витрат, а тому це не було підставою для винесення оскаржуваного рішення. Зазначає, що поданий декларантом прайс-лист має адресну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців. Відповідно до практики Вищого адміністративного суду України такі прайс-листи не можуть розглядатися у якості підтвердження заявленої митної вартості. Щодо експертного висновку Київської ТПП від 23.04.2015 №Ц-189 зазначає, що він не містить об'єктивної і достовірної інформації про заявлену вартість товару, оскільки не містить аналізу заявленої вартості ринковій вартості, а лише стверджує, що контрактна вартість «може становити». Експертом не здійснено аналізу цін на подібні товари та не зроблено жодного розрахунку, який би давав змогу свідчити про достовірність і об'єктивність наведеної інформації. У п.7.3 висновку експерт сам вказує, що використана ним інформація вважається досить вірогідною, однак експерт не гарантує у будь-якій формі факт її достовірності. Надання такого експертного висновку суперечить приписам п.2 ч.2 ст.52, ч.2,8,9 ст.58 МК України, відповідно до яких декларант зобов'язаний надавати лише об'єктивні, достовірні та документально підтверджені дані про заявлену ним митну вартість та її складові, яка має піддаватися обчисленню.

Позивачем 30.09.2019 подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що митний орган безпідставно заперечує висновки Верховного Суду. Вказує, що позивачем на час витребування документів митницею вже було надано відповідачу всі документи, які підтверджують заявлену митну вартість, і у митного органу не було підстав для їх витребовування. У зв'язку з наявністю витребуваних документів у розпорядженні митниці та, відповідно, неможливістю для позивача виконати вимоги митного органу через їх надання до митної декларації, вказаних додаткових документів не надано. У спірному рішенні не зазначено обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості; не вказано, які саме складові митної вартості не підтверджуються; не вказано, які саме подані декларантом документи не містили необхідних відомостей; не надано пояснень щодо здійснених коригувань; не наведено результатів проведеної консультації та причин, через які не можуть бути застосовані інші методи визначення митної вартості; докладної інформації та джерел, які використані митним органом для коригування митної вартості, зокреми МД від 12.05.2015 митним органом не надавалася і судом не досліджувалася. Вказує, що прайс-лист та експертний висновок ТПП в контексті спірних правовідносин не є належними та допустимими доказами, які в кінцевому результаті впливають на числове значення заявленої митної вартості товарів. Щодо страхування товарів, то правове значення має лише наявність чи відсутність витрат на страхування. Поставка здійснена на умовах FCA, що не вимагають забезпечення страхування і не здійснювалися. Отже, відсутність витрат на страхування виключає можливість їх витребування та врахування при визначенні митної вартості. Переклад митної декларації країни-відправлення відповідно до вимог ст.53 МК України не є тим документом, що підтверджує числові значення митної вартості товару. Розбіжності в умовах проплати також не є такими, що підтверджують числові значення митної вартості товару. Звертає увагу, що відповідачем на стадії судового оскарження вказані інші підстави неприйняття заявленої митної вартості, ніж ті, що були зазначені в спірному рішенні та в листах-відповідях.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 2 жовтня 2019 р.

2 жовтня 2019 р. від представників сторін до суду надійшли клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 2 жовтня 2019 р. на підставі ч.3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

1 квітня 2013 р. між позивачем (покупець) та BrodreneHartmanna.s. (Данія) (постачальник) укладено зовнішньоекономічний Контракту № 13 (далі - Контракт). Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Контракту постачальник зобов'язаний поставити (передати в право власності) покупцю товар, а покупець оплатити товар: паперові упаковки для яєць і прокладки для яєць (далі - товар).

1 квітня 2013 р. між позивачем (покупець) та BrodreneHartmanna.s. (Данія) (постачальник) укладено додаткову угоду № 1 до Контракту №13 від 1 квітня 2013 р., відповідно до якої сторони домовилися, що постачальник здійснює першу поставку товару покупцю на умовах 100% передплати.

На виконання умов зовнішньоекономічного Контракту № 13 від 1 квітня 2013 р. та додаткової угоди (специфікації) №42 від 13 травня 2015 р. позивач придбав товар: 30-місні паперові горбкуваті ріфленки для яєць, що поставлений чотирма партіями, у кількості 144,00 шт., загальна вартість 4320 євро.

19 травня 2015 р. позивачем до відповідача подано електронну митну декларацію № UA12513005/2015/543865. Цією декларацією позивачем заявлено до митного оформлення в режимі імпорт наступний товар: упаковки паперові бугорчаті для яєць: 30-місні, сірого кольору, артикул Т142044 124х80х263 СМ/ЕUP EGGTEC-L - 144000 шт. Виробник - BrodreneHartmanna.s. Країна виробник - DK. Торгова марка - HARTMANN.

На підтвердження митної вартості товару позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією UA12513005/2015/543865 відповідно до вимог МК України подано наступний перелік наявних у нього документів, а саме:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 125/2012/0001344 від 16 квітня 2015 р.;

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 13 травня 2015 р.;

- документ, що підтверджує вартість перевезеного товару № 50 від 18 травня 2015 р.;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 1 квітня 2015 р.;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною організацією № Ц-189 від 23 квітня 2015 р.;

- розрахунок ціни (калькуляція) від 1 квітня 2015 р.;

- рахунок-фактури (інвойс) № 400199/1 від 13 травня 2015 р.;

- пакувальний лист № 2973124 від 13 травня 2015 р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 42 від 13 травня 2015 р.;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № 13 від 1 квітня 2013 р.;

- договір (контракт) про перевезення № 270 від 24 жовтня 2014 р.;

- інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару № 2730 від 13 травня 2015 р.;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 13 травня 2015 р.;

- декларація про походження товару № 400199/1 від 13 травня 2015 р.;

- прибуткова накладна № 1414 від 21 квітня 2015 р.;

- рахунок № 99 від 18 травня 2015 р.;

- копія митної декларації країни відправлення № 5604/201521392367 від 13 травня 2015 р.

19 травня 2015 р. відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості № UA125130005/2015/610043/1, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару.

У п.33 цього Рішення відповідачем зазначено наступне: метод за ціною договору не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Методи за ціною договору ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується у зв'язку з невиконанням вимог ст. 59-60 МК України; методи згідно зі статтями Митного кодексу України 62 та 63 не застосовуються у зв'язку відсутньою інформацією щодо ціни складених для визначення за даними методами. Резервний метод був використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі щодо митного оформлення товарів за МД від 12 травня 2015 р. № 125130005/2014/543628.

Крім того, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення № 125130005/2015/00076.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. № 4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 р. (далі - МК України).

Згідно з вимогами пункту 34-1 частини 1 статті 4 МК України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до вимог положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до вимог положень ч. 2, 4, 8, 9 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Згідно з вимогами частини 1-4 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Частини 1, 2, 3, 5 статті 54 МК України визначають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).

Відповідно до вимог ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з вимогами частини 1, 7, 8, 9 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до вимога ч. 1, 2, 5-8 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Крім того, п. 10 ст. 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

При цьому суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності - "митне оформлення") на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного ч. 2 ст. 53 МК України.

Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Як вже зазначалося судом, у п. 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що метод за ціною договору не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем було надано до відповідача всі наявні в нього документи, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 125/2012/0001344 від 16 квітня 2015 р.; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 13 травня 2015 р.; документ, що підтверджує вартість перевезеного товару № 50 від 18 травня 2015 р.; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 1 квітня 2015 р.; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною організацією № Ц-189 від 23 квітня 2015 р.; розрахунок ціни (калькуляція) від 1 квітня 2015 р.; рахунок-фактури (інвойс) № 400199/1 від 13 травня 2015 р.; пакувальний лист № 2973124 від 13 травня 2015 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 42 від 13 травня 2015 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № 13 від 1 квітня 2013 р.; договір (контракт) про перевезення № 270 від 24 жовтня 2014 р.; інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару № 2730 від 13 травня 2015 р.; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 13 травня 2015 р.; декларація про походження товару № 400199/1 від 13 травня 2015 р.;

прибуткова накладна № 1414 від 21 квітня 2015 р.; рахунок № 99 від 18 травня 2015 р.;

копія митної декларації країни відправлення № 5604/201521392367 від 13 травня 2015 р., але надані документи, на думку відповідача не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Суд зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумніву достовірності наданої інформації.

Суд звертає увагу, що за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (Ь) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу [с] статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (Ь) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.

Щодо страхових витрат суд зазначає про таке. Відповідач у відзиві зазначив, що відповідно до п.7 ч.10 ст.58 МК України страхові витрати є обов'язковою складовою митної вартості, тому митниця повинна була впевнитися у відсутності страхування у спірному випадку. Відсутність інформації щодо страхування саме від позивача, як особи, яка несе такі витрати, було підставою для витребування таких документів. Отримавши письмове повідомлення від позивача від 18.05.2015 №ЯС-19/05/15-607 на таку вимогу, що страхування не здійснювалося, митниця переконалася у відсутності таких витрат, а тому це не було підставою для винесення оскаржуваного рішення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що при первинному розгляді справи митний орган у запереченнях на позов стверджував, що саме через відсутність документа щодо наявності/відсутності витрат на страхування та їх розмір це було однією з підстав для прийняття спірного рішення, а довідка від 18.05.2015 р. щодо страхування ним не могла бути взята до уваги, оскільки обов'язок щодо страхування відповідно до правил Інкотермс покладається на покупця (позивача), а не на перевізника.

Суд бере до уваги, що згідно з умовами поставки FCA (франко-перевізник) (Інкотермс 2010) продавець здійснює митне оформлення і доставку товару зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При цьому немає зобов'язань щодо договору страхування ні у покупця, ні у продавця (А3 п.б, В3 п.б).

Тому суд погоджується з тим, що за умовами поставки FCA згідно з Інкотермс-2010 їх сплата не передбачається і ставиться у залежність від бажання покупця, а тому надана позивачем при митному оформленні довідка від 18.05.2015 про транспортні витрати містила необхідні відомості про те, що позивачем не понесено витрат на страхування, а тому митним органом безпідставно вимагалося додаткове надання такої інформації.

Суд також звертає увагу, що наявний у справі прайс-лист продавця, який було надано позивачем для митного оформлення, не є єдиним і обов'язком документом для визначення митної вартості товару за основним методом.

При цьому суд бере до уваги, що цей прайс-лист не містить жодних відомостей щодо надання його продавцем саме даному конкретному покупцю за конкретним контрактом. При цьому суд враховує, що наведена у ньому ціна товару та одиниця виміру (1000 шт) можуть бути однаковими для всіх покупців. За таких обставин суд визнає, що не відповідає дійсності твердження митного органу у відзиві про те, що поданий декларантом прайс-лист має адресну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців, а тому такі прайс-листи не можуть розглядатися у якості підтвердження заявленої митної вартості.

Суд зазначає, що цей прайс-лист містить необхідні відомості про продавця, найменування, характеристики та ціну товару для реалізації.

Разом з тим, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що прайс-лист в контексті спірних правовідносин не є тим доказом, який в кінцевому результаті впливає на числове значення заявленої митної вартості товарів.

Суд також не погоджується з наведеними у відзиві твердженнями митного органу щодо експертного висновку Київської ТПП від 23.04.2015 №Ц-189. Так, надане митним органом тлумачення п. 7.3 висновку експерта є помилковим, оскільки воно стосується виключно інформації, отриманої з інших джерел, про що безпосередньо зазначено у цьому пункті. Саме тому експерт вказує, що така використана ним інформація вважається досить вірогідною, однак експерт не гарантує у будь-якій формі факт її достовірності. Експертом у висновку зазначено декілька сайтів з мережі інтернет, проте не вказано жодних отриманих з них відомостей, тому як у митного органу, так і у суду відсутні підстави визначати їх недостовірними. Суд бере до уваги, що жодного джерела з використаною інформацією подібного характеру, передбаченого п.7.3, експертом у висновку не зазначено, про що і вказує відповідач. Разом з тим, у п.6 висновку вказано, що експертом використано контракт, інвойс, пакувальний лист, калькуляція від продавця, CMR, експортну декларацію, довідку про транспортні витрати, прайс-лист продавця, які містили чітку і конкретні інформацію про складові митної вартості товару, яка була належним чином документально підтверджена. Отже, цей висновок експерта ґрунтувався на конкретних документах, які наявні у справі, є достовірними, не заперечуються митним органом і були надані йому для митного оформлення товару разом з названим експертним висновком. Вказана у висновку ціна (30 євро за 1000 шт.) узгоджується з іншими документами у справі - калькуляцією виробника, прайс-листом.

Тому є безпідставним і твердження відповідача про те, що надання такого експертного висновку суперечить приписам п.2 ч.2 ст.52, ч.2,8,9 ст.58 МК України.

Відповідачем у відзиві зазначено, що в експертному висновку лише стверджується, що контрактна вартість «може становити» 30 євро за 1000 шт. Суд також бере до уваги посилання у вказаному висновку на те, що у різні періоди часу ціна товару може змінюватися.

При цьому суд звертає увагу, що зазначений експертний висновок ТПП не є обов`язковим документом, який надається на підтвердження митної вартості товару, у розумінні частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Тому, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що експертний висновок ТПП в контексті спірних правовідносин не є тим доказом, який в кінцевому результаті впливає на числове значення заявленої митної вартості товарів.

Згідно з приписами ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до вимог ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У контексті спірних правовідносин ні прайс-лист, ні експертний висновок не є тими обов`язковими документами, які надаються на підтвердження митної вартості товару. Разом з тим, вони містять необхідну для предмета доказування інформацію і у сукупності з іншими наявними у справі доказами дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, тобто з цих підстав є належними і достатніми доказами у даній справі.

Суд також звертає увагу на недоведеність митним органом того, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, судом встановлено, що в п. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказано, що резервний метод був використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі щодо митного оформлення товарів за МД від 12 травня 2015 р. № 125130005/2014/543628.

Відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 12 травня 2015 р. № 125130005/2014/543628, у ньому не зазначено ніяких відомостей щодо аналогічного товару, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 19 червня 2018 р. у справі № 826/6346/16 (провадження №К/9901/36092/18).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд зазначає, що зміст винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування того, що іменовані ним "розбіжності" будь-яким чином впливають на митну вартість товару. Крім того, не зазначив відповідач і про те, які саме обставини мали б підтвердити документи, які він запропонував позивачу надати додатково.

Окрім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами.

Із наведених вище підстав суд вважає, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відповідачем взагалі не зазначено підстав неможливості застосування ним основного методу для розмитнення товару.

На підставі наведеного, суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів не перелічив наявні у нього докази того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу - протиправним.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем резервного методу, які імпортуються, є необґрунтованим та безпідставним, суд визнає, що документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Надаючи оцінку доводам та аргументам, наведеним у відзиві відповідачем, суд звертає увагу, що під час повторного розгляду твердження митного органу було змінено. Крім того, відповідно до приписів ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Тому суд погоджується з доводами позивача про те, що окремі з наведених у запереченнях та у відзиві доводи митного органу, про які зазначено вище, не було покладено в основу оскаржуваного рішення, а тому не можуть братися судом до уваги.

Суд зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було застосовано до визначення митної вартості товару резервний метод, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що винесене рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, засобів комерційного призначення є протиправними і підлягають скасуванню. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 18 листопада 2015 р. № 5527 позивачем сплачено судовий збір на суму 1218 грн. 00 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1218 грн. 00 коп. підлягають стягненню на його за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби рішення про коригування митної вартості товарів № 125130005/2015/610043/1 від 19 травня 2015 р.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ - 39470947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» (код ЄДРПОУ - 32619343) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт», адреса: вул. Леніна, 22-А, с. Ромашки, Рокитнянський район, Київська область, 09623, код ЄДРПОУ - 32619343.

Відповідач - Київська митниця Державної фіскальної служби України, адреса: Міжнародний аеропорт "Бориспіль", м. Бориспіль, Київська область, 08307, код ЄДРПОУ - 39470947.

Суддя Журавель В.О.

Дата складання рішення суду 10 грудня 2019 р.