Рішення № 86229320, 10.12.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2019 р. справа № 300/1931/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 № Ф-58474-52, -

ВСТАНОВИВ:

Білоконь ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 № Ф-58474-52 в розмірі 15337,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головне управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області протиправно прийняло вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 № Ф-58474-52 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15337,08 грн., оскільки позивач з 13.03.2018 зупинив свою адвокатську діяльність, виїхав за межі України на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки та не отримує жодного прибутку від здійснення адвокатської діяльності як самозайнята особа.

Ухвалою суду від 30.09.2019 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

11.11.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 08.11.2019 № 1175/09-19-08-02 на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. У відзиву представник відповідача зазначив, що з 04.05.2006 позивач перебуває на обліку в Снятинській державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області як самозайнята особа. Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник зобов`язаний сплачувати до державного бюджету зобов`язання зі сплати єдиного внеску, навіть якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році. При цьому, представник відповідача повідомив, що у разі припинення незалежної професійної діяльності, особа зобов`язана звернутися до контролюючого органу із заявою про зняття з обліку платника податків. ОСОБА_1 з такою заявою до відповідача не звертався, а тому позивач й надалі перебуває на обліку в контролюючого органу як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та зобов`язаний сплачувати єдині соціальні внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с.36-39).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 на підставі рішення Івано-Франківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 12 від 14.10.2005 отримав право на зайняття адвокатською діяльністю, що також підтверджується свідоцтвом № 533 від 18.10.2005 (а.с.12).

З 04.05.2006 позивач перебуває на обліку в Снятинській державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області як самозайнята особа, що підтверджується відповідними відомостями Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (а.с.41-42).

06.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до Ради адвокатів Івано-Франківської області із заявою № 01-03/18, в якій просив на підставі статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зупинити адвокатську діяльність позивача та внести відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю до Єдиного реєстру адвокатів України (а.с.11).

Згідно інформації з Єдиного реєстру адвокатів України право ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю зупинено на відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 13.03.2018 на підставі заяви позивача.

08.08.2019 Головне управління ДФС в Івано-Франківській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-58474-52, якою зобов`язано позивача сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15337,08 грн. (а.с.8).

Вважаючи вищевказану вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-58474-52 від 08.08.2019 протиправною, представник позивача звернувся з даним адміністративним позовом до суду, в якому просив її скасувати.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з пунктом 65.2 статі 65 Податкового кодексу України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання (пункт 65.3 статі 65 Податкового кодексу України).

Пунктом 178.1 статті 178 Податкового кодексу України визначено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 178.2 статті 178 Податкового кодексу України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

При цьому, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (стаття 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 отримав право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Івано-Франківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 12 від 14.10.2005, що підтверджується свідоцтвом № 533 від 18.10.2005.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до статті 1 вищевказаного Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", згідно з частинами 2 та 3 статті 9 якого, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Так, особи, які провадять, в тому числі, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.

Підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю визначені в статті 32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Виходячи зі змісту частини 5 та 6 статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (частини 1 статті 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Вказані обставини вказують на те, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак суд дійшов висновку про те, що дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов`язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.

Як встановлено судом вище, згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України, право позивача на заняття адвокатською діяльністю зупинено за пунктом 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 13.03.2018 на підставі заяви ОСОБА_1 .

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що з 13.03.2018 позивач не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 05.11.2018 в справі № 820/1538/17.

Також Верховний Суд в наведеній постанові від 05.11.2018 в справі № 820/1538/17 висловив свою позицію щодо неврегульованості ані Податковим кодексом України, ані Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", особливостей сплати грошових зобов`язань самозайнятою особою у разі зупинення останньою такої діяльності, згідно якої зазначив, що з практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Окрім цього, Восьмий апеляційний адміністративний суд в постанові від 30.07.2019 року у справі № 300/500/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС в Івано-Франківській області вже висловлював правову позицію в подібних правовідносинах.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області належить задовольнити повністю: визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 № Ф-58474-52 в розмірі 15337,08 грн.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Представником позивача подано суду квитанції про сплату судового збору за подання позову до суду в цій справі за № ПН1144516 від 20.09.2019 в розмірі 101,00 грн. (а.с.3) та за № ПН 1186368 від 16.10.2019 в розмірі 669,00 грн.(а.с.30). Таким чином, судовий збір за подання цього адміністративного позову сплачений позивачем на загальну суму 770,00 грн. Доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не подано.

В той же час, положенням підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В даному випадку, позовна вимога про скасування вимоги Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 № Ф-58474-52 в розмірі 15337,08 грн., є майнового характеру, оскільки безпосереднім наслідком такої вимоги є зміна складу майна ОСОБА_1 . Таким чином, розмір судового збору, який підлягав до сплати позивачем, становить 768,40 грн. (1921*0,4=768,40 грн.).

Решту суми судового збору в розмірі 1,60 грн. є зайво сплаченими, а тому їх належить повернути позивачу.

За вказаних обставин, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 № Ф-58474-52 в розмірі 15337,08 грн.

Cтягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код - 39394463, вулиця Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судових витрат по сплаті судового збору.

Повернути ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2) з Державного бюджету України 1 (одну) гривню 60 коп. зайво сплаченої через АТ «Ідея Банк» квитанцією № ПН 1186368 від 16.10.2019 року суми судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код - 39394463, вулиця Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.