Ухвала суду № 86228743, 10.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 грудня 2019 року Справа №160/10975/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування в пільговому обчисленні періоди роботи один рік роботи за один рік і шість місяців з 13.06.1980 року по 26.10.1992 рік, як трудовий стаж, вироблений в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи один рік роботи за один рік і шість місяців з 13.06.1980 року по 26.10.1992 рік , як трудовий стаж, вироблений в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії та повернути недоплачений розмір пенсії з дати виникнення права на пенсійне забезпечення, а саме липня 2003 року і до моменту виконання судового рішення.

11.11.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

04.12.2019 року від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Перевіривши матеріали справи та вказану заяву відповідача, суд встановив, що позовна заява, не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що 25.01.2007 року позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Після чого, позивачем подано заяву про направлення запитів для підтвердження стажу роботи по трудовим договорам, в тому числі за період з 13.06.1980 року по 26.10.1992 року. Згідно протоколу №311377 від 23.04.2007 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

15.02.2013 року позивач подавав відповідачу заяву про розгляд питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі за період з травня 1980 року по січень 1985 року, а також про розгляд на засіданні комісії довідки №2/87269 від 25.07.2011 року. За результатом розгляду вказаних документів позивачу було повідомлено про відсутність підстав для пільгового обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі, що підтверджується витягом з протоколу №3-6 від 20.02.2013 року.

При цьому, позивач звернувся з позовною заявою до суду лише - 06.11.2019 року, тобто позивач звернувся до суду після спливу шестимісячного строку для звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України

Суд вважає помилковим посилання позивача в позовній заяві на ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, оскільки у даному випадку застосовується частина друга статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, у якій йдеться про те, що нараховані суми пенсії не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Положення наведеної норми права регулює виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини ПФУ, у зв`язку з чим положення статті 46 Закону № 1058-IV не можуть бути застосовані у даному випадку.

Вказана правова позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі №191/5350/16-4 та від 19.02.2019 року у справі №521/21291/16-а.

Заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та докази поважності причин такого пропуску в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та докази на підтвердження таких обставин.

Відповідно до ч.13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без руху.

Встановити позивачу строк у 5 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків, визначених в ухвалі суду.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.

Суддя М.В. Дєєв