Рішення № 86229456, 27.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 року № 320/2083/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І.,

при секретарі судового засідання Лубянської Д.С.,

за участі:

представника позивача - Баумана Ю.Т.,

представника відповідача - Кмешінської Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправним та скасування наказів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 16 січня 2019 року № 69 «Про призначення службового розслідування»;

- визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування від 18 лютого 2019 року, затверджений начальником Головного управління Національної поліції у Київській області генералом поліції третього рангу Ценовим Д.М., в частині проведення службового розслідування відносно лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу ОСОБА_1 та пропозиції про звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 28.02.2019 року № 386 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 11.03.2019 №129/ос «По особовому складу» в частині звільнення зі служби за н. 6 ч. 1 ст. 77 лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу ОСОБА_1 з 12 березня 2019 року;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу поліції ГУНП в Київській області з поновленням та виплатою йому всього передбаченого чинним законодавством грошового та речового забезпечення за встановленими нормами відповідно до його посади, спеціального звання та вислуги за час вимушеного прогулу з 12 березня 2019 року по день поновлення на роботі, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в поліції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнення позивача зі служби в поліції на підставі пункту шостого частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), відбулось безпідставно, необґрунтовано, без з`ясування всіх обставин справи та за відсутності встановлення і перевірки всіх фактичних подій та надання їм належної оцінки. Стверджено, що висновок членів комісії службового розслідування щодо неправомірного застосування ОСОБА_1 фізичної сили та спеціальних засобів при затриманні, не відповідає дійсності, адже у зв`язку із вчиненням громадянином ОСОБА_2 злісної непокори працівникам поліції та погроз застосування ножа, позивач був змушений застосувати фізичну силу, з метою особистої безпеки. Позивач вказав, що службове розслідування, яке було проведене відносно лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу поліції ГУ НП у Київській області ОСОБА_1., було здійснено із порушенням порядку проведення такого розслідування, а також порушенням прав поліцейського на захист, шляхом незабезпечення можливості надання особистих пояснень про факти, щодо яких здійснювалося службове розслідування.

Також, зазначено, що наказ про призначення службового розслідування №69 від 16.01.2019 відносно ОСОБА_1 виданий із порушенням законодавства, а тому є незаконним.

Відповідач, заперечуючи проти адміністративного позову ОСОБА_1 , у своєму відзиві зазначив про те, що звільнення позивача здійснено правомірно, у зв`язку із порушенням службової дисципліни. Наголосив, що у діях позивача убачається порушення приписів Закону України "Про національну поліцію" та Дисциплінарного статуту, тому фактичні події жорстокого поводження із гр. ОСОБА_2 , підтверджуються матеріалами службового розслідування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Протокольною ухвалою суду від 03.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 27.11.2019, прибули представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представник відповідача з адміністративним позовом не погодився, наполягав на відмові у його задоволенні.

На підставі ухвали суду від 27.11.2019 закрито провадження у справі у частині визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування від 18 лютого 2019 року, затвердженого начальником Головного управління Національної поліції у Київській області генералом поліції третього рангу Ценовим Д.М.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, допитавши свідків, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 він був прийнятий на службу в органи Національної поліції Головного управління Національної поліції у Київській області на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу поліції ГУ НП у Київській області (т.1 а.с. 25-26).

Судом встановлено, що 16.01.2019 Начальником ГУНП в Київській області видано наказ №69 «Про призначення службового розслідування», згідно якого, призначено службове розслідування за інформацією, викладеною у поданні «Про усунення виявлених недоліків та вжиття заходів реагування щодо можливих неправомірних дій окремих працівників Васильківського ВП ГУНП в Київській області» (т. 1 а.с. 27).

Для проведення службового розслідування, створено дисциплінарну комісію у складі: голови - Заступника начальника відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_3 , а також членів: комісії старшого інспектора з особливих доручень відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУНП в Київській області капітана поліції Кальченка О.В., а також, оперуповноваженого Київського обласного управління ДВБ НП України рядового поліції Хоменка П.Г.

За результатами розгляду справи, оформлено висновок службового розслідування за інформацією, викладеною у поданні КОУ ДВБ НП України від 18.02.2019 (т. 1 а.с. 28-56).

Висновком службового розслідування встановлено, що в діях ОСОБА_1 убачаються порушення вимог статей 2, 3, підпунктів 1, 2 та 4 статті 7, пункту 1 статті 8, пункту 3 статті 11, підпунктів 1, 2 та 3 пункту статті 18, статті 19, статей 43, 44, 45, 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпункту 2 пункту 10 розділу 6 Інструкції з організації діяльності чергової служби органів Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 23.05.2017 №440, підпунктів 2, 3, 6, 7, 8, 9 пункту 1, пунктів 4, 5 розділу 9 Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 за № 111, які виразилися у жорстокому поводженні з ОСОБА_2 , що призвело до отримання останнім тілесних ушкоджень, приниження його честі та гідності, не доповіді безпосередньому керівництву про факти жорстокого поводження з громадянами, не попередженні ОСОБА_2 про застосування відносно нього фізичної сили та спеціальних засобів, не доповіді керівництву про застосування заходів примусу відносно останнього, не наданні невідкладної медичної допомоги останньому в результаті застосування заходів примусу, не реєстрації в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених ОСОБА_2 , неналежному з`ясуванні на місці події інформації заявника (потерпілого), обставин правопорушення або події, не інформуванні диспетчера (оперативного чергового) про реагування на правопорушення або подію, проявленні нещирості під час надання письмових пояснень.

У відповідності до змісту висновку службового розслідування, комісією встановлено наступні обставини.

У ході проведення службового розслідування, за інформацією, викладеною у зверненнях ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , і аналізуючи матеріали перевірки, проведеної з даного приводу працівниками Київського обласного управління ДВБ НП України встановлено, що 17.12.2018 ОСОБА_2 перебував за місцем свого проживання, а саме: по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , куди близько о 12.00, прийшов його товариш ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий по АДРЕСА_3 , з яким ОСОБА_2 почали вживати спиртні напої.

Того ж дня, близько о 16.00 год., ОСОБА_2 , взявши на повідець свою собаку та разом з ОСОБА_5 , попрямували до зупинки громадського транспорту, що розташована по АДРЕСА_2 , куди шкільний автобус повинен був привезти зі школи малолітнього сина ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , 2010 року народження.

У ході проведення перевірки, працівниками Київського обласного управління ДВБ НП України, було отримано копію відеозапису, знятого з камери відеоспостереження, що знаходиться на електроопорі, яка розміщена навпроти зупинки громадського транспорту по АДРЕСА_4 Васильків.

Так, переглядом даного відеозапису було встановлено, що 17.12.2018 о 16.10, до вказаної зупинки громадського транспорту підходить ОСОБА_2 , в руках якого знаходився повідець з собакою, який у подальшому сідає на лавку зазначеної зупинки. Через деякий час, до ОСОБА_2 підходить ОСОБА_5 , який також присідає на лавку.

Надалі о 16.57, ОСОБА_2 пішов до місця продажу новорічних ялинок, яке знаходилося близько 10 метрів від зазначеної зупинки, де згідно пояснення останнього, його собака справила природні потреби на ялинку, у результаті чого, між ним та продавцем ялинок - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає по АДРЕСА_5 , виникла конфліктна ситуація, за результатами якої ОСОБА_7 викликав працівників поліції. Після чого, ОСОБА_2 знову повернувся до зазначеної зупинки транспорту.

17.12.2018 у складі автопатрульного наряду Васильківського ВП ГУ, на службовому автомобілі марки «ВАЗ-2115», номерний знак НОМЕР_1 (синьому фоні), перебували ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , які у складі екіпажу з позивним «Коток-20», із вогнепальною зброєю та спецзасобами забезпечували охорону громадського порядку та здійснювали нагляд за дорожнім рухом на території Васильківського району Київської області.

Також, ОСОБА_1 був забезпечений автоматичною зброєю АСК-74У № 802526.

Того ж дня, згідно пояснень вказаних працівників під час несення служби, проїжджаючи на службовому автомобілі по вул. Грушевського, 49 в м. Васильків, Київської області, їх автомобіль зупинив невідомий громадянин, який вказав, що на зупинці громадського транспорту по АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 погрожував йому фізичною розправою із застосуванням предмету, схожого на ніж.

У подальшому, у порушення вимог Закону України "Про Національну поліцію», підпунктів 2, З, 6, 7, 8, 9 пункту 1, пункту 4 розділу 9 Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.0.2018 № 111, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , не вжили жодних заходів щодо встановлення анкетних даних заявника, належного документування, а також відібрання заяви, пояснення та подальшої реєстрації події, у тому числі повідомлення чергової частини Васильківського ВП ГУ з приводу можливого вчинення відносно заявника кримінального правопорушення з боку ОСОБА_2 , а в свою чергу, направилися до вказаної зупинки громадського транспорту для перевірки фактів, викладених у зверненні невідомого.

Того ж дня, о 17.03, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на службовому автомобілі «ВАЗ-2115» номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні), прибули до зупинки громадського транспорту, де біля місця продажу ялинок вийшли з автомобіля та побачили ОСОБА_2 , який тримав у правій руці поводок з собакою, а ліва рука знаходилася в кишені курки. Також, на місці знаходився продавець ялинок - ОСОБА_9 , який повідомив, що між ним та ОСОБА_2 виник конфлікт, у зв`язку з тим, що собака останнього справила природні потреби на ялинку.

Згідно перегляду відеозапису, ОСОБА_1 , тримаючи в руках АКС-74У та ОСОБА_8 , підійшовши до ОСОБА_2 , протягом декількох хвилин розмовляли з ним.

О 17.06, ОСОБА_2 витягнув ліву руку з кишені та потер своє обличчя, чим спростовується факт перебування у його руках предмету, схожого на ніж. При цьому, останній не вчиняв будь-яких протиправних, відносно працівників поліції.

О 17.08, ОСОБА_8 умисно, перевищуючи свої службі повноваження, у порушення вимог пункту з статті 45 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки ОСОБА_2 не вчиняв будь-якого нападу на поліцейського та групового порушення громадського порядку, застосував відносно нього сльозогінний газ «Терен 4-М», у результаті чого останній схилившись присів та почав витирати своє обличчя.

Надалі, у порушення пункту 4 статті 43 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , після застосування сльозогінного газу відносно ОСОБА_2 , не вжили жодних заходів щодо затримання останнього, а протягом декількох хвилин стояли та спостерігали за тим, як останній присівши витирав своє обличчя.

О 17.10, ОСОБА_8 зайшов за спину ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 у цей час, порушуючи вимоги статей 2, 7, 8, 18, 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту Національної поліції України, умисно, безпідставно, перевищуючи свої службові повноваження, завдав удар ногою в область живота ОСОБА_2 , у результаті чого останній впав.

У свою чергу, ОСОБА_2 , піднявшись, відійшов у бік зупинки громадського транспорту, де ОСОБА_1 знову умисно, перевищив свої службові повноваження, декілька разів автоматом спричинив удари різним частинам тіла останнього, у тому числі його голови, який вже лежав біля зупинки громадського транспорту, у результаті чого останній отримав тілесні ушкодження.

Після вказаного, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , застосувавши відносно ОСОБА_2 спеціальний засіб - кайданки, помістили його на заднє сидіння їх службового автомобіля, однак ОСОБА_2 , перебуваючи вже в салоні службового автомобіля, почав викручуватися виражати своє невдоволення, оскільки незаконно був побитий працівниками поліції.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , знову умисно перевищуючи свої службові обов`язки, почали завдавати удари ногами руками по різним частинам тіла ОСОБА_2

О 17.27, вказані працівники поліції разом з затриманим ОСОБА_2 , який знаходився на задньому сидінні службового автомобіля марки «ВАЗ-2115», номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні) поїхали до Васильківського ВП ГУ.

Того ж дня, о 18.11, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на вказаному службовому автомобілі прибули до зазначеної зупинки громадського транспорту, де відібрали заяву у ОСОБА_7 з приводу даної події та пояснення свідка - ОСОБА_10 , які вказали, що ОСОБА_2 вчиняв протиправні дії та кидався в бійку. При цьому, в руках останній тримав предмет, схожий на ніж.

О 18.32, ОСОБА_8 , керуючи службовим автомобілем та ОСОБА_1 , який знаходився на передньому сидінні службового автомобіля, залишили місце події та направилися до Васильківського ВП, з метою складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_2 .

Разом з тим, ОСОБА_1 , відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне затримання серії АА №002476 та протокол про адміністративне правопорушення №375911, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

19.12.2018 за вих. № 18192, адміністративні матеріали, складені відносно ОСОБА_2 за ст. 185 КУпАП, було направлено до Васильківського міськрайонного суду Київської області для прийняття рішення згідно чинного законодавства.

28 грудня 2019 року Головним управлінням Національної поліції в Київській області було видано наказ №386 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області», в якому зазначено, що за порушення службової дисципліни, звільнити інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 57-59).

Надалі, 11.03.2019 Головним управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ №129 о/с "По особовому складу", яким лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу поліції, на підставі пункту шостого частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), звільнено зі служби з 12.03.2019 (т.1 а.с. 60).

Позивач вважає, що він не вчиняв дисциплінарного проступку, у зв`язку із чим, його звільнення зі служби є незаконним та безпідставним, а тому, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України "Про Національну поліцію" №580-VІІІ від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VІІІ).

Відповідно до приписів частини першої статті 17 Закону №580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

У частині першій статті 18 Закону №580-VІІІ передбачені обов`язки поліцейського зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.04.2016 року №326, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 року за №778/28908, затверджено Правила етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС. Ці Правила як зібрання основних професійно-етичних норм визначають для працівників МВС принципи етики, якими є зокрема гідна поведінка: повага до гідності інших осіб; ввічливість та дотримання високої культури спілкування; доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів у стосунках з громадянами; недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС.

Статтею 64 Закону №580-VІІІ визначено текст Присяги працівника поліції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону №580-VІІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Частиною першою статті 12 Статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно положень частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №893 від 07.11.18, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.11.2019 за № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893).

Пунктом першим Розділу V Порядку №893 закріплено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити:

- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

- обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

- вид і розмір заподіяної шкоди;

- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

На підставі пункту першого Розділу VІ Порядку №893, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Судовим розглядом справи встановлено, що на підставі отриманого подання від Департаменту внутрішньої безпеки НП України про усунення виявлених недоліків та вжиття відповідних заходів реагування, посадовими особами відповідача ініційоване службове розслідування, результати якого, стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів.

Дослідивши обставини справи та проаналізувавши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про хибність та безпідставність тверджень відповідача, відображених у документах, оформлених за результатами проведеного службового розслідування, зважаючи на наступне.

Так, в основу висновків відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, покладено твердження комісії щодо жорстокого поводження позивача з гр. ОСОБА_2 , що призвело до отримання останнім тілесних ушкоджень.

Згідно статті 42 Закону України "Про Національну поліцію України", поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: фізичний вплив (сила), застосування спеціальних засобів, застосування вогнепальної зброї.

Стаття 44 Закону України «Про Національну поліцію України» регулює підстави застосування фізичної сили, до яких відноситься: забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Стаття 43 Закону України "Про Національну поліцію" визначає, що поліцейський зобов`язаний заздалегідь повідомити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

Опрацювавши основний документ службового розслідування стосовно ОСОБА_1 - висновок від 18.02.2019, суд звертає увагу, що у ході розслідування, дисциплінарною комісією не досліджувався факт того, чи ОСОБА_1 виконав вимоги спеціального закону, у частині попередження про намір застосування спочатку сили, а потім кайданок до громадянина ОСОБА_2 , адже дане питання не ставилося ні ОСОБА_2 , ні іншим очевидцям події, та не висвітлювалось в описовій частині висновку.

Суд наголошує, що встановлення саме цих обставин, у чіткій послідовності подій, є визначальним для розмежування дій позивача, вчинених 17.12.2018, а саме: жорстоке поводження з ОСОБА_2 (перевищення влади або службових повноважень), або ж забезпечення особистої безпеки, у зв`язку із злісною непокорою.

У судовому засіданні позивач повідомив, що прибувши на місце події, вони з напарником представились і попросили гр. ОСОБА_2 надати документи для встановлення його особи, однак останній не реагував, та почав ображати поліцейських, кричати на них, лаятись.

При цьому, у ході розмови, вони декілька разів звертались до гр. ОСОБА_2 з вимогою надати документи, які засвідчують його особу, проте він не реагував на прохання працівників поліції та продовжував вести себе грубо, після чого, тримаючи руки у кишені, почав наближатись у сторону позивача та його напарника.

ОСОБА_1 ствердив, що у зв`язку із наведеним, з метою забезпечення особистої безпеки, відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про Національну поліцію України", він, попередньо попередивши, застосував спеціальний засіб - сльозогінний газ та фізичну силу до ОСОБА_2 .

Дані обставини підтвердились поясненнями свідка ОСОБА_7 , який у судовому засіданні вказав на те, що ОСОБА_2 дуже агресивно себе поводив, перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, крім того, свідок у своїх показаннях суду, вказував на погрози ОСОБА_2 застосувати до нього предмет, що видавався свідку схожим на ніж.

З метою повноцінного відтворення подій, у ході судового розгляду судом досліджувався наданий відповідачем електронний доказ, а саме відеозапис подій на вулиці Сагайдачного (Фрунзе), 44 у місті Василькові.

Під час дослідження даного відеозапису, судом виявлено, що дійсно мало місце застосування ОСОБА_1 фізичної сили та спеціальних засобів стосовно громадянина ОСОБА_2 .

Проте, оглянутий відеозапис свідчить про те, що підійшовши до місця події, ОСОБА_1 та його напарник почали розмову з громадянином ОСОБА_2 , який очевидно перебував у неспокійному емоційному стані та різкими рухами і жестами суперечив працівникам поліції. Згідно відеофіксації, ОСОБА_1 неодноразово звертався до ОСОБА_2 , однак останній не реагував на позивача, та продовжував неспокійно себе вести, після чого, направився у сторону поліцейських, у зв`язку із чим, до нього було застосовано спеціальний засіб - сльозогінний газ та фізичну силу.

При цьому, визначаючись із ступенем суспільної небезпечності дій гр. ОСОБА_2 та наявності в них ознак адміністративного правопорушення, у контексті наявності, чи відсутності у позивача необхідності щодо застосування заходів примусу, суд звертає увагу на наступне.

Матеріли справи містять постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04.03.2019, мотивувальні частини яких, містять твердження, що 17.12.2018 своїми діями ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП України (дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян), а також, правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185 КУпАП України (злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків).

Означеними постановами громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачено статтями 173 та 185 КУпАП України (т.1 а.с. 79,81).

Отже, матеріалами справи, встановленими обставинами та показанням свідка підтверджується, що 17.12.2019 громадянин ОСОБА_2 порушував громадський порядок і спокій громадян, агресивно поводився на законну вимогу працівників поліції припинити протиправні дії, а також чинив злісну непокору ОСОБА_1 та його напарнику.

Крім того, з відеофіксації події видно, що у ході намагання помістити гр. ОСОБА_2 у службовий транспорт для доставлення його до відділу поліції, затриманий чинив агресивний фізичний опір, шляхом нанесення ударів ногою ОСОБА_1 в область грудної клітини та рук.

За таких обставин, суд зазначає, що застосування позивачем фізичної сили під час служби 17.12.2019, відбулось на підставі та у відповідності до вимог Закону України "Про національну поліцію", оскільки дії позивача характеризуються забезпеченням особистої безпеки та безпеки інших осіб, а також припиненням правопорушення.

Крім того, у висновку службового розслідування та у ході судового розгляду, відповідач наголошував на тому, що у порушення вимог Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 не доповів рапортом своєму керівництву про застосування заходів фізичної сили та спеціальних засобів відносно затриманого ОСОБА_2 , проте такі посилання не відповідають дійсності, враховуючи наступне.

Суд, заслухавши аргументи сторін та дослідивши письмові докази, встановив, що у наданих позивачем копіях справ про адміністративне правопорушення, що розглядалися Васильківським міськрайонним судом Київської області з приводу вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, міститься рапорт ОСОБА_1 на ім`я начальника Васильківського ВП ГУНП в Київській області Первака В .М. , в якому зазначається інформація про подію, що сталася 17.12.2018, а також повідомляється про застосування фізичної сили та спецзасобу - кайданок до ОСОБА_2 , що спростовує твердження відповідача про невиконання ОСОБА_1 вимог п. 6 статті 45 Закону України «Про Національну поліцію» (т.1 а.с. 63-78).

Суд наголошує, що даний факт був відомий членам дисциплінарної комісії, адже у висновку комісії міститься інформація про складення протоколів і направлення адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_2 до суду для прийняття рішення.

Необґрунтованим є також встановлення комісією у діях ОСОБА_1 порушення вимог ч.4 ст. 43 вищезазначеного Закону, у частині ненадання медичної допомоги ОСОБА_2 , адже, у зв`язку із тим, що останній при затриманні чинив злісну непокору працівникам поліції, поводив себе агресивно, було прийнято рішення про доставлення його до Васильківського ВП ГУНП у Київській області, а відразу по прибуттю до Васильківського ВП, затриманому ОСОБА_2 викликано швидку медичну допомогу, що підтверджується самим висновком службового розслідування.

Суд встановив, що прибувши до відділу поліції, бригадою Васильківської станції екстреної медичної допомоги, у складі фельдшерів медицини невідкладних станів вищевказаної станції, було оглянуто ОСОБА_2 та встановлено попередній діагноз: забій грудної клітини з права, забійна рвана рана скроневої ділянки голови з права, факт вживання алкоголю (а.с. 10-11 висновку службового розслідування).

Поміж іншого, суд звертає увагу, що відповідачем надано матеріали перевірки № МП-20 «порушення службової дисципліни окремих працівників Васильківського ВП (звільнення з поліції)» в яких, серед матеріалів, наявні довідка про результати перевірки від 02.01.2019, підготовлена оперуповноваженим Київського обласного управління ДВБ НП України Хоменком П.Г. та затверджена т.в.о. начальника Київського обласного управління ДВБ НП України Пархоменком Ю.О., а також подання т.в.о. начальника ДВБ НП України про усунення виявлених недоліків та вжиття відповідних заходів реагування від 03.01.2019 (т.1 а.с. 182).

Дослідженням наданих матеріалів встановлено, що оперуповноважений ОСОБА_12 проводив перевірку за зверненням ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Результати проведеної перевірки ОСОБА_12 оформив у формі довідки від 02.01.2019 про результати перевірки за зверненнями.

Тобто, проводячи перевірку ОСОБА_12 дійшов до висновку щодо наявності вини та порушень службової дисципліни у діях ОСОБА_1 та, відповідно, виклав свої аргументи у вищезазначеній довідці, яка стала підставою для подання про усунення виявлених недоліків та вжиття відповідних заходів реагування.

Суд наголошує, що відповідності до положень ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування проводиться на засадах неупередженості, а ч. 4 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачає, що включення до складу дисциплінарної комісії осіб, зацікавлених у результатах розслідування забороняється.

При цьому, оперуповноважений ОСОБА_12 будучи особою, яка попередньо проводила перевірку фактів за результатом якої, встановила для себе наявність вини у діях ОСОБА_1 , тобто, є особою із заздалегідь сформованою думкою щодо наявності порушень у діях ОСОБА_1 , а тому, був особою зацікавленою у результатах дисциплінарного розслідування, як ініціатор проведення такого розслідування.

Це означає, що відповідно до вищезазначених норм, включення ОСОБА_12 до складу дисциплінарної комісії відбулося з порушенням чинного законодавства. Разом з цим, висновок службового розслідування від 18.02.2019 повністю дублює довідку, попередньо складену ОСОБА_12 , що свідчить про те, що аргументи і доводи останнього відображені у висновку розслідування без належного дослідження обставин.

Беручи до уваги вищевказане, суд вважає, що дисциплінарною комісією, всупереч ч.2 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час здійснення службового розслідування не проведено повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, а також не встановлено ступінь вини ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку, тому наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 28.02.2019 № 386 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності лейтенанта поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 11.03.2019 №129/ос «По особовому складу» в частині звільнення зі служби ОСОБА_1 , є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім вищенаведеного, слід відмітити, що представник позивача під час розгляду справи наголошував на порушенні права позивача на захист під час дисциплінарного провадження, адже членами дисциплінарної комісії у висновку службового розслідування від 18.02.2019 презюмується надання позивачем пояснень щодо обставин справи, зокрема, висновок службового розслідування містить інформацію, що ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування надав пояснення із наступним змістом - "пояснення буду надавати в присутності адвоката, однак для надання письмового пояснення спільно з адвокатом до ВІОС УКЗ ГУ так і не з`явився."

Так, згідно Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, поліцейському забезпечується право на захист, шляхом надання пояснень щодо обставин справи.

Отже, законодавець, як одну з форм захисту прав поліцейського, визначає надання пояснень щодо обставин справи, тобто пояснення щодо дати, часу, місця, суті подій, які відбулися тощо.

У разі проведення письмового дисциплінарного провадження у поліцейського відбираються письмові пояснення. Якщо поліцейський перебуває на чергуванні або патрулюванні, то пояснення відбираються лише після закінчення ним чергування, патрулювання або заміни його іншим поліцейським (ч.5 ст.18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Суд наголошує, що 18.01.2019 ОСОБА_1 перебував на службі та виконував свої обов`язки поліцейського, а саме здійснював патрулювання згідно отриманого плану-завдання та запису у Журналі нарядів Васильківського ВП ГУНП Київської області.

У порушення ч.5 ст.18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ОСОБА_1 , який перебував на патрулюванні викликано до начальника відділу кадрів Васильківського ВП ГУ НП у Київській області без пояснення причини такого термінового виклику та повідомлено про необхідність надання пояснень.

Судом встановлено, що у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 перебував на патрулюванні та не був замінений у визначеному порядку іншим поліцейським на час виклику до відділу кадрів, а тому, повинен був продовжити виконання свої посадових обов`язків, а саме патрулювання, а також враховуючи факт попередньо неповідомлення про необхідність надання пояснень, про причину їх надання та про саме проведення службового розслідування, - ОСОБА_1 повідомив, що згоден надати свої пояснення, та бажає їх надавати у присутності адвоката, тобто повідомив про бажання скористатися своїм гарантованим правом на захист.

У той же час, з 19.01.2019 по 04.02.2019 ОСОБА_1 перебував у запланованій щорічній відпустці, тому, виклик ОСОБА_1 для надання пояснень повинен був здійснюватися у порядку, визначеному частинами 6-10 статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень шляхом надсилання рекомендованого листа з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Проте, за час перебування позивача у відпустці, жодних викликів для надання пояснень на його адресу, що вказана в особовій справі, не надходило. Більше того, жодних повідомлень по номеру телефону, який вказаний в особовій справі ОСОБА_1 теж не здійснювалося.

Вказані обставини не спростовані відповідачем у ході розгляду справи, а у висновку службового розслідування від 18.02.2019 не міститься інформації про направлення ОСОБА_1 повідомлення про виклик для дачі пояснень, хоча у разі здійснення такого надсилання, ця інформація зазначається у висновку в обов`язковому порядку, відповідно до п.4 Розділу 6 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України.

Разом з цим, відповідач у ході судового розгляду наголошував на тому, що ОСОБА_1 не було зареєстровано у журналі обліку доставлених відвідувачів ОСОБА_2 .

Суд, заслухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи встановив, що відповідно до роз`яснень наведених у Інструкції з організації діяльності чергової служби органів Національної поліції України, до чергової служби відносяться: чергова частина Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Національної поліції України, чергові частини (ситуаційні відділи) управлінь організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП, чергові частини територіальних підрозділів ГУНП, старші інспектори-чергові (інспектори-чергові) та помічники чергових секторів реагування патрульної поліції територіальних підрозділів ГУНП, які забезпечують безперервне та цілодобове виконання своїх завдань.

Сектор реагування патрульної поліції, відповідно до Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 за № 111, є підрозділом патрульної поліції, який цілодобово забезпечує оперативне реагування на повідомлення про правопорушення або події, у межах компетенції здійснює їх розгляд, а також комплекс превентивних заходів шляхом патрулювання території обслуговування, виявлення та припинення правопорушень, застосування визначених законодавством поліцейських та інших заходів.

Отже, відповідно до наведених нормативно-правових актів, а також посадових обов`язків, сектор реагування патрульної поліції, є іншим структурним підрозділом поліції, а ніж чергова служба поліції.

А тому, враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку щодо незаконності твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 порушив підпункт 2 пункту 10 розділу 6 Інструкції з організації діяльності чергової служби органів Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 23.05.2017 №440, у зв`язку із тим, що вимоги даного нормативного акту не поширюються на діяльність ОСОБА_1 як інспектора сектору реагування, який не відноситься до працівників чергової служби органів Національної поліції України.

Також, слід звернути увагу, що до позивача відповідачем було прийнято рішення про застосування найвищого дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, яке є найсуворішим. У той же час, суд вважає, що звільнення позивача зі служби є передчасним заходом реалізації дисциплінарного стягнення, адже на момент його звільнення, ще здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження, за ознаками частини першої статті 365 КК України - перевищення влади або службових повноважень.

Водночас, щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Київській області від 16 січня 2019 року № 69 «Про призначення службового розслідування», суд зазначає наступне.

У відповідності до частини першої статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Із системного аналізу вказаних норм убачається, що проведення службового розслідування ініціюється керівником, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, за наявності передбачених законодавством підстав. При цьому, за результатами призначеного розслідування, поліцейський може бути притягнений до відповідальності, якщо буде встановлено не виконання або неналежне виконання ним своїх службових обов`язки.

Як зазначалось судом вище, підставою для ініціювання розслідування щодо ОСОБА_1 та прийняття відповідного спірного наказу, було подання Київського обласного управління ДВБ НП України "Про усунення виявлених недоліків та вжиття заходів реагування", що свідчить про правову обґрунтованість дій щодо видання наказу від 16.01.2019 "Про призначення службового розслідування" повноважною на те особою - генералом поліції третього рангу Д.М. Ценовим.

У позовні заяві ОСОБА_1 посилається на те, що наказ відповідача від 16.01.2019 "Про призначення службового розслідування" є протиправним та підлягає скасуванню, з огляду на те, що не містить обов`язкової складової - прізвища, ім`я, по батькові та посади поліцейського, стосовно якого воно проводилось.

На думку суду, вказана обставина не свідчить про протиправність зазначеного наказу, та відповідно не є підставою для його скасування. Суд звертає увагу, що подання про усунення виявлених недоліків та вжиття відповідних заходів реагування, яке було підставою для призначення розслідування, не містить чітких посилань на прізвища, ім`я, по батькові та посади поліцейських, стосовно яких воно проводилось. Позаяк, за результатами проведення службового розслідування до дисциплінарної відповідальності притягнуто не лише ОСОБА_1 , а й інших службових осіб.

До того ж, суд зазначає, що після прийняття відповідачем наказу від 28.02.2019 №386 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області" та наказу від 11.03.2019 року №129/ос «По особовому складу», у позивача виникли нові правові обставини та наслідки, а наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 16 січня 2019 року № 69 «Про призначення службового розслідування» вичерпав свою дію, оскільки станом на день звернення до суду є виконаним.

За таких обставин, є безпідставною вимога ОСОБА_1 про визнання та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Київській області від 16 січня 2019 року № 69 «Про призначення службового розслідування».

Суд звертає увагу, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.05.2014 та від 01.07.2014 (реєстраційні номери судових рішень в ЄДРСР - 39088425 та 39891898 відповідно).

Згідно частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У позовній заяві позивач просить суд поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу поліції ГУНП в Київській області з 12.03.2019.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На думку суду, належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено, тобто на посаді лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу поліції ГУНП в Київській області.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У пункті 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У відповідності до довідки Головного управління Національної поліції в Київській області від 02.07.2019 №431, загальна сума нарахованого грошового забезпечення за період з січня по лютий 2019 року становить 19771,22 грн (т.1 а.с. 180).

При цьому, кількість календарних днів, за які позивачу нараховане грошове забезпечення складає 59 днів: 31 у січні 2019 року та 28 днів у лютому 2019 року.

Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 335,11 грн (19771,22 грн/59).

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 261 день та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 13.03.2019 по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на посаді, тобто по 27.11.2019.

При цьому судом було враховано, що грошове забезпечення за січень 2019 року та лютий 2019 року позивачу виплачувалось за роботу повний календарний місяць (без вихідних днів), тому при обчисленні тривалості вимушеного прогулу суд виходив з кількості календарних днів, що минули з 13.03.2019 по 27.11.2019, оскільки робочий час працівників поліції є ненормованим.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 261 день, середнє грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу становить 87463,71 грн (335,11 грн х 261 дні).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума середнього грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу в розмірі 87463,71 грн підлягає стягненню з ГУ НП в Київській області.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У підсумку, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно із пунктами 2-3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 28.02.2019 №386 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області" у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу ОСОБА_1 у виді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 11.03.2019 №129/ос «По особовому складу» у частині звільнення зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 "Про національну поліцію" лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу ОСОБА_1 з 12 березня 2019 року.

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу поліції ГУНП в Київській області з 12.03.2019.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 87463,71 (вісімдесят сім тисяч чотириста шістдесят три) грн 71 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу поліції ГУНП в Київській області.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області (ідентифікаційний код 40108616) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 9885 (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн 61 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 09 грудня 2019 р.