Рішення № 86229191, 15.11.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року 14 год. 15 хв.Справа № 280/3918/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувсь до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області № 127321 від 02.07.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі щодо порушень, відповідальність за які передбачено ст. 60 цього закону, та на яку зроблено посилання в акті №096732 від 07.05.2019 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №127321 від 02.07.2019, розповсюджуються виключно на перевізників та водіїв ТЗ. На час складання відповідного акту ОСОБА_1 не був перевізником, водієм ТЗ, а тому не може бути суб`єктом даного порушення, оскільки вказаний в оскаржуваній постанові транспортний засіб переданий позивачем в оренду ТОВ «Фаворит Логістік» (відповідно до договору оренду транспортних засобів), яке в свою чергу використовує його за власними потребами. На підставі викладеного, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 16.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, судове засідання призначено на 10.10.2019 з викликом сторін. Відповідачу запропоновано протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив та документи на його обґрунтування.

Протокольною ухвалою суду у розгляді справи оголошено перерву до 28.10.2019.

28.10.2019 представник позивача надав до суду клопотання (вх. №44576), відповідно до якого просить розглядати справу в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у встановлений строк відзив не надав, у судові засідання не з`явився. Заяви та клопотання до суду не надходили. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся завчасно поштою, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення, які містяться в матеріалах справи.

На підставі частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 06.09.2016, про що зроблено запис в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №2 103 000 0000 088387.

Основним видом діяльності позивача є КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

07.05.2019 старшими держінспекторами ВДК Управління Укртрансбезпеки Прасоловим П.В. та Бобровим О.О. , на а/д М08,474 км, проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено Акт №096732, встановлено, що водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем MAN, номерний знак НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 ), порушив п. 2.4-1 ПДР затверджених ПКМУ 1306 від 10.10.2001 у частині не надання транспортного засобу для здійснення габаритно вагового контролю, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг перевезення вантажу без оформлення документів перелік яких передбачено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній дозвіл на рух дорогами України із перевищенням вагових обмежень зазначених п. 22.5 ПДР. Водій транспортного засобу із актом ознайомився та акт підписав, про що свідчить відмітка у відповідній графі акту перевірки.

27.05.2019 на адресу ОСОБА_1 надійшов лист №11308/26/24-19 від 15.05.2019 про запрошення на розгляд справи про порушення транспортного законодавства, що зафіксоване Актом №096732 від 07.05.2019. Розгляд справи призначено на 28.05.2019 о 10 годині 00 хвилин в Управлінні Укртрансбезпеки у Запорізькій області.

27.05.2019 представником ОСОБА_1 , адвокатом Бєлка А.В., подано заяву про відкладення розгляду справи.

Листом №22404/26/24-19 від 21.06.2019, ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про порушення транспортного законодавства призначено на 02.07.2019 о 10:00 годині.

02.07.2019 в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області винесено постанову №127321 про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідно до якої до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за порушення п.2.41 ПДР застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 680 грн.

Зазначена постанова 03.07.2019 направлена на адресу позивача та отримана нам 27.07.2019, про що свідчить відстеження з інтеренет-сторінки «Укрпошта».

Вважаючи вищезазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду про його скасування.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення №103), відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби України з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, до якого входить управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області та Укртрансбезпеки у Запорізькій області.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2344-III), відповідно до абз. 18 статті 1 якого, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частинами 14-17 ст. 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.

Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 було затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Абзацом 1, 11 пункту 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, виключно, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. (абз.3 п.20 Порядку №1567).

Пунктом 21 Порядку №1567 встановлено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що старшими держінспекторами Управління Укртрансбезпеки під час огляду транспортного засобу, який належить позивачу, встановлено порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: надання послуг з вантажних перевезень з порушенням вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а сааме: надання послуг перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких передбачено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутній дозвіл на рух дорогами України із перевищенням вагових обмежень зазначений п. 22.5 ПДР.

Щодо встановленого порушення вимог статті 48 Закону №2344-III суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, визначений статтею 48 Закону №2344-III. Так, частиною 1 цієї статті встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою 48 Закону №2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинні мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у статтею 48 Закону №2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Підпунктом 4 п.2 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пп.3 п.2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

В п.22.5 Правил дорожнього руху зазначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Згідно з ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.5-1 п.2 Порядку №879 документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Згідно з пп.11 п.2 Порядку №879 точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, позивач зазначає, що не має ніякого відношення до перевезення, яке здійснював транспортний засіб марки МАN держ.номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , тобто не був автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.

З матеріалів справи судом встановлено, що 01.10.2016 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Фаворит Логістік» був укладений договір оренди транспортних засобів №01/10/16, відповідно до п.1.1 якого, орендодавець (ФОП ОСОБА_1 ) передає орендарю (ТОВ «Фаворит Логістік») у строкове платне користування 28 одиниць вантажних автомобілів та 27 причепів, а орендар зобов`язується прийняти названі автомобілі та використовувати їх виключно з метою отримання прибутку, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату. Згідно з п.1.2 договору, технічний стан, ознаки, інші характеристики автомобілів, які передаються в оренду відображені в Додатку №1 до договору. Автомобіль марки МАN держ.номер НОМЕР_2 зазначений в Додатку №1 до договору. Строк дії договору до 31.12.2020.

Вантажні автомобілі передані в оренду за актом приймання-передачі згідно з додатком № 2.

Позивачем надані товарно-транспортна накладна від 07.05.2019 №325900 та подорожній лист вантажного автомобіля з 01.05.2019 по 15.05.2019, в яких автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Фаворит Логістік», водій ОСОБА_4 .

Також встановлено, що 07.05.2019 (день здійснення перевірки та складання акту посадовими особами відповідача) водієм ОСОБА_4 . ТОВ «Фаворит Логістік» здійснювалось перевезення вантажу (соняшник) від ТОВ «Оптімусагро Трейд» (м. Дніпро) до ВП ТОВ «Оптімусагро Трейд» (м. Запоріжжя).

Відтак, в даному випадку, перевізником виступало ТОВ «Фаворит Логістік»

Проте, при винесенні спірного рішення відповідач безпідставно не прийняв до уваги вказані документи. Більш того, в акті від 07.05.2019 у графі "номер дорожнього листа" стоїть прочерк.

Таким чином, на думку суду, позивачем доведено, що ним не вчинялось порушення транспортного законодавства, яке зазначене в Акті перевірки №096732 від 07.05.2019.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Управлінням Укртрансбезпеки оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин у справі, а тому така постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем ФОП ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області. Оригінал платіжного доручення №34 від 10.09.2019 знаходиться в матеріалах адміністративної справи.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області №127321 від 02.07.2019 про застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 680 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривен 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення у повному обсязі складено та підписано 15 листопада 2019 року.

Суддя Л.Я. Максименко