Рішення № 86229399, 02.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2019 року № 810/2963/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в м. Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «РКДЗ» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «РКДЗ» з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006191411 від 13.03.2018, №0006141411 від 13.03.2018, №0006171411 від 13.03.2018, №0015432200 від 23.05.2018.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, а господарські операції з контрагентами, які вказані в акті перевірки від 16.02.2018 №100/10-36-14-11/37066465, мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Позивач стверджує, що при укладенні господарських договорів із контрагентами, які вказані в акті перевірки, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідали економічному змісту господарських операцій та чинному законодавству України. Контрагенти на момент відображення у податковому обліку здійснених операцій були зареєстрованими в якості юридичних осіб та платниками податку на додану вартість, а правочини, вчинені із ними, не є нікчемними і не були визнані недійсними в судовому порядку. Як зазначив позивач, відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, а відтак вважає, що оскаржувані рішення контролюючого органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 відкрито провадження у даній адміністративній справі, прийнято рішення про її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 16.07.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 зупинено провадження у справі за обґрунтованими клопотаннями сторін до 11.09.2018.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Головне управління ДФС у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними. Звертав увагу суду, що в ході перевірки були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань та без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про безтоварність проведених фінансово-господарських операцій та про їх лише документальний характер, який суперечить нормам цивільного, податкового законодавства України. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що ним правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а тому відсутні підстави для їх скасування.

11 вересня 2018 року питання про поновлення провадження відкладено у зв`язку з клопотанням позивача на 03.10.2018 та в подальшому також відкладено з 03.10.2018 на 31.10.2018 та з 31.10.2018 на 26.11.2018.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 поновлено провадження та закрито підготовче засідання.

В судовому засіданні 26.11.2018 представник позивача заявив клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача залишив на розсуд суду питання щодо задоволення клопотання позивача про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з заявленим клопотання представника позивача та на підставі ст.194, 205 КАС України, протокольною ухвалою від 26.11.2018 суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

В подальшому у зв`язку з необхідністю витребування від сторін інформації та доказів щодо підтвердження реальності господарських операцій, суд ухвалою від 31.07.2019 вийшов з письмового провадження та призначив судове засідання на 13.08.2019.

Судове засідання 13.08.2019 знято з розгляду у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді та наступне судове засідання призначено на 17.09.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 зупинено провадження у справі за обґрунтованим клопотанням сторони до 08.10.2019.

Податковим органом подано до суду клопотання від 08.10.2019 про відкладення розгляду питання про поновлення провадження у справі, у зв`язку з тим, що останнім здійснено запити про надання відомостей щодо порушених кримінальних проваджень які суд витребовував від податкового органу.

У зв`язку з обґрунтованим клопотанням відповідача суд відклав розгляд питання про поновлення провадження у справі на 11.11.2019.

В подальшому 11.11.2019 за обґрунтованим клопотанням сторони питання про поновлення провадження у справі було відкладено на 25.11.2019.

В судове засідання 25.11.2019 прибули усі учасники справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 поновлено провадження у справі.

Представники сторін 25.11.2019 подали до суду клопотання в яких просили подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданими сторонами клопотаннями та на підставі ст.194. 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «РКДЗ» зареєстроване як юридична особа 04.08.2010 номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13451020000000465, за адресою: 09600, Київська область, смт. Рокитне, вул. Білоцерківська, 1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (ідентифікаційний код 37066465).

Посадовими особами ГУ ДФС у Київській області на підставі направлень від 22.01.2018 №109, 110, відповідно до п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України, поданого ТОВ «РКДЗ» заперечення на акт документальної планової виїзної перевірки від 04.12.2017 №945/10-36-14-11/37066465 та наданням додаткових матеріалів, які були відсутні на момент перевірки, відповідно до наказу ГУ ДФС у Київській області від 19.01.2018 №103, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "РКДЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2017.

За результатами перевірки складено Акт від 16.02.2018 № 100/10-36-14-11/37066465 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого донараховано податок на прибуток за 2015-2016 рік в загальній сумі - 952986 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму - 140514 грн., за півріччя 2016 року в сумі - 173754 грн., за третій квартал 2016 року в сумі - 480500 грн., за четвертий квартал 2016 року в сумі - 158218 грн., та зменшено збитки за півріччя 2017 року в сумі - 9096927 грн.;

- п. 198.3. п. 198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму - 665847 грн., а саме: за серпень 2015 ПДВ в сумі - 1150 грн., за вересень 2015 ПДВ в сумі - 57000 грн., за листопад 2015 ПДВ в сумі - 14625 гри., за грудень 2015 ПДВ в сумі 8208 грн., за березень 2016 ПДВ в сумі - 44167 грн., за травень 2016 ПДВ в сумі - 77083 грн., за червень 2016 ПДВ в сумі - 17667 грн., за липень 2016 ПДВ в сумі 33333 грн., за серпень 2016 ПДВ в сумі - 186555 грн., за вересень 2016 ПДВ в сумі 177404 грн., за жовтень 2016 ПДВ в сумі - 14280 грн., за листопада 2016 ПДВ в сумі - 11600 грн., за грудень 2016 ПДВ в сумі 22775 грн., та завищено суму від`ємного значення по податку на додану вартість станом на 30.06.2017 року всього у сумі - 10333 грн.

При проведенні перевірки взаємовідносин ТОВ «РКДЗ» з ПП «Омікрон» згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «РКДЗ» з ПП «Омікрон» мало взаємовідносини. На підставі наданих документів, а саме: рахунків фактур, видаткових накладних, довіреностей, договір не надано. Згідно облікових даних ПП "Омікрон" перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві. Попереднє місце обліку - Білоцерківська ДПІ ГУ ДФС у Київській області, платник ПДВ з 08.07.2003 року, свідоцтво від 20.08.2012 року №200063908, індивідуальний податковий номер 304718610275 - анульовано 08.11.2017 року, причина анулювання - « 22» - ненадання декларацій протягом року. Остання звітність по ПДВ подана за вересень 2016 року від 03.11.2016 року реєстр. № 9207537040. Останній звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за вересень 2016 року подано 19.10.2016 року реєстр. № 9196192278, поданий до ДПІ з нульовими показниками. Податкова декларація з податку на прибуток та Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємства не подано. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що по ланцюгу постачання ПП «Омікрон» не здійснювало реалізацію щебня фракції 0-5 та щебня фракції 5-20. Згідно даних ІС Податковий блок реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва встановлено, що по (засновнику, керівнику, головному бухгалтеру) ОСОБА_1 , порушена кримінальна справа за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України. В рамках к/п № 32014100100000027 від 29.02.2016 року за ст.212 КК України допитано ОСОБА_1 щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності. В ході перевірки направлено лист від 27.11.2017 №3828/10-36-14-11 ОУ ГУ ДФС у Київській області в якому зазначено: «В зв`язку з проведенням документальної планової виїзної перевірки ТОВ «РКДЗ» за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року та встановленням в ході перевірки взаємовідносин у ТОВ «РКДЗ» з ризиковими контрагентами відділ аудиту платників обслуговування Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області просить надати наявну інформацію стосовно контрагентів ТОВ «Інвестзахідторг», ТОВ "Ельтех 2000", ТОВ "ВП Росукрграніт", ПП «Омікрон» та інші СГД». 15.12.2017 року за №6513/8/10-02-21-04 отримано службовий лист від оперативного управління ГУ ДФС у Київській області в якому зазначено: «В слідчому управлінні фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС в місті Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100100000027 від 29.02.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч.1 ст. 212, ч.3 ст. 212, ч. 2 ст. 215 КК України. Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено групу осіб, які використовуючи підконтрольні їм СГД з ознаками фіктивності, проводять безтоварні транзитно-конвертаційні операції з підприємствами реального сектору економіки, при чому отримуючи матеріальну вигоду, яка становить приблизно 12% від суми проконвертованих грошових коштів. Вищевказана транзитно-конвертаційна група складається з невстановлених на даний час фіктивних фізичних осіб-підприємців та з чотирьох СГД з ознаками фіктивності, в тому числі ПП «Омікрон». Крім цього, в ході досудового розслідування, допитано в якості свідка засновника, директора ПП «Омікрон» гр.. ОСОБА_1 , яка показала, що ніякого відношення до придбання, створення та ведення фінансово-господарської діяльності ПП «Омікрон» не має».

При проведенні перевірки взаємовідносин ТОВ «РКДЗ» з ТОВ "Відродження ЗГП" (первинні документи до перевірки не надано, надано лише картка рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за період з 01.01.2015 по 30.06.2016 року).

Як вбачається із облікових даних ТОВ "Відродження ЗГП" податкові декларації з податку на вартість до ДПІ взагалі не подавалися. Дані про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності як платника ПДВ: платник ПДВ з 01.03.2016 року, свідоцтво від 01.03.2016 року № 200254308, індивідуальний податковий номер 304718610275 - анульовано 02.06.2017 року, причина анулювання - « 39» - відсутність поставок та ненадання декларацій. Звітність по ПДВ до ДПІ не подана.

Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів не подано. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку до ДПІ не подано. Податкова декларація з податку на прибуток та Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва не подано. Згідно даних ІС Податковий блок реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва встановлено, що по (засновнику, керівнику, головному бухгалтеру) ОСОБА_2 , порушена кримінальна справа за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Криміального кодексу України. Ознака фіктивності «З» зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації ф.о.з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово - господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

З огляду на вищевикладене, між ТОВ «РКДЗ» та ТОВ "Відродження ЗГП" у березні-квітні 2016 року встановлено відсутність руху товарів по ланцюгу постачання, у зв`язку чим встановлено лише рух сум ПДВ, що відбувався лише на папері, тому вбачається рух грошових коштів без отримання товарно-матеріальних цінностей. Отже, ТОВ «РКДЗ» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою формування податкового кредиту. TOB «РКДЗ» отримано неправомірну вигоду від ТОВ "Відродження ЗГП" за 2016 рік в сумі - 24885 грн. та від ПП «Омікрон» за 2015 рік в сумі - 109 965,60 грн., які було отримано на розрахунковий рахунок відповідно до рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

ТОВ «Інвестзахідторг» перебуває на обліку у Херсонській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області. Згідно Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва станом на 30.09.2016 року від 24.10.2016 № 9199843859 основні засоби не рахуються. Річна фінансова звітність за 2016 рік ТОВ «Інвестзахідторг» до ДПІ не подана. Декларація з податку на прибуток підприємств за 2016 рік до ДПІ не подана. Остання Декларація з ПДВ подана до ДПІ за листопад 2016 року. В ході перевірки направлено лист від 27.11.2017 №3828/10-36-14-11 ОУ ГУ ДФС у Київській області в якому зазначено: в зв`язку з проведенням документальної планової виїзної перевірки ТОВ «РКДЗ» за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року та встановленням в ході перевірки взаємовідносин у ТОВ «РКДЗ» з ризиковими контрагентами відділ аудиту платників обслуговування Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області просить надати наявну інформацію стосовно контрагентів ТОВ «Інвестзахідторг», ТОВ "Ельтех 2000", ТОВ "ВП Росукрграніт" та інші СГД. Вказані підприємства пов`язані між собою особами, які фактично використовують їх реквізити для формування незаконного податкового кредиту з ПДВ. Фінансовим результатом використання даної незаконної схеми є несплата ПДВ при здійсненні фінансово-господарської діяльності з продажу товарів (робіт, послуг).

В ході проведення перевірки посадові особи ТОВ «РКДЗ» на письмовий запит ГУ ДФС у Київській області від 02.02.2018 року не надали письмових пояснень та копії первинних документів.

Не погоджуючись із висновками вказаними в Акті перевірки, Товариство подало заперечення на даний Акт, за наслідком розгляду якого, висновки акту планової перевірки залишено без змін.

На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення: - № 0006191411 від 13.03.2018, - № 0006171411 від 13.03.2018, - № 0006141411 від 13.03.2018,- №0006161411 від 13.03.2018.

26.03.2018 ТОВ «РКДЗ» подано первинну скаргу на незаконні вищевказані податкові повідомлення-рішення, які протиправно 18.05.2018 року залишені Державною фіскальною службою України без змін, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 13.03.2018 №0006161411 скасовано в частині застосування штрафних санкцій за 2015 рік, а саму скаргу частково задоволено, про що сформовано рішення про результати розгляду скарги (вих. №17242 16/99-99-11-01-01-25 від 18.05.2018 року), яке отримано Товариством 01.06.2018 року разом із податковим повідомленням-рішенням №0015432200 від 23.05.2018 року, яке вже містило зменшену суму грошового зобов`язання, а отже з цього дня, у відповідності до п.60.4 ст.60 ПК України, податкове повідомлення-рішення №0006161411 від 13.03.2018 року вважається відкликаним.

Таким чином позивач оскаржив до суду наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0006191411 від 13.03.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 832309 грн., у т.ч. за основним платежем - 665847 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 166462 грн.;

- № 0006171411 від 13.03.2018, щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту у сумі 10333 грн.;

- № 0006141411 від 13.03.2018, щодо завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 9096927 грн.;

- № 0015432200 від 23.05.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток на суму 1156104 грн. з яких за основним платежем - 952986 грн. та штрафні санкції - 203118 грн..

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх оскарження.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №12-05/2016 від 12.05.2016 товару (запчастин) для кар`єрного обладнання. На виконання даного договору сторонами оформлено видаткові накладні, прибуткові складські накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, акти списання товарів, лімітно-забірні картки (арк.1-183 т.2, арк.134-147 т.5).

Між позивачем (покупець) та ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №07/15-2 від 07.07.2015 товару (запчастин) для кар`єрного обладнання. На виконання даного договору сторонами оформлено видаткову накладну, прибуткову складську накладну товарно-транспортну накладну податкові накладні, рахунками-фактури, акти списання товарів, лімітно-забірні картки (арк.1-205 т.3, арк.1-43 т.4, арк.114-133 т.5).

Розрахунок за придбані товари здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (арк.44-96 т.4).

Загальновиробничі витрати понесені товариством в 1 півріччі 2017 року, перекриті доходами наступних періодів, у зв`язку з тим, що товариство тривалий час працювало не на повну потужність, оскільки не мало сировини для виготовлення щебеневої продукції, а також беручи до уваги сезонність реалізації щебню. Даний факт належним чином відображений у відповідних податкових деклараціях з податку на прибуток товариства, бухгалтерській довідці по зменшенню збитків за 1 півріччя 2017 року та платіжним дорученням про оплату податку на прибуток у 2018 році (арк.4-81 т.5).

Наявність у позивача орендованих приміщень, зокрема приміщення промбази, приміщення вагона 25т., приміщення рампи для погрузки кисневих балонів, колії залізничні 150м., приміщення побутове, приміщення тепловозне депо, приміщення склад щебня, галерея подштабна, підтверджується договором оренди №010114 приміщення від 01.01.2014 укладеного між позивачем та ТОВ «Рокитнянський спецкар`єр», актами прийому-передачі, додатковими угодами, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, «Справа про нежитлові будівлі» (арк.93-113 т.5).

Якість придбаного товару позивачем підтверджується - сертифікатами якості, паспортом відповідності та сертифікатами (арк.148-169 т.5).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов`язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість, обчислення об`єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 134, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з вимогами п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Згідно з вимогами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з вимогами п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з вимогами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 Господарського кодексу України).

Згідно з вимогами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Із наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що підтверджують її здійснення. Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 88), встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з вимогами статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: - всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); - отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; - "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо; - результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

Також, суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону № 996-XIV.

Так, ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Також, відповідно до вимог п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов`язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, спірні податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом у зв`язку з господарськими операціями з контаргенами позивача, які податковий орган вважає фіктивними. При цьому, висновок податкового органу про фіктивність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту виконання договорів та поставки товарів за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт поставки позивачу товарів від контрагента - ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ», ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000», використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв`язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов`язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ», ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000» є належним чином зареєстрованими юридичними особами, які мали право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем, а також були зареєстровані платником податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ», ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000» остані були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платником податку на додану вартість.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ», ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та визначено податкові зобов`язання з ПДВ.

В акті перевірки відповідачем наведено податкові накладні, які було виписано ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ», ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000» для позивача, їх копії наявні у матеріалах справи і досліджені судом. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ», ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000», які засвідчують надання та отримання товару, з урахуванням інших бухгалтерських документів у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкової накладної контрагенти позивача не були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожне повне або часткове надання товарів, робіт, послуг.

Податкова накладна, яка надавалась для проведення перевірки, є документом, що засвідчує факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання якої, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд зазначає, що фактичне здійснення господарської операції між позивачем і ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ», ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000» підтверджується дослідженими доказами у справі: підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції, установлено наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв`язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту отримання товару на користь позивача було спростовано наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Отже, податковим органом всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ», ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000» та неправомірне віднесення коштів, сплачених за отримання товару, до податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нереальність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ», ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000», отже твердження відповідача про порушення позивачем зазначених в акті перевірки вимог ПК України є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Щодо посилання відповідача на кримінальні провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, як на доказ порушення позивачем норм податкового законодавства, то суд зазначає, що ці твердження є необґрунтованими, оскільки вищезазначені судові рішення не є вироком суду в розумінні статті 369 КПК України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Суд зазначає також, що правова позиція відповідача у цій справі ґрунтується на допиті директора та головного бухгалтера під час досудового розслідування, які повідомили, що ніякого відношення до придбання, створення та ведення фінансово-господарської діяльності товариств не мають, однак податковим органом не доведено, що в межах кримінального провадження досліджувались саме спірні господарські операції позивача та контрагентів, при цьому, надані показання жодним чином не вказують на безтоварність чи фіктивність господарських операцій.

Суд звертає увагу, що наведені відповідачем судові та слідчі документи у кримінальних провадженнях містять лише попередньо встановлену досудовим слідством інформацію. Суд зазначає, що податковим органом не надано жодних відомостей щодо винесеного у вказаних кримінальних справах судових рішеннях, які набрали законної сили. Отже, наведені у цих актах і документах відомості не є достатнім і допустимим доказом у цій адміністративній справі, а тому не можуть братися судом до уваги.

Будь-які інші докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ», ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000» та позивача, а також судового рішення щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами позивача недійсними, в матеріалах справи відсутні і відповідачем їх суду не надано.

З урахуванням наведеного суд також відкидає і посилання відповідача на відсутність мети у ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ», ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000» та позивача щодо реального настання правових наслідків та заниження об`єкту оподаткування, несплати податків.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товарів, адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо. Неузгодженість із номенклатурою поставок по ланцюгу постачання від інших контрагентів ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ», ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000» також не свідчить про фіктивність операції, оскільки як встановлено судом фактично цей товар було поставлено і на позивача не може бути покладено відповідальність за діяльність усіх контрагентів по ланцюгу постачання.

Отже, висновок відповідача в Акті перевірки про фіктивність укладених між позивачем та ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ», ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000» правочинів є безпідставним та необґрунтованим.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що суд зазначає, що, податковим органом не доведено існування таких обставин.

На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ», ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000», а також докази використання у власній господарській діяльності, за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що також не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи.

Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість та платника податку на прибуток. У свою чергу, відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 р. у справі №813/8500/13-а зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Крім того, здійснення відповідачем посилання на кримінальне провадження яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100100000027 від 29.02.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191, ч.1 ст.205, ч.1 ст.212, ч.3 ст.212. ч.2 ст.205 КК України (стосовно ОСОБА_1 директора ПП «Омікрон»); кримінальне провадження яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015060000000066 від 20.08.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України (стосовно службових осіб «Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту» у період з 2014 р. по теперішній час, внасідок використання реквізитів «транзитних» СГД при придбанні товарно-матеріальних цінностей, а саме: ТОВ «Західтехпромторг», ТОВ «Інвестзахідторг», ТОВ «Будстрой 2000», ТОВ «Фарго Актив» та ТОВ «Ельтех 2000») судом не приймається до уваги, оскільки порушення кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача не може бути підставою для притягнення до юридичної відповідальності останнього, оскільки належним та допустим доказом не здійснення контрагентом господарської діяльності, в т.ч. з метою ухиленням від сплати податків та/або надання переваг контрагентам у вигляді штучного збільшення суми податкового кредиту, є вирок у кримінальній справі, проте, до матеріалів справи не надано належних доказів на підтвердження існування вироків судів стосовно посадових осіб ПП «Омікрон» «Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту».

Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним судом України в постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між ТОВ «РКДЗ» та ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ», ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000» не дійсними. Також у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ», ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000».

Крім того, в ході судового розгляду справи контролюючим органом до матеріалів справи не надано доказів того, що органами ДФС проводилась у встановленому законом порядку перевірка контрагентів позивача, а також не надано рішень про притягнення посадових осіб контрагентів позивача до юридичної відповідальності.

Суд зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов`язує право на зменшення об`єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договорів між позивачем та ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ», ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000». У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів було сформовано витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та включено суми податку на додану вартість до податкового кредиту за період, що перевірявся.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «ІНВЕСТЗАХІДТОРГ», ТОВ «ЕЛЬТЕХ 2000» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що податкові-повідомлення рішення були протиправними. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини першої статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0006191411 від 13.03.2018, №0006141411 від 13.03.2018, №0006171411 від 13.03.2018, №0015432200 від 23.05.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РКДЗ" (код ЄДРПОУ 37066465) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, ідентифікаційний код 39393260) судові витрати у сумі 166435 (сто шістдесят шість тисяч чотириста тридцять п`ять) грн. 11 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.