Рішення № 86229285, 27.11.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2019 року 16 год. 45 хв.Справа № 280/3843/19 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Серебрянниковій О.А. та сторін

від позивача: адвокат Шонія М.В.,

від відповідача: Дяченко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОКОМОТИВ ДИЗЕЛЬ СЕРВІС» (юридична адреса: 69015, м. Запоріжжя, вул. Сортувальна, буд. 7, код ЄДРПОУ 32875459)

до відповідача - Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОКОМОТИВ ДИЗЕЛЬ СЕРВІС» (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003841407 від 21.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, протиправними, складеними з порушеннями законодавства та такими, що порушують права Товариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив Дизель Сервіс» як платника податків. Позивач зазначає, що фактично вся правова позиція відповідача, на думку позивача, ґрунтується на помилкових і суб`єктивних висновках про відсутність реального характеру господарських операцій та ненастання правових наслідків, обумовлених договорами, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю "Локомотив Дизель Сервіс» та його контрагентами - ТОВ "ВТОРМЕТ СКС" та ТОВ "ЛОТУС СІТІ", що не відповідає об`єктивним обставинам. Також зазначив, що реальність господарських операцій Позивача з його контрагентами підтверджується достатньою кількістю документів, які надавались відповідачу в ході перевірки. Документи складені за результатами проведених господарських операцій з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статтей 44, 201 ПК України, містять у собі всі необхідні відомості щодо змісту та обсягу проведених господарських операцій, які узгоджуються між собою. Отже, позивач вважає, що висновки відповідача про вчинення порушень податкового законодавства мають характер припущень та є необґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам, зроблені без належного дослідження всіх наявних документів та спростовуються наявними первинними документами, які оформлені відповідно до вимог законодавства.

Ухвалою суду від 09.08.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 03.09.2019 о/об 16 год. 30 хв.

02.09.2019 представник відповідача через канцелярію суду (вх. №36168) надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, та зазначив, що виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкові повідомлення-рішення винесені відповідно/до вимог чинного законодавства, у зв`язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою суду від 03.09.2019 зупинено провадження для примирення сторін до 27.11.2019 о/об 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 27.11.2019 поновлено провадження по справі та призначено підготовче засідання на 27.11.2019 о/об 15 год. 00 хв.

Усною ухвалою суду від 27.11.2019, яка занесена до протоколу судового засідання, за письмовим клопотанням сторін, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у цей же день.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив Дизель Сервіс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ "ВТОРМЕТ СКС" та ТОВ "ЛОТУС СІТІ" за серпень 2018 року, за результатами якої був складений акт №41/08-01-14-07/32875459 від 28 січня 2019 року.

За результатами перевірки контролюючим органом були виявлені наступні порушення:

пп. 14.1.36, пп 14.1.181 пп 14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2018 року у розмірі 475 234 грн.

21 березня 2019 року на підставі акту перевірки №41/08-01-14-07/32875459 від 28 січня 2019 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області відносно ТОВ «Локомотив Дизель Сервіс» було складене податкове повідомлення-рішення № 0003841407, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 475 234 грн та визначені штрафні санкції у розмірі 237617 грн.

З акту перевірки вбачається, що, на думку ДФС, перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій з придбання товару між позивачем та його контрагентами, як наслідок, зроблено висновки про безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ о взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ "ВТОРМЕТ СКС" та ТОВ "ЛОТУС СІТІ".

Вищезазначений висновок ґрунтується на тому, що контрагенти не мали працівників, які могли б здійснювати операції з поставки, встановлена відсутність будь-якої інформації про наявні приміщення, наявність техніки, тощо, не підтверджена поставка товару по ланцюгу, а також на наявність кримінального провадження №42018000000002085 внесеного до Єдиного реєстру кримінальних проваджень 23.08.2018 та №120170000000013445 внесеного до Єдиного реєстру кримінальних проваджень 13.09.2017, де в тому числі фігурантом виступає ТОВ «Лотус Сіті».

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із позовом.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 200.1 ст. 200 ПК України зазначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.6ст. 198 ПК України, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, підставою для формування показників податкового кредиту в податковій декларації - є податкова накладна (зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних до 01.01.2015 та отримані з Єдиного реєстру податкових накладних з 01.01.2015).

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення №88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Як роз`яснив Вищий адміністративний суд України, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України, або інших документів, передбачених п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Таким чином, суд зазначає, що Податковим кодексом України чітко визначені первинні документи, на підставі яких формується податковий кредит та, відповідно, показники податкової звітності з ПДВ.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та не спростовано представником відповідача, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Локомотив Дизель Сервіс» до перевірки були надані договори, видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, акт здачі-прийняття робіт, що, в свою чергу, підтверджує рух активів та зміну майнового стану.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ "ВТОРМЕТ СКС" і ТОВ "ЛОТУС СІТІ" відбувались на підставі наступних договорів:

- Договір поставки №0106/18 від 01.06.2018, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТОРМЕТ СКС" поставило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив Дизель Сервіс» запасні частини та комплектуючі на локомотиви на суму 2191295,2 грн. В підтвердження постачання продукції та виконання Договору надані до матеріалів справи: рахунок на оплату №8 від 01.08.2018; видаткова накладна № 24 від 01.08.2018; товарно-транспортна накладна №Р24 від 01.08.2018; податкова накладна №1 від 01.08.2018; рахунок на оплату №9 від 02.08.2018; видаткова накладна № 25 від 02.08.2018; товарно-транспортна накладна №Р25 від 02.08.2018; податкова накладна №2 від 02.08.2018; рахунок на оплату №10 від 03.08.2018; видаткова накладна № 26 від 03.08.2018; товарно-транспортна накладна №Р26 від 03.08.2018; податкова накладна №3 від 03.08.2019; рахунок на оплату №11 від 06.08.2018; видаткова накладна № 27 від 06.08.2018; товарно-транспортна накладна №Р27 від 06.08.2018; податкова накладна №4 від 06.08.2019; рахунок на оплату №12 від 07.08.2018; видаткова накладна № 28 від 07.08.2018; товарно-транспортна накладна №Р28 від 07.08.2018; податкова накладна №5 від 07.08.2019; рахунок на оплату №13 від 16.08.2018; видаткова накладна № 29 від 16.08.2018; товарно-транспортна накладна №Р29 від 16.08.2018; податкова накладна №6 від 16.08.2019; рахунок на оплату №14 від 21.08.2018; видаткова накладна № 30 від 21.08.2018; товарно-транспортна накладна №Р30 від 21.08.2018; податкова накладна №7 від 21.08.2019; рахунок на оплату №15 від 22.08.2018; видаткова накладна № 31 від 22.08.2018; товарно-транспортна накладна №Р31 від 22.08.2018; податкова накладна №8 від 22.08.2019; рахунок на оплату №16 від 23.08.2018; видаткова накладна № 32 від 23.08.2018; товарно-транспортна накладна №Р32 від 23.08.2018; податкова накладна №9 від 23.08.2019; рахунок на оплату №17 від 27.08.2018; видаткова накладна № 33 від 27.08.2018; товарно-транспортна накладна №Р33 від 27.08.2018; податкова накладна №10 від 27.08.2019.

Згідно з нормами Податкового кодексу України складені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відображено в акті перевірки (стор. 13 Акту).

Договір поставки №1008/01 від 10.08.2018, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТУС СІТІ" поставило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив Дизель Сервіс» запчастини на суму 1018196,05 грн. В підтвердження постачання продукції та виконання Договору надані до матеріалів справи: рахунок-фактура №СФ-0000121 від 22.08.2018; видаткова накладна №2208-01 від 22.08.2018; рахунок-фактура №СФ-0000122 від 23.08.2018; видаткова накладна №2308-01 від 23.08.2018; товарно-транспортна накладна №2308-03 від 23.08.2018.

За правилами першої події складені податкові накладні №902 від 22.08.2018 та №904 від 23.08.2018; рахунок-фактура №СФ-0000138 від 28.08.2018; видаткова накладна №2808-01 від 28.08.2018; рахунок-фактура №СФ-0000137 від 28.08.2018; видаткова накладна №2808-02 від 23.08.2018; товарно-транспортна накладна №2808-03 від 28.08.2018.

За правилами першої події складені податкові накладні №907 від 28.08.2018 та №905 від 28.08.2018; рахунок-фактура №СФ-0000141 від 29.08.2018; видаткова накладна №2908-02 від 29.08.2018; рахунок-фактура №СФ-0000140 від 29.08.2018; видаткова накладна №2908-01 від 29.08.2018; рахунок-фактура №СФ-0000143 від 30.08.2018; видаткова накладна №3008-01 від 30.08.2018; товарно-транспортна накладна №3008-03 від 30.08.2018.

За правилами першої події складені податкові накладні №912 від 29.08.2018 та №910 від 29.08.2018.

Податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відображено в акті перевірки.

В підтвердження наступного використання в господарській діяльності зазначеного товару в матеріалі справи надані Позивачем Договір підряду №180518 від 18.05.2018 укладений з ТОВ «Скляний альянс» та акти приймання-передачі тепловозу з ремонту від 05.09.2018; договір від 11.06.2018 укладений з ПАТ «Українська залізниця» та акти видачі з капітального ремонту автомотриса від 12.12.2018; договір від 29.05.2018 укладений з ПАТ «Українська залізниця» та акти видачі з капітального ремонту автомотриса від 30.08.2018; договір від 04.06.2018 укладений з ПАТ «Українська залізниця» та акти видачі з капітального ремонту мотовоза від 28.11.2018; договір від 02.04.2018 укладений з ПАТ «Українська залізниця» та акти видачі з капітального ремонту автомотриса від 14.12.2018; договір на капітальний ремонт автомотриси АДМ-1092 від 02.07.2018 укладений з Регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та акт видачі з капітального ремонту від 14.12.2018, згідно яких Позивач надавав послуги з ремонту залізничних механізмів, отриманих від ЗАМОВНИКІВ для технічного обслуговування, в тому числі з використанням придбаних у контрагентів запчастин.

На підставі зазначених документів, суд приходить до висновку, що позивач в повному обсязі виконував вимоги ПК України та правомірно формував показники податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим резюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

На момент здійснення фінансово - господарської операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Локомотив Дизель Сервіс» та його контрагентами, останній був зареєстрований в установленому законом порядку, був платником ПДВ, відповідні відомості містилися в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ, реєстрі платників ПДВ на сайті Державної фіскальної служби України.

Суд зазначає, що відсутності у контрагентів достатніх матеріальних, трудових чи будь-яких інших ресурсів, як і наявність або відсутність таких контрагентів за юридичною адресою, чи неможливість проведення у суб`єкта господарювання перевірки, не має своїм наслідком недійсність укладених ним правочинів чи слугувати доказом наявності у таких суб`єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Суд зосереджує увагу на тому, що ніякі негативні обставини, які мають місце у контрагентів позивача, не є підставою для позбавлення платника податку - Товариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив Дизель Сервіс» права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки, як було встановлено судом, позивач виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентами податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише результатами проведених зустрічних звірок чи перевірок податкової звітності контрагентів, а також посиланнями на відсутність контрагента за податковою адресою та відсутністю в нього матеріальних та трудових ресурсів тощо, оскільки підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Отже, безпідставними є і посилання перевіряючих на відсутність реального характеру господарських операцій та настання правових наслідків, обумовлених договорами, укладеними між Позивачем та ТОВ "ВТОРМЕТ СКС" і ТОВ "ЛОТУС СІТІ", з підстав відсутності необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагента, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не є передумовою для визначення господарської компетенції останніх та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Також не має правового обґрунтування твердження Відповідача, що не підтвердження постачання товару по ланцюги свідчить про нереальність операції - Відповідачем в акті перевірки відображено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТОРМЕТ СКС» придбало в серпні 2018 року у ТОВ «Рекламне агенство "Сопіс» ТМЦ в асортименті, що був реалізований на адресу ТОВ «Локомотив Дизель Сервіс» і саме відсутність придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламне агенство "Сопіс» цього товару ставиться в провину Позивачу. Але, як свідчать матеріали справи, Позивач ніколи не мав взаємовідносин з ТОВ «Рекламне агенство "Сопіс» і відповідно ніяким чином не може впливати на право Позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Локомотив Дизель Сервіс», як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності або податкової дисципліни, у разі якщо платниками податків були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

З огляду на норми Податкового кодексу України слід дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Твердження фіскального органу про наявність кримінальних проваджень не повинні братись судом до уваги, оскільки в силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З огляду на викладене, суд вважає, що окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, що у встановленому законом порядку набрав законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності операції.

Крім того, перелік матеріалів, які можуть бути використані посадовими особами для висновків за результатами перевірок, визначено пунктами 77.8, 78.7 та 83 ПК України. Окремі документи з матеріалів кримінальних проваджень (за виключенням судових рішень), як-то протоколи допиту учасників кримінального провадження, письмові пояснення осіб, постанови слідчих тощо не віднесені до такого переліку. Відповідно до положень КПІС України підстави для висновків суду є відомості отримані судом під час судового засідання, і суд не в праві обґрунтовувати свої рішення показаннями даними слідчому або прокурору, тобто протокол допиту сам по собі не є доказом навіть в межах власне кримінального провадження.

Суд зазначає, що саме по собі порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва контрагентів платника податків без доведеності фіскальним органом, на підставі належних та допустимих доказів здійснення контрагентами протиправної, злочинної діяльності, що спрямована на формування необґрунтованих податкових вигод, та без доведення обізнаності платника податків про незаконний характер діяльності контрагентів, не може бути належним доказом протиправного формування платником податків даних податкового обліку. Крім того Відповідачем не надано жодного документа з якого б вбачалось в чому полягають ознаки кримінального злочину по ТОВ «Лоту Сіті» (його посадових осіб, засновників, тощо).

Спросовуються твердження Відповідача і про відсутність посвідчення водія (на ім`я ОСОБА_1 ) серія НОМЕР_1 , яке начебто свідчить про внесення в первинні документи даних, які не відповідають дійсності. Таке посвідчення наявне, копія додана до позовної заяви і воно було досліджено під час судового розгляду справи.

Таким чином, Суд зазначає, що наведені в Акті перевірки факти не дають підстав для висновку, що вчинені Позивачем господарські операції з контрагентами є не реальними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Судом під час судового розгляду встановлено, що всі господарські операції були проведені в межах цивільного, господарського та податкового законодавства. При укладанні договорів, зазначених в акті, сторонами були виконані необхідні умови, перераховані кошти, оформлені первинні документи.

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів з ТОВ «Північ Сервіс», та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, неправомірними.

Відповідно до положень п. 36.1, 36.5, 38.1, 44.1, 47.1, 49.2 ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну (персональну) відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, /жодна особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. Тобто, платник податку, яким при здійсненні господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, не зобов`язаний нести відповідальність за дії інших осіб.

Правомірність такого підходу підтверджується і позицією Верховного Суду.

Так в своїх рішеннях Верховний суд робить наступні висновки:

«Відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку» (Постанова Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а).

«Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин» (Постанова Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 804/2551/13-а).

«Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними» (Постанова Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № П/811/1508/16).

«Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість» (Постанова Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 2а-7462/10/2170).

«Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (Постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 814/937/15)».

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Неможливість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів підтверджується й іншими рішеннями Європейського суду з прав людини.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентами.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами повністю відповідає частині другій статті 207 Цивільного Кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) і містить у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до платіжного доручення № 2289 від 29.07.2019 у сумі 10693,00 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОКОМОТИВ ДИЗЕЛЬ СЕРВІС» (юридична адреса: 69015, м. Запоріжжя, вул. Сортувальна, буд. 7, код ЄДРПОУ 32875459) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003841407 від 21.03.2019, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОКОМОТИВ ДИЗЕЛЬ СЕРВІС» (юридична адреса: 69015, м. Запоріжжя, вул. Сортувальна, буд. 7, код ЄДРПОУ 32875459) судовий збір у розмірі 10693 (десять тисяч шістсот дев`яносто три) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 09.12.2019.

Суддя Р.В. Сацький